Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/444/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2019. Зареєстровано: 28.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2019.
Дата набрання законної сили: 26.04.2019
Номер судового провадження: 2-о/278/36/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 278/444/19
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 березня 2019 року                            м. Житомир
		Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Журиної А.В., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація (посольство Російської Федерації в Україні) про втановлення факту, що має юридичне значення, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		Направленою заявою ставиться питання про встановлення факту поранення заявника при виконанні ним обов`язків військової служби. Даний факт заявнику необхідний для набуття статусу жертви міжнародного збройного конфлікту.
		Посилаючись на те, що його поранення відбулося внаслідок юридичного факту, а саме - збройної агресії Російської Федерації проти України, встановлення такого юридичного факту йому необхідно для визначення статусу особи, яка перебуває під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що була ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 03 липня 1954 року та на те, що оскільки встановлення факту поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, в іншому порядку, окрім як у спосіб звернення до суду не передбачено, просив задовольнити його заяву. 
		В судове засідання заявник не з`явився, останній направив на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутності, вимоги заяви підтримав в повному обсязі.
		Представники заінтересованих осіб, будучи належним чином повідомленими про дату, місце та час розгляду справи, до суду не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні її фактичні обставини. 
		Так, судом встановлено, що заявник 26.03.2014 року, на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року, був призваний на військову службу у Збройні Сили України. Військову службу проходив у званні головного старшини десантно-штурмового батальйону. 
		Відповідно до довідки командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 16.05.2017 року №490/1/вп, ОСОБА_1 в період з 23.04.2014 року по 03.06.2014 року, з 13.09.2015 року по 31.12.2015 року, з 29.11.2016 року по 31.01.2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях (а.с. 42).
		Як зазначено в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) прапорщика ОСОБА_1 від 3.05.2017 року №47, станом на 3.06.2014 року останній в ході проведення бойових дій на території Донецької області виконував бойове завдання поблизу населеного пункту Семенівка (східна околиця с. Слов`янська Донецької області) (а.с.43). Близько 07 год. 00 хв. колона підрозділів ротно-тактичної групи потрапила в засідку російських збройних формувань. В результаті обстрілів з боку ворога заявник отримав наскрізне вогнепальне кульове торако-абдомінальне поранення правої половини грудної клітини з ураженням діафрагми, контузією діафрагмальної поверхні сьомого-восьмого сегментів печінки, дрібно уламковим переломом хрящової частки шостого ребра. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, контузія.
		Після отриманого поранення 3.06.2014 року у військовій частині НОМЕР_2 заявнику проведено операцію: "лапаротомію, ушивання рани правого куполу діафрагми, правобічного торакоцентезу, дренування правої плевральної порожнини, правого надпечінкового простору". З часом стан здоров`я ОСОБА_1 погіршувався, у зв`язку з чим останній неодноразово звертався за медичною допомогою, лікувався амбулаторно та стаціонарно.
		З 03.06.2014 року по 18.06.2014 року заявник перебував на обстеженні та лікувався у військовій частині НОМЕР_2 , а з 27.03.2017 року по 11.04.2017 року та з 20.04.2017 року - у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом та продовженням свідоцтва про хворобу №912 (а.с. 47-48).
		Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.07.2017 року серії 12 ААА №783752 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується посвідченням про інвалідність серії НОМЕР_4 від 14.07.2017 року (а.с 49-50).
		4.02.2004 Головним управлінням кадрової політики МО України заявнику видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 (а.с.51).
		Відповідно до витягу із наказу командира 95 окремої десантно-штурмової бригади від 27.06.2017 року №32-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я (а.с.16).                                                Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що факт поранення ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби підтверджується належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-80 ЦПК України.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Зі змісту зазначеної норми права, а також роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
		ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку окремого провадження з метою встановлення факту, що має юридичне значення у порядку, передбаченому статтею 315 ЦПК України. Метою встановлення такого факту є визначення його статусу як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (далі Конвенція), яка набрала чинності 21 жовтня 1950 року, ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР від 03 липня 1954 року, тобто отримати статус жертви міжнародного збройного конфлікту.
		Статтею 2 Конвенції передбачено, що крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. В усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.
		Статтею 4 Конвенції передбачено, що нейтральні держави за аналогією застосовують положення цієї Конвенції щодо поранених і хворих, а також медичного та духовного персоналу збройних сил конфлікту, прийнятих або інтернованих на території їхніх держав, а також знайдених померлих.
		Приписами статті 13 Конвенції передбачено, що вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
		Частиною четвертою статті 2 Закону України від 18 січня 2018 року "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15 квітня 2014 року "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме: 20 лютого 2014 року.
		Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		Отже, дослідженими в суді доказами стверджується факт поранення ОСОБА_1 при виконанні обов`язків військової служби 03.06.2014 року виконуючи бойове завдання, поблизу с. Семенівка Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Крім того, встановлення цього факту, відповідно до наведеного вище в рішенні породжує юридичні наслідки, оскільки судове рішення про встановлення юридичного факту поранення заявником, при виконанні обов`язків військової служби, поблизу с. Семенівка Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України може слугувати підставою для визначення статусу особи, яка перебуває під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що була ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 03 липня 1954 року.
		Встановлення зазначеного юридичного факту іншим способом, окрім судового неможливо, аналіз зібраних по справі доказів та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту поранення ОСОБА_1 , при виконанні обов`язків військової служби 03.06.2014 року, поблизу с. Семенівка Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що передбачено ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ч. 4 ст. 2 Закону України від 18 січня 2018 року "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 293, 263-265, 273, 315-319, 354 ЦПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В :
		Заяву задовольнити.
		Встановити юридичний факт поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) при виконанні обов`язків військової служби 03.06.2014 року поблизу с. Семенівка Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Повне рішення складено - 26 березня 2019 року. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                    Є.О. Грубіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...