Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/56/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2019. Зареєстровано: 03.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 16.03.2019
Номер судового провадження: 2-о/154/8/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		154/56/19 
		2-о/154/8/19 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 січня 2019 року м.Володимир-Волинський
		 
		Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
		 
		головуючого судді Лященка О.В.
		при секретарі Баранюк О.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство соціальної політики України, Посольство Російської Федерації в Україні про встановлення факту що має юридичне значення,-
		 
		встановив:
		 
		03 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 22 травня 2014 року на території Донецької області поблизу м. Волноваха Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що на підставі Указу Президента України № 303 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» 10.04.2014 року його було призвано у Збройні Сили по мобілізації та призначено на посаду старшого стрільця військової частини НОМЕР_1 , він був залучений та брав безпосередню участь в бойових діях на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення у складі 51-ї окремої механізованої бригади, з 09 травня 2014 року по 22 травня 2014 року у зоні проведення бойових дій. Був звільнений з військової служби наказом командира 14-ї окремої механізованої бригади з 09 грудня 2014 року.
		Станом на 22 травня 2014 року підрозділи військової частини, у якій він служив, а саме 51-ї окремої механізованої бригади, перебували поблизу м.Волноваха Донецької області.
		22.05.2014 року між 4 та 6 годинами ранку він перебував на 10-му блокпості 51-ої окремої механізованої бригади Збройних Сил України, що розташований в районі м. Волноваха Донецької області, та одержав наскрізний вогнепальний перелом лівого плеча з пошкодженням плечової артерії та вени, середнього нерва, біцепса; сліпі вогнепальні поранення правого плеча.
		Першу медичну допомогу отримав у Волновахській Центральній районній лікарні, потім проходив лікування у Військово-медичному клінічному Центрі Північного регіону у м. Харків із діагнозом наскрізне вогнепальне поранення лівого плеча з пошкодженням плечової артерії та вени, серединного нерва, біцепса; ПХО рани лівого плеча, видалення чужорідного тіла, зі скаргами на біль в області ран лівої та правої верхніх кінцівок, оніміння пальців лівої кисті, що підтверджується перевідним епікризом №4363. 
		Виписний епікриз №13256 засвідчує його перебування на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі «ГВКГ» МО України Клініці судинної хірургії, з вище зазначеним діагнозом та додатковим - постгеморагічною анемією легкого ступеню. Надалі лікувався у Військовому госпіталі хірургічному відділені військової частини НОМЕР_2 з діагнозом невропатія правого середнього нерва, що засвідчує виписний епікриз від 26.08.2014 року.
		Свідоцтво про хворобу №971 від 28.11.2014 року підтверджує, що вище зазначений діагноз, який склався внаслідок поранення, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.
		Протокол обстеження №3823 від 03.07.2017 року Вінницької обласної клінічної лікарні відділення променевої діагностики виданий із висновком лікворногіпертензійний синдром, явища енцефалопатії з вогнищем перенесеної контузії в правій півкулі головного мозку.
		Відповідно до виписки №130 від 24.01.2018 року мав скарги на біль у правій руці, зниження у ній сили, болі у шийному відділі хребта. Йому рекомендовано контрольний огляд нейрохірурга, спостереження невропатолога.
		04.07.2018 року відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2584, він проходив лікування з приводу посттравматичної нейропатії лівого серединного нерву.
		Довідкою №204 від 09.06.2014 року встановлено, що наскрізний вогнепальний перелом лівого плеча з пошкодженням плечової артерії та вени, середнього нерва, біцепса; сліпі вогнепальні поранення правого плеча, ним були отримані ні за яких більш обставин, як під час виконання обов`язків військової служби.
		На підставі Постанови КМУ від 25.12.2013 року №975 заявник був направлений на МСЕК. Довідкою Медико-соціальної експертної комісії №745420 від 01.07.2018 року йому було встановлено 3 (третю) групу інвалідності та зазначено, що його поранення пов`язане із захистом Батьківщини.
		Довідкою військово-лікарської комісії хірургічного профілю ГВМКЦ «ГВКГ» МО України від 19 червня 2014 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 , встановлено, що захворювання (травма, поранення, контузія, каліцтво), а саме, наскрізний вогнепальний перелом лівого плеча з пошкодженням плечової артерії та вени, середнього нерва, біцепса; сліпі вогнепальні поранення правого плеча - пов`язані з проходженням військової служби.
		Згідно з п.13 Свідоцтва про хворобу №971 від 28.11.2014 року BJIK ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний.
