Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 167/1474/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2019. Зареєстровано: 24.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2019.
Дата набрання законної сили: 26.03.2019
Номер судового провадження: 2/167/66/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №167/1474/18
		Провадження №2/167/66/19 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22.02.2019 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі: 
		головуючого- судді Сіліча І.І.
		секретаря судових засідань - Матвійчук Л.О.
		з участю позивача - ОСОБА_1 
		представника позивача - ОСОБА_2 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рожище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, -
		ВСТАНОВИВ:
		27.12.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона являлась матір`ю ОСОБА_3 . 19.08.2014 року на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21.07.2014 року №607/2014 ОСОБА_3 призвали по мобілізації на військову службу до Збройних сил України до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , військова частина  польова пошта НОМЕР_2 ). Службу останній проходив на посаді номера обслуги 3-го зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу 3-го аеромобільного-десантного батальйону військової частини  польова пошта НОМЕР_2 . В період з листопада 2014 року по січень 2015 року ОСОБА_4 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_2 від 08.11.2014 року №52, рядового ОСОБА_3 , призваного під час мобілізації, номера обслуги 3-го зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу 3-го аеромобільно-десантного батальйону, було відправлено в м.Костянтинівка Донецької області для виконання завдань за призначенням у складі сил, які приймають участь в бойових діях на території Донецької та Луганської областей.
		Як зазначено у висновку експерта ДНДЕКЦ від 15.04.2015 року №20-457, станом на 18.01.2015 року ОСОБА_3 , який в складі 80-ї аеромобільної бригади приймав участь у бойових діях на території аеропорту, розташованого неподалік м.Донецьк, зник безвісти. Інформація за вказаним фактом 25.02.2015 року СУ УМВС України у Волинській області була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015030000000078. Так, ДНДЕКЦ МВС України було проведено перевірку за центральним обліком генетичних ознак людини ДНК-профіль зразків букального епітелію дочки загиблого  ОСОБА_5 та матері загиблого  ОСОБА_1 , і встановлено збіг щодо ймовірної спорідненості з ДНК-профіль останків загиблого у зоні бойових дій на сході України за №187/Л. Згідно постанови про ідентифікацію особи від 24.04.2015 року, виданої слідчим СУ МВС України у Волинській області майором міліції Лук`янчуком О.В., після проведення ряду судових молекулярно-генетичних експертиз, труп №187/Л був ідентифікований, як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 03.09.2018 року встановлено факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні обов`язку військової служби в січні-лютому 2015 року на території Донецької, Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Внаслідок втрати сина, який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивач відчуває безперервну, невгамовну душевну біль та страждання. ОСОБА_1 втратила душевний спокій, постійно відчуває незахищеність та розчарування. Через смерть свого сина позивач втратила сенс життя та віру в майбутнє, постійно відчуває страждання від втрати рідної їй людини, що не дає їй можливості нормально спілкуватися з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб життя, оскільки постійно знаходиться у стресовому стані, що супроводжуються періодичними депресіями. Безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого їй завдано моральну шкоду, є Російська федерація, її Збройні сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються Російською Федерацією та мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
		ОСОБА_1 вважає, що незаконними діями з боку Російської Федерації порушено невід`ємне право її сина на життя, гарантоване ст.2 Європейської конвенції її право на повагу до сімейного життя, тому змушена звернутися із вказаним позовом, в якому просить стягнути із Російської Федерації на її користь моральну шкоду у розмірі 1 941 600 (один мільйон дев`ятсот сорок одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., що за офіційним курсом НБУ складає 60 000 (шістдесят тисяч) Євро.
		Розмір моральної шкоди встановлений позивачем з урахуванням характеру і обсягу завданих їй моральних страждань, істотного порушення конституційних прав її сина, умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування, які вона відчуває роками через неможливість відновити порушені права її сина та її особисті права. Також, при визначенні розміру моральної шкоди позивач керується практикою Європейського суду з аналогічних питань, що є джерелом права.
		Позивач та представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали повністю, з підстав зазначених в позовній заяві, просили задовольнити їх. Проти заочного розгляду справи не заперечили.
		Відповідач, який про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся через Посольство Російської Федерації, в підготовче судове засідання та судове засідання не з`явився, жодних заяв чи клопотань від нього не надходило. Враховуючи, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановленіст.280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
		Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 04 листопада 1981 року у ОСОБА_1 від шлюбу з ОСОБА_6 народився син ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про його народження серії НОМЕР_3 , виданого 14.11.1981 року Щуринською сільською радою Рожищенського району Волинської області (а.с.15).
		Згідно довідки військового комісара Рожищенського районного військового комісаріату підполковника ОСОБА_7 №563 від 16.03.2015 року ОСОБА_4 був призваний по мобілізації на військову службу у Збройні сили України у відповідності до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21.07.2014 року №607/2014 з 19 серпня 2014 року у в/ч НОМЕР_1 (а.с.16).
