Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/4719/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2019. Зареєстровано: 15.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2019.
Дата набрання законної сили: 18.03.2019
Номер судового провадження: 2/639/386/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №639/4719/18
		Провадження №2/639/386/19
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 січня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова
		в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,
		за участю секретаря - Кузнецової А.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		30.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Російської Федерації, в якому просить стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1133712, 40 грн., що є еквівалентом 35000, 00 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в квітні 2014 року після незаконної анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, та на момент початку другої фази збройної агресії Російської Федерації проти України на території Луганської та Донецької областей України, він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Попасна, Луганської області, був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Негативні наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасова окупація, та повсюдні прояви насильства на тимчасово окупованій території України, порушення прав людини, призвели до неможливості проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території м. Луганськ (Україна) та його вимушеного переселення у вересні 2014 року до підконтрольної Україні території - м. Херсону. Позивач вказує, що він звертався до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, за якою рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19.07.2017 року у цивільній справі №766/6318/16-ц, яке не оскаржувалось з боку Російської Федерації у визначеному порядку та набрало законної сили, встановлено факт вимушеного переселення ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кінці вересня 2014 року з окупованої території Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
		Позивач зазначає, що численні порушення Російською Федерацією основоположних прав і свобод, дають підстави заявляти вимоги до неї про компенсацію шкоди, завданої йому збройною агресією Російської Федерації проти України. Так, до початку окупації міста Луганськ в 2014 року позивач був повноцінним громадянином своєї країни, мав налагоджений побут і був офіційно працевлаштований. В квітні-травні 2014 року на території м Луганськ (Україна) почалися проросійські мітинги, на яких були автотранспортні засоби з російськими номерами та прапори Російської Федерації. Вранці 02.06.2014 року позивач прокинувся від звуків пострілів вогнепальної зброї. Як пізніше з`ясувалося, поруч з кварталом Степовий, де він проживав, збройні формування РФ, переховуючись за житловими будинками і на балконах квартир мирних жителів, обстрілювали українську прикордонну частину. Обстріли тривали протягом всього дня. Згодом почалося захоплення військових об`єктів та адміністративних будівель міста Луганська, зокрема: ІНФОРМАЦІЯ_2 , Луганського вищого військового авіаційного училища штурманів, міського відділення міліції і обласної прокуратури м. Луганськ. Біля будівлі СБУ, яка була захоплена ще в квітні 2014 року, знаходилась величезна барикада, споруджена з шин та мішків, наповнених піском, на якій були встановлені так званий прапор «Новоросії» та православні ікони.
		12.07.2014 року близько 19.00 години позивач спостерігав зі своїх вікон, як з боку посадки, яка розташована в районі с. Розкішне Луганської області, з важкої техніки здійснювався обстріл Луганського аеропорту, який невдовзі теж був захоплений. Також був розгромлений і автовокзал. Крім того, позивач бачив, як по місту, вулицею Магістральною, проїжджали три броньовані військові автомобілі з так званими прапорами «Новоросії». Обстріли велись й по житлових кварталах. Одного разу, повертаючись з роботи, недалеко від кінцевої зупинки маршрутного таксі - кільця кварталів Мирний, Степовий, Зарічний, Ольховський міста Луганська, позивач побачив величезний стовп чорного диму і людей, які перебували у паніці. З розмов він дізнався про вибух в кафе «Карефан», що розташоване неподалік від кільця кварталу Мирного, в районі супермаркету АТБ. В результаті вибуху загинули люди. Кілька снарядів потрапило в протилежну сторону, на ринок Мирний, від чого були пошкоджені торговельні модулі.
