Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 138/2086/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2018. Зареєстровано: 02.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2019.
Дата набрання законної сили: 09.01.2019
Номер судового провадження: 2-о/138/104/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 138/2086/18
		Провадження №:2-о/138/104/18
		   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 грудня 2018 року м. Могилів-Подільський
		Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
		головуючого, судді:         Цибульського О.Є.,
		з участю секретаря:         Політанської Т.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,
		ВСТАНОВИВ:
		Заявник звернувся до суду про встановлення факту, що має юридичне значення посилаючись на те, що він є членом Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права» та проходить військову службу з 26 травня 2002 року і по теперішній час в складі Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, перебував у складі тактичного угрупування «Кордон» разом з підрозділами, розташованими на Сході України, в зоні проведення АТО, з метою забезпечення правопорядку на державному кордоні. При цьому, в період з 06.06.2014 року по 30.06.2014 року, заявник був відправлений і безпосередньо брав участь у бойових діях на території Свердловського району Луганської області, в районі н. п. Зеленопілля, Бірюкове, н.п. Довжанське Свердловського району Луганської області в складі Державної прикордонної служби України Військової частини НОМЕР_1 , де в результаті підриву на протитанковій міні отримав поранення.
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено його право на життя і здоров`я, передбаченест. 27 Конституції України,ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.
		Встановлення юридичного факту поранення, який стався при виконанні ним обов`язку військової служби внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України, буде породжувати юридичні наслідки визначення статусу ОСОБА_1 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		Посилаючись на викладене, заявник просить суд встановити юридичний факт його поранення при виконанні обов`язку військової служби 30.06.2014 року на території Луганської області в районі пункту пропуску «Довжанський» населеного пункту Бірюкове Свердловського району Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В судове засідання заявник та її представник не з`явились. Заявник подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав.
		Заінтересована особа - представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Заінтересована особа - представник Посольства Російської Федерації в Україні, в судове засідання не з`явився, своєчасно і належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав:
		судом встановлено, що старший прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 м. Могилів-Подільський Вінницької області з 26.05.2002 року. 12.06.2014 року вибув з м. Бердянськ до прикордонних підрозділів розташованих на Сході України, у розпорядження начальника тактичного угрупування «Кордон» з метою забезпечення правопорядку на державному кордоні. Дана обставина підтверджується довідкою № 376 від 27.08.2014 начальника кадрів військової частини НОМЕР_1 (а.с.26).
		В період з 06.06.2014 року по 30.06.2014 року безпосередньо брав участь у АТО в районі її проведення в Свердловському району (н.п. Зеленопілля Луганської області, н.п. Бірюкове, н.п. Довжанське Свердловського району Луганської області. 30.06.2014 року отримав поранення в результаті підриву на протитанковій міні (мінно-вибухова травма, рвані рани верхньої та нижньої губи, множинні осколкові поранення верхньої лівої кінцівки). Дана обставина підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 , довідкою № 673 від 27.10.2014 Державної прикордонної служби Військова частина НОМЕР_1 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.24,25,27).
		За результатом огляду у зв`язку з пораненням, заявником ОСОБА_1 проведеним 12.05.2015 року медико-соціальною експертною комісією, визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 15% (акт огляду МСЕК №122216) (а.с.64).
		Заявник посилається на те, що саме у результаті збройної агресії Російської Федерації він отримав поранення, виконуючи обов`язки військової служби та захищаючи Батьківщину. На підтвердження цього заявником були наведені наступні докази по справі, яким надаючи правову оцінку, суд враховує наступне:
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
		Відповідно достатті 4 цього закону, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховної Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
		Згідност.1Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Наведене підтверджується прийнятими Верховною Радою України та Президентом України актами, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Так, 15 квітня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		27 квітня 2015 року Верховна Рада України своєю постановою затвердила Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, в якому зазначено наступне: Україна залишається об`єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац 1 Звернення); Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою-агресором та закликає міжнародних партнерів України визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» визнати терористичними організаціями (абзаци 6 та 8 Звернення); міжнародне співтовариство закликано визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародно визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни (абзац 12 Звернення).
		В подальшому Верховна Рада України Постановою від 21.04.2015 року схвалила текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», у абзаці 1 пункту 1 якої констатовано, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. У вказаній Заяві також зазначено, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України; крім того, наведено численні факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов`язань, посягань на територіальну цілісність України, на які, в тому числі посилається і заявник в обґрунтування необхідності встановлення відповідного юридичного факту судом.
		Крім того,Президент України Указом від 24 вересня 2015 року №555ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, в якій визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Верховною Радою України прийнято постанову від 17 березня 2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України"Проособливий порядокмісцевого самоврядуванняв окремихрайонах Донецькоїта Луганськоїобластей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Відповідно до ч.1, 2ст. 124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 25грудня 1997 року № 9-зп(справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) зазначено, що частину другу статті 124Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Згідно з ч.1 та п.5 ч.2ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
		Обставини, які свідчать про факт збройної агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим фактом, що його закріплено державою на законодавчому рівні і тому, на підставі ч. 3ст. 82 ЦПК України, не потребують доказуванню.
		За таких обставин, суд вважає встановленим, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації був поранений заявник, а тому порушено невід`ємне право на життя.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 , проходячи військову службу в Збройних Силах України, отримав поранення в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт ОСОБА_1 необхідно для визначення його статусу, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.28,25,265,315-319 ЦПК України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		Заяву задовольнити.
		Встановити факт поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової служби 30 червня 2014 року на території Луганської області в районі пункту пропуску «Довжанський» населеного пункту Бірюкове Свердловського району Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		                       Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...