		Відповідно до наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_2 рядового ОСОБА_3 , призваного під час мобілізації, номера обслуги 3-го зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу 3-го аеромобільно-десантного батальйону, було відправлено в м.Костянтинівка Донецької області для виконання завдань за призначенням у складі сил, які приймають участь в бойових діях на території Донецької та Луганської областей (а.с.17).
		Як зазначено у висновку експерта ДНДЕКЦ від 15.04.2015 року №20-457, станом на 18.01.2015 року ОСОБА_3 , який в складі 80-ї аеромобільної бригади приймав участь у бойових діях на території аеропорту, розташованого неподалік м.Донецьк, зник безвісти. Інформація за вказаним фактом 25.02.2015 року СУ УМВС України у Волинській області була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015030000000078. Так, ДНДЕКЦ МВС України було проведено перевірку за центральним обліком генетичних ознак людини ДНК-профіль зразків букального епітелію дочки загиблого  ОСОБА_5 та матері загиблого  ОСОБА_1 , і встановлено збіг щодо ймовірної спорідненості з ДНК-профіль останків загиблого у зоні бойових дій на сході України за №187/Л. Згідно постанови про ідентифікацію особи від 24.04.2015 року, виданої слідчим СУ МВС України у Волинській області майором міліції Лук`янчуком О.В., після проведення ряду судових молекулярно-генетичних експертиз, труп №187/Л був ідентифікований, як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18-24, 28-29).
		Від втрати сина ОСОБА_3 позивачка зазнала душевні страждання, тому звернулася із позовом про стягнення моральної шкоди.
		Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 03.09.2018 року встановлено факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні обов`язку військової служби в січні-лютому 2015 року на території Донецької, Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (а.с.30-35).
		За правилами ч.4 ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зіст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 рокуіз змінами і доповненнями, внесеними відповідноЗаконом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року №685-VІІІАвтономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		В силуст.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Аналізуючи наведені обставини та докази у справі, суд прийшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами , а тому не підлягають доказуванню також і за нормами ч.3 ст.82 ЦПК України), стала окупація частини території України, а саме в т.ч. частини Донецької, Луганської області, де загинув син позивача.
		Згідно з ч.2ст.2 ЦК Україниучасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		За вимогами ч.6ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		З матеріалів справи вбачається, також і встановлено судом, що внаслідок збройної (військової) агресії Російської Федерації частини Донецької та Луганської областей, загинув син позивача, що завдало їй значної моральної шкоди, що виражається в основному - це втратою в її житті сина ОСОБА_3 , при цьому позивач має необхідний та достатній обсяг цивільної правоздатності для звернення до суду з такими вимогами, як мати загиблого (І черга спадкоємців).
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно дост.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
		Згідно зст.23 ЦК Україниморальна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		За змістом ст.ст.1167,1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
		Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., ІУ Женевською конвенцією 1949р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту,розділу ІІ Конституції України.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1,2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975р., договори укладені між Україною та Росією в т.ч. про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому є на переконання суду державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Вирішуючи питання щодо розміру ко мпенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини та становить в середньому 60 000 Євро за загибель однієї особи. Зокрема, такі рішення виносились Європейським судом з прав людини у справах "Хачукаевы против России" (Khachukayev v. Russia (23/04/2009)), "Сагаева и Другие против России" (Sagayeva and Others v. Russia (08/12/2015)), "Исламова против России" (Islamova v. Russia (30/04/2015)), "Султыгов и Другие против России" (Sultygov and Others v. Russia (09/10/2014)). 
		Відповідно дост.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Особа, права якої порушено, може скористатися не будь яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).
		Частиною ч.1ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Згідност. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
		Враховуючи те, що позивачем наведені обґрунтовані правові докази вини відповідача у завданні останній моральної шкоди через загибель сина внаслідок збройної агресії, а відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для ухвалення рішення про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 ..
		На підставі вищевказаного,ст.8 Конституції України, ст.ст.2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої 17.07.1997р., Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, ст.ст.23,1167,1168 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 89, 247, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1  до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України задовольнити.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 941 600 (один мільйон дев`ятсот сорок одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., що за офіційним курсом НБУ на день підписання заяви складає 60 000 (шістдесят тисяч) Євро.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Повний текст рішення складено 22.02.2019 року.
		 
		 
		 
		СУДДЯ: І.І.Сіліч

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...