		Весь липень і більшу половину серпня 2014 року тривали бойові дії в м Луганську, у тому числі відбувались повномасштабні бомбардування в кварталі Степовий, де мешкав позивач. Постріли відбувалися переважно у нічний час. Як правило, стріляли з мінометів, важкої артилерії та реактивних систем залпового вогню «Град». До того ж, в результаті сутичок поміж окупантів в м.Луганську було розгромлено Центральний ринок, який розташований на вул. Радянській, магазин «АТБ», що на кільці кварталу Мирного та магазин «Епіцентр», який знаходиться за адресою: 50 років Жовтня, район Східного ринку. Місцеве населення постійно перебувало у страху та незнанні. Після обстрілів, мешканці міста Луганськ часто на тривалий період залишалися без енерго-, газо- та водопостачання, телефонного зв`язку, продуктів харчування тощо. Припинили свою роботу банкові установи та банкомати. Соціально-побутове становище мешканців регіону, у тому числі і позивача, погіршувалося з кожним днем. Ситуація в м. Луганську загострювалась, тому місцеві мешканці, побоюючись за власну безпеку, масово покидали місто. Кожного дня позивачу ставало все важче жити в умовах війни, він вже не мав надію на звільнення окупованих територій, тому реально сприймаючи загрозу для свого життя, почуваючись у небезпеці, в кінці вересня 2014 року, в наслідок окупації Російською Федерацією частини України, позивач був змушений переїхати до м. Херсон. Після свого вимушеного переселення з окупованої частини Луганської області йому довелося прилаштовуватись до нових життєвих умов. На даний час позивач продовжує перебувати у стресовому стані, не відчуває впевненості у завтрашньому дні, не має надії на повернення додому. Через все це ОСОБА_1 часто впадає в депресію, відчуває напруження у стосунках із оточуючими. Зазначене завдало і продовжує завдавати йому чималих моральних страждань.
		За таких обставин, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України були порушені права позивача, передбачені розділом 11 Конституцією України, Європейською конвенцією, Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року, іншими міжнародними актами, зокрема, такі як: право на життя, право на повагу до честі та гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії тощо
		Завдану моральну шкоду позивач ОСОБА_1 оцінює у розмірі 1 133 712,40 грн., що є еквівалентом 35 000,00 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.
		У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.08.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, яка призначена до розгляду в підготовчому засіданні.
		02.10.2018року ухвалоюЖовтневого районногосуду м.Харкова узадоволенні заявипро забезпеченняпозову позивача ОСОБА_1 у данійцивільній справівідмовлено. 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 21.12.2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.10.2018 року залишена без змін.
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.11.2018 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України. Призначена справа до судового розгляду по суті. 
		В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача адвокат Ганчук П.Я. подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи. 
		Належним чиномповідомлений продату,час тамісце розглядусправи відповідач,згідно вимогч.8ст.128ЦПК України,у судовезасідання повторноне з`явився,в порушенняч.3ст.131ЦПК Українипро причининеявки судне повідомив,відзив ненадав,у зв`язкуз чимна підставіухвали Жовтневогорайонного судум.Харкова від31.01.2019року проведенозаочний розглядданої справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженецьм.Попасна,Луганської області,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 ,що підтверджуєтьсякопією паспортагромадянина України,серії НОМЕР_1 виданого АртемівськимРВ ЛМУУМВС Українив Луганськійобласті 19.06.2003року (а.с.10-13).
		Відповідно докопії талонуприбуття доміграційного пунктув м.Херсон зЛуганської областіза №1708та копіїдовідки провзяття наоблік внутрішньопереміщеної особивід 17.02.2016року за№6522001235, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 набув статусу внутрішньо переміщеної особи та прибув до м. Херсон (а.с.14-15).
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19.07.2017 року, яке набрало законної сили, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в кінці вересня 2014 року з окупованої території Луганської області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області, Україна (а.с.16-22).
		На часзвернення зпозовом відповіднодо копіїдовідки від16.08.2018року за№0000598233про взяттяна обліквнутрішньо переміщеноїособи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 23).
		Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Частиною 2статті 78 ЦПК України зазначено, щообставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК України).
