Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/4526/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 16.04.2019. Зареєстровано: 17.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2019.
Дата набрання законної сили: 16.05.2019
Номер судового провадження: 2-о/489/18/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 489/4526/18  провадження №2-о/489/18/19
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		15 квітня 2019 року                                 м. Миколаїв
		 
		Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі: 
		головуючого судді        Коваленка І.В. 
		секретаря судового засідання        Коденко К.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,
		встановив:
		У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме його поранення при виконанні обов`язку військової служби 29.07.2014 в районі смт. Ізварине Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 25.03.2014 його було призвано до лав Збройних Сил України за мобілізацією, де він проходив військову службу в складі 79 окремої аеромобільної бригади (в/ч НОМЕР_1 ). 20.02.2014 розпочалася збройна агресія Російської Федерації проти України. В період з 23 травня по 07 серпня 2014 року він безпосередньо брав участь в боях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в Донецькій та Луганських областях. В зоні проведення бойових дій, на сході України командував військовим підрозділом, супроводжував військові конвої та колони, виконував накази командування по блокуванню та контролю частини українсько-російського кордону. Їх військова бригада виконувала бойові завдання вздовж російсько-українського державного кордону.
		В кінці липня - на початку серпня 2014 року, вони потрапили в оточення російських регулярних військ та проросійських найманців в районі населеного пункту Ізварине Луганської області. Під час обстрілів супротивника, що тривали 29 липня, 01 та 06 серпня 2014 року, він отримав мінно-вибухову травму, струс головного мозку, закриту черепну-мозкову травму та тяжкий забій коліна. Повність одужати від вказаних поранень йому не вдалося, тому в результаті цього отримав інвалідність. Таким чином, в результаті збройної агресії Російської Федерації він отримав складну травму коліна, в результаті чого його стан здоров`я суттєво погіршився та його було звільнено зі склад військової частини. 
		Встановлення даного юридичного факту буде породжувати юридичні наслідки для нього - набуття статусу жертви міжнародного збройного конфлікту як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (далі Конвенція), яка набрала чинності 21.10.1950, ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР від 03.07.1954, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією та іншими нормами національного та міжнародного права. 
		Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Тихоновою Н.С. від 20.07.2018 заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
		Ухвалою суду від 24.10.2018 провадження у справі закрито.
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05.12.2018 ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.10.2018 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленком І.В. від 22.12.2018 заява прийнята до розгляд та призначено судовий розгляд.
		В судове засідання заявник та його представник не з`явилися. Розгляд даної справи, за клопотанням представника заявника, здійснювався дистанційно з Печерським районним судом міста Києва, але проведення судового засідання, призначеного на 15.04.2019, 15:30 годину, в порядку відеоконференція не відбулося з технічних причин, а тому в телефонному режимі представник заявника не заперечував проти проведення судового засідання за його відсутності та ухвалення рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах. Крім того, в судовому засіданні, яке відбулося 28.01.2019, 15:30 годині вказаний представник вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
		Представники заінтересованих осіб до суду не з`явились, про час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини, приходить до наступного. 
		Відповідно до довідки від 09.10.2015 №3405, ОСОБА_1 , дійсно, в період з 23.05.2014 по 07.08.2014, з 21.11.2014 по 01.12.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганських областях.
		На підставі наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_2 від 22.12.2014 № 2068 було призначено проведення службового розслідування за фактом отримання поранення старшим лейтенантом ОСОБА_1 . За наслідками розслідування складений акт від 25.12.2014.
		На підставі вказаного акта розслідування ОСОБА_1 видана довідка від 25.12.2014 №451 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), якою підтверджується, що 01 та 06.08.2014 ОСОБА_1 під час виходу з оточення з висоти КП-Дніпро, та пересування від села Дякове Луганської області в напрямку села Степанівка та міста Амросіївка Донецької області неодноразово опинялися під вогнем противника та вступали в бій. Вночі 06.08.2014 потрапили під обстріл артилерії та мінометів, внаслідок яких старший лейтенант ОСОБА_1 отримав повторну міно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку при виконанні бойового завдання.
