Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/9810/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2019. Зареєстровано: 19.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2019.
Дата набрання законної сили: 27.06.2019
Номер судового провадження: 2/759/168/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/9810/16-ц
		пр. № 2/759/168/19
		12 лютого 2019 року суддя Святошинського  районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_3 до ПАТ «Агрофірма «Теплиці України» Регіонального відділення фонду державного майна України по м.Києву, Департаменту комунальної власності м.Києва, Київської міської ради, третя особа: Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, зобов'язання виключення будинку зі статутного фонду, визнання права користування квартирою,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		       Позивачі звернувся до суду з позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, зобов'язання виключення будинку зі статутного фонду, визнання права користування квартирою.
		       18.07.2016 під головуванням судді Петренко Н.О., у справі відкрито провадження (а.с. 30, том № 1).
		       10.10.2016 року до суду надійшла уточнена позовна заява позивачів ОСОБА_1 ОСОБА_3, за якою вони просили визнати частково недійсним свідоцтва про право власності, зобов'язання виключення будинку зі статутного фонду, визнання права користування квартирою. 
		       Мотивують вимоги наступними обставинами. У зв'язку з перебуванням у трудових відносинах з відповідачем, в 1996 році їх сім'я була заселена в будинок АДРЕСА_2/, де вони займали двохкімнатну квартиру № 2 , житловою площею 38,9 кв.м. Згідно рішення засідання профспілкового комітету радгоспу «Декоративне садівництво» від 18 червня 1996 року дана квартира була закріплена за їх сім'єю. Проживаючи в даному жилому будинку з 1996 року, вони сплачували Відповідачу 1 квартирну плату як за двохкімнатну квартиру та оплачували надані комунальні послуги, проводили ремонт приміщень своїми силами, провели його реконструкцію - встановили туалет, ванну, підвели воду, постійно проводили косметичний ремонт за власний рахунок. Також за власний рахунок утримують будинок і прибудинкову територію. Даний будинок зареєстрований в бюро технічної інвентаризації як житловий і зареєстрований за Відповідачем 1 ПАТ Агрофірма «Теплиці України», з яким вони проводять розрахунки за комунальні послуги і якому сплачують квартирну плату. Управління даним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, виконує Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву , що є Відповідачем 2. Цей будинок є власністю територіальної громади м. Києва, тому Відповідачем є Київська міська рада. В грудні місяці 2015 року їм прийшло повідомлення від Відповідача 1 про припинення постачання електроенергії, теплової енергії, води та водовідведення, оскільки їм необхідно заключити прямі договори з ПАТ «Київенерго» та ПАТ «АК «Київводоканал» , так як ПАТ «Агрофірма «Теплиці України» не є власником вказаного приміщення. Але укласти прямі договори із вказаними організаціями вони не можуть, оскільки в даному приміщенні не зареєстровані. На їх думку, договір найму жилого приміщення з ними укладений, що підтверджується тривалим там проживанням, оплатою квартплати та комунальних послуг, яку перераховують на рахунок Відповідача 1, але зареєструвати їх в даному жилому приміщені Відповідач 1 відмовляється, що порушує їх житлові права і змушує звернутись з даним позовом до суду про визнання за нами права користування жилим приміщенням в жилому будинку по АДРЕСА_1 так як це єдине наше місце проживання і другого житла у них немає.
