Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16077/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано судом: 09.01.2019. Зареєстровано: 10.01.2019. Оприлюднено: 10.01.2019.
Дата набрання законної сили: 31.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		09 січня 2019 року                                                    № 826/16077/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І.,  розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
		за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайпроджект»
		до                             Міністерства культури України,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про                           визнання протиправним та скасування наказу від 15 вересня 2010 року           
		                                №706/0/16-10 в частині,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Обставини справи:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайпроджект» (далі-                                        ТОВ «Скайпроджект») звернулося до Міністерства культури України (далі - Мінкульт) з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року №706/0/16-10 в частині пункту 48 Додатку №8 до наказу, відповідно до якого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за критерієм місцевого значення занесено об'єкт культурної спадщини «Особняк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б. 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у травні 2017 року ТОВ «Скайпроджект» за договором купівлі-продажу придбало нежитловий будинок загальною площею                   276,40 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б. Право власності зареєстровано 26 травня 2017 року, про що міститься запис у Державному реєстрі речових прав.
		Приймаючи у подальшому рішення щодо відчуження зазначеної будівлі, 09 серпня 2018 року з листа Мінкульту №3635/10-4/13-18, наданого на адвокатський запит, позивачу стало відомо, що даний об'єкт включено до пам'яток архітектури та містобудування за категорією місцевого значення.  
		Позивач вважає, що приймаючи наказ, відповідач діяв всупереч чинному законодавству, з порушенням визначеної процедури та порядку, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ є протиправним, порушує права позивача та заважає вільно розпоряджатися власним майном. 
		Посилаючись на такі та інші обставини, позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.
		Ухвалою суду від 06 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позов з наданням доказів, а третій особі без самостійних вимог на предмет спору - Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати пояснення по суті позову.
		Водночас, у визначений судом строк відзиву на адміністративний позов від відповідача до суду не надходило, як і будь-яких інших заяв чи клопотань.
		Від третьої особи у справі також не надходило пояснень, заяв чи клопотань.
		Відповідно до частини дев'ятої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_671/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#671" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України</a> у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
		Згідно частини шостої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1249/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1249" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України</a> у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Частиною другою статті 175 визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.  
		Згідно з частиною третьою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1823/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1823" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України</a> судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
		Враховуючи викладене, оскільки відсутні докази поважності причин ненадання відповідачем відзиву, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">Кодексу адміністративного судочинства України</a>.  
		Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
		Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивач, ТОВ «Скайпроджект», є власником будівлі загальною площею 276,40 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26 травня 2017 року. 
		У серпні 2018 року позивач вирішив реалізувати належну йому будівлю, у зв'язку з чим звернувся до нотаріуса для підготовки належних документів. Нотаріусом було повідомлено, що Міністерством культури і туризму України ще 15 вересня 2010 року за     № 706/0/16-10 в частині пункту 48 Додатку № 8 до оскаржуваного наказу внесено запис до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за критерієм місцевого значення об'єкт культурної спадщини «Особняк», який розташований за адресою: м. Київ,  вул. Лабораторна, 9-б, через що, як зазначає позивач, він позбавлений права вільного розпорядження своїм майном. 
		31 липня 2018 року на адресу Мінкульту позивачем направлено адвокатський запит щодо надання інформації щодо перебування будинку за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б у реєстрі пам'яток України, та у відповідь отримано лист відповідача від 09 серпня 2018 року № 3635/10-4/13-18 з повідомленням, що будівля відповідно до наказу Міністерства культури і туризму в України від 15 вересня 2010 року № 706/0/16-10 занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятка архітектури та містобудування за категорією місцевого  значення, охоронний № 628-Кв. 
		Не погоджуючись із оскаржуваним наказом в зазначеній частині позивач вважає, що будівля, що віднесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не відповідає критерію автентичності, не включена до Переліку об'єктів культурної спадщини, облікова документація, на підставі якої об'єкт занесено до культурної спадщини, є неповною, порушено строки внесення об'єкту до Державного реєстру, визначені законодавством, відсутнє письмове повідомлення власника об'єкту про включення його до Переліку та набуття ним статусу щойно виявленого об'єкту культурної спадщини.   
		Розглядаючи справу по суті, суд виходить з того, що правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_12_06/pravo1/T001805.html?pravo=1" title="Про охорону культурної спадщини; нормативно-правовий акт № 1805-III від 08.06.2000" target="_blank">Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III від 08 червня 2000 року</a> (далі - Закон № 1805-ІІІ).
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_134/ed_2018_12_06/pravo1/T001805.html?pravo=1#134" title="Про охорону культурної спадщини; нормативно-правовий акт № 1805-III від 08.06.2000" target="_blank">статті 13 Закону № 1805-ІІІ</a>, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
		Відповідно до частин першої та другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_605491/ed_2018_12_06/pravo1/T001805.html?pravo=1#605491" title="Про охорону культурної спадщини; нормативно-правовий акт № 1805-III від 08.06.2000" target="_blank">статті 14 Закону № 1805-ІІІ</a>, занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
		а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;
		б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
		Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		Відповідно до абзацу третього частини другої  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_605491/ed_2018_12_06/pravo1/T001805.html?pravo=1#605491" title="Про охорону культурної спадщини; нормативно-правовий акт № 1805-III від 08.06.2000" target="_blank">статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини»</a>, Положення про Міністерство культури України, затвердженого  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_09_02/pravo1/U388_11.html?pravo=1" title="Про Положення про Міністерство культури України; нормативно-правовий акт № 388/2011 від 06.04.2011" target="_blank">Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 388</a>, затверджено Порядок обліку об'єктів культурної спадщини №158 від 11 березня 2013 року (далі Порядок №158).
