Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 364/838/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2018. Зареєстровано: 19.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2018.
Дата набрання законної сили: 18.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 364/838/18
		Провадження № 2-о/364/16/18
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.09.2018 року, Володарський районний суд Київської області у складі:
		 
		   головуючого судді        Ткаченко О. В.,
		   за участю секретаря        Бондаренко Л. С. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка цивільну справу № 2-о/364/16/18 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення (факту поранення), -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заявник звернувся до суду про встановлення факту, що має юридичне значення (факту поранення) посилаючись на те, що на підставі Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», був призваний у Збройні Сили України та в період часу з 03.04.2014 року по 19.03.2015 року проходив військову службу у складі військової частини в/ч НОМЕР_1 Північного територіального управління Національної гвардії України, та брав участь в боях за суверенітет та територіальну цілісність України в Луганській області.
		03.09.2014 року під час виконання бойового завдання, ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення правого плеча та лівого стегна. 
		В заяві зазначено що, починаючи з кінця лютого 2014 року, війська Російської Федерації, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, а в подальшому 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значення Севастополя». Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької Народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської Народної республіки» (27 квітня 2014 року). 11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної республіки» та «Донецької Народної республіки», однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		 
		Заявник вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено його право на життя і здоров`я, передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		Встановлення юридичного факту поранення, який стався при виконанні ним обов`язку військової служби внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України, буде породжувати юридичні наслідки  визначення статусу ОСОБА_1 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		Посилаючись на викладене, заявник просить суд встановити юридичний факт його поранення при виконанні обов`язку військової служби 03 вересня 2014 року в районі с. Золоте, околиця Попасної Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В судовому засіданні заявник та його представники вимоги заяви підтримали та просили суд задовольнити заяву.
		В судове засідання представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення. Крім цього, до суду надійшло клопотання Міністерства соціальної політики України про розгляд заяви без участі його представника.
		В судове засідання представник заінтересованої особи  Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення.
		Заслухавши пояснення представників заявника, заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Судом встановлено, що в період часу з 03.04.2014 року по 19.03.2015 року ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини в/ч НОМЕР_1 Північного територіального управління Національної гвардії України, та брав участь в боях за суверенітет та територіальну цілісність України в Луганській області, що підтверджується довідкою №274, виданою 19.03.2015 року т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.42).
		03.09.2014 року під час виконання бойового завдання, ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення правого плеча та лівого бедра, внаслідок обстрілу проросійськими бойовиками с. Золоте, околиці Попасної Луганської області, що стверджено виписками з медичної картки стаціонарного хворого хірургічного відділення (а.с.107-110).
		За результатом огляду у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим заявником ОСОБА_1 03.09.2014 року, проведеним 21.11.2014 року медико-соціальною експертною комісією, визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 5% (акт огляду МСЕК №582 від 21.11.2014 року) (а.с.118).
		Заявник посилається на те, що саме у результаті збройної агресії Російської Федерації він отримав поранення, виконуючи обов`язки військової служби та захищаючи Батьківщину. На підтвердження цього заявником були наведені наступні докази по справі.
		Аналізуючи інформацію, що міститься на сторінках Інтернет-видань, суд робить висновок про участь у бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі с. Золоте, околиця Попасної Луганської області, яким протистояли українські військовослужбовці, що де ОСОБА_1 проходив військову службу та був поранений 03.09.2014 року під час виконання бойового завдання.
		Згідно з ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року, Крим та місто Севастополь визнані тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати тимчасової окупації  20 лютого 2014 року.
		Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року збройна агресія  це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України, за державним кордоном України.
		Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України та, відповідно, окупувавши частину території України, а саме: Крим, м. Севастополь та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту на раді Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що і Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та ОСОБА_2 і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності та політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права державі мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
		Суд приходить до висновку, що слід встановити юридичний факт поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 03 вересня 2014 року в с. Золоте, околиця Попасної Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Керуючись ст.ст.259, 263-265, 293, 315, 319 ЦПК України, ст.8 розділу II Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення (факту поранення)  задовольнити.
		 
		Встановити факт поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 03 вересня 2014 року в с. Золоте, околиця Попасної Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Володарський районний суд Київської області.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		   Суддя                                О. В. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...