Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 324/181/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 26.10.2018. Зареєстровано: 28.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2018.
Дата набрання законної сили: 17.11.2018
Номер судового провадження: 2/324/272/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 324/181/18 
		Провадження № 2/324/272/2018 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 жовтня 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
		головуючого судді Кацаренко І.О.
		за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,
		за участю позивача ОСОБА_1,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пологи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Пологівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
		 В С Т А Н О В И В :
		Позивач ОСОБА_1 02 лютого 2018 року звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 лютого 2018 року на його адресу надійшла постанова старшого державного виконавця Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_3 серії ВП №55502119 від 12 січня 2018 року про відкриття виконавчого провадження на підставі поданого ПАТ КБ «ПриватБанк» виконавчого напису приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з нього, ОСОБА_1, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 44830,40 грн. Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26 жовтня 2017 року виніс виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором без номеру від 11 жовтня 2004 року 44830,40 грн. і 3000 грн. витрат, повязаних із вчиненням виконавчого напису, а всього на суму 47830,40 грн.
		Зазначений виконавчий напис позивач вважає таким, що винесений з порушенням вимог діючого законодавства України, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
		Так, зазначив позивач у позові, в порушення вимог ст.ст.87-89 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус ОСОБА_2 виніс нотаріальний напис, не зважаючи на той факт, що нотаріусу не були надані документи, які підтверджують безспірність боргу, а також на той факт, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. 
		11 жовтня 2004 року він, ОСОБА_1, підписав заяву про отримання банківської послуги у формі кредиту в сумі 7800 грн. 11 вересня 2004 року ОСОБА_1 одержав кредит в ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого стало ПАТ КБ «ПриватБанк», на суму 7800 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36%. В оскаржуваному виконавчому написі зазначено, що між ОСОБА_1 та банком було укладено Кредитний договір 11 жовтня 2004 року, однак позивач не укладав такого договору. У 2008 році він сплатив останній платіж за кредитом, надав чек для підтвердження цього та повернув кредитну карту спеціалісту з кредитування. У 2009 році ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслало йому претензію, яка була датована 25 листопада 2005 року, та копію рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська. Вбачаючи неправомірні дії банківської установи, проінформований щодо шахрайських дій з картками клієнтів саме цього банку, він, позивач, подав заяву до правоохоронних органів. 22 серпня 2009 року він отримав відмову про відкриття кримінального провадження. Спір був вичерпаний. З того часу, тобто з серпня 2009 року, жодних вимог до нього з Банку не надходило. Строк дії кредитної картки закінчився у жовтні 2008 року, а нова картка позивачу не видавалася. Таким чином, зазначає позивач, право предявлення вимоги сплинуло у жовтні 2011 року. 
		Нотаріусу відповідачем не були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, оскільки реальна заборгованість відрізняється від тієї, що вказана у виконавчому написі. Заборгованість не є безспірною, оскільки позивачем вона не визнається, що підтверджується рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2014 року та ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24 березня 2015 року, які набрали чинності, а суми у виконавчому написі не відповідають дійсності.
		У звязку з зазначеним позивач просить постановити судове рішення, яким визнати виконавчий напис від 26 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства КБ «Приватбанк», заборгованості за кредитним договором без номеру від 11 жовтня 2004 року, укладеним між позивачем та відповідачем у розмірі 44830 гривень, та витрат, повязаних із вчиненням виконавчого напису у сумі 3000 гривень, а всього з урахуванням витрат, повязаних із вчиненням виконавчого напису 47830,40 грн., таким, що не підлягає виконанню.
		Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги з зазначених у позові підстав, просив задовольнити їх у повному обсязі. не заперечував проти розгляду справи з винесенням заочного рішення.
		Представник відповідача, будучи неодноразово завчасно належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані поштові відправлення, у судове засідання повторно не явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, тому суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України вирішує справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення. 
		Треті особи у справі, будучи належним чином повідомленими про наявність спору в суді і про час та місце розгляду справи, звернулися до суду з заявами розглянути справу в їх відсутність. При цьому приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надала письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. 
		Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, ненадання відповідачем заперечень проти позову, в тому числі ненадання відповідачем на виконання ухвали суду від 05 квітня 2018 року витребуваних письмових доказів, незважаючи на нагадування про необхідність виконати ухвалу суду, дослідивши письмові докази, зясувавши думки третіх осіб, вважає позовні вимоги доведеними і такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером 10191 був вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором без номеру від 11 жовтня 2004 року у розмірі 44830,40 грн. та витрат, повязаних із вчиненням виконавчого напису, в сумі 3000 грн.
