Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/474/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2019. Зареєстровано: 22.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 березня 2019 року 
		Київ
		справа №809/474/17
		провадження №К/9901/22471/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Смоковича М. І.,
		суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу № 826/13194/16
		за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області Мельничук Іванни Степанівни, за участю третьої особи  Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Остап`юк С. В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого  Попка Я. С., суддів: Хобор Р. Б., Сеника Р. П.
		І. Суть спору
		1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області Мельничук Іванни Степанівни, за участю третьої особи  Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (далі  ТУ ДСА України в Івано-Франківській області), в якому просив:
		1.1. визнати протиправним дії щодо невиплати допомоги для оздоровлення під час надання щорічної відпустки за період з 12 червня 2015 року до 30 травня 2016 року та ненадання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби;
		1.2. зобов`язати прийняти рішення про виплату допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, невиплаченої під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12 червня 2015 року до 30 квітня 2016 року та прийняти рішення про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.
		2. В обґрунтування позову зазначає, що він проходив публічну службу, а саме працював на посаді помічника голови Косівського районного суду Івано-Франківської області у період з 12 червня 2013 року по 08 жовтня 2014 року та на посаді помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області у період з 09 жовтня 2014 року по 27 березня 2017 року. 
		2.1. Стверджує, що станом на момент звільнення із займаної посади позивачу не виплачено належних йому виплат, зокрема, відповідач не прийняла рішення про виплату допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу, невиплаченої під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.
		2.2. Вважаючи, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства при наданні наказом від 23 січня 2017 року за № 02-06/13 щорічної відпустки за період роботи на посаді помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області з 12 червня 2015 року до 30 квітня 2016 року протиправно не нарахувала та не виплатила допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу помічника судді та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, ОСОБА_1 звернувсь до суду з метою захисту своїх прав. 
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		3. 12 червня 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду помічника голови суду Косівського районного суду Івано-Франківської області.
		4. 09 жовтня 2014 року позивача переведено на посаду помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області.
		5. Відповідно до наказу в. о. керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2015 року № 02-03/106 ОСОБА_1 увільнено від роботи з 14 травня 2015 року у зв`язку з призовом на військову службу по частковій мобілізації, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на особливий період до фактичного виходу на роботу, але не більше одного року.
		6. З 01 травня 2016 року змінено статус та продовжено роботу позивача на займаній посаді на умовах патронатної служби.
		7. Згідно з наказом в. о. керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2016 року № 02-03/95 ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв`язку з призовом на військову службу по частковій мобілізації, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на особливий період з 14 травня 2016 року до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
		8. Довідкою Військової частини  польова пошта НОМЕР_1 від 11 липня 2016 року за № 3538 підтверджена безпосередня участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у період з 21 червня 2015 року по 23 червня 2016 року.
		9. Наказом Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2016 року № 02-06/312 надано помічнику судді Косівського районного суду ОСОБА_1 невикористану частину щорічної основної відпустки за період з 12 червня 2014 року до 11 червня 2015 року тривалістю 10 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року тривалістю 26 календарних днів та частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2017 року тривалістю 3 календарних дні, загальною тривалістю 39 календарних днів з 21 грудня 2016 року по 30 січня 2017 року.
		10. Наказом Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2017 року № 02-003/74 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП України), за закінченням строку. 
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		11. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
		11.1. Визнано протиправною невиплату помічнику судді Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу, під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та ненадання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.
		11.2. Зобов`язано керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області, належної під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12 червня 2015 року до 30 квітня 2016 року та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.
		12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що трудовим законодавством право працівника на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення при отриманні відпустки в порядку, визначеному статті 80 КЗпП України не обмежено фактом отримання такої допомоги при наданні чергової відпустки в одному календарному році. Відтак, надаючи позивачу наказом від 20 грудня 2016 року № 02-06/312 невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року тривалістю 26 календарних днів, відповідач була зобов`язана виплатити допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
		12.1. Крім того, позивач мав право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби за своєю заявою від 13 березня 2017 року, оскільки виникнення права на отримання вказаної допомоги законодавством не поставлено в залежність від розсуду керівника апарату державного органу та обґрунтованості мотивів, з яких працівник патронатної служби звертається за отримання такої допомоги.
		13. Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
		IV. Касаційне оскарження 
		14. У касаційній скарзі ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові. 
		15. В мотивування касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що розпорядники коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Вказує, що нецільове використання бюджетних коштів призведе до порушення територіальним управлінням бюджетного законодавства, що в свою чергу має наслідки притягнення посадових осіб управління до відповідальності, передбаченої законодавством. 
