Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 564/2494/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 11.01.2019. Зареєстровано: 13.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2019.
Дата набрання законної сили: 12.02.2019
Номер судового провадження: 2/564/68/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 564/2494/18 
		Рядок статзвіту № 58 
		04 січня 2019 року 
		Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
		головуючої судді    Грипіч Л. А. 
		з участю секретаря    Федас І. О. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що його син ОСОБА_2 з 14.08.2001 р. по 23.05.2012 р. проходив службу в органах внутрішніх справ. У зв`язку з початком російської агресії проти України, з метою взяти участь у захисті Батьківщини, він добровольцем пішов на службу в новосформований у травні 2014 року батальйон патрульної служби особливого призначення "Херсон". 25.06.2014 р. його син капітан міліції ОСОБА_2 , після проходження навчання, був зарахований на посаду старшого інспектора взводу №4 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон» УМВС України в Херсонській області. 
		Відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області №196о/с дск від 18.08.2014 року, 50 добровольців зі складу працівників батальйону патрульної служби були відряджені в м. Маріуполь Донецької області. Після прибуття в м. Маріуполь, склад БПСМ ОП «Херсон» був перекинутий в м. Іловайськ Донецької області для посилення добровольчого батальйону «Донбас», який утримував позиції в районі залізничного ДЕПО м. Іловайськ. По прибутті в м. Іловайськ, працівники БПСМ ОП «Херсон», розташувавшись в будинку дитячого садку, приступили до виконання завдання з утримування позицій в районі залізничного ДЕПО м. Іловайськ.
		Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 29.08.2014 року в батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон» УМВС України в Херсонській області від 16.09.2014 року, за фактом загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Іловайськ Донецької області, встановлено, що 29.08.2014 року в ранковий час, після отримання інформації про можливість залишити утримувані позиції в місті Іловайськ, який на той час знаходився в оточені, група працівників батальйонів «Херсон» та «Донбас», в числі яких був капітан міліції ОСОБА_2 , забравшись до кузову автомобіля МАЗ, почали рух до місця дислокації інших підрозділів Збройних сил України. На під`їзді до населеного пункту Осиково, Старобешівського району, Донецької області, по зазначеному транспортному засобу з узбіччя дороги почали вести прицільний вогонь російські бойовики. Оскільки усі працівники українських батальйонів знаходились біля бортів кузова з обох боків, вони вели вогонь у відповідь із наявної вогнепальної зброї АКС 74. Внаслідок обстрілу капітан міліції ОСОБА_2 отримав поранення голови і після цього не подавав ознак життя. В`їхавши до населеного пункту Осиково, Старобешівського району, Донецької області, усі працівники БПС ОП «Херсон» вибрались із кузову, а тіло загиблого капітана міліції ОСОБА_2 було залишено, оскільки продовжувався інтенсивний обстріл автомобіля. Під час обстрілу вказаний автомобіль, де знаходився загиблий капітан міліції ОСОБА_2 влучив артилерійський снаряд і там детонував боєкомплект.
		Рішенням Костопільського районного суду Рівненької області від 06.06.2017 року №564/635/17 було встановлено факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової служби 29.08.2014 року в м. Іловайськ, Старобешівського району, Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Внаслідок втрати сина, який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, він відчуває безперервну, невгамовну душевну біль та страждання, втратив душевний спокій, постійно відчуває незахищеність та розчарування. Через смерть свого сина він втратив сенс життя та віру в майбутнє, постійно відчуває страждання від втрати рідної людини, що не дає йому можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний соціальний спосіб життя, оскільки постійно знаходиться у стресовому стані, що супроводжується періодичними депресіями. Безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого йому завдано моральну шкоду, є Російська Федерація, її Збройні Сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються Російською Федерацією та мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
		ОСОБА_1 вважає, що незаконними діями з боку Російської Федерації було порушено невід`ємне право його сина - ОСОБА_2 на життя, гарантоване статтею 2 Європейської Конвенції, його право на повагу до сімейного життя, встановлене статтею 8 Європейської Конвенції, що свідчить про множинність порушень Російською Федерацією його законних прав, а отже, згідно із «Правилами суду - компенсація шкоди» ЄСПЛ, такі множинні порушення Європейської Конвенції з боку Російської Федерації є підставою для відшкодування Російською Федерацією моральної шкоди, завданої йому, тому змушений звернутися із вказаним позовом, в якому просить стягнути з Російської Федерації на його користь моральну шкоду у розмірі 1 947 600, 00 (один мільйон дев`ятсот сорок сім тисяч шістсот) гривень, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 60 000, 00 (шістдесят тисяч) євро.
