Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 274/3642/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2019. Зареєстровано: 31.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 01.03.2019
Номер судового провадження: 2-о/0274/42/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 справа № 274/3642/18
		провадження № 2-о/0274/42/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		   
		   29.01.2019 року м. Бердичів
		 
		   Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судового засідання Рудич М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		 
		В с т а н о в и в :
		 
		   Заявник звернувся до суду з вказаною заявою мотивуючи тим, що він на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/20147, 19.03.2014 року був призваний на військову службу у Збройні Сили України. В період з 04.07.2014 року по 13.08.2014 року безпосередньо брав участь в боях у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_1 на території Донецької та Луганської області. 13.08.2014 року виконуючи бойове завдання, поблизу с. Шишкове Слов`яносербського району Луганської області, близько 12 год. 00 хв., проросійськими найманцями було здійснено мінометний обстріл позицій другої протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини - польова пошта НОМЕР_1 . В результаті обстрілу отримав осколкові поранення поперекової ділянки справа з проникненням в черевну порожнину, поранення тонкої кишки, сліпе осколкове поранення правого стегна, був направлений на лікування. В результаті отриманого поранення він втратив до 65 % професійної працездатності.
		   Посилаючись на те, що його поранення відбулося внаслідок юридичного факту, а саме - збройної агресії Російської Федерації проти України, встановлення такого юридичного факту йому необхідно для визначення статусу особи, яка перебуває під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що була ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 03 липня 1954 року та на те, що оскільки встановлення факту поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, в іншому порядку, окрім як у спосіб звернення до суду не передбачено, просив задовольнити його заяву.
		   Звернення до суду з вказаною заявою обумовлено тим, що він має на меті визначення статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим виникненням права на отримання допомоги від гуманітарних організацій.
		   В судове засідання заявник не з`явився, спрямував на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутності, вимоги заяви підтримує в повному обсязі.
		   Представники заінтересованих осіб до суду не з`явились, про час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		   Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		   Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
		   Так, судом встановлено, що заявник 19.03.2014 року, під час мобілізації на особливий період, був призваний на військову службу у Збройні Сили України. В період з 04.07.2014 року по 13.08.2014 року безпосередньо брав участь в боях, у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_1 на території Донецької та Луганської області.
		   Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданої 23.02.2015 року військовою частиною - польова пошта НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 04 липня 2014 року по 13 серпня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 186).
		   13.08.2014 року виконуючи бойове завдання, поблизу с. Шишкове Слов`яносербського району Луганської області, близько 12 год. 00 хв., проросійськими найманцями було здійснено мінометний обстріл позицій другої протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини - польова пошта НОМЕР_1 . В результаті обстрілу отримав осколкові поранення поперекової ділянки справа з проникненням в черевну порожнину, поранення тонкої кишки, сліпе осколкове поранення правого стегна, був направлений на лікування. Дані обставини підтверджуються Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку внаслідок ведення бойових дій від 23.10.2014 року (а.с.187-191).
		   Довідкою-випискою, виданою Щастинською міською лікарнею 14.08.2014 року встановлено, що 13.08.2014 року, під час знаходження в зоні проведення бойових дій, ОСОБА_1 отримав вибухову травму (а.с. 201).
		   Довідкою військово-лікарської комісії від 02.09.2017 року був встановлений діагноз: стан після проведеної 27.08.2014 року операції по видаленню чужорідного тіла, вторинної хірургічної обробки гранулюючих ран поперекової ділянки, верхньої третини лівого стегна в стадії відновлення функції. Захворювання так, пов`язане з проходженням військової служби (а.с. 202).
		   Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 015967 від 01.03.2017 року підтверджується, що отримані ОСОБА_1 поранення пов`язані з виконанням ним обов`язків військової служби по захисту Батьківщини (а.с. 206-207).
		   Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що факт поранення ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби підтверджується належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-80 ЦПК України.
		   Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		   Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		   Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		   Зі змісту зазначеної норми права, а також роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		   Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		   При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
		    ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку окремого провадження з метою встановлення факту, що має юридичне значення у порядку, передбаченому статтею 315 ЦПК України. Метою встановлення такого факту є визначення його статусу як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (далі Конвенція), яка набрала чинності 21 жовтня 1950 року, ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР від 03 липня 1954 року, тобто отримати статус жертви міжнародного збройного конфлікту та з подальшим отримання допомоги від гуманітарних організацій.
		   Статтею 2 Конвенції передбачено, що крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. В усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.
		   Статтею 4 Конвенції передбачено, що нейтральні держави за аналогією застосовують положення цієї Конвенції щодо поранених і хворих, а також медичного та духовного персоналу збройних сил конфлікту, прийнятих або інтернованих на території їхніх держав, а також знайдених померлих.
		   Приписами статті 13 Конвенції передбачено, що вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
		   Частиною четвертою статті 2 Закону України від 18 січня 2018 року «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15 квітня 2014 року«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: 20 лютого 2014 року.
		   Крім того, обґрунтовуючи необхідність встановлення факту того, що поранення при виконанні військової служби він отримав внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, заявник акцентував увагу суду на відсутність позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між отриманням ним пораненням та військовою агресією Російської Федерації, оскільки такий порядок законодавством не визначено.
		   Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		   Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		   Отже, дослідженими в суді доказами стверджується факт поранення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язків військової служби 13.08.2014 року виконуючи бойове завдання, поблизу с. Шишкове Слов`яносербського району Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		   Крім того, встановлення цього факту, відповідно до наведеного вище в рішенні породжує юридичні наслідки, оскільки судове рішення про встановлення юридичного факту поранення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язків військової служби, поблизу с. Шишкове Слов`яносербського району Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України може слугувати підставою для визначення статусу особи, яка перебуває під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що була ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 03 липня 1954 року.
		   Встановлення зазначеного юридичного факту іншим способом, окрім судового неможливо, аналіз зібраних по справі доказів та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту поранення ОСОБА_1 , при виконанні обов`язків військової служби 13.08.2014 року, поблизу с. Шишкове Слов`яносербського району Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що передбачено ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
		   На підставі викладеного та керуючись ч. 4 ст. 2 Закону України від 18 січня 2018 року «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 293, 273, 315-319, 354 ЦПК України, суд -
		 
		В и р і ш и в :
		 
		   Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
		   Встановити юридичний факт поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язків військової служби 13.08.2014 року поблизу с. Шишкове Слов`яносербського району Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду. 
		   Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.        Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.        Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися подаються учасниками справи до або через відповідні суди. 
		 
		   Головуючий: Т.М. Вдовиченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...