Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16495/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2019. Зареєстровано: 16.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/62935/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		10 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №826/16495/17
		адміністративне провадження №К/9901/62935/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
		суддів: Білоуса О.В.,  Желтобрюх І.Л., 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Головко О.В.
		представника позивача - ОСОБА_2
		представника відповідача - Добролюбов В.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №826/16495/17
		за позовом ОСОБА_4 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито 
		за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Коротких А.Ю.)
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив:
		1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості України» від 08 грудня 2017 року № 1415.
		1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України від 08 грудня 2017 року № 1423.
		1.3. зобов'язати Національне агентство повторно розглянути подану ним декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік з урахуванням раніше наданих ОСОБА_4 пояснень.
		2. Позовна заява мотивована тим, що  вказані рішення винесені в результаті неповного встановлення відповідачем обставин справи, з грубим порушенням норм антикорупційного законодавства, які регулюють умови та порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Короткий зміст рішення суду І інстанції
		3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості України» від 08 грудня 2017 року № 1415.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України від 08 грудня 2017 року № 1423.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що допущенні позивачем помилки під час заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, були частково обумовлені нечіткістю формулювання законодавчих актів та відсутністю практики щодо заповнення декларації. У світлі обставин даної справи та в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, суд вважав, що оскільки допущенні помилки були виявлені позивачем та усунуті, а тому відомості, вказані ним у декларації слід вважати достовірними.  
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
		6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що  оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а висновки, викладені у них, підтверджуються встановленими фактичними обставинами по справі.  
		Суд також вказав, що НАЗК не було порушено строків проведення перевірки декларації позивача, оскільки Закон України «Про запобігання корупції» № 1700-VII не містить чіткої вказівки на конкретний строк прийняття рішення за результатами такої перевірки.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погоджуючись рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		8. Верховний Суд ухвалою від 10 жовтня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року.
		9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
		9.1.  У касаційній скарзі позивач зазначив, що 15.10.2015 ним надано згоду на придбання його дружиною нежилих приміщень за ціною та на інших умовах на її власний розсуд. Така згода надавалася саме з визначенням самостійності (власного розсуду) при вчиненні правочину, в тому числі й щодо «самостійного визначення його ціни та інших умов». Вказане спростовує припущення Національного агентства про те, що позивачу мала б бути відома вартість приміщень, які придбавались його дружиною.
		При цьому, для заповнення декларації позивачу було надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.04.2017 №84215253, в якій не містилася інформація про вартість об'єкту.
		9.2. Касатор також вказав, що  НАЗК не вжило необхідних заходів по з'ясуванню причин розбіжностей між відомостями, які надавались ПАТ «Укргазбанк» на адресу позивача та адресу НАЗК, не взяло до уваги листи банку, в яких банк вказував, що позивачу була надана неправдива інформація. У зв'язку із наведеним, твердження суду апеляційної інстанції про обізнаність позивача щодо здійснення йому відповідного нарахування є помилковим, оскільки на момент заповнення декларації вказана інформація позивачу не була та не могла бути відомою.
		9.3. У касаційній скарзі позивач наголосив, що кредитна відновлювальна лінія не визначена законодавцем як вид доходу чи місцем зберігання активів суб'єкта декларування та членів його сім'ї. Відповідно, правова доцільність внесення даних по коштах кредитної відновлювальної лінії до позиції в розділі 12 «Грошові активи» відсутня. Вказана сума була врахована позивачем при відображенні грошових активів у розмірі 3 000 000 грн, що свідчить про відсутність у його діях умислу на приховання даних коштів.
		9.4. Крім того, касатор вказав, що відповідачем порушено строки проведення повної перевірки декларації позивача, оскільки оскаржуване рішення про результати перевірки НАЗК прийняло лише на 229 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, що суперечить пункту 14 Порядку №56.
