Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/5103/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2018. Зареєстровано: 31.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2018.
Дата набрання законної сили: 30.10.2018
Номер судового провадження: 22-ц/4804/206/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        Єдиний унікальний номер 243/5103/18        Номер провадження 22-ц/4804/206/18 
		 
		                                                                                               
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		 
		30 жовтня 2018 року Донецькій апеляційний суд в складі:
		судді доповідача Папоян В.В.
		суддів Біляєвої О.М., Халаджи О.В., 
		за участю секретаря Сергєєвої К.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2018 року цивільну справу №243/5103/18 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація (суддя Пронін С.Г., повний текст ухвали складений 27 серпня 2018 року), 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У червні 2018 року заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту що її вимушене переселення у вересні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та окупації Російської Федерацією частини території Донецької області України.
		Заяву мотивовано тим, що вона була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася у лютому 2014 року, вона була вимушена у вересні 2014 року залишити окуповану частину території Донецької області та переселитись у м. Слов'янськ Донецької області. Внаслідок чого порушено її громадянські права і свободи, вона втратила житло, вільне спілкування з друзями та родичами, налагоджений побут. 
		Встановлення юридичного факту породжуватиме для неї юридичні наслідки, а саме визначення статусу особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов'язків передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2018 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення було залишено без розгляду.
		Не погодившись з зазначеною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що залишаючи заяву без розгляду суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення убачається спір про право. Звертаючись до суду з заявою вона зазначала, що встановлення даного факту необхідно для підтвердження наявності у неї статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення певних прав та обов'язків, передбачених Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від12.08.1949 року, у тому числі права на отримання допомоги від гуманітарних організацій. Проте суд першої інстанції безпідставно зазначив, що заявниця має на меті звернення до суду із позовною заявою про відшкодування збитків, спричинених їй вимушеним переселенням.
		Особи, які приймають участь у справі не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст.. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами  розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. І направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Згідно із ст..379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		З матеріалів справи убачається, що заявник звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку окремого провадження, а саме встановлення юридичного факту того, що її вимушене переселення у вересні 2014 року з окупованої території Донецької області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області. Вказувала про те, що метою встановлення такого факту є визначення її статусу як осіб, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, з відповідними правовими наслідками. Іншого порядку встановлення такого юридичного факту законодавством України не передбачено.
		Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції посилався на положення ч.4 ст. 315 та ч.6 ст. 294 ЦПК України та виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки в судовому засіданні заявник зазначала, що встановлення відповідного факту є передумовою її звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої внаслідок вимушеного переселення та втрати нею контролю над її майном, що залишилося у м.Горлівка Донецької області, тобто існує спір про право.
		Але  з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки до них суд дійшов, порушивши норми процесуального права.
		Порядок розгляду справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, врегульовано у главі 6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Розділу IV «Окреме провадження» ЦПК, зокрема щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Як визначено частиною 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи у тому числі про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. 
		Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293 та ч.2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. 
		  Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. ч.1 ст. 315 ЦПК і не є вичерпним. Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить  виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Згідно роз'яснень викладених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
		Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.  
		З огляду на положення ч.6 ст. 294 ЦПК України та ч.4 ст. 315 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		Частиною 3 ст.294 ЦПКУ України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил встановлених цим кодексом за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
		Зі змісту заяви убачається, що заявник просив встановити факт, що має юридичне значення з метою визначення її статусу як жертви міжнародного збройного конфлікту. Та зазначав, що встановлення факту має значення для подальшого визначення прав та обов'язків, передбачених Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від12.08.1949 року, оскільки згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є. 
		Відповідно до ч.3 ст.. 49, ч.3 ст.294 ЦПК України особа яка звернулася до суду має право змінити предмет або підстави заяви шляхом подання письмової заяви. Проте протягом усього часу розгляду справи судом першої інстанції заявник в порядку визначеному ч.3 ст. 49 ЦПК України не змінювала предмет та підстави заяви, з якою звернулася до суду та не надавала відповідної письмової заяви з зазначенням іншої мети встановлення певного юридичного факту. За таких обставин, суд першої інстанції, посилаючись на особисті пояснення заявника під час судового засідання, дійшов передчасного висновку, що під час розгляду справи заявником було змінено підстави поданої заяви про встановлення відповідного факту.
		Згідно ч. 1 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. 
		Але при вирішенні питання суд першої інстанції обставин, які підлягають з'ясуванню не перевірив, не визначився щодо спірних правовідносин, залишив поза увагою вимоги ст. 315 ЦПК України, допустив порушення норм процесуального права і дійшов передчасного правового висновку, що існує спір про право та справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження і з цих підстав залишив заяву без розгляду. Тому ухвала суду у відповідності до ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.     
		Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                 В.В. Папоян
		 
		                                                                                                           О.М.Біляєва 
		 
		О.В. Халаджи

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...