		Як вбачається із виконавчого напису, вказана сума заборгованості складається з наступного: 6082,50 грн.  залишок заборгованості за кредитом; 36613,12 грн.  залишок заборгованості за відсотками; 2134,78 грн.  штраф. Стягнення провадиться за 12 років 11 місяців 19 днів, а саме: з 11 жовтня 2004 року по 30 вересня 2017 року (а.с.8).
		За загальним правилом ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		При цьому відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
		Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
		Згідно із п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.
		При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
		Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).
		При цьому ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків. Для визнання виконавчого напису таким, що вчинений відповідно до вимог чинного законодавства, необхідно встановити, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент такого звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
		З огляду на наведене, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
		Всупереч наведеному, нотаріус ОСОБА_2 вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора із порушенням вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.
		За змістом ч.1 ст. 81 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно вимог ст.82 ч.5 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Відповідачем не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису. Заборгованість позивача, яка значиться у виконавчому написі, не дає можливості зробити висновок щодо правомірності її нарахування, а отже, не підлягає задоволенню в порядку вчинення виконавчого напису.
		Разом з тим, позивачем на підтвердження відсутності безспірності вимоги кредитора надані суду копія рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2014 року у справі №324/1200/14-ц, згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номеру від 11 жовтня 2004 року у розмірі 29126,61 грн. (а.с.17-18), і копія ухвали апеляційного суду Запорізької області від 24 березня 2015 року у цій же справі, якою рішення суду першої інстанції від 18 листопада 2014 року залишено без змін (а.с.14-16). Рішення судів першої і апеляційної інстанцій набрали законної сили, і обставини, встановлені в зазначених судових рішеннях, не були спростовані відповідачем або третіми особами. 
		Крім того, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
		ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про вчинення виконавчого напису звернулось до нотаріуса у 2017 році. Відповідачем при поданні заяви про вчинення виконавчого напису ставилась вимога про стягнення коштів за кредитним договором, починаючи з 2004 року, а строк дії договору закінчився у жовтні 2008 року, оскільки строк дії картки, виданої ОСОБА_1, закінчився у жовтні 2008 року, а нова картка боржнику не видавалася, і це було встановлено судами першої і апеляційної інстанцій у їх рішеннях. В ухвалі апеляційного суду Запорізької області зазначено, що позовна давність за спірними правовідносинами перервалась та закінчилася у вересні 2011 року (а.с.15,зворот), а тому виконавчий напис від 26 жовтня 2017 року у порушення ст.88 Закону України «Про нотаріат» було вчинено після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання виконавчого напису за реєстровим номером 10191, вчиненого 26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню, а банк, в свою чергу, не позбавлений права звернутися до суду для захисту своїх прав у порядку позовного провадження.
		Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у приватного нотаріуса законних підстав для посвідчення виконавчого напису, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		На підставі вимог ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 704,80 грн. судового збору за подачу позову до суду і за подачу зави про забезпечення позову 352,40 грн., а всього в сумі 1057,20 грн. згідно квитанцій на а.с.1 і 21. При цьому у звязку зі зміною назви ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк» суд стягує судовий збір з АТ КБ «ПриватБанк».
		Оскільки суд вживав заходи забезпечення позову ухвалою від 02 лютого 2018 року, то відповідно до вимог ч.7 ст.158 ЦПК України у звязку із задоволенням позову термін дії заходів забезпечення позову триває відповідно до зазначеної норми ЦПК України. 
		Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81-82, 141, 158, 223 ч.4, 259 ч.6, 263-265, 273, 280, 353, 354 ЦПК України, ст.ст.15-16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд
		 В И Р І Ш И В :
		Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Пологівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 26 жовтня 2017 року за реєстровим номером 10191 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», який є правонаступником закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором без номеру від 11 жовтня 2004 року в сумі 44830 грн. 40 коп., та витрати, повязані із вчиненням виконавчого напису, в сумі 3000 грн. 00 коп., а всього в сумі 47830 грн. 40 коп. 
		Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», яке знаходиться за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешкає в м.Пологи Запорізької області, вул.Державна,166/26, 1057 грн. 20 коп. судового збору. 
		Термін дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2018 року шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26 жовтня 2017 року приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстровий номер 10191, триває відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України. 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення складений 17 жовтня 2018 року. 
		 
		 
		 
		Суддя:                                 Кацаренко І. О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...