		10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		11. Аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
		11.1.          Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що незазначення вартості об'єктів нерухомості, які належать членам сім'ї суб'єктів декларування, та зазначення у полі про їх вартість "Не відомо" замість "Член сім'ї не надав інформацію" у випадках, коли члени сім'ї можуть здобути інформацію, необхідну для заповнення декларації, з ставить під сумнів дієвість Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII та можливість виконання Національним агентством передбачених цим Законом функцій, зокрема щодо встановлення ознак незаконного збагачення. 
		11.2.          Відповідач також вказав, що відомості про нарахування позивачу у 2016 році ПАТ "Украгазбанк" доходу є достовірними та мали бути відображені у декларації. Звернення позивача до АБ "Укргазбанк" під час заповнення виправленої декларації з метою з'ясування обставин щодо нарахування йому доходу за ознаками 126 та 127 свідчить про його обізнаність із можливим нарахуванням такого доходу з інших, окрім АБ "Укргазбанк", джерел. 
		11.3.          У своєму відзиві НАЗК звертає увагу, що відповідно до відомостей з виписки ПАТ КБ "Приватбанк" по рахунку позивача та додаткових рахунках договору на кінець звітного періоду на відповідному рахунку був позитивний баланс у сумі 5 261,78 грн (номер рахунку вказаний у виписці). Такі кошти належали позивачу, є його активом та могли бути використані у разі необхідності. Враховуючи, що загальна сума грошових активів Позивача на кінець звітного періоду перевищувала 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, кошти у сумі 5 261, 78 грн мали бути відображені у декларації як кошти на рахунку. Пояснення позивача, що відповідна сума була врахована ним при відображенні у декларації грошових активів у сумі 3 000 000,00 грн є необгрунтованим, враховуючи, що дана сума зазначена у декларації як готівкові кошти.
		12. Позивач надав відповідь на відзив в якому зазначив наступне:
		12.1. 25.04.2006 між ОСОБА_4 та АБ «УКРГАЗБАНК» було укладено договір №142/06-VІР на відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки. У Позивача в 2006 року утворилася заборгованість у сумі 23.653, 86 доларів США.
		При цьому, Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.01.2013 по справі №0908/3214/2012 відмовлено в задоволенні позову АБ «Укргазбанк» про стягнення вказаної заборгованості з позивача, оскільки АБ «Укргазбанк» подав позовну заяву з порушенням строку позовної давності. При цьому, судом встановлено, що право АБ «Укргазбанк» було порушено 01.08.2006.
		Таким чином, на думку позивача, дохід у нього виник 01.08.2009 року - дня, наступного за спливом строку позовної давності.
		Оскільки ОСОБА_4 отримав від АБ «Укргазбанк» грошові кошти в 2006 році, які відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV (в редакції, чинній на момент спливу строків позовної давності по кредиту) слід віднести до доходу ОСОБА_4 в серпні 2009 року, а не в 2016 році, як зазначає відповідач, то позивач не мав декларувати дохід від АБ «Укргазбанк» в декларації за 2016 рік.
		Про нездійснення АБ «УКРГАЗБАНК» списання безнадійної заборгованості починаючи з 2009 року позивачу стало відомо лише в 2017 році з ініціативного листа АБ «УКРГАЗБАНК» від 25.07.2017 №1252/7446/2017. У даному листі зазначалось про те, що на виконання рішення суду від 2013 року АБ «УКРГАЗБАНК» лише 2016 року прийняв рішення про визнання безнадійною заборгованість ОСОБА_4 та її списання за рахунок сформованого резерву, про що позивача не було повідомлено. При цьому факт списання безнадійної заборгованості банком у 2016 році не впливає на момент виникнення доходу у 2009 році.
		12.2.          Касатор також вказав, що на встановлення ознак незаконного збагачення не впливає та обставина, чи вкаже позивач при заповненні інформації про об'єкти нерухомого майна  щодо їх вартості «Не відомо» чи «Член сім'ї не надав інформацію», оскільки в обох випадках відповідач не зможе встановити вартість майна із декларації, а встановлюватиме його вартість самостійно.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		13.  30 березня 2017 року о 18 год. 38 хв. ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості, як особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування було подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства із запобігання корупції. Надалі, у зв'язку із самостійно виявленими помилками у Декларації, 06 квітня 2017 року о 17 год. 01 хв. позивачем було подано виправлену декларацію.
