Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/778/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 28.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2019.
Дата набрання законної сили: 21.05.2019
Номер судового провадження: 2/243/704/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		2/243/704/2019
		243/778/19
		 
		 
		 
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 квітня 2019 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
		 
		головуючого судді            Сидоренко І.О.,
		за участю:
		секретаря судового засідання    Лісняк К.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Словянського міськрайонного суду Донецької області звернулася з позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданою збройною агресією Російської Федерації проти України, яка обґрунтована тим, що в квітні 2014 року після незаконної анексії Російської Федерації Автономної Республіки Крим та на момент початку другої фази збройної агресії Російської Федерації проти України на території Луганської та Донецької областей України вона разом із своїми малолітніми дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_3 по вул. Комісаржевського.
		Негативні наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасова окупація та повсюдні прояви насильства на тимчасово окупованій території України, порушення прав людини, призвели до неможливості проживання на тимчасово окупованій території та до вимушеного переселення в серпні 2014 року до підконтрольної Україні території  с. Майдан Словянського району.
		Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 05.10.2018 року, яке набуло законної сили, встановлено факт їх вимушеного переселення.
		В обґрунтування спричинення моральної шкоди, позивач зазначає, що у червні 2014 року у м. Горлівка Донецької області розпочалися систематичні обстріли зі сторони російських збройних формувань з використанням важкої техніки, такої як РСЗВ «Град». Гуманітарне становище в місті різко погіршилося: було припинено рух громадського транспорту, зачинилися продовольчі магазини та аптеки, припинили працювати фінансові установи та банкомати, почалися постійні перебої в місті з водо  газо постачанням та постачанням електроенергії. Ситуації в місті з кожним днем погіршувалася: багато людей зникали безвісті, почастішали випадки примусового вилучення окупантами приватного майна, в тому числі житлових будинків, квартир, транспортних засобів. Була введена заборона на трансляцію українських телеканалів та заборону на вільне висловлювання своїх думок, особливо з приводу підтримки єдності України.
		У звязку з наявністю багатьох жертв серед мирного населення, зважаючи на регулярні бойові дії, позивач відчувала загрозу своєму життю та здоровю, хвилювалася за життя та здоровя своїх дітей, адже під час кожного обстрілу вони були вимушені по кілька днів переховуватися у підвальних приміщеннях.
		Дані обставини привезли до погіршення психічного та емоційного стану та неможливості подальшого проживання у ІНФОРМАЦІЯ_4, тому в серпні 2014 року, внаслідок безперервних воєнних дій Російської Федерації проти України, позивач разом з двома малолітніми доньками була змушена залишити своє житло та переїхати до с. майдан Словянського району Донецької області, аби мати безпеку. Після переїзду з окупованої частини Донецької області позивачу довелося пристосовуватися до нових умов життя.
		Завдану моральну шкоду позивач оцінює для себе і своїх дітей в розмірі 1116622,53 грн. для кожного, що еквівалентно 35000,00 євро за офіційним курсом НБУ на день подачі позову. Отже загальну сума завданої позивачу ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2, ОСОБА_3 становить 3349867,59 грн., що є еквівалентом 105000,00 євро за офіційним курсом НБУ на день подачі позову.
		Просить суд стягнути дану суму з Російської Федерації. 
		В судове засідання позивач та її представник, ОСОБА_4 не зявилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягають.
		Відповідач  Російська Федерація свого представника для участі в судовому засіданні не направив, причини неявки не повідомив, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в заочному порядку на підставі наявних доказів, проти чого не заперечував позивач в своїй заяві.
		Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, судом встановлено наступне.
		Відповідно до Свідоцтва про народження серії І-НО № 422579, виданого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 народилася 30.05.2009 року, її матірю є ОСОБА_1.
		Відповідно до Свідоцтва про народження серії І-НО № 422579, виданого Микитівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 народилася 15.07.2013 року, її матірю є ОСОБА_1.
		Відповідно до довідки УСЗН Словянської районної державної адміністрації № НОМЕР_1 від 30.10.2014 року позивач ОСОБА_1 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяті на облік, як особи, які перемістилися з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
		Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 05.10.2018 року задоволена заява ОСОБА_1, встановлено факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 разом з її малолітніми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у серпні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російської Федерацією частини території Донецької області України.
		Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд виходить з наступного.
		Згідно з вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 разом з її малолітніми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у серпні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російської Федерацією частини території Донецької області України, встановлений рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 05.10.2018 року, є таким, що не підлягає доказуванню у даній цивільній справі.
		Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області України позивач була вимушена переселитися разом з її малолітніми дітьми з свого постійного місця проживання та пристосовуватися до нових умов життя, що призвело до погіршення психічного та емоційного стану.
		Як наслідок позивачу завдана моральна шкода.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Відповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, в тому числі, іноземні держави та інші учасники субєктів публічного права.
		Частиною 6 статті 5 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшукування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським обєднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
		З огляду на положення частини 5 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Суд погоджується із ствердженням позивача щодо того, що у звязку з вимушеним переселенням з свого постійного місця проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації вона та її діти зазнали моральних страждань, які повязані з неможливістю проживати на території, де вони народилися та законно проживали, відчували страх та перебували у стані безпорадності.
		Що стосується розрахунку компенсації за завдану позивачу моральної шкоди, то суд виходить з такого.
		01.01.2016 року Європейський суд з прав людини оприлюднив «Правила суд  компенсація шкоди», які використовуються ЄСПЛ при розгляді справ із компенсації шкоди.
		ЄСПЛ, спираючись на норми, закріплені у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифіковані Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВАР, затвердивши «Правила суду  компенсація шкоди», виходив з того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених Європейською конвенцією, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер.
		Підпунктом 15 пункту 3 вище вказаних Правил встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявники, які вважають себе жертвами більш одного порушення Європейської конвенції, можуть вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
		В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		ЄСПЛ прийнято ряд рішень у справах щодо виплати компенсації за збитки нематеріального характеру через примусове переселення особи. Зокрема, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Лоізіду проти Турецької Республіки, Турецька Республіка зобовязана сплатити позивачу компенсацію, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію Збройними Силами Турецької Республіки Північного Кіпру, де народився й проживав позивач, в розмірі 20000,00 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 року Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС  євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро).
		Отже враховуючи триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 та її малолітніх дітей, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно неї.
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень її прав та прав її малолітніх дітей, умисного характеру дій Російської Федерації, суд вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 1116 622,53 грн. кожному, що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 35 000 Євро кожному, а всього 3349861,59 грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 105000 Євро, у звязку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, за подання даного позову сплачується судовий збір в розмірі 9605,00 грн., (з розрахунку 1921 грн. х 5), які відповідно до ст. 141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача.
		На підставі ст. 3, 33, 55 Конституції України, п. ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ст. ст. 2, 16, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 82, 263-265 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України  задовольнити.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 34, яка дії в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, моральну шкоду у розмірі 3349867 (три мільйони триста сорок девять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 59 коп., що на день подання позову за офіційним курсом НБУ еквівалентно 105000 (сто пять тисяч) євро 00 центів.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь держави Україна судовий збір у сумі 9605 (девять тисяч шістсот пять) грн. 00 коп. на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ)  37993783, банк отримувача  Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.
		Повний текст рішення виготовлений 26 квітня 2019 року.
		Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. 
		На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		 
		Суддя Слов'янського
		міськрайонного суду         ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...