Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/12689/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2018. Зареєстровано: 21.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.12.2018
Номер судового провадження: 2-о/766/1112/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 766/12689/18
		н/п 2-о/766/1112/18
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 листопада 2018 рокуХерсонський міський суд Херсонської області у складі:
		головуючого-судді: Прохоренко В.В.,
		секретар: Тихоши Л.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,
		ВСТАНОВИВ:
		Заявник звернулася до суду з вказаною вище заявою, в якій просить встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в червня 2015 року з території Донецької області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, Україна.
		Свої вимоги мотивувала тим, що вона була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. До вимушеного переселення з окупованої частини території Донецької області, вона працювала на посаді начальника торгівельного відділу в ТОВ «РДК Гелео». У червні 2015 року позивач змушена була переселитися з м.Донецьк до м. Херсона, де їй довелось зіткнутись з труднощами облаштування умов свого життя, зокрема пошуком роботи, житла. Вважає, що через окупацію частини Донецької області Російською Федерацією, вона фактично позбавлена не лише рідного дому, матеріального забезпечення, а й звичного середовища існування, вільного спілкування з рідними, друзями.
		Необхідність встановлення такого факту мотивує тим, що саме внаслідок агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено низку її прав і свобод, передбачених Конвенцією «Про захист прав людини та основоположних свобод» від 04.11.1950 року, Протоколом (Перший протокол) до цієї Конвенції від 20.03.1952 року та Протоколом № 4 до цієї Конвенції від 16.09.1963 року,у звязку з чим їй завдано майнової та моральної шкоди, через що вона має намір отримати її відшкодування від держави-агресора  Російської Федерації.
		Сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчить наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення судових повісток.
		Від заявника надійшла заява про розгляду справи у її відсутність, заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав зазначених в заяві.
		Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у матеріалах справи доказами у відсутність сторін.
		Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії ВС478846, виданим 11 жовтня 2000 року Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області та є уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3. Зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Згідно ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободВисокі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи визначені у розділі 1, оскільки захист права на мирне володіння майном передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції, це право так само гарантується Високими Договірними Сторонами, що підтверджує право заявників на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХП визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_2 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2014 року було схвалено текст Заяви Верховної ОСОБА_2 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.
		Відповідно Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII від 15.04.2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15.09.2015 року № 685-VIII ОСОБА_3 Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 17 березня 2015 року № 254-УПІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної ОСОБА_2 України про Заяву Верховної ОСОБА_2 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-УШ від 04.02.2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_3 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		Також постановою Верховної ОСОБА_2 України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об'єднаних Націй. Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_2 Європи, Парламентської ОСОБА_2 НАТО, Парламентської ОСОБА_2 ОБСЕ, Парламентської ОСОБА_2 ГУАМ. національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Оскільки, викладені вище факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території Донецької області, Україна є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.
		Встановлюючи обставини вимушеного переселення суд виходив з наступного.
		Відповідно до Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту (чинна для Росії з 10.05.1954 року в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР), то її положення застосовуються до всього цивільного населення держав, що беруть участь у конфлікті, тобто не лише до іноземних громадян, що перебувають на території однієї з воюючих держав, а й до громадян цих держав, а також до цивільного населення окупованих територій.
		У ст. 2 IV Женевської конвенції 1949 року зазначено, що Конвенція буде застосовуватися у всіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустріне жодного збройного опору.
		Згідно зі ст. 43 IV Гаазької конвенції 1907 року, супротивник, що зайняв територію, зобовязаний вжити всіх залежних від нього заходів для того, щоб наскільки це можливо відновити і забезпечити громадський порядок та суспільне життя, і при цьому він повинен поважати існуючий в країні закон. Положення вищезазначеної Конвенції передбачають розв'язання конкретних питань, таких, як: створення безпечних зон, захист поранених і хворих, а також лікарень і медичного персоналу, доставка медикаментів, спеціальні заходи по захисту дітей та налагодження звязків між членами розлучених сімей.
		За правилом ст. 3 IV Женевської конвенції 1949 р. з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто horsdecombat (той, що вийшов з ладу (фр.)) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно ст. 27 згаданої Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Верховна ОСОБА_2 України у Постанові Про Заяву Верховної ОСОБА_2 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» зазначила свою позицію щодо ствердження факту неодноразового порушення Російською Федерацією прав громадян України, тобто цивільного населення, передбачені та гарантовані Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, як право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням, право не перебувати в рабстві або підневільному стані, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії.
		Порушення прав заявника, які гарантовані вищезгаданими Конвенціями, підтверджується поданими нею доказами, та узгоджується з загальним станом подій, що відбуваються на окупованій території Донецької області.
		Починаючи з липня 2015 року заявник проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 (40 років Жовтня), 21-А,кв.41 про що свідчить довідка від 23.07.2015 року № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, видана Управлінням праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради.
		Після окупації частини Донецької області Російською Федерацією з заявником припинили спілкування деякі знайомі та друзі, порушено її налагоджений звичний спосіб життя, гостро стало питання з приводу житла та фінансів, що позначилось на її моральному та фізичному стані.
		Видана вищезазначена довідка посвідчує лише факт вимушеного переселення заявника з м.Донецьк до м. Херсона і не встановлює причини такого переселення, оскільки даний орган таких повноважень не має.
		Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 переселилася з території Донецької області за для уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницької громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню.
		Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст. ст. 12-13, 76-79,259,263-265, 315-319 ЦПК України, суд, 
		ВИРІШИВ:
		Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
		Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, з території Донецької області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, Україна.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Суддя: В.В. Прохоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...