		14. У приміщенні Національного агентства з питань з запобігання корупції 08 грудня 2017 року відбувся розгляд питання «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, наданої ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості України» та «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України.
		15. За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4 встановлено, що суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, не дотримав вимоги пунктів 2, 7 та 8 ч.1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
		16. Суб'єкт декларування подав недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату прийняття цього рішення Національним агентством, що свідчить про наявність в діях суб'єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.
		17. Суб'єкт декларування не дотримав вимоги пп. «а» п. 2 ч. 46 Закону в частині невідображення вартості нерухомого майна, що належить на праві спільної часткової власності члену його сім'ї.
		18. За результатами проведеної повної перевірки прийнято рішення від 08 грудня 2017 року № 1415 про направлення результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, до Національного антикорупційного бюро України.
		 
		РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		19. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція).
		19.1.          Стаття 6 . Право на справедливий суд.
		1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
		2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. 
		3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: 
		a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; 
		b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; 
		c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; 
		d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; 
		e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
		20. Конституція України.
		20.1.           Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		20.2.          Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		21. Кодекс адміністративного судочинства України. 
		21.1.          Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		22. Закон України «Про запобігання корупції» 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII).
		22.1.           Підпункт «а» пункту 1 частини 1 статті 3. Суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим. 
		22.2.          Частина 1 статті 45. Особи, зазначені у п.1, пп."а" і "в" п.2, п.5 ч.1 статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		22.3.          Частина 4 статті 45. Упродовж семи днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію.
		22.4.          Стаття 50. Повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
		Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
		Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
		Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
		Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
		У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
		22.5. Пункт 2 частини 1 статті 46. Об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
		22.6.          Пункт 7 частини 1 статті 46. Отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
		22.7.          Пункт 8 частини 1 статті 46. В декларації зазначаються відомості про наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески.
		Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
		23.          Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10 лютого 2017 року № 56 в редакції, чинній на момент проведення перевірки (далі - Порядок №56).
		23.1.          Пункт 14  Розділ ІІІ. Повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає, зокрема, у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей. 
		Повна перевірка декларації здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки. 
		У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. 
		Початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки.
		23.2.          Пункт 2 розділу І. Достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб'єкта декларування, у разі невстановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації; недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб'єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне. 
		25. На підставі абзацу 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII та пп. 1 пункту 3 розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства № 56, Національним агентством прийнято рішення від 24 квітня 2017 року № 175 «Про початок проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданих Президентом України, Прем'єр-міністром України та членами Кабінету Міністрів України».
		26. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, під час проведення повної перевірки декларації позивача, Національним агентством було направлено йому лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтверджуючих документів щодо відомостей, зазначених у декларації.
		27. З метою надання пояснень та/або підтверджуючих документів про відомості, зазначені у виправленій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, позивачем було надано пояснення та копії документів стосовно відомостей, зазначених в Декларації, зокрема, листами від 19 червня 2017 року, 20 червня 2017 року, 27 липня 2017 року та 02 серпня 2017 року.
		28. Згідно п. 1 розділу І рішення НАЗК № 1415 відповідач дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимоги п. 2 ч. 1 статті 46 Закону, оскільки за результатами перевірки встановлено, що у Декларації позивачем відображено інформацію про належність члену сім'ї, дружині, на праві спільної часткової власності 50 % офісу в м. Києві, загальною площею 129,7 кв.м., набутого 17 листопада 2015 року, однак в графі «Вартість на дату набуття» та графі «Вартість за останньою оцінкою» не вказано вартість майна, а зазначено «Не відомо».
