Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/25042/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2018. Зареєстровано: 12.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2018.
Дата набрання законної сили: 11.12.2018
Номер судового провадження: 22-ц/801/191/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/25042/18
		Провадження № 22-ц/801/191/2018
		Категорія: 69
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
		Доповідач:Сало Т. Б.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2018 рокуСправа № 127/25042/18м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року, постановлену у складі судді Романюк Л.Ф., складення повного тексту відповідає даті її постановлення, у справі за заявою ОСОБА_3 за участі заінтересованих осіб: Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації, про встановлення факту поранення при виконанні обов'язку військової служби 08.08.2014 в районі міста Міусинськ Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,
		встановив:
		У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Просив встановити юридичний факт поранення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов'язку військової служби 08.08.2014 року в районі міста Міусинськ Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування заяви вказував, що вставлення юридичного факту поранення при виконанні обов'язку військової служби, яке відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, необхідно для набуття ним статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_3 за участі заінтересованих осіб: Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації, про встановлення факту, що має юридичне значення.
		Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законодавством визначений позасудовий порядок установлення факту поранення. У разі відмови компетентного органу в установленні такого факту, заінтересованою особою до суду може бути оскаржена відмова суду в передбаченому законом порядку. Заяви про встановлення фактів одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби не можуть розглядатися судами. Відтак, вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що він просив встановити не факт одержання поранення при виконанні обов'язків військової служби, про що зазначено судом першої інстанції в ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі, а юридичний факт причини свого поранення при виконанні обов'язків військової служби. Встановлення вказаного юридичного факту буде породжувати юридичні наслідки, а саме від цього залежить визначення його статусу як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях. Зазначає, що ним обрано прийнятний для нього спосіб судового захисту своїх цивільних прав та інтересів - встановлення факту, що має юридичне значення, який не пов'язаний з наступним вирішенням спору про право. Чинним законодавством України не передбачено іншого порядку встановлення такого юридичного факту. Вказані обставини не були взяті до уваги при постановленні оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що призвело до обмеження права заявника на судовий захист. Також судом не було враховано практику розгляду судами даної категорії справ, зокрема, Верховним Судом.
		Учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористалися.
		Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби. Законодавством визначений позасудовий порядок встановлення факту поранення. У разі відмови компетентного органу у встановленні такого факту, заінтересованою особою до суду може бути оскаржена така відмова в передбаченому законом порядку. 
		Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
		Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
		Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно  з  законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,  зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;  чинним законодавством  не  передбачено  іншого  порядку  їх встановлення;  встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
		Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, зокрема, щодо проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому ЦПК України.
		Зі змісту заяви ОСОБА_3 вбачається, що заявник просить встановити факт його поранення при виконанні обов'язку військової служби 08 серпня 2014 року в районі міста Міусинськ Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Встановлення вказаного факту необхідне йому для визначення свого статусу як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		Поза увагою суду залишилась та обставина, що заявник не просить встановити факт поранення при виконанні обов'язку військової служби, оскільки такий вже встановлений у досудовому порядку та підтверджений документально, а просить встановити, що факт поранення настав саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, тобто причину такого поранення а отже висновок суду про відмову у відкритті провадження із зазначених в ухвалі підстав є помилковим.
		Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
		Колегією суддів береться до уваги правова позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладена у постанові від 18 жовтня 2017 року в справі №296/1282/17 за результатами розгляду аналогічної справи про встановлення юридичного факту поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Враховуючи вищенаведене, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379,  381, 382, 384, 389  ЦПК України, суд,
		постановив:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий: Т.Б. Сало
		 
		Судді: О.В. Ковальчук
		 
		М.М. Якименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...