Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/1419/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2019. Зареєстровано: 18.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2019.
Дата набрання законної сили: 16.04.2019
Номер судового провадження: 2-о/130/1/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		2-о/130/1/2019
		130/1419/18
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" березня 2019 р.         
		Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
		в складі: головуючого судді Верніка В.М.,
		при секретарі  Росовській О.Ю.,
		із участю:  заявника ОСОБА_1 ,
		  представника заявника ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за заявою ОСОБА_1 , із участю заінтересованих осіб  Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, про встановлення факту, що має юридичне значення,  
		 В С Т А Н О В И В:
		Заявник ОСОБА_1 08.06.2018 року (згідно дати поштового відправлення) звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з цією заявою із вимогою встановлення факту загибелі її чоловіка ОСОБА_3 , при виконанні обов`язку військової служби 29.06.2017 року в Ясинуватському районі Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона є дружиною померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її шлюб із яким було зареєстровано Жмеринським міським відділом реєстрації актів громадського стану Вінницької області 15.10.2000 року за актовим записом №201. 05.05.2014 року її чоловік, перебуваючи на посаді начальника сховища авіаційного пального військової частини НОМЕР_1 (456-та бригада транспортної авіації), уклав контракт зі Збройними Силами України терміном на п`ять років, та був включений у списки особового складу військової частини  польова пошта НОМЕР_2 , яка згідно витягу з наказу №443 від 29.06.2017 року, була перейменована на військову частину НОМЕР_3 . Відповідно до Бойового розпорядження ОТУ "Донецьк" від 20.07.2016 року №216 дск, Бойового розпорядження військової частини  польова пошта НОМЕР_4 від 16.10.2016 року №3996 дск "Про зайняття району оборони військовою частиною-польова пошта НОМЕР_2 ", Бойового Наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_2 від 30.04.2017 року №7 дск та Бойового розпорядження командира військової частини  польова пошта НОМЕР_2 від 30.04.2017 року дск, особовий склад військової частини  польова пошта НОМЕР_2 приймає участь у виконанні бойових завдань в зоні проведення бойових дій на сході України і входить до складу сил, що виконують обов`язки військової служби в населеному пункті Авдіївка Ясинуватського району Донецької області. У відповідності до вказаних бойових розпоряджень її чоловіка було направлено до м.Авдіївки Ясинуватського району Донецької області для виконання обов`язків військової служби. Разом з цим, в період з 25.11.2016 року до 27.12.2016 року, а також з 17.01.2017 року до 29.06.2017 року, ОСОБА_3 брав участь в боях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в Донецькій області. 29.06.2017 року її чоловік виконував обов`язки військової служби на ділянці фронту в районі населених пунктів Новоселівка, Авдіївка, ОСОБА_4 та Камянка Ясинуватського району Донецької області України. Під час несення бойового чергування, ОСОБА_3 потрапив під мінометний і танковий обстріл проросійських найманців, внаслідок чого отримав несумісні з життям поранення та загинув. Загибель військовослужбовця ОСОБА_3 було констатовано медичним персоналом військової частини НОМЕР_3 та відправлено до Дружківського відділення судово-медичної експертизи, де отримано довідку про його смерть. З викладених обставин заявник просила задоволити заяву.
		Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, попередньо подавши клопотання з проханням розглянути справу без його участі.
		Заінтересована особа Російська Федерація, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, шляхом відправлення копії заяви та копій доданих до неї документів на адресу Посольства Російської Федерації в Україні за адресою: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27, не забезпечила явку свого представника в судове засідання, причини неявки суду не повідомила, відзив або пояснення на заяву не представила, що втім, з урахуванням належного виклику не перешкоджає судовому розгляду даної справи.
		Представник заявника ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про встановлення юридичного факту загибелі її чоловіка ОСОБА_3 , яка сталася при виконанні ним обов`язку військової служби 29.06.2017 року в Ясинуватському районі Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, обумовлено тим, що заявник має на меті визначення статусу її чоловіка як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права. Встановлення даного статусу надасть потерпілій можливість отримувати різні пільги та виплати, гарантовані державою. Вважає, що встановлення факту загибелі чоловіка заявника  ОСОБА_3 внаслідок саме військової агресії Російської Федерації можливе лише у судовому порядку, оскільки іншого порядку встановити такий факт чинним законодавством України не передбачено. Просила заяву задоволити з викладених у ній підстав.
		Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просила їх задоволити.
		Заслухавши пояснення заявника та її представника, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
		Згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 між ОСОБА_3 та заявником ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб Жмеринським міським відділом реєстрації актів громадського стану Вінницької області 15.10.2000 року за актовим записом №201 (а.с.23).