		22.05.2016     року від Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» нагороджений знаком народної пошани «За поранення».
		19.05.2016     року від Командира 14 ОМБР нагороджено відзнакою «Командира 14 ОМБР». 
		Отже, саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією проти України, він отримав поранення 22.05.2014 року поблизу м. Волноваха Донецької області.
		Проте, довідка військово-лікарської комісії хірургічного профілю ГВМКЦ «ГВКГ» МО України від 19 червня 2014 року, видана на ім`я ОСОБА_1 , як і інші документи, що відповідно до законодавства встановлюють причинний зв`язок травм (поранень, контузій, каліцтв) не визначають причинно-наслідкового зв`язку цих поранень, із збройною агресією Російської Федерації проти України, що необхідно йому для досягнення мети цього звернення - набуття ним статусу жертви міжнародного збройного конфлікту.
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області України було порушено його право на життя і здоров`я, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
		Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 січня 2019 року дану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи призначено на 28 січня 2019 року.
		В судове засідання заявник не з`явився, подав заяву, в якій просить заяву задовольнити, розгляд справи проводити у його відсутності.
		Представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час проведення судового розгляду, не повідомив про причину неявки, не подав заяви про відкладення судового розгляду.
		Представник Російської Федерації в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату і час судового розгляду через Посольство вказаної держави, про причини неявки суд не повідомив, не подавав заяв про відкладення розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є громадянином України, народився в с.Льотниче, Володимир-Волинського району, Волинської області. Дана обставина стверджується копією паспорта громадянина України на ім`я заявника.
		Із довідки командира в/ч польова пошта НОМЕР_3 від 20.10.2014 р. встановлено, що на підставі наказу №102 від 07.05.2014 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі Донецької та Луганської області, в період з 09 травня 2014 року по 22 травня 2014 року.
		Факт отриманнявогнепального поранення ОСОБА_1 під часвиконання обов`язківвійськової служби22.05.2014року близько05год білям.ВолновахаДонецької області підчас бойовихдій,та одержаннянаскрізного вогнепальногоперелому лівогоплеча зпошкодженням плечовоїартерії тавени,середнього нерва,біцепса;сліпі вогнепальніпоранення правогоплеча,стверджується наступнимидоказами,на якіпосилається заявник. 
		Перевідним епікризом №4363 стверджується факт лікування у Військово-медичному клінічному Центрі Північного регіону у м. Харків із діагнозом наскрізне вогнепальне поранення лівого плеча з пошкодженням плечової артерії та вени, серединного нерва, біцепса; ПХО рани лівого плеча, видалення чужорідного тіла, зі скаргами на біль в області ран лівої та правої верхніх кінцівок, оніміння пальців лівої кисті. 
		Виписний епікриз № НОМЕР_4 засвідчує перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі «ГВКГ» МО України Клініці судинної хірургії, з вище зазначеним діагнозом та додатковим - постгеморагічною анемією легкого ступеню. Надалі лікувався у Військовому госпіталі хірургічному відділені військової частини НОМЕР_2 з діагнозом невропатія правого середнього нерва, що засвідчує виписний епікриз від 26.08.2014 року.
		Свідоцтво про хворобу №971 від 28.11.2014 року підтверджує, що вище зазначений діагноз, який склався внаслідок поранення, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.
		Протокол обстеження №3823 від 03.07.2017 року Вінницької обласної клінічної лікарні відділення променевої діагностики виданий із висновком лікворногіпертензійний синдром, явища енцефалопатії з вогнищем перенесеної контузії в правій півкулі головного мозку.
		Відповідно до виписки №130 від 24.01.2018 року мав скарги на біль у правій руці, зниження у ній сили, болі у шийному відділі хребта. Йому рекомендовано контрольний огляд нейрохірурга, спостереження невропатолога.
		04.07.2018 року відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2584, він проходив лікування з приводу посттравматичної нейропатії лівого серединного нерву.
		Довідкою №204 від 09.06.2014 року встановлено, що наскрізний вогнепальний перелом лівого плеча з пошкодженням плечової артерії та вени, середнього нерва, біцепса; сліпі вогнепальні поранення правого плеча, ним були отримані ні за яких більш обставин, як під час виконання обов`язків військової служби.
		На підставі Постанови КМУ від 25.12.2013 року №975 заявник був направлений на МСЕК. Довідкою Медико-соціальної експертної комісії №745420 від 01.07.2018 року йому було встановлено 3 (третю) групу інвалідності та зазначено, що його поранення пов`язане із захистом Батьківщини.
