Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/5200/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2018. Зареєстровано: 03.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2019.
Дата набрання законної сили: 15.01.2019
Номер судового провадження: 2-о/205/139/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		13.12.2018 Єдиний унікальний номер 205/5200/18
		Справа № 2о/205/139/18
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 грудня 2018 року             м. Дніпро
		                        
		Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючої судді     Шавули В.С.
		при секретарі     Сербен О.Ю.
		за участю заявника ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заявник 26 липня 2018 року звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із даною заявою (а.с.1-20).
		В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 28 квітня 2014 року Ленінським РВК Дніпропетровської області її чоловіка  ОСОБА_3 , призвано на військову службу до Збройних Сил України. Військову службу чоловік проходив на посаді кулеметника стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти.
		З 07 травня 2014 року рядового ОСОБА_3 було відправлено на виконання бойового завдання у м. Маріуполь Донецької області для участі у бойових діях проти ворога у складі військової частини  польова пошта НОМЕР_1 .
		09 травня 2014 року під час атаки з боку російських диверсантів ОСОБА_3 отримав кульове поранення в серце і загинув на місці, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 12.05.2014 року.
		Відповідно до витягу із наказу Командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2014 року №15, рядового ОСОБА_3 , кулеметника стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти, було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
		Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв від 6.06.2014 року №1626, «наскрізне вогнепальне кульове поранення грудної клітини з ушкодженням легень та серця» рядового ОСОБА_3 послужили причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, дана постанова Військово-лікарської комісії встановлює, що таке поранення і вищевказана причина смерті пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
		Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» від 07.2014 року №599/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» ОСОБА_3 було посмертно нагороджено о орденом «За мужність» III ступеня.
		24.09.2015 року Ленінський РВК міста Дніпропетровська видав мені, ОСОБА_1 , посвідчення «члена сім`ї загиблого» військовослужбовця серії НОМЕР_2 , що дає ІВО користуватися відповідними пільгами, встановленими законодавством України, як для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час ходження військової служби.
		Отже, саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, мій чоловік, ОСОБА_3 , загинув у місті Маріуполь Донецької області 09.05.2014 року.
		Заявник вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя мого чоловіка, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
		Враховуючи викладене та посилаючись на обґрунтування заяви, заявник просить суд встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні військового обов`язку військової служби 09.05.2014 року у м.Маріуполі Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Заявник та її представник за довіреністю  Юрченко М.С., в судовому засіданні вимоги заяви підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.
		Представники заінтересованих осіб - Міністерства соціальної політики України, Посольства Російської Федерації в Україні в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили. Відзив на заяву не подали.
		У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з`явились.
		Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні. Повний текст складений 21 грудня 2018 року.
		За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
		Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», із змінами та доповненнями, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що заявлені вимоги належать задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Судом встановлено, що чоловік заявниці  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був призваний Ленінським РВК Дніпропетровської області на військову службу, яку проходив у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 . 
		В період з 07травня 2014 року по 09 травня 2014 року ОСОБА_3 безпосередньо брав участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей в населеному пункті: м.Маріуполь (а.с.27,76). 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер (а.с.89). В лікарському свідоцтві про смерть №1772 від 12.05.2014 року вказано причину смерті ОСОБА_3 як «скрізне вогнепальне поранення, кульове поранення грудної клітини з ушкодженням легень та серця» (а.с.87).
		Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 №15 від 15 травня 2014 року рядового ОСОБА_3 кулеметника стрілецького взводу стрілецької роти, який загинув 09.05.2014 року в результаті скрізного вогнепального кульового поранення грудної клітини з ушкодженням легень та серця. Виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час у часті в бойових діях при проведенні антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях (а.с.90).
		Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1626 від 16 червня 2014 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 09 травня 2014 року, послужило наскрізне вогнепальне кульове поранення грудної клітини з ушкодженням легень та серця. Поранення і причина смерті пов`язані з виконанням обов`язків військової служби (а.с.91).
		Згідно із ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно із ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Отже, Конституцією України зобов`язано державу за будь-яких обставин захищати життя людей і цей обов`язок не залежить від встановлення тих чи інших юридичних фактів.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Верховною Радою України прийнято постанову від 17.03.2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		За змістом абзацу 2 постанови Верховної ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 року №145-VIII, з 20.02.2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		При вирішенні даної справи суд визнає, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не потребують доказування згідно ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
		Вищевикладені докази підтверджують факт загибелі ОСОБА_3  від поранень, отриманих під час захисту Батьківщини при виконанні обов`язку військової служби 09.05.2014 року у м. Маріуполь, Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		Встановлення даного факту заявникам необхідно для визначення статусу ОСОБА_3  як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права. 
		Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що встановлені судом обставини підтверджують юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової служби 09.05.2014 року у м. Маріуполь, Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим, вимоги заявника є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,12,13,76.258,259,263-265,268,273,293,315-319,354,355 ЦПК України, ст.ст. 3, 8, 27, 106 Конституції України,Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04листопада 1950року,ст.ст.1,4Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року №685-VІІІ, Закон України "Про забезпечення праві свобод громадян та правовий режимна тимчасово окупованій території" № 1207-VII, постановою Верховної ОСОБА_4 України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, Законом України"Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		   Заяву ОСОБА_1 заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,  задовольнити. 
		 
		   Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової служби 09.05.2014 року у м. Маріуполь, Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		 
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                               В.С. Шавула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...