		Відповідно до копії акту проведення спеціального розслідування за фактом загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , відрядженого до військової частини НОМЕР_3 прапорщика ОСОБА_3 , під час розслідування було встановлено, що у відповідності до Бойового розпорядження ОТУ "Донецьк" від 20.07.2016 року №216 дск, Бойового розпорядження військової частини  польова пошта НОМЕР_4 від 16.10.2016 року №3996 дск "Про зайняття району оборони військовою частиною-польова пошта НОМЕР_2 ", Бойового Наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_2 від 30.04.2017 року №7 дск та Бойового розпорядження командира військової частини  польова пошта НОМЕР_2 від 30.04.2017 року №147 дск, особовий склад військової частини  польова пошта НОМЕР_2 приймає участь у виконанні бойових завдань в зоні проведення бойових дій на сході України і входить до складу сил, що виконують обов`язки військової служби в н.п. Авдіївка Ясинуватського району Донецької області. В районі н.п. Авдіївка Ясинуватського району Донецької області позиції, де зосередилися 3-тя мотопіхотна рота військової частини НОМЕР_3 були обладнанні інженерними спорудами та укриттями, сліди техніки маскувалися силами особового складу, маскувалось та укривалось військове майно. Не зважаючи на це, 29.06.2017 року під час виконання завдання в районні н.п. Авдіївка отримав поранення, несумісні з життям прапорщик ОСОБА_3 . Під час несення бойового чергування на РОП 7241 "Бенфіка" ВОП 72412 "Шальке", внаслідок мінометного і танкового обстрілу з боку позицій противника в районі н.п. ОСОБА_4 близько 15 години 30 хвилин 29.06.2017 року отримав поранення, несумісні з життям, начальник сховища авіаційного пального військової частини НОМЕР_1 , відряджений до військової частини НОМЕР_3 3-ї мотопіхотної роти на посаду командира кулеметного взводу прапорщик ОСОБА_3 . Медичним персоналом військової частини НОМЕР_3 було констатовано факт загибелі прапорщика ОСОБА_3 та доправлено його до Дружківського бюро медичної експертизи, де отримано довідку про смерть від 30.06.2017 року №123 (а.с.24-25). 
		Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_2 від 29.06.2017 року, з 30.06.2017 року умовне найменування "військова частина  польова пошта НОМЕР_2 " вважати анульованим, а умовне найменування мирного часу "військова частина НОМЕР_3 ", а також печатки та штампи, виготовлені з цим найменуванням, вважати введеним в дію (а.с.26).
		Згідно копії довідки про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 12.07.2017 року №350/119/1/436/ПС, прапорщик ОСОБА_3 дійсно в період з 25.11.2016 року до 27.12.2016 року та з 17.01.2017 року до 29.06.2017 року безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення Антитерористичної операції в с.Успенівка Донецької області (а.с.56).
		Згідно витягу з інтернет-сайту ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Жмеринка Вінницької області; загинув 29.06.2017 року поблизу с.Камянка Ясинуватського району Донецької області в результаті влучення в бліндаж снаряду з ворожого танку. Був похований в с.Леляки Жмеринського району Вінницької області. Після смерті залишилися батьки, брат, дружина та син. Указом Президента України від 02 вересня 2017 року №259/2017 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов`язку нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно) (а.с.59-61).
		Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Новоселівка Ясинуватського району Донецької області у віці 39 років (а.с.62).
		Лікарським свідоцтвом про смерть від 30.06.2017 року (а.с.63), довідкою про причину смерті (а.с.64) та свідоцтвом про смерть (а.с.62) підтверджується факт смерті ОСОБА_3 та її причини. Смерть ОСОБА_3 сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок набряку головного мозку та травматичного закритого субарахноїдального крововиливу, дане ушкодження було отримане внаслідок військових дій від вибухів при артобстрілі.
		З копі витягу із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 12.07.2017 року №192 вбачається, що травматичний закритий субарахноїдальний крововилив та набряк головного мозку стали причиною смерті ОСОБА_3 , вказані причини смерті пов`язані із виконанням обов`язків військової служби (а.с.65).
		Згідно копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) м.Вінниця від 13.07.2017 року №137 смерть ОСОБА_3 пов`язана з захистом Батьківщини (а.с.66).
		Указом Президента України від 02.09.2017 року №259/2017 ОСОБА_3 нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно) (а.с.67).
		Заявник ОСОБА_1 , як дружина загиблого, отримала посвідчення серії НОМЕР_7 від 31.07.2017 року члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби (а.с. 68).
		Положенням ст.3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно із ст.27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави  захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Отже, Конституцією України зобов`язано державу за будь-яких обставин захищати життя людей і цей обов`язок не залежить від встановлення тих чи інших юридичних фактів.
