Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 581/432/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2018. Зареєстровано: 09.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2018.
Дата набрання законної сили: 09.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 581/432/18 
		Провадження № 2-о/581/24/18 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		           і ме не м  Ук ра їн и            
		   
		    04 вересня 2018 року  селище ОСОБА_1
		Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Кузьмінського О.В., 
		за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І.,
		в присутності заявника ОСОБА_2,
		представника заявника ОСОБА_3,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, 
		про встановлення факту, що має юридичне значення 
		 
		 в с т а н о в и в :
		 
		25 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною заявою. 
		Заявник свої вимоги мотивує тим, що з 23 серпня 2004 року перебував на службі в органах внутрішніх справ. У період з 23 серпня 2014 року по 30 липня 2014 року знаходився у відрядженні в ГУМВС України в Донецькій області з подальшою дислокацією у місті Красний Лиман Донецької області, де безпосередньо виконував завдання по забезпеченню державної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області. 11 липня 2014 року перебував у складі зведеного загону працівників МВС України, який пересувався службовим автомобілем STEYR А-608. На вїзді до м. Сіверськ Донецької області службовий автомобіль наїхав на замаскований російськими збройними формуваннями вибуховий пристрій, унаслідок вибуху декілька службовців отримали поранення, один загинув, він отримав тілесні ушкодження. Актом про нещасний випадок було встановлено, що він отримав тілесні ушкодження 11 липня 2014 року у період проходження служби при виконанні службових обовязків. Зазначив, що збройна агресія Російської Федерації проти України почалась 20 лютого 2014 року з незаконної анексії Автономної ОСОБА_4 Крим та продовжилася у квітні 2014 року, коли озброєні бандитські формування, контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами РФ, у неконституційний спосіб проголосили створення так названих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки». Вважає, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України - є загальновідомим, а тому не підлягають доказуванню відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України. Зазначив, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації під час виконання військового завдання він отримав поранення 11 липня 2014 року в районі м. Сіверськ Донецької області. Просить встановити юридичний факт поранення при виконанні обов'язку військової служби 11 липня 2014 року в районі м. Сіверськ Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Заявник вважає, що встановлення даного факту можливе лише у судовому порядку, оскільки іншого порядку не передбачено законом. Встановлення цього факту буде породжувати юридичні наслідки у вигляді надання йому статусу жертви міжнародного збройного конфлікту як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що має наслідком виникнення прав і обовязків, передбачених Конвенцією.
		В судовому засіданні заявник та представник заявника свої вимоги підтримали.
		Інші сторони про час та місце розгляду справи повідомлені, але їх представники до суду не з'явилися.
		Від Міністерства соціальної політики України надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, судом встановлені такі фактичні обставини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 23 серпня 2004 по 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с.27).
		Згідно довідки від 17 липня 2014 року ГУМВС України в Донецькій області №7588 старший лейтенант ОСОБА_2 на підставі наказів керівника антитерористичного центру СБУ від 6 квітня 2014 року №33/55Т, від 08 квітня 2014 року №33/75Т, наказу МВС України від 28 травня 2014 року №488-ДСК та наказу Липоводолинського РУ УМВС України в Сумській області від 23 червня 2014 року №21о/с-дск, починаючи з 23 червня 2014 року перебував у відрядженні в ГУМВС України в Донецькій області з подальшою дислокацією у місті Красний Ліман Донецької області, де приймав участь у проведенні антитерористичної операції, визначеної Законом України «Про боротьбу з тероризмом» (а.с. 28).
		Згідно висновку УМВС України в Сумській області від 10 травня 2016 року за матеріалами додаткового спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком, який мав місце 11 липня 2014 року в м. Сіверськ Донецької області, цей нещасний випадок, внаслідок якого згідно пояснень, наданої медичної документації, отримав травму та у подальшому погіршився стан здоровя ОСОБА_2, стався з останнім у період проходження служби при виконанні службових обовязків під час вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, охорони і забезпечення громадського порядку (а.с. 83-92).
		У відповідності до Акту розслідування нещасного випадку, що стався 11 липня 2014 року УМВС України в Сумській області від 31 травня 2016 року, тілесні ушкодження у вигляді «наслідки перенесеної 11 липня 2014 року закритої черепно-мозкової травми (контузія головного мозку) з астено цефалгічним синдромом. Остеохондроз шийного відділу хребта протрузії з полірадікулярним синдромом» ОСОБА_2 вважати таким, що сталися у період проходження служби при виконанні службових обовязків, під час вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, охорони і забезпечення громадського порядку, внаслідок отриманих 11 липня 2014 року тілесних ушкоджень в результаті вибуху невстановленого вибухового пристрою (а.с. 168-179). 
		Актом про нещасний випадок від 31 травня 2016 року №535/31/05-16 УМВС України в Сумській області встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 слід вважати такими, що сталися у період проходження служби при виконанні службових обовязків, під час вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, охорони і забезпечення громадського порядку, внаслідок отриманих 11 липня 2014 року тілесних ушкоджень в результаті вибуху невстановленого вибухового пристрою (а.с. 160-167). 
		Актом розслідування нещасного випадку, що стався 11 липня 2014 року УМВС України в Сумській області від 21 грудня 2016 року встановлено, що отримання травми та у подальшому погіршення стану здоровя у вигляді «Стійкі наслідки мінно-вибухової травми голови, контузії головного мозку (2014 р.). Посттравматичний церебральний арахноїдит. Посттравматична дисициркуляторна енцефалопія ІІ ст. Двостороння пірамідна недостатність. Стійкий цефалічний синдром. Симптомо-адреналінові кризи 1-2 рази на тиждень. Виражений вести було-атактичний синдром. Гімомнестичний синдром. Астено-тривожно-невротичний синдром» ОСОБА_2 вважати таким, що сталися у період проходження служби при виконанні службових обовязків в результаті вибуху невстановленого вибухового пристрою 11 липня 2014 року (а.с. 93-104).
		При вирішенні справи суд застосовує такі норми права.
		Як визначено в статті 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому-сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому-восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		З врахуванням наведеного можна дійти висновку, що встановлення факту збройної агресії належить до компетенції конституційних, політичних органів (суб'єктів) - Верховної ОСОБА_5 України, Президента України, які наділені дискреційними повноваженнями у відповідних сферах.