		29. Крім того, відповідачем вказано, що відповідно до п. 7.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., позивачем 15 жовтня 2015 року було надано згоду на придбання дружиною - ОСОБА_9 у ОСОБА_10 вказаного нерухомого майна, а, отже, вартість на дату набуття нежилих приміщень повинна була бути відома позивачу.
		30. Аналізуючи наведені обставини колегія суддів приходить до таких висновків.
		31. Відповідно до п. 8 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року, яким затверджено Форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вартість майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, що знаходяться у власності суб'єкта декларування або членів його сім'ї, зазначається у грошовій одиниці України відповідно до їх останньої грошової оцінки або - якщо така оцінка не проводилася чи її результати не відомі суб'єкту декларування - на момент набуття об'єкта у власність (згідно з документом, на підставі якого було набуто право власності). 
		Інформація про вартість нерухомого майна не зазначається, якщо вона не відома суб'єкту декларування і не повинна була стати відома внаслідок вчинення відповідного правочину.
		32. Відповідно до п. 11 Рішення № 3 у разі відмови члена сім'ї суб'єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб'єкт декларування зобов'язаний зазначити про це в декларації, відобразивши в декларації всю відому йому інформацію про об'єкти декларування стосовно такого члена сім'ї. З цією метою Формою декларації особи передбачено можливість вибрати позначку "Член сім'ї не надав інформацію".
		33. Судами встановлено, що у Декларації 2016 року відображена інформація про належність дружині позивача ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності 50 % офісу у м.Києві, загальною площею 129,7 кв.м., однак в графі «Вартість на дату набуття» та графі «вартість за останньою оцінкою» вказано «Не відомо». Дана обставина обґрунтовується позивачем наступним.
		15 жовтня 2015 року позивачем надано згоду на вчинення його дружиною вищевказаного правочину за ціною та на інших умовах на її власний розсуд. При цьому, дружиною не було повідомлено йому про вартість правочину, натомість надано довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04 квітня 2017 року № 84215253, в якій не міститься вартість об'єкту.
		Відповідно до вказаної згоди, ОСОБА_9 придбано у ОСОБА_10 1/2 ідеальну частку нежилих приміщень з № 1 по № 5, загальною площею 129,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. «А» за 1 261 350,00 грн. згідно договору купівлі-продажу від 17 листопада 2015 року.
		На час заповнення Декларації 2016 року, вартість, за яку було придбано зазначене вище нерухоме майно, позивачу була невідома, оскільки дружина про неї не повідомила, а для заповнення декларації надала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.04.2017 №84215253, в якій така інформація була відсутня.
		34. Колегія суддів зазначає, що згідно із пунктом 6 Роз'яснень вбачається, що якщо член сім'ї суб'єкта декларування відмовив йому у наданні всієї або частини інформації, що повинна бути відображена в декларації, і при цьому самому суб'єкту декларування ця інформація не відома, він обирає у відповідних полях електронної форми декларації помітку "Член сім'ї не надав інформації". Якщо член сім'ї відмовився надати таку інформацію, але ця інформація відома суб'єкту декларування або може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри), то суб'єкт декларування повинен відобразити у декларації всю відому йому інформацію.
		Якщо члену сім'ї відповідна інформація не відома і вона не може бути ним отримана із офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри), то у відповідних полях електронної форми декларації слід обрати помітку "Не відомо" (якщо така помітка доступна у відповідному полі згідно з Технічними вимогами до полів форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджуються Національним агентством).
		35. Таким чином, помітка «Не відомо» ставиться у разі, якщо члену сім'ї не відома інформація щодо вартості придбаного ним майна і не може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри).
		Помітка «Член сім'ї не надав інформації» проставляється у випадку, коли члену сім'ї декларанта не відома інформація стовно об'єкту декларування, однак таку інформації він може отримати з офіційних джерел.
		Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач повинен був проставити в декларації помітку «Член сім'ї не надав інформації», оскільки інформацію щодо вартості зазначеного вище нерухомого майна дружина позивача могла дізнатися (та, як свідчать матеріали справи, дізналася) шляхом отримання копії правовстановлюючого документу у нотаріуса, який вчинив його посвідчення.
		Проте, в контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.  
		36. Констатуючи факт порушення  ОСОБА_4 пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» стосовно приховання вартості 1/2 ідеальної частки нежилих приміщень з № 1 по № 5, загальною площею 129,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. «А», відповідач, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що незазначення вартості об'єктів нерухомості, які належать членам сім'ї суб'єктів декларування, та зазначення у полі про їх вартість "Не відомо" замість "Член сім'ї не надав інформацію" у випадках, коли члени сім'ї можуть здобути інформацію, необхідну для заповнення декларації, з об'єктивних причин ставить під сумнів дієвість Закону та можливість виконання Національним агентством передбачених Законом функцій, зокрема щодо встановлення ознак незаконного збагачення.
		Такий висновок колегія суддів вважає не обґрунтованим, оскільки проставлення позивачем у декларації позначки "Не відомо" замість "Член сім'ї не надав інформацію" ніяким чином не впливає та не відміняє обов'язок НАЗК самостійно здійснювати перевірку щодо об'єктів, вказаних у декларації, та встановлювати їх вартість як у першому, так і у другому випадках. 
		Крім того, як встановлено судами, позивачем, разом із письмовими поясненнями  від 18.05.2017 року, надано на огляд  НАЗК копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., із зазначенням суми коштів, за які придбане нерухоме майно, що свідчить про відсутність намірів у ОСОБА_4 приховати його вартість.
		37. Колегія суддів звертає увагу, що вказаний об'єкт нерухомості уже був предметом перевірки Національного агентства при перевірці Декларації ОСОБА_4 за 2015 рік, що підтверджується рішенням Національного агентства від 20.07.2017 р. № 394 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої позивачем.
		Згідно зазначеного вище рішення порушень в частині декларування позивачем вказаного об'єкту нерухомого майна НАЗК не виявлено.
		У свою чергу, як свідчать матеріали справи, інформація стосовно вартості 1/2 ідеальної частки нежилих приміщень з № 1 по № 5, загальною площею 129,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. «А», належних на праві спільної часткової власності дружині декларанта, вказана у декларації позивача за 2015 рік, ідентична тій, що зазначена в декларації 2016 року.
		38. За таких обставин слід звернути увагу на норми статті 8 Конституції України, яка закріплює принцип верховенства права в Україні.
		Зокрема, відповідно до даної статті Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		У своїй Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року № 512/2009 Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) зазначила, що принцип правової визначеності передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою вірогідністю та точністю заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації.
		Отже, правова визначеність передбачає стабільність і цілісний характер законодавства, здійснення адміністративної практики органами державної влади на основі закону відповідно до принципу верховенства права, а також прозорість і демократизм при прийнятті владних рішень.
		Ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом суспільних відносин правових наслідків (правового результату) свої поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам, утворює основу принципу правової визначеності. Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського суду з прав людини однією із вимог, що випливає зі слів «встановлений законом», є вимога передбачуваності.
		Питання забезпечення єдності практики також є складовим елементом принципу верховенства права.
		Отже, суб'єкт владних повноважень, виконуючи надані йому законом повноваження щодо вчинення дій чи прийняття індивідуальних актів стосовно конкретної особи, повинен дотримуватися згаданого принципу, забезпечуючи при цьому сталість і єдність своєї адміністративної практики.
		Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
		Отже, будь-який публічний орган має враховувати усі складові принципу Верховенства права у своїй діяльності. А необмежена дискреція адміністративного органу є порушенням цього принципу вже сама по собі.
		39. Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, оскаржуване рішення НАЗК «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості України» від 08 грудня 2017 року № 1415, так само, як і аналогічне рішення НАЗК від 20.07.2017 року за результатами перевірки декларації позивача за 2015 рік прийняте і підписане одним і тим же членом НАЗК.
