Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 513/1277/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2019. Зареєстровано: 27.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2019.
Дата набрання законної сили: 26.04.2019
Номер судового провадження: 2/513/231/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 513/1277/18 
		Провадження № 2/513/231/19 
		 
		Саратський районний суд Одеської області
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		26 березня 2019 року 
		Саратський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді  Тончевої Н.М., 
		при секретарі  Коротаєвій О.В.,
		розглянувши впорядку ч.2ст.247ЦПК Україниу відкритомусудовому засіданнів залісуду смтСарата цивільнусправу запозовом   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, - 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, та просили суд стягнути з Російської Федерації на їх користь моральну шкоду в розмірі 1 923494 гривні 28 копійок на кожного, що є еквівалентом 60 000,00 євро (шістсот тисяч євро) за офіційним курсом Національного банку України на день підписання цього позову.
		Свою позовну заяву обґрунтувала наступним.
		01 квітня 2014 року їх сином ОСОБА_3 було підписано контракт про проходження громадянами України військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України. В період з 12 червня 2014 року по 11 липня 2014 року він безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території села Олексіївське Амвросіївського району Донецької області, села Зеленопілля Довжанського (до 2016 року- Свердловського) району Луганської області.
		Солдат ОСОБА_3 11 липня 2014 року виконував бойове завдання на місці дислокації польового табору, біля с. Зеленопілля Довжанського району Луганської області. Близько 04:30 години по польовому табору озброєними формуваннями Російської Федерації був здійснений артилерійський обстріл з систем залпового вогню "Град". У результаті обстрілу ОСОБА_3 отримав поранення несумісні з життям, від яких загинув.
		Ці обставини встановлені рішенням Саратського районного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року у справі №513/626/18. Вказаним рішенням, яке не оскаржувалось з боку Російської Федераці,ї у встановленому порядку та набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 11 липня 2014 року в селі Зеленопілля Довжанського району Луганської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Отже, внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації проти України в селі Зеленопілля Довжанського району Луганської області України було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_3 ..
		В результаті зазначених подій позивачам було завдано значної моральної шкоди.
		Внаслідок втрати ОСОБА_3 , який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також, з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивачі, відчувають безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, позивачі втратили душевний спокій, постійно відчувають незахищеність та розчарування. Через загибель ОСОБА_3 , позивачі втратили сенс життя та віру в майбутнє, постійно відчувають страждання від втрати рідної людини, що не дає їм можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб соціального життя.
		На думку позивачів, безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій, якого їм завдана моральна шкода, є Російська Федерація.
		Таким чином, як вважають позивачі, наявні усі правові підстави для стягнення з Російської Федерації, як з повноправного учасника цивільних відносин, грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди.
		Розмір моральної шкоди був встановлений позивачами з урахуванням характеру і обсягу завданих їй моральних страждань, істотного порушення конституційних прав сина позивачів, умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування.
		Позивачі в судове засідання не з`явилиь, на розгляд суду від представника позивачів адвоката Макаревич К.В. надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність та відсутність позивачів, на позовних вимогах наполягає.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином через Посольство Російської Федерації. На адресу суду повернулись зворотні поштові повідомлення з підписом в графі «вручено особисто», який засвідчує отримання судової повістки.
		Пунктом 1частини 3статті 223ЦПК Українипередбачено,що якщоучасник справиабо йогопредставник булиналежним чиномповідомлені просудове засідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України).
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).
		Враховуючи, що представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився та не повідомив причини неявки, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору. 
		Враховуючи, що позивачі не заперечують щодо розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.
		Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку. 
		Судом встановлено, що згідно копіїсвідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданогоповторно 09 липня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Саратського районного управлінняюстиції Одеськоїобласті, ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , єсином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.16).
		З 11 квітня 2014 року ОСОБА_3 , на підставі Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України добровільно вступив на військову службу за контрактом і взяв на себе зобов`язання протягом дії цього контракту проходити військову службу на посадах осіб рядового та сержантського складу (а.с.17-18) та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України курсантом сьомої навчальної групи третього відділу підготовки молодшихспеціалістів.
		Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 22 листопада 2016 року за № 2286, в період з 12 червня 2014 року по 11 липня 2014 року молодшийсержант ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, а саме: на території с. Олексіївське Амвросіїського району Донецької області,с. Зеленопілля Довжанського (до 2016року Свердловського) району Луганської області, загинув 11 липня 2014 року під час захистуБвтьківщини (а.с.19).
		З Довідки про причину смерті від 12 липня 2014 рокувбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 стало проникаюче, осколкове сліпе поранення м`яких тканин обличчя з ушкодженням нижньої щелепи та язика, що було отримане ним 11 липня 2014 року (а.с. 28).
		Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 22 липня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 20 років в с. Зеленопілля Свердловського району Луганської області, про що складено актовий запис за № 413 від 22 липня 2014 року (а.с. 27).
		Відповідно до Актут(форма Нвс-5) спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 11 липня 2014 року близько 04 години 30 хвилин за місцем дислокації польового табору біля селища Зеленопілля Луганської області від 29 липня 2014 року, комісія, що провела спеціальне розслідування, вважає за доцільне випадки загибелі зокрема солдата ОСОБА_3 вважати такими, що сталися під час артилерійського обстрілу при веденні бойових дій та пов`язані з виконанням обов`язків військової служби (а.с.21-24).