		Питання визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України регулюється Порядком, затвердженим <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_09_14/pravo1/KP011760.html?pravo=1" title="Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; нормативно-правовий акт № 1760 від 27.12.2001" target="_blank">постановою Кабінету Міністрів України №1760 від 27 грудня 2001 року</a> (далі - Порядок №1760).
		Відповідно до пунктів 2.1.-2.4. Порядку №158 виявлення об'єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки.
		Виявлення об'єктів культурної спадщини відбувається шляхом здійснення науково-дослідних та пошукових робіт (натурних обстежень (досліджень), історико-архівних і бібліографічних досліджень, фотофіксації, графічної фіксації), розробки науково-проектної документації; наукової (науково-технічної) експертизи робіт, які можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини; земляних, будівельних, меліоративних та інших робіт.
		На виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
		Виявлення об'єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об'єкти.
		Відповідно до пункту 3.1. Порядку №158 облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 N 1760.
		Таким чином, передумовою розгляду питання науково-методичною радою, консультативною або науковою вченою радою установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини, відповідності кожного об'єкту критеріям, зазначеним у пунктах 10 та 11 Порядку №1760, є складення необхідної облікової документації на виявлений об'єкт культурної спадщини.
		Як вже зазначалося судом, відповідачем не подано у встановлений судом термін відзиву на позовну заяву, а також доказів, будь-яких документів на підтвердження певних фактів, що унеможливлює встановлення судом обставин дотримання відповідачем вимог законодавства в частині складення облікової документації на виявлений об'єкт культурної спадщини, а також її повноту.
		Крім того, пунктом 11 Порядку № 1760 визначено, що об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також, принаймні, одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
		Відповідно до пункту 10 Порядку №1760 критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі.
		Позивач у справі наполягає, що об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б не відповідає критерію автентичності, і такі доводи відповідачем не спростовані, жодних доказів зворотного суду не надано, тобто, не доведено наявності критерію автентичності будівлі, який є одним із необхідних критеріїв при вирішенні питання внесення       будівлі до Переліку та у подальшому до Реєстру.
		Відповідачем не доведено чи була будівля за адресою: м. Київ,                                    вул. Лабораторна, 9-б предметом будівельно-технічного дослідження та чи були у зв'язку з цим поставлені питання, що вимагають спеціальних знань у галузі мистецтвознавства. 
		Щодо правомірності оскаржуваного наказу Міністерства культури України, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 13 Порядку №1760 після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п'ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії. Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.
		Експертна комісія готує у п'ятиденний термін висновок щодо об'єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений висновок є підставою для занесення пам'ятки до Реєстру.
		Відповідно до  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_111/ed_2018_12_06/pravo1/T001805.html?pravo=1#111" title="Про охорону культурної спадщини; нормативно-правовий акт № 1805-III від 08.06.2000" target="_blank">статті 7 Закону України "Про охорону культурної спадщини"</a>, підпункту 71 пункту 4 Положення про Міністерство культури України, та на виконання пункту 13 Порядку N 1760, затверджено Положення про Науково-методичну раду з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України (далі Положення №304) та Порядок роботи Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Порядок №304).
		Згідно з пунктами 1.1, 1.4 Порядку №304, Експертна комісія є постійним дорадчим органом Міністерства культури України, основним завданням якої є забезпечення професійного вирішення питань підготовки висновків щодо об'єктів культурної спадщини для занесення/незанесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
		Згідно з пунктом 1.6 Порядку № 304 Експертна комісія, відповідно до завдань своєї діяльності:
		- розглядає матеріали, що надходять до Міністерства культури України для занесення об'єктів культурної спадщини до Реєстру;
		- розглядає протоколи наукових (вчених) рад установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини, оформлені за результатами оцінки відповідності об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_09_14/pravo1/KP011760.html?pravo=1" title="Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; нормативно-правовий акт № 1760 від 27.12.2001" target="_blank">постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1760</a>  (далі - Порядок);
		- розглядає протоколи науково-методичної ради органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, оформлені за результатами оцінки відповідності об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку;
		- готує висновки щодо об'єктів культурної спадщини за результатами розгляду облікової документації та протоколів наукових (вчених) рад установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини, оформлені за результатами оцінки відповідності об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку.
		Відповідно до пунктів 2.9, 2.10, 2.11, 2.12 Порядку №304, засідання Експертної комісії вважається правомочним, якщо в ньому бере участь понад 50 відсотків її складу, а також голова або один з заступників голови Експертної комісії та відповідальний секретар Експертної комісії. Рішення приймаються простою більшістю голосів членів Експертної комісії, присутніх на засіданні. На вимогу члена Експертної комісії в рішенні комісії може зазначатися його особиста думка, що не збігається з прийнятим рішенням.