		Згідно із ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		Пунктами 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно зч.ч.2,3,4ст.23ЦК Україниморальнашкода полягає:1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я;2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів;3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Відповідальність Російської Федерації, відповідно до принципів і норм міжнародного права, за майнову чи немайнову шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації встановлена ч. 4 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 p. №2268-VII.
		Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 p. №1207-VII передбачено, що відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Таким чином, безпосереднім суб`єктом, внаслідок умисних дій якого позивачу завдана моральна шкода є Російська Федерація, її Збройні Сили та створені нею збройні формування, що мають на озброєнні та використовують засоби, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
		Вст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»вказано, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п. п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
		При вирішенні вимог позивача про компенсацію моральної шкоди суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізіду проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), відповідно до якого Турецька Республіка зобов`язана сплатити позивачу компенсацію, зокрема, й за моральні страждання через незаконну окупацію північної частини Кіпру, де народилась та проживала позивач, турецькими Збройними Силами.
		В рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того, суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру, де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецьким Збройними Силами.
		Отже, виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини, затвердивши «Правила суду - компенсація шкоди», виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер, а також мати характер множинності.
		Враховуючи множинний та триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно позивача.
		Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачам моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог позивача по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 р. Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень його конституційних прав, умисного характеру дій Російської Федерації, а також почуття безпорадності та розчарування, які він відчуває роками через неможливість користуватись належним йому житлом, працювати на своїй роботі, спілкуватись з близькими, суд вважає достатнім розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду у сумі 1133712,40 грн., який на день пред`явлення позовної вимоги до суду за офіційним курсом НБУ еквівалентний 35 000 Євро, і саме такий розмір компенсації був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через незаконну окупацію.
		Крім цього, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно, окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, п. 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому, на думку суду є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод таст. 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Стаття 3 Європейської конвенції зазначає, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
		Стаття 5 Європейської конвенції встановлює, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність.
		Згідно із ст. 8 Європейської конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Статтею 9 Європейської конвенції встановлено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії.
		Кожен має право на свободу вираження поглядів (ст. 10 Європейської конвенції).
		Відповідно до ст. 11 Європейської конвенції, кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.
		Користування правами та свободами, визнаними в Європейській конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою (ст. 14 Європейської конвенції).
		За змістом ч. 3 ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 р. N2148-VIII, кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується: а) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні; в) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; с) забезпечити застосування компетентними властями засобів правового захисту, коли вони надаються.
		Окрім цього, як вбачається зі змісту ст. 4, 5, 6 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» ціллю державної політики - є захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, шляхом вжиття заходів органами державної влади та їх посадовими особами, що діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України; основним напрямком захисту прав і свобод цивільного населення є - захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини.
		Враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, при цьому відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позов з відповідними запереченнями та доказами не надав, суд приходить до висновку, що наявні усі правові підстави для стягнення з Російської Федерації, як з учасника цивільних правовідносин, на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1133712,40 грн., що є еквівалентом 35000,00 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову. При цьому суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком завданої шкоди, оскільки він проведений відповідно до вимог чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.
		Задовольняючи позов в повному обсязі на підставі ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 8810 грн., від сплати якого позивач звільнений відповідно до закону.
		Враховуючи вищевикладене, керуючисьст. 55 Конституції України, п. 3 ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права 1966року, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-УІІ,Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року № 2268-УІІ, ст.ст.2,11,16,23,1168 ЦК України, ст.ст.1-18, 76-82, 95, 141, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України  задовольнити. 
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1133712 (один мільйон сто тридцять три тисячі сімсот дванадцять) гривень 40 копійок, що є еквівалентом 35000, 00 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на 23.08.2018 року.
		Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір у розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок. 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд  якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 19.06.2003 року, уродженець м. Попасна, Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 (Всеукраїнський громадський рух «Сила права»);
		Відповідач: Російська Федерація, адреса для листування: Посольство Російської Федерації в Україні, 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27.
		 
		Суддя Н.В. Баркова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...