Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/6630/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2019.
Дата набрання законної сили: 31.01.2019
Номер судового провадження: 61-47682ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		31 січня 2019 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 362/6630/17
		 
		провадження № 61-47682св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Платинум Банк»,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: 
		ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, від 31 жовтня 2018 року.
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до 
		публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» (далі - 
		ПАТ «Платинум Банк», банк) про визнання іпотечного договору закінченим.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 серпня 2007 року між ним, ОСОБА_5 та закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», укладено договір про іпотечний кредит на суму 50 тис. доларів США строком 
		240 місяців зі сплатою 10,5% річних для придбання квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору від 08 серпня 2007 року. Останній платіж за договором про іпотечний кредит ним було сплачено 23 квітня 2014 року. 29 травня 2014 року банк надіслав на його адресу вимогу про дострокове повернення кредитних коштів. Проте, вимогу ним не виконано, а банк не вчинив дій щодо примусового стягнення з нього кредитної заборгованості, у звязку з чим пропустив строк позовної давності. Вважав, що у звязку зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається такою, що спливла позовна давність до додаткової вимоги.
		 
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати договір про іпотечний кредит від 08 серпня 2007 року закінченим у зв'язку зі спливом строку позовної давності; зобов'язати відповідача надати нотаріусу заяву про вилучення обтяження щодо предмета іпотеки та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек щодо предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області 
		від 30 травня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано договір про іпотечний кредит від 08 серпня 2007 року № 1.07081485, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», закінченим у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Зобов'язано ПАТ «Платинум Банк» надати нотаріусу заяву про вилучення обтяження щодо предмета іпотеки та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек щодо предмету іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк протягом більше ніж трьох років не намагався у примусовому порядку стягнути заборгованість за спірним кредитним договором, тому договір про іпотечний кредит слід визнати закінченим та зобов'язати відповідача надати нотаріусу заяву про вилучення обтяження щодо предмета іпотеки та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек щодо предмету іпотеки, оскільки зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до вимог кредитора за основним зобов'язанням. Договір про іпотечний кредит, укладений між учасниками справи, не встановлює будь-яких інших умов припинення іпотеки, ніж ті, що передбачені законом. Сплив позовної давності по вимогам кредитора сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і не є підставою для припинення іпотеки.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за наявності клопотання позивача про відкладення розгляду справи та надання доказів неможливості прийняти участь у розгляді справи. З урахуванням положень спірного договору про іпотечний кредит та норм чинного законодавства України, договір припинив свою дію ще у червні 2014 року, оскільки банк скористався своїм правом дострокового стягнення заборгованості та змінив строк виконання основного зобов'язання. У касаційній скарзі заявник посилається на сталу судову практику Верховного Суду України та інших судів, відповідно до якого направлення кредитором боржнику вимоги про дострокове повернення кредитних коштів змінює строк виконання зобов'язання. 
		 
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що 08 серпня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк», правонаступником якого є 
		ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір про іпотечний кредит № 1.07081485. на суму 50 тис. доларів США зі сплатою 10,50% річних строком 240 місяців. Цільове призначення кредитних коштів - придбання нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1.
		 
		Відповідно до пункту 10.3 договору про іпотечний кредит № 1.07081485. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами за умовами наявності відтиску круглої печатки кредитора та діє до виконання зобов'язань позичальника за цим договором, що підтверджується довідкою про погашення заборгованості за цим договором.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 зазначав, що останній платіж за договором здійснено ним 23 квітня 2014 року, після чого банком було надіслано вимогу від 29 травня 2014 року про необхідність у тридцятиденний термін з моменту отримання цієї вимоги погасити загальну суму заборгованості за кредитним договором, а також штрафні санкції.
		 
		Позивач зазначав, що вимогу позивач не виконав, а банк у свою чергу не звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості чим пропустив трирічний строк позовної давності. На думку позивача, станом на день пред'явлення, строк дії спірного договору про іпотечне кредитування закінчився.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		 
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України). 
		 
		За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		 
		За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). 
		 
		Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		 
		Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи. 
		 
		Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. 
		 
		Нормами ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання або закінчення договору не передбачено. 
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		 
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). 
		 
		Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом
		 
		Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням. 
		 
		Вирішуючи спір, апеляційний суд, належним чином дослідивши та надавши правову оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши неведені вище норми права, дійшов правильного висновку про те, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки. Сплив строку позовної давності не припиняє  невиконане зобов'язання та договір іпотеки, яким таке зобов'язання забезпечене, не припиняє суб'єктивне право кредитора на одержання від боржника виконання зобов'язання без використання судового примусу, зокрема у позасудовому порядку, визначеному сторонами в іпотечному договорі.
		 
		Припинення дії кредитного договору не є підставою для припинення зобов'язань, які виникли під час його дії і виконання яких було забезпечено іпотекою.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                     Є. В. Синельников
		 
		         О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                                  С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...