		Крім того, Конституцією України визначено, що Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України забезпечує державну незалежність, національну безпеку держави, є Головнокомандувачем Збройних Сил України; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (стаття 106 Конституції України).
		До повноважень Верховної ради України, відповідно до п.9 ч.1 ст.85 Конституції України, належить оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" збройна агресія  це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Відповідно до статті 4 вказаного Закону у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його до Верховної Ради України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
		Наведене підтверджується прийнятими Верховною Радою України та Президентом України актами, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 року "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної Заяви вбачається, що 20.02.2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.
		Згідно положень ст.1,2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Автономну Республіку Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації  20.02.2014 року.
		Незаконно анексувавши АР Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши у квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" від 21.04.2015 року зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною-агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		Як підсумок, Україною за наслідками збройної агресії Російської Федерації, Верховною Радою України, що діє як представницький орган Українського народу, який є єдиним джерелом влади в Україні та має виключне право визначати і змінювати конституційний лад України, 27.01.2015 року було ухвалено Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території, згідно якого встановлено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також визначено, що датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014 року (ст.1 названого Закону).
		Також постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 року законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської Ради ОБСЄ, Парламентської Ради ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		З метою правової протидії агресору Верховною Радою України також прийнято Закон України "Про санкції", яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів щодо Російської Федерації.
		На виконання зазначеного Закону України "Про санкції" Кабінетом Міністрів України видано розпорядження від 11.09.2014 року №829-р "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів" саме у зв`язку з військової агресією Російської Федерації.
		У преамбулі Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних зєднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони РФ, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам РФ, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією; дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об`єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Так, 15.01.2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: "Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібервійни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права".
		Резолюція Парламентської Ради Європи від 25.06.2015 року "Зниклі особи під час конфлікту в Україні" визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької областей.
		Зважаючи на викладене, суд вважає вірним констатувати, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (за нормами ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, що є загальновідомими, не потребують доказування), стала окупація частини території України, а саме в тому числі частини Луганської області, де загинув чоловік заявника ОСОБА_1  ОСОБА_3 
		Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономної Республіки Крим, місто Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму визначає, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 року суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 року, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами, як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		У відповідності до положень ст.2,13 Конвенції "Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях" ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової чи повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конфлікті, може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення. Конвенція застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною таких збройних сил.
		Стаття 4 вказаної Конвенції також вказує, що нейтральні держави за аналогією застосовують положення цієї Конвенції щодо поранених і хворих, а також медичного та духовного персоналу збройних сил конфлікту, прийнятих або інтернованих на території їхніх держав, а також знайдених померлих.
		Таким чином, на підставі наведених вище доказів, які є належними та допустимими, оскільки здобуті та представлені суду у відповідності до вимог закону, в судовому засіданні встановлено, що чоловік заявника ОСОБА_1  ОСОБА_3 у період часу, зокрема, з з 17.01.2017 року до 29.06.2017 року безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Луганської та Донецької областей, у складі військової частини  польова пошта НОМЕР_2 .
		Викладені обставини справи встановлюють причинний зв`язок між пораненнями, які ОСОБА_3 отримав під час проходження військової служби на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою, та збройною агресією Російської Федерації проти України.
		Враховуючи, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконуючи обов`язки військової служби, в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих Російською Федерацією, а також обставини того, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено право на життя і здоров`я, передбачене, ст.27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини таосновоположних свобод, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою.
		Також заявник аргументовано довела, що від встановлення цього юридично значимого для неї факту залежить виникнення прав та обов`язків, у тому числі щодо отримання нею відповідної допомоги.
		Так, звернення заявника в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу загиблого ОСОБА_3 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених нормами міжнародного гуманітарного права (що складається з Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.08.1949 року, Додаткових протоколів до них, інших міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та отримання заявником допомоги від гуманітарних організацій (Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Міжнародної Федерації товариств Червоного Хреста і Червоного півмісяця, Товариства Червоного Хреста України).
		При цьому, відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки має правові наслідки лише для заявника, відтак за сукупністю наведеного суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 4, 5, 13, 265, 273, 294, 316, 319 ЦПК України, суд   
		 ВИРІШИВ : 
		Заяву задоволити.
		Встановити факт того, що загибель ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 29.06.2017 року в районі с.Новоселівка Ясинуватського району Донецької області, сталася внаслідок збройного конфлікту Російської Федерації проти України.
		Судовий збір в сумі 352 гривні 40 копійок віднести на рахунок держави. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Вінницького апеляційного суду.
		Повне судове рішення було складено 15.03.2019 року.
		 
		 
		Суддя Вернік В.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...