		При цьому, надаючи оцінку інформації, зазначеній ОСОБА_4 у деклараціях за 2015 та 2016 роки щодо спірного об'єкту нерухомості, що належить на праві спільної часткової власності дружині декларанта, член НАЗК, який проводив перевірку, у рішенні про результати перевірки декларації позивача за 2015 рік не знайшов будь-яких порушень в цій частині. Натомість, при перевірці декларації за 2016 рік - дійшов протилежного висновку про порушення ОСОБА_4 вимог пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII.
		40. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем допущене неоднакове застосування законодавства України, яке регулює питання перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що не узгоджується із принципом верховенства права.
		41. Стосовно висновку НАЗК, що позивачем не дотримано вимог пункту 7 частини 1 статті 46 Закону, оскільки за результатами перевірки встановлено, що у Декларації 2016 року не відображено нарахований позивачу АБ «Укргазбанк» дохід у сумі 41 950, 15 грн. (додаткове благо) та 119 215,96 грн. (інші доходи), колегія суддів зазначає наступне.
		42. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 46 Закону №1700-VII отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
		Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
		43. Суди попередніх інстанцій встановили, що 25 квітня 2006 року між позивачем та АБ «Укргазбанк» було укладено договір № 142/06-VIP на відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за результатами якого у позивача протягом 2006 року утворилася заборгованість у сумі 15 892,91 дол. США та 7 760,95 дол. США відсотків (всього разом 23 653,86 дол. США). 
		Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2013 року по справі № 0908/3214/2012 відмовлено в задоволенні позову АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_4 про стягнення вказаної заборгованості у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
		Дане рішення суду набрало законної сили 25.01.2013 року, а тому, як правильно вказав суд першої інстанції, вищевказана сума нарахованої заборгованості підлягала списанню АБ «Укргазбанк» одразу після прийняття судом зазначеного рішення як безпідставно нарахована.
		Разом з тим, про нездійснення такого списання протягом 2013 року позивачу стало відомо лише в 2017 році з ініціативного листа АБ «Укргазбанк» від 25 липня 2017 року № 1252/7446/2017, в якому зазначалось про те, що на виконання рішення суду від 2013 року по справі № 0908/3214/2012  АБ «Укргазбанк» лише 2016 року було прийнято рішення про визнання безнадійною заборгованості та її списання за рахунок сформованого резерву. 
		Таким чином, про  нарахування позивачу доходу від АБ "Укргазбанк" у розмірі 401 950,15 грн за ознакою доходу 126, у розмірі 119 215,96 грн за ознакою доходу 127  позивач дізнався лише 25 липня 2017 року, тобто, після подачі декларації за 2016 рік.
		44. У спірному рішенні НАЗК № 1415 вказано, що нарахування позивачу доходу від АБ "Укргазбанк" у розмірі 401 950,15 грн за ознакою доходу 126, у розмірі 119 215,96 грн за ознакою доходу 127 та сплата ним як податковим агентом податку з такого доходу були здійснені у 2016 році та підтверджуються відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами. 
		Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості про нарахування ОСОБА_4 у 2016 році ПАТ "Укргазбанк" вищезазначеного доходу мали бути відображені у декларації відповідно до пункту 2 частини 1 статті 46 Закону №1700-VII.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки з наведеного вище твердження слідує (та підтверджується листом ПАТ "Укргазбанк" від 01.08.2017 року (а.с. 49 т.1), що  податок із зазначених доходів сплачувався не позивачем, а ПАТ "Укргазбанк". 
		Відтак, відсутні підстави стверджувати про обізнаність позивача із виникненням у нього додаткового блага в 2016 році у розмірі  401 950,15 грн за ознакою доходу 126 та у розмірі 119 215,96 грн за ознакою доходу 127.
		45. Як вбачається зі встановлених по справі обставин, при заповненні виправленої декларації позивачем вживалися наступні заходи щодо декларування достовірних відомостей.