		       Також позивачами заявлено позовні вимоги про визнання частково недійсним свідоцтво про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р. в частині будинку фінського , АДРЕСА_1 , наказу « Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 06 липня 1999 року № 369-В в цій частині та про зобов'язання виключення вказаного будинку із статутного фонду, при цьому зазначено, що як їм стало відомо згідно свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р., виданого Головним управлінням майном / нині Департамент комунальної власності м. Києва, м.Київ, вул. Хрещатик,10/ на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 06.07.1999 року № 369-В, майновий комплекс в частині будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 95 кв. м., де вони проживають, згідно додатку до свідоцтва, переданий у колективну власність відкритого акціонерного товариства Агрофірма «Теплиці України». На їх думку при приватизації майнового комплексу ВАТ «Агрофірма «Теплиці України в частині приватизації будинку фінського , АДРЕСА_1 в м. Києві, загальною площею 95 кв.м., де вони проживають допущено порушення вимог законодавства. Зокрема, включення будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві до Статутного фонду ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» суперечить вимогам ст. З Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 39 «Методики оцінки вартості об'єктів приватизації», затвердженої Кабінетом Міністрів України від 18 січня 1995 року № 36. Крім цього регіональне відділення Фонду державного майна у м. Києві під час проведення приватизації «Агрофірми «Теплиці України» не належним чином провело перевірку всіх об'єктів , що підлягали включенню до Переліку об'єктів, що підлягали приватизації Агрофірмою і надало дозвіл на приватизацію спірного житлового будинку, що є порушенням чинного законодавства. Дозвіл на проведення приватизації державного майна згідно з вищевказаним законом надає Київська міська Рада згідно свого рішення. Таким чином відповідачами при приватизації допущено порушення вимог законодавства і спірний жилий будинок приватизований разом з усім майновим комплексом, замість передачі його до комунальної власності. На їх переконання, наказ Головного управління майном Київської міської державної «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 06 липня 1999 року № 369- В» та свідоцтво про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р. про передачу у колективну власність ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» будинку фінського, по АДРЕСА_1 є правочинами, які суперечать актам цивільного законодавства і видані без відповідного обсягу цивільної дієздатності, а тому повинні бути визнані недійсними. В результаті вказаних правочинів вони не можуть реалізувати свої житлові права тому змушені звернутись до суду.                                                        Посилаючись на ст. ст. 9 , 52 , 61 , 63 - 5,191 ЖК Української РСР, ст. 15 , 16 , 202 , 203 , 215 ЦК України, просили суд, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р. в частині будинку фінського , по АДРЕСА_1, загальною площею 95 кв.м. та наказу « Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 06 липня 1999 року № 369- В в цій частині. Зобов'язати ПАТ «Агрофірму «Теплиці України» виключити із статутного фонду будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв. м. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право користування двохкімнатною квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 122-127, том № 1).
		       10.10.2016 року від представника відповідача ПАТ «Агрофірма «Теплиці України» до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності (а.с128-131, том № 2).
		       01.11.2016 року від відповідача ПАТ «Агрофірма «Теплиці України» до суду надійшли письмові заперечення проти позову, за якими відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав його необґрунтованості (а.с. 151-154, том № 1). Зокрема зазначено, про застосування строків позовної давності та також зазначено, що будівля АДРЕСА_1 не є житловою. Та зазначено, що навіть за припущенням, що спірний будинок є житловим, згідно із ч. 2 статті 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (далі Закон) встановлено, що ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та их об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці 'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Оскільки спірний будинок перебуває на балансі відповідача, то в силу ч. 2 ст. 4-1 Закону від ього може виходити ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та цих інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність, проте Закон не закріплює за відповідачем обов'язок ініціювати передачу майна, а надає йому таке право, тому в діях ПАТ «Агрофірма «Теплиці України» відсутнє порушення Закону, що виключає можливість порушення прав позивачів у даних правовідносинах. Закон регулює правовідносини передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність та містить вичерпний перелік осіб (суб'єктів), на яких поширюється його дія - це в силу ст. ст. З, 4, 4-1 Закону є органи, уповноважені управляти державним майном, Кабінет Міністрів України, Національна академія наук, інших аналогічних самоврядні організації, яким передано в користування державне майно, місцеві органи виконавчої влади, відповідні органи місцевого самоврядування і т.д. Позивачі не є суб'єктами таких правовідносин, а тому у них не виникають права і обов'язки, передбачені Законом, що виключає можливість порушення їхніх прав. Дана обставина встановлена рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12.02.2013 р. (ун. № 2608/14625/12, набрало законної сили 10.04.2016 р.).
		       Щодо вимог позивача в частині щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р. в частині будинку фінського, по АДРЕСА_1, латинська цифра «І», загальною площею 95 кв.м. та наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 06 липня 1999 року № 369-В в цій частині, зазначено в запереченнях.
		Відкрите акціонерне товариство «Агрофірма «Теплиці України» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Агрофірма «Теплиці України») було створене шляхом приватизації на підставі рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 29 серпня 1996р. По договору безоплатної передачі державного майна від 13.10.1996р. до статутного фонду ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» в складі приватизованого майна увійшов також будинок фінський, що знаходиться за адресою Берковецька, 6 латинська цифра «І». На момент передачі до статутного фонду ВАТ «Теплиці України» та станом на сьогодні, зазначений будинок не мав та не має статусу жилого. На підставі рішень суду, які прийняті у 2001-2002 роках статус жилих отримали лише будівлі під літерами «Щ», «Ю» та латинська цифра «II» по АДРЕСА_1
		       Рішеннями Святошинського районного суду м. Києва від 05.11.2002 р., від (1312.2002 року та Ленінградського від 04.05.2001 року Свідоцтво про право власності на майновий комплекс, видане Головним управлінням КМДА на ім'я ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» від 06.07.1999 року в частині приватизації житлових будинків під літерами «Щ», )»та латинська цифра «II» по АДРЕСА_1 визнані - недійсними.