		Висновки Експертної комісії оформлюються протоколом і підписуються головуючим та відповідальним секретарем Експертної комісії. Висновки Експертної комісії підлягають затвердженню Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури.
		Водночас, відповідно до пункту 1.1 Положення №304, Науково-методична рада є постійним діючим дорадчим органом та створена для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо розроблення основних напрямів розвитку охорони культурної спадщини, обговорення найважливіших програм, проектів з питань охорони культурної спадщини.
		Одним із завдань Науково-методичної ради є, зокрема, затвердження висновків Експертної комісії щодо занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (пункт 2.2 Положення №304).
		Відповідно до пункту 2.12. Положення, висновки Експертної комісії підлягають затвердженню Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури.
		Відповідно до пунктів 5.7, 5.8, 5.9, 5.10 Положення №304 Науково-методична рада проводить свою діяльність шляхом: пленарних засідань; оперативних засідань президії. Засідання Науково-методичної ради або президії ради вважається правочинним, якщо в ньому беруть участь не менше 50 відсотків облікового складу її членів. У разі відсутності відповідального секретаря його обов'язки головою Науково-методичної ради (або його заступником, який буде головувати на засіданні) покладаються на іншого члена Науково-методичної ради.
		Засідання Науково-методичної ради або її президії веде голова Науково-методичної ради або один з його заступників. Головуючий визначає регламент засідання. Рішення Науково-методичної ради, її президії приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх членів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Науково-методичної ради. На вимогу членів Науково-методичної ради, її президії в протоколі засідання може зазначатися їхня особиста точка зору, що не збігається з прийнятим рішенням.
		Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №1760, на кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі.
		Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.
		Облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта.
		Водночас, під час розгляду справи відповідачем не надано жодної облікової документації, через що неможливо встановити чи відповідає складена облікова документація щодо будівлі за адресою: м. Київ, вулю Лабораторна, 9-б вимогам законодавства в зазначеній частині. 
		Крім цього, позивачем зазначається, що з облікової картки на об'єкт вбачається, що акт технічного стану об'єкту не складався, проте наявність такого акту визначена як обов'язковий документ для включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що також свідчить про неповноту складеної облікової документації. 
		Таких тверджень позивача відповідачем не спростовано.
		Відповідно до частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_24/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#24" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України</a>, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені   <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a>   та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_12_06/pravo1/T001805.html?pravo=1" title="Про охорону культурної спадщини; нормативно-правовий акт № 1805-III від 08.06.2000" target="_blank">законом</a>, запобігаючи всім формам дискримінації;                                8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		У даному випадку судом встановлено, що приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач діяв необґрунтовано, не у спосіб, визначений законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
		За таких обставин наказ Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року №706/0/16-10 в частині пункту 48 Додатку № 8 до наказу, відповідно до якого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за критерієм місцевого значення занесено об'єкт культурної спадщини «Особняк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б, підлягає скасуванню в зазначеній частині.
		          Суд, крім іншого, вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Згідно з частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_644/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#644" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України</a> кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_651/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#651" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статтею 78 цього Кодексу</a>.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1056/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1056" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України</a>, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень. 
		У даній справі позивачем виступає ТОВ «Скайпроджект», яке не є суб'єктом владних повноважень та, виходячи з платіжного доручення №62 від 03 березня 2018 року,  при подачі адміністративного позову до суду сплатило судовий збір у розмірі 1   762,00 грн.  
		За таких обставин судові витрати, сплачені ТОВ «Скайпроджект» у зазначеному розмірі, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		З урахуванням викладеного, керуючись статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_625/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#625" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">72-73</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_641/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#641" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">76-77</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1056/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1056" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">139</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1839/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1839" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">243-246</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2017/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2017" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">255</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2024/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2024" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">257-263  Кодексу адміністративного судочинства України</a>, Окружний адміністративний суд міста Києва
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		        Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайпроджект» до Міністерства культури України, третя особа - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу від 15 вересня 2010 року №706/0/16-10 в частині.
		 
		Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року №706/0/16-10 в частині пункту 48 Додатку №8 до наказу, відповідно до якого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за критерієм місцевого значення занесено об'єкт культурної спадщини «Особняк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б.
		 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайпроджект» судові витрати у розмірі 1   762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн 00 коп).          
		           
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2017/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2017" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України</a>. 
		Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2396/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2396" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">293</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2430/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2430" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">295 - 297 КАС України</a>.
		Підпунктом 15.5 пункту 15 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3154/ed_2018_10_02/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#3154" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України</a> передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		Повне найменування сторін:
		Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайпроджект», адреса: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, офіс 303 код ЄДРПОУ 40486379.
		                
		Відповідач: Міністерство культури України, адреса: 01601, м. Київ, вулиця І.Франка, будинок 19, код ЄДРПОУ 37535703. 
		 
		 
		          Суддя                                                                                      В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...