		Так, 06.04.2017 р. позивач надіслав запит АБ «Укргазбанк» про підтвердження або спростування отримання протягом 2016 року доходу у розмірі 401 950,15 грн. за кодом ознаки доходу 126-додаткове благо та у розмірі 119 215,96 грн. за кодом ознаки доходу 127- інші доходи.
		06.04.2017 р. на запит позивача за підписом начальника управління Premier - банкінгу Департаменту роздрібного банкінгу АБ «Укргазбанк» ОСОБА_11 та заступника начальника управління Premier - банкінгу Департаменту роздрібного банкінгу АБ «Укргазбанк» ОСОБА_12 були надані відповіді листами від 19.06.2017 р. та від 20.06.2017 р. про те, що вказані доходи протягом 2016 року позивачу не зараховувались (а.с. 45-46 т.1).
		Керуючись зазначеними вище листами від АБ «Укргазбанк» про необлікування за позивачем доходів у розмірі 401 950,15 грн. та 119 215,96 грн. у вигляді доходів, вказані суми відповідно ним не декларувалися.
		25.07.2017 р. ПАТ «Укргазбанк» ініціативним листом повідомив позивача про те, що на виконання рішення суду АБ «Укргазбанк» лише 2016 року було прийнято рішення про визнання безнадійною заборгованості та її списання за рахунок сформованого резерву, про що позивача повідомлено не було.
		ПАТ «Укргазбанк» в пояснення щодо надання ним різних відомостей про отримання позивачем доходів у 2016 році, листом від 01.08.2017 108/7697/2017 повідомив, що за результатами службового розслідування встановлено, що при підготовці листа відповіді від 06.04.2017 р. запит від 06.04.2017 працівниками управління Premier - банкінгу банку були порушені вимоги актів внутрішнього регулювання банку.
		Зокрема, було встановлено, що інформація, зазначена у листах - відповідях від 19.06.2017 р. та від 20.06.2017 р., була не перевірена, не погоджена з відповідними структурними підрозділами банку, а, отже, є недостовірною.
		Крім того, ПАТ «Укргазбанк» підтвердив, що лише 25.08.2016 р., а не одразу після прийняття судом рішення на користь позивача, Кредитною радою банку (протокол № 82/11) було прийнято попереднє рішення по припиненню зобов'язань за Договором від 25.04.2006 № 142/06-VIP шляхом прощення боргу в повному обсязі, яке затверджено рішенням Правління банку, про що позивачу не повідомлялось.
		Таким чином, АБ «Укргазбанк» визнав, що надання недостовірної інформації на запит позивача від 06.04.2017 відбулось через грубе порушення працівниками банку актів внутрішнього регулювання АБ «Укргазбанк».
		46. Вказані вище відомості, пояснення та листи АБ «Укргазбанк» надавались позивачем Національному агентству листами від 19.06.2017 р., 20.06.2017 р., 27.07.2017 р. та 02.08.2017 р. для їх обов'язкового розгляду та врахування під час проведення повної перевірки його декларації.
		Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги надані ОСОБА_4 пояснення, не мотивував підстави їх неприйняття, а тому, рішення НАЗК від 08.12.2017 року №1415 в цій частині не може вважатися обґрунтованим.
		47. Щодо висновків Національного агентства, викладених в пункті 4 розділу І рішення № 1415 стосовно недотримання позивачем вимог пункту 8 частини 1 статті 46 Закону №1700-VII  та невідображення інформації про кошти, розміщенні на банківському рахунку кредитної відновлювальної лінії у сумі 5 261,78 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		48. Судами встановлено, що позивачу було надано фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії як вид доходу чи місцем зберігання активів суб'єкта декларування та членів його сім'ї.
		49. Позивач зазначає, що протягом звітного періоду він неодноразово використовував рахунок відновлювальної кредитної лінії, оскільки періодично здійснював відповідні запозичення з подальшим їх погашенням, за результатом чого на останній день звітного періоду 31.12.2016 р. баланс кредитної відновлювальної лінії становив 5261,78 грн.