		Довідкою військово-лікарської комісії хірургічного профілю ГВМКЦ «ГВКГ» МО України від 19 червня 2014 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 , встановлено, що захворювання (травма, поранення, контузія, каліцтво), а саме, наскрізний вогнепальний перелом лівого плеча з пошкодженням плечової артерії та вени, середнього нерва, біцепса; сліпі вогнепальні поранення правого плеча - пов`язані з проходженням військової служби.
		Згідно з п.13 Свідоцтва про хворобу №971 від 28.11.2014 року BJIK ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний.
		22.05.2016     року від Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» нагороджений знаком народної пошани «За поранення».
		19.05.2016     року від Командира 14 ОМБР ОСОБА_1 нагороджено відзнакою «Командира 14 ОМБР».
		Положенням ст. 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно із ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Отже, Конституцією України зобов`язано державу за будь-яких обставин захищати життя людей і цей обов`язок не залежить від встановлення тих чи інших юридичних фактів.
		Крім того, Конституцією України визначено, що Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України забезпечує державну незалежність, національну безпеку держави, є Головнокомандувачем Збройних Сил України; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; вносить до Верховної ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (стаття 106 Конституції України).
		До повноважень Верховної ради України, відповідно до п.9 ч.1ст.85 Конституції України, належить оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Відповідно до статті 4 цього закону, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його до Верховної Ради України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
		Наведене підтверджується прийнятими Верховною Радою України та Президентом України актами, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року, Автономну Республіку Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		 
		Незаконно анексувавши АР Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»», від 21.04.2015 №337-VIII, зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, Верховною Радою України, яка діє як представницький орган Українського народу, який є єдиним джерелом влади в Україні та має виключне право визначати і змінювати конституційний лад України, 27 січня 2015 року було прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території "( далі - Закон № 1207-VII), згідно якого встановила, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України і встановила, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року(ст. 1 названого Закону зі змінами та доповненнями).
		Також, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Також, постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської Ради ОБСЄ, Парламентської Ради ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		 
		Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер -війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права».
		Резолюція Парламентської Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької областей.
		Зважаючи на викладене, суд вважає вірним констатувати, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (обставини, що є загальновідомими, не потребують доказування за нормами ч. 3 ст. 82ЦПК України), стала окупація частини території України, в тому числі частини Донецької області, де отримав вогнепальне поранення заявник ОСОБА_1 під час бойових діях регулярних військ Російської Федерації в Луганській, Донецькій області України, і саме цим військам протистояли військові Збройних сил України, де проходив військову службу заявник.
		Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами, як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Згідно з роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Врахувавши викладене, а також те, що встановлення юридичного факту вогнепального поранення ОСОБА_1 при виконанні обов`язку військової служби 22.05.2014 р. поблизу м.Волноваха Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України необхідне заявнику для визначення статусу як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд прийшов до висновку, що вимоги заяви є обгрунтованими, доведеними, а тому заява підлягає до задоволення.
		Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. ст.259, 263-265, 273, 293, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд-
		 
		вирішив:
		 
		Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
		Встановити юридичний факт поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 22 травня 2014 року на території Донецької області поблизу м. Волноваха Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається на протязі тридцяти днів з дня його проголошення через Володимир-Волинський міський суд Волинської області та набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
		Повний текст рішення складено 01 лютого 2019 року.
		 
		Головуючий: /-/ підпис.
		З оригіналом згідно.
		Суддя Володимир-Волинського
		міського суду О.В. Лященко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...