Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/9914/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2019. Зареєстровано: 26.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2019.
Дата набрання законної сили: 25.04.2019
Номер судового провадження: 2-о/711/25/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Придніпровський районний суд м.Черкаси    
		 
		               справа №711/9914/18
		провадження №2-о/711/25/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 березня 2019 року                                     м. Черкаси
		 
		Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі: 
		головуючого судді            Позарецької С.М.
		секретаря судового засідання    Семиволос І.М., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Заявник - ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в обґрунтування якої зазначив, що він народився 02 грудня 1986 року в м. Іловайськ Донецької області, проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Зугрес) Донецької області. Крім того, вказує, що він одружений з ОСОБА_4, із якою перебуває в шлюбі з 10 липня 2010 року. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5.
		У червні 2016 року він, разом із своїми малолітніми дітьми був вимушений переселитися із вищевказаного місця постійного проживання на тимчасово окупованій території Донецької області до м. Черкаси. На даний час проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, про що свідчить довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 28 червня 2016 року № 080100259.
		Крім того, заявник зазначив, що після російської збройної окупації Донецької області, він втратив не лише дім, вільне спілкування з друзями та родичами, налагоджений побут, можливість планувати своє життя, а й душевний спокій. Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено цілу низку його прав і свобод, передбачених Конвенцією «Про захист прав людини та основоположних свобод», Протоколом Першим до цієї Конвенції та Протоколом Чотири Конвенції, зокрема, право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії.
		В заяві про встановленя факту, що має юридичне значення, заявник також зазначив, що він отримав довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що діє безстроково, проте, дана форма не передбачає внесення відомостей про конкретну причину (підставу), яка змусила залишити або покинути своє місце проживання внутрішньо переміщену особу. Тобто, вказана довідка лише посвідчує факт вимушеного переселення, проте, не містить зазначення причин такого переселення. Крім цього, вказав, що має на меті визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12серпня 1949року (жертви  потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обовязків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права. Іншого порядку встановлення факту того, що вимушене переселення з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України, чинним діючим законодавством України не передбачено, а тому, він вимушений звернутись до суду із вказаною заявою. 
		На підставі вищевикладеного, заявник просить суд, - встановити юридичний факт, що його (ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7) вимушене переселення, разом з малолітніми дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, у червні 2016 року з окупованої території Донецької області України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Ухвалою суду від 20 грудня 2018 року в справі відкрито провадження та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження.
		Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 04 березня 2019 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
		Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, заперечення на заяву не подано.
		Заінтересована особа - представникРосійської Федерації (в особі посольства Російської Федерації в Україні), в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, заперечення на заяву не подано.
		Враховуючи думку заявника, вивчивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності всебічно, повно та обєктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, заявник ОСОБА_1 Сергійович, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 (Харцизьк) Донецької області, що підтверджується відповідними відомостями, які містяться в паспорті заявника (серія КС номер 168251).
		Крім того, згідно даних Свідоцтва про шлюб № 224370 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який вони зареєстрували у Новомихайлівській сільській раді Мар?їнського району Донецької області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 2 від 10 липня 2010року.
		Також встановлено, що від даного шлюбу сторони мають двох спільних дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується даними Свідоцтва про народження (ОСОБА_6 І-НО № 428132 від 27 грудня 2011 року) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується даними Свідоцтва про народження (ОСОБА_6 І-НО № 556277).
		З даних довідки від 15 червня 2016 року № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 прибув, як внутрішньо переміщена особа з місця постійного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8 (Харцизьк) Донецької області, на фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6.
		Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Підставами внутрішнього переміщення осіб на території України, у тому числі може бути: збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
		У частині першій статті 4, частині першій статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 цього Закону.
		Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.
		Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		За наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної ОСОБА_7 України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, її військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 Постанови Верховної ОСОБА_7 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_7 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками незаконних збройних формувань «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04.02.2015 зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею найманців, під час якої була анексована ОСОБА_8 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Також, Парламентська асамблея ОСОБА_7 Європи 12 жовтня 2016 року прийняла дві резолюції по Україні, в яких російсько-український конфлікт визначений як "російська агресія" і міститься заклик до РФ вивести свої війська з Донбасу.
		Крім того, резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 19 грудня 2016 року підтримано резолюцію Третього комітету Генеральної ОСОБА_7 ООН "Ситуація з правами людини в Автономній ОСОБА_8 Крим та місті Севастополь (Україна)" та визнано Російську Федерацію державою  окупантом.
		До того ж, 19 грудня 2017 року Генеральна асамблея ООН схвалила оновлену резолюціюпро стан дотримання прав людини в окупованому Росією Криму
		Постановою Верховної ОСОБА_7 України від 27 січня 2015 року №129-VIII затверджено звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_7 Європи, Парламентської ОСОБА_7 НАТО, Парламентської ОСОБА_7 ОБСЕ, Парламентської ОСОБА_7 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Резолюція Парламентської ОСОБА_7 Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		ПоложеннямиЗакону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини.