		       Що в подальшому і стало підставою для визнання частково недійсним договору безоплатної передачі державного майна від 13.10.1996р., укладеного між ВАТ «Агрофірма Теплиці України» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву в частині передачі житлових будинків по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 «Ю» та «II» в приватну власність ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» У визнанні права на приватизацію вказаних будинків, рішенням Апеляційного суду іста Києва від 18 січня 2006р було відмовлено.
		Звернуто увагу суду на те, що суд, при встановленні статусу приміщень (будівель під літерами Щ», «Ю» та латинська цифра «II» по АДРЕСА_1, виходив з наявності ордеру № 0120063 серія Б, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією на підставі Розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації від 24 березня 1998 року № 425, на зайняття жилого приміщення, двокімнатної ізольованої квартири № 1 за адресою АДРЕСА_3
		Крім того зазначено, що між позивачами та відповідачем не укладено жодного господарського договору, в тому числі на житлово комунальні послуги. Відповідач не забезпечує управління цим майном, не має в своєму складі житлово- комунального підрозділу, органу або працівників, які би виконували функції по обслуговуванню будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 літера «І» та надавали послуги їх мешканцям, зокрема, здійснювати прийом документів для оформлення реєстрації та паспортний облік осіб, які мешкають у вказаному будинку. Також зазначено, що, позивачі не є наймачами двокімнатної квартири АДРЕСА_1 не сплачують квартирну плату, самовільно здійснили перепланування та перебудову вказаних нежилих приміщень.
		На підставі наведеного просив в задоволені позовних вимог відмовити.
		          05.09.2017 року у повторному автоматичному розподілі справа за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ПАТ «Агрофірма «Теплиці України», Регіонального відділення фонду державного майна України по м.Києву, Департаменту комунальної власності м.Києва, Київської міської ради, треті особи: Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація, ГУ ДМС України у м.Києві про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, зобов`язання виключення будинку зі статутного фонду, визнання права користування квартирою, була зареєстрована за суддею Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., у зв'язку з відстороненням судді Петренко Н.О. 
		Ухвалою суду від 12.09.2017 року, під головування судді Миколаєць І.Ю., прийнято до свого провадження вказану справу та призначено до судового розгляду (а.с. 74, том № 2). 
		23.04.2018 року ухвалою суду, залучено Святошинську районну у м. Києві державну адміністрації до участі у справі у якості третьої особи та продовжено розгляд справи в спрощеному порядку без виклику сторін (а.с. 93-95).
		16.07.2018 року від представника позивачів надійшла заява про поновлення пропущеного строку позовної давності (а.с. 99-100).
		       16.07.2018 року від представника позивачів надійшла уточнена позовна заява, за якою позивачі просили визнати частково недійсним свідоцтва про право власності, зобов'язання виключення будинку зі статутного фонду, визнання права користування квартирою та витребувати у відповідача оригінал свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р. та наказ «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 06.07.1999 р. № 369-В (а.с. 109-117).
		       16.07.2018 року від представника позивачів надійшло клопотання про витребуваня документів від відповідача, а саме: оригінал свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р. та наказ «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 06.07.1999 р. № 369-В (а.с. 211-212).
		       Ухвалою суду від 17.07.2018 року, клопотання представника позивача про витребування доказів, залишено без задоволення (а.с.213-214).
		       Судом встановлено, що відповідно до виписки з протоколу № 9 засідання профкому радгоспу «Декоративне садівництво» від 18.06.1996 року, ОСОБА_1 було виділено будинокАДРЕСА_4 (а.с. 19).
		       Як стверджують позивачі і не оспорюється відповідачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, проживають в спірному будинку і на даний час, без реєстрації.
		       Як встановлено судом, позивачі по справі з моменту вселення і на час подання позову до суду, сплачують за надані комунальні послуги (а.с. 177-209, том №2).
		Відкрите акціонерне товариство «Агрофірма «Теплиці України» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Агрофірма «Теплиці України») було створене шляхом приватизації на підставі рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 29 серпня 1996р.
		       Згідно свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 майновий комплекс в частині площею 86173, 800, який розташований в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 належить «Агрофірма «Теплиці України» на праві колективної власності. (а.с. 16-а, том №1). Свідоцтво видано на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 06.07.1999 р. № 369-В (а.с. 51, том № 1).
		       В додатку до свідоцтва серії НОМЕР_1 в переліку об'єктів нерухомого майна, вказано окрум іншого спірний будинок під цифрою «І», загальною площею 95 кв.м. (а.с.18, том №1).
