Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 283/1598/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2018. Зареєстровано: 20.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2018.
Дата набрання законної сили: 14.11.2018
Номер судового провадження: 22-ц/4805/218/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційний суд 
		 
		 
		Справа №283/1598/18 Головуючий у 1-й інст. Саланда О. М. 
		Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М. 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 листопада 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
		                       
		головуючої судді Шевчук А.М.,   
		                                 суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
		з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,
		       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі 
		виділені матеріали цивільної справи №283/1598/18 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа: Малинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 
		на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2018 року, яка постановлена суддею Саландою О.М. у м. Малині,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення його позову до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - АТ КБ «Приватбанк») та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про визнання виконавчого напису, який вчинений нотаріусом 04 липня 2016 року, таким, що не підлягає виконанню. Просив зупинити стягнення грошових коштів у сумі 2 701 699,88 грн. у виконавчому провадженні №54033190, яке перебуває на виконанні у Малинському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. У обґрунтування необхідності забезпечення позову посилався на обставини, викладені у позовній заяві, предмет позову та факт відкриття виконавчого провадження. Зазначив, що за час розгляду справи відповідач може здійснити всі дії, надані Законом України «Про виконавче провадження», чим може завдати йому майнової шкоди.
		 
		Ухвалою від 06 серпня 2018 року Малинський районний суд Житомирської області повернув ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову з підстав, передбачених частиною дев'ятою ст.153 ЦПК України. 
		 
		Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та задовольнити його заяву про забезпечення позову. Вважає, що суд безпідставно повернув заяву про забезпечення позову в зв'язку з її невідповідністю вимогам п.3 частини першої ст.151 ЦПК України. Так, суд не взяв до уваги обставини про те, що за останні сім років АТ КБ «Приватбанк» двічі зверталося до нього із позовом про стягнення заборгованості, яка виникла за одним і тим же кредитним договором та за один і той же період. У 2013 році банком реалізовано рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, але для погашення кредитної заборгованості кредитору цього не видалося достатнім і він у 2016 році звернувся до нотаріуса за виконавчим написом. Такі дії призвели до того, що відносно нього, як боржника, було відкрито декілька виконавчих проваджень за однією і тією ж заборгованістю, про які він навіть не знав. Зазначає, що забезпечення позову не спрямоване на порушення прав відповідачів чи третьої особи, а необхідне для збереження його майнових прав. 
		 
		Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		 
		Повертаючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 з підстав, передбачених частиною дев'ятою ст.153 ЦПК України, суд першої інстанції, пославшись на положення п.3 частини першої ст.151 ЦПК України, виходив із того, що у заяві не зазначено належне обґрунтування необхідності забезпечення позову, а лише міститься посилання на позовну заяву та факт відкритого виконавчого провадження.
		 
		Відповідно до частини дев'ятої ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
		 
		Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (п.3 частини першої ст.151 ЦПК України).
		 
		Так, із виділених матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 у позовній заяві просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 04 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., яким запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 2 701 699,88 грн. з ОСОБА_1, які зазначаються як його борг за кредитним договором від 12 липня 2007 року №К3VPGA15006369, укладеним між останнім та ПАТ КБ «Приватбанк». Сума складається із залишку заборгованості за кредитом станом на 05 травня 2016 року за період з 12 липня 2007 року по 05 травня 2016 року - 2 699 999,88 грн. та витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису, - 1 700 грн. (а.с.1-7). Тобто, в розумінні п.3 частини першої ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 оскаржує у судовому порядку виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса).
		 
		Позовна заява, на думку суду першої інстанції, містить виклад обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані позивачем обставини, інакше не була б винесена ухвала від 01 серпня 2018 року про відкриття провадження у справі (а.с.52).
		 
		Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що необхідність забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує обставинами, викладеними у позовній заяві, предметом позову, а також відкриттям виконавчого провадження. Вважає, що за час розгляду справи може відбутися реальне виконання, що спричинить йому майнової шкоди (а.с.49 зворот). 
		 
		На думку суду першої інстанції обґрунтування необхідності забезпечення позову, надане позивачем у його заяві про забезпечення позову, не є належним. Проте позивач обґрунтував необхідність забезпечення його позову в спосіб, що вважав за потрібним на власний розсуд (принцип диспозитивності цивільного судочинства). Зміст же п.3 частини першої ст.151 ЦПК України не дозволяє суду на стадії до розгляду заяви про забезпечення позову вдаватися до обговорення питання достатності або належності обґрунтування. 
		 
		Отже, у заяві про забезпечення позову міститься обґрунтування необхідності забезпечення позову, а висновки суду першої інстанції з приводу цього є суперечливими та до розгляду заяви про забезпечення позову по суті передчасними.
		 
		Відповідно до практики ЄСПЛ право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його суть. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення від 19 грудня 1997 року в справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії»). Право може вважатися ефективним, лише якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення від 21 березня 2000 року в справі «Дюлоранс проти Франції»). 
		 
		Оскільки має місце невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, то апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції та направляє справу до Малинського районного суду Житомирської області для продовження її розгляду, у тому числі для розгляду заяви про забезпечення позову. 
		 
		       Апеляційний суд на даній стадії цивільного процесу не уповноважений вирішити питання про забезпечення позову по суті, враховуючи, що із такою заявою позивач звернувся до суду першої інстанції, останній її по суті ще не розглянув, апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову, а тому прохання апеляційної скарги у цій частині є передчасним та виходить за межі обставин, які слід досліджувати при поверненні заяви ОСОБА_1 в порядку, передбаченому частиною дев'ятою ст.153 ЦПК України.
		 
		Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуюча Судді: 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складений 19  листопада 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...