Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/9646/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2018. Зареєстровано: 14.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2018.
Дата набрання законної сили: 13.12.2018
Номер судового провадження: 22-ц/793/1846/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		 
		Справа № 22-ц/793/1846/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: 19 Троян Т.Є. Доповідач в апеляційній інстанції  Храпко В.Д. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       13 грудня 2018 року                                                                                               м. Черкаси
		 
		  Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:
		 
		                                            Храпка В.Д.,
		                                            Бондаренка С.І., Новікова О.М.
		за участю секретаря          Матюхи В.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2018 року, постановленого під головуванням судді Троян Т.Є., у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Юлія Вадимівни про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним -
		 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		В липні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
		Позов мотивувала тим, що 22 червня 2017 року вона з відповідачем ОСОБА_6 уклала договір. В силу віку і стану здоров'я вона договір не читала , вважаючи, що уклала договір довічного утримання. Кошти за квартиру вона не отримувала. Після того, як відповідач почав переоформляти рахунки на квартиру, вона дізналася, що уклала договір купівлі-продажу, а не довічного утримання.
		Посилаючись на викладені обставини, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на підставі ст. ст. 229, 230, 235 ЦК України.
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_5  просить рішення суду скасувати як незаконне, постановлене при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи  та  з неправильним застосуванням норм матеріального  права, а по справі ухвалити нове рішення , яким задовольнити її позовні вимоги повністю та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 червня 2017 року, укладений між нею та ОСОБА_6
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при постановленні рішення судом першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач є інвалідом другої групи, майже сліпа та має 89 років, і вона вважала, що укладає договір довічного утримання. Також судом не було враховано, що позивач не мала наміру укладати договір купівлі-продажу та помилилась щодо природи правочину і коштів від відповідача не отримувала.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки апелянтом не наведено обставин, які свідчать, що на момент укладення оспорюваного договору вона помилилася щодо обставин природи оспорюваного правочину, прав та обов'язків сторін і його наслідків, внаслідок власної помилки чи обману з боку відповідача або інших осіб. 
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів  апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення  апеляційної скарги   по наступних підставах.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і дотримання норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
		Проте таким вимогам закону судове  рішення не відповідає.
		Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, а також із пояснення сторін та показів свідків не вбачається, що вона мала на меті укласти саме договір довічного утримання, а не договір купівлі-продажу.
		Але такий висновок суду не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а висновки , викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
		Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому м. Черкаси 10.06.1993 року належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1.
		22 червня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири.
		Відповідно до договору купівлі-продажу квартира продана за 75 242 грн. відповідно до оцінки ринкової вартості квартири.
		В цей же день проведена державна реєстрація права власності на вказану квартиру і внесено відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		27 червня 2017 року укладено письмовий договір між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відповідно якого ОСОБА_6 зобов'язувався доглядати ОСОБА_5, надавати їй плату за квартиру, приходити до неї щопонеділка, допомагати їй в купівлі харчування та ліків, поховати її в с. Коробівка Золотоніського району.
		03 липня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою про шахрайські дії стосовно квартири АДРЕСА_1.
		31 липня 2017 року звернулася до суду із відповідним позовом.
		Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупця), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою  недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки й обману передбачені статтями 229, 230 ЦК України.
		Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані  завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно, знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
		Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
		Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
		Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першої статті 229 ЦК України).
		Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснення сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
		Із матеріалів справи випливає, що позивачка є особою похилого віку, інвалідом 2 групи по зору, має проблеми із слухом і їх рекомендовано слуховий апарат.
		В правоохоронні органи із заявою звернулася через 11 днів, а із позовом до суду через 1 місяць 7 днів.
		Після укладення договору позивачка продовжувала проживати в квартирі, проводити оплату комунальних послуг.
		Через п'ять днів після укладення оспорюваного договору письмово уклала договір про надання відповідачем послуг по її догляду.
		Вартість квартири, яка вказана в договорі купівлі-продажу, і яку підтвердив відповідач, явно не відповідає реальної вартості квартири.
		З урахуванням наведених обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу укладений під впливом помилки і обману, а тому необхідно визнати недійсним.
		За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про задоволення позову. 
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384   ЦПК України, апеляційний суд, - 
		 
		п о с т а н о в и в  :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволити.
		Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2018 року скасувати.
		Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним задоволити.
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, 22 червня 2017 року і посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1-1717.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.
		Повний текст постанови складено 14.12.2018 року. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...