		16. Водночас, позивач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій  без змін.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		17. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі  КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		19. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		22. Статус і умови діяльності помічника судді визначаються Законом України Про судоустрій і статус суддів та Положенням про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі  Положення № 14).
		23. В силу пунктів 3, 18 Положення № 14 помічник судді є працівником апарату суду, якому надаються щорічні та додаткові відпустки в порядку, встановленому КЗпП України, Законом України Про відпустки та Законом України Про державну службу, за його письмовою заявою, погодженою із суддею.
		24. З набуттям чинності Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 899-VIII, до посад патронатної служби належать у тому числі помічники суддів.
		25. Статтею 74 КЗпП України обумовлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
		26. За приписами статті 6 Закону України Про відпустки встановлено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
		27. Положеннями статті 35 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин щодо набуття позивачем права на відпустку за відпрацьований рік з 12 червня 2015 року до 30 квітня 2016 року, передбачено, що державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
		28. Частиною другою статті 80 КЗпП України визначено, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі виконання працівником державних або громадських обов`язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.
		29. Відповідно до пункту 24 Положення № 14 помічник судді має право на соціальний і правовий захист відповідно до свого статусу.
		30. Підпунктом 3 пункту 2 Умов оплати праці патронатних служб в державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 встановлено, що керівником Апарату Верховної Ради України, Главою Адміністрації Президента України, Державним секретарем Кабінету Міністрів України, державним секретарем міністерства, керівником державного органу або заступником керівника, на якого покладено функції керівника апарату, за пропозицією посадової особи, при якій утворена патронатна служба, у межах затвердженого фонду оплати праці відповідного державного органу надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.
		VI. Позиція Верховного Суду
		31. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що трудовим законодавством право працівника на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення при отриманні відпустки в порядку, визначеному статті 80 КЗпП України не обмежено фактом отримання такої допомоги при наданні чергової відпустки в одному календарному році.
		32. За таких обставин у зв`язку з призовом з 14 травня 2016 року на військову службу по частковій мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку та безпосередній участі позивача у період з 21 червня 2015 року по 23 червня 2016 року в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, тобто виконанням у вказаний період позивачем громадянських обов`язків він за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року набув права на щорічну основну відпустку, яка підлягала перенесенню на інший період.
		33. Крім того одночасно з набуттям права на щорічну основну відпустку за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та правом її перенесення на інший період, позивач набув також право на виплату допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні такої відпустки.
		34. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 13 березня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби, в задоволенні якої відповідач відмовив.
		35. З урахуванням пункту 24 Положення № 14 та підпункту 3 пункту 2 Умов оплати праці патронатних служб в державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15, позивач мав право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби за його заявою від 13 березня 2017 року.
		36. Слід зауважити, що виникнення права на отримання вказаної допомоги законодавством не поставлено в залежність від розсуду керівника апарату державного органу та обґрунтованості мотивів, з яких працівник патронатної служби звертається за отримання такої допомоги.
		37. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач, надаючи позивачу наказом від 20 грудня 2016 року за №02-06/312 невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року тривалістю 26 календарних днів, був зобов`язаний виплатити допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Крім того відповідачем протиправно відмовлено в наданні ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби за його заявою від 13 березня 2017 року.
		38. При цьому суди попередніх інстанцій не звернули увагу на приписи пункту 4.3. Положення про ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, затвердженого Головою ДСА України від 25 вересня 2015 року, за змістом якого територіальне управління здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності ТУ ДСА України в Івано-Франківській області та місцевих загальних судів Івано-Франківської області.
		39. Виходячи зі змісту статті 155 Закону України Про судоустрій і статус суддів, з якої вбачається, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює керівник апарату, який призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення, Верховний Суд вважає, що суди, зобов`язавши керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 нарахувати та виплатити позивача допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірах, передбачених законодавством, дійшли таким чином помилкового висновку, оскільки нарахування та виплату коштів працівникам місцевих загальних судів Івано-Франківської області здійснює ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, а керівник апарату в даному випадку може лише видати відповідний наказ.
		40. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		41. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права в частині, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним змінити постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в частині зобов`язання керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області Мельничук Іванну Степанівну нарахувати та виплатити позивачу відповідну допомогу, при цьому, залишивши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в іншій частині  без змін.
		Керуючись статтями 3, 260, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		1.Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
		2.Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року змінити, виклавши пункт третій резолютивної частини постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року таким чином:
		Зобов`язати керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області Мельничук Іванну Степанівну видати наказ про виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області, належної під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.
		3.В іншій частині постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. І. Смокович 
		СуддіО. В. Білоус
		В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...