		Наведене підтверджується прийнятими Верховною ОСОБА_5 України та Президентом України актами, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Постановою Верховної ОСОБА_5 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_5 України» «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної ОСОБА_5 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З неї вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
		27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі ОСОБА_5 Міністрів та Верховної Ради Автономної ОСОБА_4 Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння нерегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії «Русское единство» проголосив себе головою ОСОБА_5 Міністрів Автономної ОСОБА_4 Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до ОСОБА_5 Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невідємної частини України - Автономної ОСОБА_4 Крим та міста Севастополя.
		Сформована в умовах російської воєнної окупації нелегітимна влада Автономної ОСОБА_4 Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної ОСОБА_4 Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної ОСОБА_5 ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
		17 березня 2014 року Верховна ОСОБА_5 Автономної ОСОБА_4 Крим, розпущена постановою Верховної ОСОБА_5 України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної ОСОБА_5 Автономної ОСОБА_4 Крим підписали з президентом Російської Федерації «Договір про прийняття до Російської Федерації ОСОБА_4 Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб'єктів».
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VІІ від 15 квітня 2014 року, із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VІІІ, ОСОБА_4 Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши ОСОБА_4 Крим, Росія продовжила в квітні 2014 року свою військову агресію щодо України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
		Президент України своїм Указом від 24 вересня 2015 року №555 ввів в дію рішення ОСОБА_5 національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, в якій визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, Верховною радою України прийнято постанову від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної ОСОБА_5 України про Заяву Верховної ОСОБА_5 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04.02.2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків - терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_4 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		Також постановою Верховної ОСОБА_5 України від 27 січня 2015 року №129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_5 Європи, Парламентської ОСОБА_5 НАТО, Парламентської ОСОБА_5 ОБСЕ, Парламентської ОСОБА_5 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер - війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх «співвітчизників, що проживають за кордоном»; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської ОСОБА_5 Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території Донецької області України.
		При вирішенні даної справи суд виходить з того, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території Донецької області України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
		Згідно з ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Крім визнання окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України, міжнародною спільнотою та національним законодавством, суд вважає, що на таку вказують також джерела міжнародно-правового регулювання режиму окупації, а саме Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907 р., IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 р. і деякі положення Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 р.
		І снуючі правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положенні ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р.: «Територія вважається зайнятою, якщо вона дійсно знаходиться під владою ворожої армії». Згідно з цією ж ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р., територія, до якої застосовано право окупації, повинна «дійсно перебувати під владою ворожої армії», причому «зайняття поширюється лише на ті області, де ця влада встановлена і в змозі проявляти свою діяльність».
		Тобто поняття окупації може бути застосоване до територій, зайнятих країною агресором, якщо наявний її фактичний ефективний контроль окупованих територій. Стан окупації послідовно визначається на основі фактів.
		З аналізу норм вказаних конвенцій можна підсумувати наступні ознаки ефективного контролю, а саме: достатня присутність військ держави окупанта; держава окупант здійснює свою владу над окупованою владою, яка втратила здатність до громадських функцій; ворожі сили здалися, були переможені чи відступили; над територією була встановлена тимчасова адміністрація; держава окупант видає укази громадянському населенню та контролює їх виконання.
		Здійснення Російською Федерацією ефективного контролю частини території України, а саме частини Донецької і Луганської областей, з усіма його ознаками підтверджується в сукупності наданою заявником інформацією з Інтернет - джерел, резолюціями парламентської асамблеї ОСОБА_5 Європи.
		Перебування заявника під час виконання ним службових обовязків під час вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, охорони і забезпечення громадського порядку 11 липня 2014 року на території м. Сіверськ Донецької області підтверджено матеріалами справи.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід'ємне право на життя і здоров'я заявника.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Факт отримання заявником поранення під час виконання ним службових обовязків підтверджений відповідними довідками та документами, що наведені вище. 
		Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Однак, до компетенції органів виконавчої влади не віднесено встановлення факту поранення особи при виконанні службових обовязків внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		Встановлення даного факту заявнику необхідно для набуття ним статусу жертви міжнародного збройного конфлікту та статусу особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 3 липня 1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі. 
		Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд 
		 
		 в и р і ш и в :
		Заяву ОСОБА_2 задовольнити.
		Встановити юридичний факт поранення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні службових обовязків 11 липня 2014 року поблизу м. Сіверська Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Заявник: ОСОБА_2 (вул. Гагаріна, 36, с. Яловий Окіп, Липоводолинський район, Сумська область, 42513, РНОКПП НОМЕР_1).
		Заінтересована особа: Міністерство соціальної політики України (вул. Експланадна, 8/10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567866).
		Заінтересована особа: Російська Федерація (адреса листування: Посольство Російської Федерації в України, Повітрофлотський проспект, 27, м. Київ, 03049).
		Повне рішення складене 7 вересня 2018 року. 
		 
		Суддя О.  В. Кузьмінський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...