		Розмір моральної шкоди встановлений позивачем з урахуванням характеру і обсягу завданих йому моральних страждань, істотного порушення конституційних прав його сина, умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування, які він відчуває роками через неможливість відновити порушені права його сина та його особисті права. Також при визначенні розміру моральної шкоди позивач керувався практикою Європейського суду з аналогічних питань, що є джерелом права.
		В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, від представника позивача ОСОБА_3 на адресу суду поступила письмова заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
		Відповідач  представник Російської Федерації в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, через Посольство Російської Федерації в Україні, про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення судової повістки, причини неявки суду не відомі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. 
		Суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення. 
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Пеньків, Костопільського району, Рівненської області, зарєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 18.03.1996 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області.
		31.01.1983 року від шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача народився син - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 19.02.1983 року Костопільським райвідділом ЗАГС Рівненської області.
		З 14.08.2001 р. по 23.05.2012 р. ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ. У зв`язку з початком російської агресії проти України, з метою взяти участь у захисті Батьківщини ОСОБА_2 добровольцем пішов на службу в новосформований у травні 2014 року батальйон патрульної служби особливого призначення "Херсон". 
		25.06.2014 р. капітан міліції ОСОБА_2 , після проходження навчання, був зарахований на посаду старшого інспектора взводу №4 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон» УМВС України в Херсонській області. 
		Відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області №196о/с дск від 18.08.2014 року, 50 добровольців зі складу працівників батальйону патрульної служби були відряджені в м. Маріуполь Донецької області. Після прибуття в м. Маріуполь, склад БПСМ ОП «Херсон» був перекинутий в м. Іловайськ Донецької області для посилення добровольчого батальйону «Донбас», який утримував позиції в районі залізничного ДЕПО м. Іловайськ. По прибутті в м. Іловайськ, працівники БПСМ ОП «Херсон», розташувавшись в будинку дитячого садку, приступили до виконання завдання з утримування позицій в районі залізничного ДЕПО м. Іловайськ.
		Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 29.08.2014 року в батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон» УМВС України в Херсонській області від 16.09.2014 року, за фактом загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Іловайськ Донецької області, встановлено, що 29.08.2014 року в ранковий час, після отримання інформації про можливість залишити утримувані позиції в місті Іловайськ, який на той час знаходився в оточені, група працівників батальйонів «Херсон» та «Донбас», в числі яких був капітан міліції ОСОБА_2 , забравшись до кузову автомобіля МАЗ, почали рух до місця дислокації інших підрозділів Збройних сил України. На під`їзді до населеного пункту Осиково, Старобешівського району, Донецької області, по зазначеному транспортному засобу з узбіччя дороги почали вести прицільний вогонь російські бойовики. Оскільки усі працівники українських батальйонів знаходились біля бортів кузова з обох боків, вони вели вогонь у відповідь із наявної вогнепальної зброї АКС 74. Внаслідок обстрілу капітан міліції ОСОБА_2 отримав поранення голови і після цього не подавав ознак життя. В`їхавши до населеного пункту Осиково, Старобешівського району, Донецької області, усі працівники БПС ОП «Херсон» вибрались із кузову, а тіло загиблого капітана міліції ОСОБА_2 було залишено, оскільки продовжувався інтенсивний обстріл автомобіля. Під час обстрілу вказаний автомобіль, де знаходився загиблий капітан міліції ОСОБА_2 влучив артилерійський снаряд і там детонував боєкомплект.
		Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 09 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, вбачається, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Іловайськ, Старобешівського району, Донецької області, Україна, про що складено відповідний актовий запис №239.
		З довідки МВС України Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області Управління кадрового забезпечення №2/7-1004 від 01.04.2015 року, вбачається, що син позивача - ОСОБА_2 , 1983 року народження, проходив службу в органах внутрішніх справ з 14.08.2001 по 23.05.2012 та 25.06.2014 р. Для виконання завдань, визначених Законом України "Про боротьбу з тероризмом" та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО ОСОБА_2 з 18.08.2014 року наказом УМВС України в Херсонській області від 18.08.2014 №196 о/с дск, був відряджений у розпорядження керівництва антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей. 29.08.2014 року ОСОБА_2 загинув у зоні проведення АТО в районі міста Іловайськ Донецької області. 01.09.2014 року виключений із списків особового складу у зв"язку з смертю. 