		В подальшому, при заповненні декларації, позивач помилково їх зарахував до готівкових коштів.
		У своїх поясненнях ОСОБА_4 вказав, що при заповненні декларації за 2016 рік він звертався за консультацією до спеціалістів Національного агентства з питань запобігання корупції, яку надано йому в порядку отримання довідки щодо заповнення е-декларацій в телефонному режимі тел. +38 (044) 200-08-29. 
		Під час даної консультації ОСОБА_4 повідомлено, що вказану суму не потрібно декларувати в розділі «грошові активи».
		Позивач вказав, що відобразив суму коштів кредитної відновлювальної лінії 5261,78 грн.  при відображенні грошових активів в розмірі 3 000 000,00 грн.
		З цього приводу правильною є позиція суду першої інстанції, що оскільки кредитна відновлювальна лінія чітко не визначена законодавцем як вид доходу чи місце зберігання активів суб'єкта декларування та членів його сім'ї, то не зазначення вказаних вище коштів в розділі 12 «Грошові активи» не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
		50. Стосовно строків проведення НАЗК перевірки, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.
		51. Стаття 50 Закону №1700-VII передбачає вимоги щодо проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		На виконання норм даної статті законодавцем прийнято  Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10 лютого 2017 року № 56.
		Виключно цим Порядком визначено спеціальні строки проведення повної перевірки декларацій.
		52. Зокрема, відповідно до пункту 2 розділу III Порядку № 56 початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки.
		При цьому, пунктом 14 цього розділу передбачено, що Повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних  днів.
		Відтак, повна перевірка декларацій повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів.
		Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що Порядком №56 не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів, складання та прийняття рішення. 
		Разом з тим, системний аналіз пункту 6 розділу III Порядку № 56 дає підстави для висновку, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки. 
		Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.
		Таким чином, колегія судів Верховного Суду вважає помилковою позицію відповідача про відсутність чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації та зазначає, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб'єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.
		Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
		Крім того, в контексті наведеного Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.
		Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..»
		Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
		Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), 
		Зокрема, у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.                                                                               
		Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке:                              
		«Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.
		Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «"Дія-97" проти України» ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];»
		Таким чином, колегія суддів наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо  можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
		53. Судами встановлено, що відповідно до рішення НАЗК від 24.04.2017 р. № 175 «Про початок проведення повної перевірки декларацій осіб, на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданих Президентом України, Прем'єр-міністром України та членами Кабінету Міністрів України» повну перевірку декларації розпочато 24.04.2017 р. 
		Рішенням НАЗК від 22.06.2017 р. № 236 «Про продовження повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки» повну перевірку декларацій продовжено на 30 днів.
		Таким чином, перебіг строку проведення повної перевірки декларації позивача розпочався 24.04.2017 року. Зазначений строк, з урахуванням рішення НАЗК від 22.06.2017 р. № 236 про продовження строку перевірки, сплинув 21 липня 2017 року.
		Зважаючи на те, що оскаржуване рішення НАЗК «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості України» прийнято 08 грудня 2017 року № 1415, тобто лише на 229 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем порушено строки проведення перевірки декларацій, передбачені пунктом 14 Порядку №56.
		Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки.
		54. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішень НАЗК "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості України" від 08 грудня 2017 року № 1415 та від 08 грудня 2017 року № 1423 "Про затвердження обґрунтованого висновку щодо корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, Міністром енергетики та вугільної промисловості України" до Національного антикорупційного бюро України.
		55. За правилами статті 352 КАС України   суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		56. З огляду на викладене, колегія суддів вбачає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
		57. Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		п о с т а н о в и в :
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
		2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року - скасувати.
		3. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року - залишити в силі.
		4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                   Т.Г.Стрелець          
		Судді                                                                       О.В.Білоус
		                                                                      І.Л.Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...