Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/2672/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 10.05.2019. Зареєстровано: 10.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2019.

Номер судового провадження: 2-о/461/32/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		   Справа №461/2672/19 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 травня 2019 року      місто Львів
		Галицький районний суд м. Львова у складі:
		головуючого  судді Стрельбицького В.В.,
		за участю секретаря Іваника Р.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,
		встановив:
		 
		заявник звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт його поранення при виконанні обов`язку військової служби 20.07.2014 року, поблизу населеного пункту Маринівка Шахтарського району Донецької області Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Обґрунтовуючи заяву,покликається нате,що є солдатом, механіком-водієм механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . У період з 09.12.2014 року по 16.01.2015 року, з 03.04.2015 року по 04.07.2015 року, з 04.11.2015 року по 23.02.2016 року безпосередньо брав участь в бойових діях, забезпеченні їх проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей. 
		Станом на 20.07.2014 року його підрозділ військової частини НОМЕР_2 був дислокований поблизу населеного пункту Маринівка Шахтарського району Донецької області, де під час обстрілу незаконними збройними формуваннями, внаслідок розриву снаряду, він перебуваючи у бліндажі, одержав вогнепальне осколкове сліпе порання м`яких тканин лівої поперекової, лівої сідничної, правої стегнової ділянок. У подальшому він був госпіталізований в 61 Одеський мобільний шпиталь, після чого доставлений до Миколаївського військового госпіталю, де перебував на стаціонарному лікуванні з 22.07.2014 року по 08.08.2014 року.
		Встановлення даного юридичного факту необхідно заявнику для набуття статусу жертви міжнародного збройного конфлікту як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка набрала чинності 21.10.1950 року, ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР від 03.07.1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією та іншими нормами національного та міжнародного права.
		Заявник в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
		Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явились, про дату судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до положень ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2013 року №93-к, ОСОБА_1 прийнятий у Збройні сили України на військову службу за контрактом.
		Копією військового квитка ОСОБА_1 підтверджується, що останній є солдатом, механіком-водієм механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
		У період з 09.12.2014 року по 16.01.2015 року, з 03.04.2015 року по 04.07.2015 року, з 04.11.2015 року по 23.02.2016 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в бойових діях в районі проведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей. 
		Під час обстрілу незаконними збройними формуваннями, внаслідок розриву снаряду,  ОСОБА_1 одержав вогнепальне осколкове сліпе порання м`яких тканин лівої поперекової, лівої сідничної, правої стегнової ділянок, що підтверджується довідкою військової лікарської комісії від 08.08.2014 року №318.
		У подальшому заявник був госпіталізований в 61 Одеський мобільний шпиталь, після чого доставлений до Миколаївського військового госпіталю, де перебував на стаціонарному лікуванні з 22.07.2014 року по 08.08.2014 року, що підтверджується виписним епікризом з історії хвороби №1886 стаціонарного хворого.
		Станом на момент поранення, підрозділ військової частини НОМЕР_2 був дислокований поблизу населеного пункту Маринівка Шахтарського району Донецької області.
		Згідно довідки військової лікарської комісії від 08.08.2014 року №318, виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній, під час обстрілу та ведення бою, одержав вогнепальне осколкове сліпе порання м`яких тканин лівої поперекової, лівої сідничної, правої стегнової ділянок під час виконання обов`язків військової служби в зоні антитерористичної операції поблизу населеного пункту Маринівка Донецької області.
		Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 26.11.2014 року №253 ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. 
		07.04.2015 року ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 .
		За наведених обставин, суд вважає встановленим факт поранення ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання.
		Згідно з частиною другоюстатті 315 ЦПК України,у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
		15.04.2014 року Верховною радою України прийнятоЗакон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», що визначив статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановив особливий правовий режим на цій території, визначив особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Президент України своїм Указом від 24.09.2015 року № 555 ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України" та затвердив Воєнну доктрину України, якої визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Таким чином, факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню.
		Статтею 2 Конвенції «Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях»передбачено, що крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. В усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.
		Статтею 4 Конвенції «Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях»передбачено, що нейтральні держави за аналогією застосовують положення цієї Конвенції щодо поранених і хворих, а також медичного та духовного персоналу збройних сил конфлікту, прийнятих або інтернованих на території їхніх держав, а також знайдених померлих.
		Приписами статті 13 Конвенції «Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях»передбачено, що вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
		Частиною четвертоюстатті 2 Закону України від 18.01.2018 року «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6преамбули вказаногоЗакону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначенаЗаконом України від 15.04.2014 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: 20.02.2014.
		Статтею 6 Конвенції «Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях»встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Дослідженими в суді доказами доводиться факт поранення ОСОБА_1 при виконанні обов`язків військової служби та їх отримання внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а тому суд приходить до висновку, що факт поранення заявника під час виконання бойових дій знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.
		Враховуючи те, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки визначить його статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції, та дасть можливість реалізувати своє право на отримання статусу жертви міжнародного збройного конфлікту та з подальшим отриманням допомоги від гуманітарних операцій, суд вважає заяву підставною та такою, що підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст.258, 293,315 ЦПК України, суд, -
		вирішив:
		 
		Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволити. 
		Встановити факт поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 20.07.2014 року, поблизу населеного пункту Маринівка Шахтарського району Донецької області Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		 
		Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя Стрельбицький В.В.
		 
		 
		 
		Повний текст рішення складено 08 травня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...