		       Згідно наданих документів до суду, а саме: довідки-характеристики (а.с. 12, том №1), експлікації внутрішних площ до плану житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.24, том №1), акту прийому передачі основних та обігових засобів (а.с. 14-16), тм № 1), державно статистичної звітності (а.с. 20-21), спірний будинок відноситься до жилих, а тому згідно «Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, затвердженого Постановою КМУ від 06.11.1995 р. № 891, воно підлягало передачі в комунальну власність району.
		       Таким, чином твердження відповідача, про те, що спірний будинок не є житловим, та позивачі не оплачують комунальних послуг, спростовуються наданими доказами позивачів.
		       Згідно з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 5.11.2002 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7, ОСОБА_8, до відповідача, Агрофірми, та Головного управління майном Київської міської державної адміністрації, було визнано Свідоцтво про право власності на майновий комплекс, видане Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації на ім'я ВАТ Агрофірмі "Теплиці України від 06.07.1999 року, серія НОМЕР_2 в частині приватизації житлового будинку під літерою „ІД" №б по вул.Берковецькій в м. Києві, недійсним.
		Судом Святошинського району м. Києва від 3 грудня 2002 року (цивільна справа №2-2437-2002) за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10 Олександра Петровича, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, було також визнано Свідоцтво про право власності на майновий комплекс, видане Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації на їм 'я ВАТ Агрофірмі "Теплиці України від 06.07 1999 року, серія НОМЕР_3 в частині приватизації житлового будинку під латинською цифрою „II" АДРЕСА_1 недійсним, та визнано за ними право користування житловими приміщеннями на умовах договору житлового найму.
		04 травня 2001 року Ленінградським районним судом м Києва за позовом ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 Петрівни, ОСОБА_20, ОСОБА_21, також було визнано право користування житловим приміщенням в будинку „ Ю " по АДРЕСА_1 та визнано недійсним Свідоцтво про право власності на майновий комплекс, видане Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації на ім'я ВАТ Агрофірмі "Теплиці України від 06.07 1999 року, серія НОМЕР_4 в частині визнання права власності на будинок під літерою „Ю" в АДРЕСА_1
		Вищевказані рішення суду вступили в законну сичу. Судом було встановлено, що вищевказані будинки відносились до житлових та не повинні були бути включеними до Переліку майна, що підлягало приватизації під час приватизації Агрофірми. 
		Згідно з пунктом 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та "Положенням про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій ", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року,№891, обумовлено, що при зміні форми власності підприємств, у повному господарському віданні якого перебуває державний житловий фонд, останній одночасно передається у комунальну власність відповідної Ради народних депутатів. Тобто, Агрофірма зобов 'язана була передати спірний житловий будинок до комунальної власності району.
		Включення будинків під цифрою «І», по АДРЕСА_1 до Статутного фонду ПАТ Агрофірми « Теплиці України»', суперечить вимогам п.2 ст. З Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду, та п.39 "Методики оцінки вартості об'єктів приватизації", затвердженої Кабінетом Міністрів України від 18 січня 1995 року №З6.
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572 "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" відомства у повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких знаходяться державний житловий фонд, повинні сприяти задоволенню потреб громадян у здійсненні приватизації державного житлового фонду і вживати заходів до посадових осіб, які створюють перешкоди на ииіяху проведення приватизації вказаного житла.
		Регіональне відділення Фонду державного майна у м. Києві під час проведення приватизації Агрофірми не належним чином провело перевірку всіх об'єктів, що підлягачи вкчюченню до Переліку об'єктів, що підлягали приватизації Агрофірмою, і надало дозвіл на приватизацію спірного будинку, чим порушило права позивачів.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно із ч. 2 ст. 72 Цивільного процесуального кодексу України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
		       Проте, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		        Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		       У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
		Таким чином, позивач, звернувшись до суду з  позовом лише 13.07.2016 р.,  пропустив строк позовної давності, подане клопотання про поновлення строків позовної давності позивачів не ґрунтується та не надано доказів поважності цього пропуску, суд вважає, що позов не підлягає задоволення в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 267 ЦК України,  ст.ст. 12, 13, 48, 76-83, 141, 208, 223, 229, 258 259, 263-265, 268, 273-284, 352, 354-355, Розділом ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		       У задоволені позову ОСОБА_1 ОСОБА_3 до ПАТ «Агрофірма «Теплиці України» Регіонального відділення фонду державного майна України по м.Києву, Департаменту комунальної власності м.Києва, Київської міської ради, третя особа: Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, зобов'язання виключення будинку зі статутного фонду, визнання права користування квартирою, відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
		 
		       
		       Суддя                                                                          І.Ю. Миколаєць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...