		На підставі акту № 832 проведення спеціального розслідування від 15.08.2014, проведеного на підставі наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_2 від 15.08.2014 № 832, ОСОБА_1 видана довідка від 20.08.2014 №305, якою підтверджується, що 29.07.2014 біля 17:00 години під час виконання бойового завдання старший лейтенант ОСОБА_1 в районі села Дякове Луганської області потрапив під обстріл артилерії, щоб уникнути поранення впав на правий бік та пошкодив ногу (встановлений діагноз: забій правого колінного суглобу).
		Довідками від 02.02.2015 № 285 та від 30.03.2015 №744 підтверджується, що на підставі проведеного медичного огляду ВЛК ВМКЦ Південного регіону від 02.02.2015 та від 30.03.2015 встановлено, що травма та захворювання ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. Вказане також підтверджено свідоцтвом про хворобу № 236. 
		Наказом командира військової частини  польова пошта НОМЕР_2 від 15.06.2015 №172 ОСОБА_1 звільнено за підпунктом «б» пункту 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).
		ОСОБА_1 нагороджено почесними відзнаками та медаллю (а.с. 112, 113, 114).
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що факт поранення ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання підтверджується належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-80 ЦПК України.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Зі змісту зазначеної норми права, а також роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
		Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку окремого провадження з метою встановлення факту, що має юридичне значення. Метою встановлення якого є визначення його статусу як особи, яка перебуває під захистом Конвенції, тобто отримати статус жертви міжнародного збройного конфлікту та з подальшим отриманням допомоги від гуманітарних операцій. 
		Статтею 2 Конвенції передбачено, що крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. В усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.
		Статтею 4 Конвенції передбачено, що нейтральні держави за аналогією застосовують положення цієї Конвенції щодо поранених і хворих, а також медичного та духовного персоналу збройних сил конфлікту, прийнятих або інтернованих на території їхніх держав, а також знайдених померлих.
		Приписами статті 13 Конвенції передбачено, що вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
		Частиною четвертою статті 2 Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15.04.2014 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: 20.02.2014.
		Крім того, обґрунтовуючи необхідність встановлення факту того, що поранення при виконанні військової служби він отримав внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, заявник акцентував увагу суду на відсутність позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між отриманням ним пораненням та військовою агресією Російської Федерації, оскільки такий порядок законодавством не визначено.
		Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		Отже, дослідженими в суді доказами стверджується факт поранення ОСОБА_1 при виконанні обов`язків військової служби 29 липня, 01 та 06 серпня 2014 року та їх отримання внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Встановлення вказаного факту, відповідно до наведеного вище в рішенні породжує юридичні наслідки, оскільки встановлення такого юридичного факту за встановлених судом обставин, може слугувати підставою для визначення статусу особи, яка перебуває під захистом Конвенції, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, та іншими нормативними актами міжнародного права. При цьому, такий юридичний факт є індивідуальним, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника.
		При ухваленні даного рішення, суд також враховує, що встановлення зазначеного юридичного факту іншим способом, окрім судового неможливо.
		Оскільки встановлення юридичного факту поранення особи при виконанні обов`язку військової служби внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України можливе лише у судовому порядку, а викладені у заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що подана заява є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі із зазначенням населеного пункту, вказаного в акті № 832 спеціального службового розслідування від 15.08.2014, а саме в районі села Дякове Луганської області, де 29.07.2014 заявником було отримано поранення.
		 
		 
		 
		Керуючись статтями 259, 263-265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд   
		вирішив:
		 
		Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
		Встановити юридичнийфакт поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,при виконанніобов`язкувійськової служби29.07.2014в районісела Дякове Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Ленінський районний суд міста Миколаєва. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Відомості про учасників справи:
		заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 ;
		заінтересовані особи: 
		- Міністерство соціальної політики України, код ЄДРПОУ 37567866, місцезнаходження: м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10; 
		- Російська Федерація, адреса листування: Посольсьво Російської Федерації в Україні, 03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 27.
		 
		 
		Суддя І.В.Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...