		Рішенням Костопільського районного суду Рівненької області від 06.06.2017 року №564/635/17 було встановлено факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової служби 29.08.2014 року в м. Іловайськ, Старобешівського району, Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		За правилами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		В силу ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Аналізуючи наведені обставини та докази у справі, суд прийшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню також і за нормами ч.4 ст.82 ЦПК України), стала окупація частини території України, в т.ч. Донецької області, де загинув син позивача.
		Згідно з ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб"єкти публічного права.
		За вимогами ч.6 ст.5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		З матеріалів справи вбачається, також і встановлено судом, що внаслідок збройної (військової) агресії Російської Федерації, в м.Іловайськ, Донецької області, загинув син позивача, що завдало йому значної моральної шкоди, що виражається в основному - це втратою в його житті рідної людини, що не дає можливості нормально спілкуватися з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний соціальний спосіб життя, оскільки постійно знаходиться у стресовому стані, що супроводжується періодичними депресіями.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
		Згідно з ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров"я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		За змістом ст.ст. 1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
		Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю.
		Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., ІУ Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1,2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975р., договори укладені між Україною та Росією в т.ч. про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому є на переконання суду державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини та становить в середньому 60 000 Євро за загибель однієї особи. Зокрема, такі рішення виносились Європейським судом з прав людини у справах "Хачукаевы против России" (Khachukayev v. Russia (23/04/2009)), "Сагаева и Другие против России" (Sagayeva and Others v. Russia (08/12/2015)), "Исламова против России" (Islamova v. Russia (30/04/2015)), "Султыгов и Другие против России" (Sultygov and Others v. Russia (09/10/2014)).
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень його прав, умисного характеру дій Російської Федерації, а також душевного болю від втрати рідної людини, почуття безпорадності, яку він відчуває роками через втрату рідної людини, суд вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду в сумі 1 947 600 грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 60 000 Євро, і саме такий розмір компенсації був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через смерть фізичної особи.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб"єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).
		Частиною ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. 
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності.
		Враховуючи те, що представником позивача та позивачем наведені обґрунтовані правові докази вини відповідача у завданні останньому моральної шкоди через загибель сина внаслідок збройної агресії, а відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для ухвалення рішення про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 55 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 11, 16, 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 81, 82, 89, 141, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1  до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України - задовольнити повністю.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 18.03.1996 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області) моральну шкоду у розмірі 1 947 600,00 (один мільйон дев"ятсот сорок сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок, що є еквівалентом 60 000,00 (шістдесят тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день подання позову. 
		Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд  якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		Позивач:
		ОСОБА_1  (житель         АДРЕСА_1 ), паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 18.03.1996 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області.
		 
		Відповідач:
		Російська Федерація, в особі Посольства Російської Федерації в Україні (місце знаходження м. Київ, Повітрофлотський проспект,27, ).
		 
		Повне рішення складено
		11 січня 2019 року 
		 
		 
		 
		СуддяЛ. А. Грипіч

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...