		З Акту (форма Нвс-1) № 120/5 про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби ОСОБА_3 , затверджений головою Державної прикордонної служби України 31 липня 2014 року вбачається, що 11 липня 2014 року близько 04 години 30 хвилин по польовому табору біля с. Зеленопілля Луганської області бойовичками незаконних збройних формувань був здійснений артилерійський обстріл з системи залпового вогню «ГРАД», у результаті обстрілу військовослужбовець отримав проникаюче, осколкове, сліпе поранення м`яких тканин обличчя з ушкодженням нижньої щелепи та язика, та від отриманих поранень помер (а.с. 25-26).
		Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року у справі №513/626/18, яке набрало законної сили 08 жовтня 2018 року, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 11 липня 2014 року в селі Зеленопілля Довжанського району Луганської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (а.с.30-36).
		За правилами ч.4ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..
		Так, судом було встановлено, щоПостановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		Згідно зіст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VІІ від 15 квітня 2014 рокуіз змінами і доповненнями, внесеними відповідноЗаконом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року №685-VІІІАвтономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно зпостановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", від 21.04.2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.
		Згідно зістаттею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнятопостанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2постанови Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Такожпостановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIIIзаконодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, було затверджено 15 січня 2015 року Європейським парламентом резолюцію щодо України, 25 червня 2015 року Резолюцію Парламентської Асамблеї Ради Європи .
		Аналізуючи наведені обставини та докази, суд прийшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню також і за нормами ч.2ст. 61 ЦПК України), стала окупація частини території України. У бойових діях в районі с. Зеленопілля Довжанського (до 2016 року Свердловського) району Луганської області мала місце участь регулярних військ Російської Федерації, яким протистояли військові української армії, в яких, зокрема, і проходив військову службу та загинув син позивачів - ОСОБА_3 .
		Згідно з ч.2ст.2 ЦК Україниучасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		За вимогами ч.6ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		З матеріалів справи вбачається, також і встановлено судом, що внаслідок збройної (військової) агресії Російської Федерації проти України, загинув син позивачів, що завдало їм значної моральної шкоди, що виражається в основному - це втратою в їх житті сина.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно дост.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
		Згідно зст.23 ЦК Україниморальна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., Женевською конвенцією 1949р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту,розділу ІІ Конституції України.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1,2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975р., договори укладені між Україною та Росією в тому числі про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому є на переконання суду державою-агресором. Держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.
		Як слідує зі ст. ст.1167,1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
		Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Відповідно до ч.6ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини та становить в середньому 60 000 Євро за загибель однієї особи. Зокрема, такі рішення виносились Європейським судом з прав людини у справах "Хачукаевы против России" (Khachukayev v. Russia (23/04/2009)), "Сагаева и Другие против России" (Sagayeva and Others v. Russia (08/12/2015)), "Исламова против России" (Islamova v. Russia (30/04/2015)), "Султыгов и Другие против России" (Sultygov and Others v. Russia (09/10/2014)). 
		Обгрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 120000 Євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день підписання позовної заяви складає 3846988 гривень 56 копійок, позивачі довели, що через власний душевний невгамовний біль, безперервні їх страждання через втрату сина, які вони відчувають роками, наявні підстави для задоволення їх вимог в повному обсязі, у зв`язку з встановленим в судовому порядку фактом порушення відповідачем основоположних прав людини в Україні, що є справедливою компенсацією з агресора - Російської Федерації, на користь батьків загиблого сина.
		Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).
		Частина 1ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом таст.61 цього Кодексу.
		Відповідно дост. 13 ЦПК УкраїниСуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно доч. 1, 2, 3, 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні..
		Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).
		Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
		Також, згідно п. 22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. 
		У відповідності доч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з другої сторони пропорційно до задоволеною чи відхиленої частини вимог.
		Позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом 13 грудня 2018 року (а.с.1).
		Згідно п.п.1 п. 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» станом на 13 грудня 2018 року за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» передбачено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року в розмірі 1762 гривні 00 копійок. Враховуючи вище викладене мінімальний розмір судового збору по даній категорії справ складає  704 гривні 80 копійок, а максимальний розмір судового збору по даній категорії справ складає  8810 гривень 00 копійок.
		Загальна ціна позову за дві позовні вимоги по зазначеній справі дорівнює 3846988 гривень 56 копійок.
		Тож, враховуючи, що позивачку звільнено від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 8810 гривень 00 копійок.
		Керуючисьст. 8 Конституції України, ст..ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої 17.07.1997р., ст..ст.23,1167,1168 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 142, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		Позов  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України  задовольнити.
		Стягнути з Російської Федерації (представництво на території України: Посольство Російської Федерації в Україні, м. Київ, Повітрофлотський проспект, будинок №27) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець села Новоселівка Саратського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_4 виданий 28 травня 2001 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області) моральну шкоду у розмірі 1923494 (один мільйон дев`ятсот двадцять три тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 28 (двадцять вісім) копійок, що є еквівалентом 60000 (шістдесят тисяч) Євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.
		Стягнути з Російської Федерації (представництво на території України: Посольство Російської Федерації в Україні, м. Київ, Повітрофлотський проспект, будинок №27) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка села Новоселівка Саратського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_5 виданий 18 травня 2001 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області) моральну шкоду у розмірі 1923494 (один мільйон дев`ятсот двадцять три тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 28 (двадцять вісім) копійок, що є еквівалентом 60000 (шістдесят тисяч) Євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.
		Стягнути з Російської Федерації (представництво на території України: Посольство Російської Федерації в Україні, м. Київ, Повітрофлотський проспект, будинок №27) на користь держави судовий збір в розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд  якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. 
		Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. 
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		   Суддя                                Н. М. Тончева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...