Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/5628/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано судом: 05.10.2018. Зареєстровано: 08.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2018.

Номер судового провадження: 2/204/1473/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    Справа № 201/5628/18
		Провадження № 2/204/1473/18 
		 
		КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 вересня 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
		головуючої                                                         судді Токар Н.В.,
		при секретарі                                                         Невеселій К.А.,
		за участю позивача                                                 ОСОБА_1,
		за участю представника позивача                                ОСОБА_2,
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» про зобов'язання вчинити дії, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут» провести перерахунок розміру плати за спожитий ним газ за період з квітня 2017 року по 01.03.2018 року за нормами споживання.
		В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на те, що між ним та ВАТ "Дніпрогаз" 04.07.2001 року укладено безстроковий договір про надання послуг з газопостачання №287455. Позивач є споживачем газу та йому відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1. В лютому 2018 року позивач отримав від ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" рахунок НОМЕР_1 від 19.02.2018 року щодо оплати заборгованості за спожитий газ станом на 01.02.2018 року за січень 2018 року в розмірі 499,34 грн. та за лютий 2018 року в розмірі 210,41 грн. Крім того, в лютому 2018 року позивач отримав розрахунок щодо сплати за спожитий газ за період 2016 - 2018 року, відповідно до якого, починаючи з квітня 2017 року розрахунок за спожитий позивачем газ проводився ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" не за нормами споживання, а за показаннями загальнобудинкового лічильника, у тому числі за січень 2018 року. Відповідно до письмової відповіді на претензію позивача ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" ПАТ "Дніпрогаз" зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1, 01.01.2018 року загальнобудинковий лічильник було знято для проведення перевірки, тому за січень та лютий 2018 року обсяг спожитого природного газу визначено відповідно до середніх норм споживання. Від встановлення у своїй квартирі індивідуального лічильника газу, за рахунок оператора газорозподільних мереж, позивач не відмовлявся. Крім того, позивач зазначив, що загальнобудинковий вузол обліку газу в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу позивача, як споживача ним газу в багатоквартирному будинку, що породжує нарахування сум за споживання газу, який насправді позивачем не використовувався. У зв'язку з тим, що у даному випадку порушуються права позивача, як споживача газу, останній вимушений звернутися до суду. 
		08.08.2018 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, згідно якого просили відмовити в задоволенні позовних вимог. 
		27.08.2018 позивачем було подано відповідь на відзив, а 20.09.2018 - відповідачем - заперечення на відповідь. 
		В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, які в ньому зазначені. 
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» як газопостачальне підприємство, надає споживачам виключно послуги з газопостачання природного газу, тобто забезпечує споживачів ресурсом природного газу; інші послуги, зокрема облік газу, здійснює газорозподільне підприємство ПАТ «Дніпрогаз»; визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об'єкту споживача здійснюється оператором ГРМ (ПАТ «Дніпрогаз»). Порядок постачання природного газу побутовим споживачам, в тому числі порядок розрахунків, встановлений Правилами №2496, Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500, кодексом ГРМ, отже, у разі, якщо на період зняття лічильника газу на повірку неможливо встановити інший, розрахунки зі споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу, що передбачено п.5 глави 8 розділу Х кодексу ГРМ. Тому, з 01.01.2018 нарахування позивачу за спожитий природний газ здійснюється відповідно до середньомісячного обсягу природного газу, визначеного оператором ГРМ, у зв'язку із тимчасовим зняттям загальнобудинкового лічильника газу. 
		Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» в судове засідання не з'явився без поважних причин; належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
		Вислухавши позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним. 
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій, позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1, та отримує послуги з газопостачання (особовий рахунок НОМЕР_1) (арк.с.4,5).
		Відповідно до розрахунку НОМЕР_1 від 19.02.2018 року позивачу за спожитий газ за січень 2018 року нараховано - 499, 34 грн., за лютий 2018 року нараховано 210, 41 грн., усього до сплати 709,75 грн. (арк.с.7).
		Згідно розрахунку НОМЕР_1 від 05.03.2018 року станом на березень 2018 року заборгованість ОСОБА_1 за спожитий газ становить 709,75 грн. (арк.с.6).        
		З матеріалів справи вбачається, що згідно з Інвестиційною програмою НКРЕКП фахівцями ПАТ "Дніпрогаз" за адресою: АДРЕСА_1 встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу. За адресою: АДРЕСА_1, 01.01.2018 року загальнобудинковий лічильник було знято для проведення перевірки, тому за січень, лютий 2018 року, обсяг спожитого природного газу визначено згідно із середнім обсягом споживання газу за жовтень, листопад, грудень 2017 року. 
		Відповідно до ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані: 
		1) забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України; б) для інших споживачів - до 1 липня 2011 року;
		2) припинити розподіл природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, у разі відмови таких споживачів від встановлення лічильників газу, а саме: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року; б) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року. Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу за послуги розподілу природного газу.
		Згідно п.1 гл.5 розд ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.15 № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. 
		Встановлено, що ПАТ "Дніпрогаз" було розроблено та подано на затвердження НКРЕКП План розвитку газорозподільної системи ПАТ "Дніпрогаз" на 2016 - 2025 роки. Постановою від 31.03.2016 року № 545 затверджено План розвитку газорозподільної системи ПАТ "Дніпрогаз" на 2016 - 2025 роки, та джерела його фінансування.
		У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об'єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об'єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №620.
		Згідно Тимчасового положення, обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються:
		1) у будинках, де не встановлено квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні;
		2) у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу: для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.
		У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
		На час виникнення спірних правовідносин ні Законом, ні підзаконними нормативними актами не було передбачено встановлення лише індивідуальних лічильників газу, а визначено обов'язок суб'єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території про забезпечення приладовим комерційним обліком газу.
		Позивач в судовому засіданні підтвердив суду, що встановлювати прилад обліку газу за власний кошт у свої квартирі, не бажає.
		Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
		 
		Відповідно до п. 5 глави 8 розділу Х Кодексу ГРМ, я разі, якщо на період зняття лічильника газу на повірку неможливо встановити інший, розрахунки за споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу.
		Отже, розмір оплати спожитих комунальних послуг визначається виключно двома способами: або за лічильниками або за встановленими нормами споживання. Тому, необґрунтованим є посилання позивача на нав'язування таких умов одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, що є порушенням його прав. 
		Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у зв'язку з обладнанням будинку АДРЕСА_1 будинковим вузлом обліку, та застосування загальних норм розрахунку за спожитий газ на період зняття вузла обліку для перевірки, дії відповідача є правомірними.
		Інші посилання позивача є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами, а докази, на які посилається останній, не ґрунтуються на законі. 
		Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. 
		Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати віднести на рахунок позивача. 
		 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4,5,12,13,76-81,141,258,259,263-265,273  ЦПК України, суд - 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		Суддя                                                          Н.В. Токар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...