		Відповідно до абзацу 6преамбули Закону України від 18 січня 2018 року«Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»вказаного Закону, датою початку окупації частини території України є дата, визначенаЗаконом України від 15квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тобто 20 лютого 2014року.
		Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначенихчастиною першоюстатті 1 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав (ч.2 ст. 2 згаданого Закону).
		ОСОБА_9 передбачає, які права можуть виникнути в особи, щодо якої встановлено юридичний факт, про який просить встановити заявник.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07 листопада 2014 року (із змінами, які мали місце протягом 2015-2018) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до Додатку 1 до розпорядження КМУ №1085 від 07 листопада 2014 року (в редакції розпорядження КМУ від 13 червня 2018 року № 410-р) місто обласного значення Харцизьк (у тому числі м. Зугрес, яке адміністративно підпорядковане Харцизькій міській раді) віднесено до населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частин першої та другоїстатті 124 Конституції Україниделегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.
		УРішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8?рп/2002(справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) вказано, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другоїстатті 64 Конституції Україниправо на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
		УРішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп(справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) вказано, що частину другустатті 124 Конституції Українинеобхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто, їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		З урахуванням внесених змін доКонституції УкраїниЗаконом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», вказані Рішення Конституційного Суду України не втратили свого значення у контексті права на доступ до суду.
		Частина четвертастатті 10 ЦПК Україниістаття 17 Закону України від23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»покладає на суд обов'язок при розгляді справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_7 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		За змістом статті 1 Конвенції існує презумпція, що юрисдикція здійснюється на всій території Договірної держави. Зобов'язання, взяті на себе Договірною державою за статтею 1, включають два аспекти, а саме: з одного боку - негативне зобов'язання утримуватися від втручання у здійснення гарантованих прав і свобод, а з іншого боку - позитивні зобов'язання вживати належних заходів для забезпечення дотримання таких прав і свобод на своїй території (рішення ECHR у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 313; рішенняECHR у справі «Sargasyanv.Azerbaijan», § 129).
		Навіть за виняткових обставин, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території через військову окупацію збройними силами іншої держави, воєнні дії чи повстання, або внаслідок створення сепаратистського режиму на її території, вона не втрачає своєї юрисдикції за змістом статті 1 Конвенції (рішення ECHR у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 333; рішенняECHR у справі «Catanта інші проти Молдови та Росії», § 109; рішенняECHR у справі «Sargasyanv.Azerbaijan», § 130).
		У випадках, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території, її відповідальність за Конвенцією обмежується виконанням позитивних зобов'язань. Такі зобов'язання стосуються як заходів, необхідних для відновлення контролю (як вираження своєї юрисдикції) над відповідною територією, так і заходів із забезпечення поваги до особистих прав заявника (рішення ECHR у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 335, § 339; рішення ECHR у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 131).
		Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст. 293 ЦПК України). У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст. 315 ЦПК України).
		Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто, від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян. Відповідно до частини третьоїстатті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію, як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
		Встановлення факту, що має юридичне значення щодо вимушеного переселення заявника та його малолітніх дітей з окупованої території Донецької області, пов?язане з збройною агресією Російської Федерації та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області, а тому заява ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей може бути вирішена у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв'язку між переселенням осіб із зони проведення бойових дій на сході України та військовою агресією Російської Федерації.
		Таким чином, відповідальність за порушення визначенихКонституцієюта законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, у тому числі, частині Донецької області, покладено на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановленостаттею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»,частиною четвертоюстатті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»,та підтверджує факт того, що вимушене переселення у червні 2016 року ОСОБА_1 та його малолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з окупованої території Донецької області відбулось унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області.
		Заявник ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_2, довів, що від встановлення юридично значимого для нього та його малолітніх дітей факту  вимушене переселення з окупованої території Донецької області України, - залежить виникнення, зміна та припинення правовідносин, в яких він та його малолітні діти, через дії Російської Федерації, вимушено беруть участь.
		Враховуючи викладене, а також те, що заявник ОСОБА_1 та його малолітні діти ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вимушено переселилися у червні 2016 року з території Донецької області до міста Черкаси з метою збереження життя, здоров'я, свободи, поваги до честі і гідності, права на особисту недоторканість, права на повагу до приватного і сімейного життя, права на свободу думки, совісті і релігії внаслідок збройної агресії Російської Федерації та окупацією Російською Федерацією частини Донецької області України, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		При вирішенні даної цивільної справи, судом враховані висновки Верховного Суду у постановах від 07 березня 2018 року по справі № 759/759/17, від 14 березня 2018 року по справі № 363/2981/16-ц, від 06 червня 2018 року по справі № 428/13977/16-ц, які є обовязковими для судів першої інстанції.
		На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 2,4,5,10,11-13,19,43,49,76-82, 223, 247,258-259,263-264,265,268,293,315,319,354 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		   Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
		   Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_9, гр. України, РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1) та його сина ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України) і його дочки ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, гр. України) у червні 2016 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне судове рішення складено 25 березня 2019 року.
		 
		   
		 
		 
		 
		Головуючий:  ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...