Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 695/3069/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2019. Зареєстровано: 28.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.06.2019
Номер судового провадження: 2-о/694/26/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                         
		                                                         Справа № 695/3069/18 
		               провадження № 2-о/694/26/19 
		                                        Р І Ш Е Н Н Я
		                         І М Е Н Е М У К Р А І Н И
		 
		24.05.2019 року м. Звенигородка
		  Звенигородський районний суд Черкаської області 
		в складі: головуючої судді - Гончаренко Т.В.
		за участю секретаря судового засідання - Блискавки А.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Звенигородка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (вимушене переселення з АР Крим відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації), заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України та держава Російська Федерація,-
		встановив:
		Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що вимушене його переселення у червні 2014 року з окупованої та незаконно анексованої території Автономної Республіки Крим, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя України.
		В обгрунтування заяви вказував, що є членом Громадської організації "Всеукраїнський рух "Сила права", народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тищенківка Куп`янського району Харківської області. Був зареєстрований та проживав у м.Ялта Автономної Республіки Крим за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 1-м відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму, 09.03.1999 р. У червні 2014 року ОСОБА_1 був вимушений переміститися з місця свого постійного проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території АР Крим до АДРЕСА_2, де зараз постійно проживає, а отже дана адреса є його фактичним місцем проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.10.2017 № 0000363180. Вказана довідка, видана заявнику як внутрішньо переміщеній особі,відповідно до ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", діє безстроково. 
		Звернення в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення юридичного факту, що вимушене переселення з окупованої території Автономної Республіки Крим, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м.Севастополь України обумовлено тим, що він має на меті визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		Ухвалою суду від 12.03.2019 року прийнято вищевказану цивільну справу до провадження, по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження.
		У судове засідання заявник не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, викладені у заяві вимоги підтримав та просив задовольнити.
		Заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України та держави Російської Федерації у судове засідання своїх представників не направили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, причини неявки суд не повідомили, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направили.
		Виходячи з приписів ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому розгляд справи здійснено у відсутність представників заінтересованих осіб.
		При цьому суд також враховує висновки Верховного Суду України у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 491/1408/16-ц, згідно з якими визначено, що незважаючи на те, що в якості однієї із заінтересованих осіб у даній справі визначено іноземну державу, правило про застосування щодо неї судового імунітету, передбачене частиною першоюстатті 79 Закону України «Про міжнародне
		 
		 
		 
		приватне право» від 23 червня 2005 року, не порушено, з огляду на те, що вказана норма визначає імунітет від пред`явлення позову до іноземної держави та залучення її до участі у справі як третьої особи. Натомість, у даному випадку Російська Федерація бере участь як заінтересована особа у справі окремого провадження, а не виступає із вимогами як сторона чи третя особа у справі позовного провадження. Також визначено, що належним повідомленням про судовий процес є надіслання на адресу Посольства Російської Федерації в Україні відповідного листа.
		Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які заявник посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.
		Відповідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		За змістом ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Статтею 4 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року встановлено, що особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		За змістом ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом Громадської організації "Всеукраїнський рух "Сила права", народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тищенківка, Куп`янського району, Харківської області, був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 09 березня 1999 року 1-м відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму /а.с.10-11/.
		Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.10.2017 року №0000363180, ОСОБА_1 проживав за адресою АДРЕСА_1., є переміщеним з місця свого постійного проживання на території АР Крим, фактичне місце проживання АДРЕСА_2 /а.с.12 зворот/.
		Судом з метою перевірки відомостей про проживання заявника було встановлено, що заявник проживає за адресою: АДРЕСА_3 /відповідь виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області №02-18/342 від 18.03.2019 року /а.с.88/.
		Оскільки довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.10.2017 року не містить відомостей про причини переміщення заявника з місця постійного проживання, останній звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту того, що його вимушене переселення у червні 2014 року з окупованої частини АР Крим відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією АР Крим. Вказує, що метою встановлення такого факту є підтвердження статусу заявника відповідно до норм Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, для його захисту. Іншого порядку встановлення такого юридичного факту законодавством України не передбачено.
		 
		В підвердження доводів заявником надані витяги з нормативно-правових актів та роздруківки публікацій у мережі Інтернет, додані до заяви ( а.с.13-33).
		Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
		У частині першій статті 4, частині першій статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
		Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.
		Відповідно до статті 1 Закону України« Про забезпечення праві свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон №1207-VII) тимчасово окупована територія України (далі-тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Мета вказаного Закону у статті1 сформульована таким чином, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (стаття 3 Закону № 1207-VII). Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
		Відповідно до ст.9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
		Стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладає на суд обов`язок при розгляді справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		За змістом статті 1 Конвенції існує презумпція, що юрисдикція здійснюється на всій території Договірної держави. Зобов`язання, взяті на себе Договірною державою за статтею 1, включають два аспекти, а саме: з одного боку негативне зобов`язання утримуватися від втручання у здійснення гарантованих прав і свобод, а з іншого боку позитивні зобов`язання вживати належних заходів для забезпечення дотримання таких прав і свобод на своїй території (рішення ECHR у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 313; рішення ECHR у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 129).
		Навіть за виняткових обставин, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території через військову окупацію збройними силами іншої держави, воєнні дії чи повстання, або внаслідок створення сепаратистського режиму на її території, вона не втрачає своєї юрисдикції за змістом статті 1 Конвенції (рішення ECHR у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 333; рішення ECHR у справі «Catan та інші проти Молдови та Росії», § 109; рішення ECHR
		 
		 
		 
		у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 130).
		У випадках, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території, її відповідальність за Конвенцією обмежується виконанням позитивних зобов`язань. Такі зобов`язання стосуються як заходів, необхідних для відновлення контролю (як вираження своєї юрисдикції) над відповідною територією, так і заходів із забезпечення поваги до особистих прав заявника (рішення ECHR у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 335, § 339; рішення ECHR у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 131).
		Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. 
		У відповідності до п.5 ч.2 ст.293, ч.2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Згідно письмових пояснень заявника, після 20 лютого 2014 року за місцем його постійного проживання в м.Ялта АР Крим, органи влади, утворені у відповідності до законодавства України фактично не здійснювали свої повноваження, вказані обставини стали причиною переселення заявника з АР Крим, що мало вимушений характер задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав, прав на судовий захист, які не могли бути гарантовані державною Україна у зв`язку з тим, що фактичний контроль території АР Крим з 20 лютого 2014 року здійснювався органами влади, утвореними не у відповідності до законодавства України.
		Таким чином, в судовому засіданні на підставі наданих заявником доказами підтверджено, що вимушене переселення заявника у червні 2014 року з м.Ялти, АР Крим відбулось під впливом фактичного контролю з 20 лютого 2014 року території АР Крим органами влади, утвореними не у відповідності до законодавства України, що відповідно до Закону № 1207-VII визначено як тимчасова окупація АР Крим внаслідок російської збройної агресії, а тому зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви про встановлення вказаного факту, який має юридичне значення для заявника, оскільки необхідний заявнику для ствердження у міжнародно-правових установах його статусу на підставі Конвеніції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року.
		Суд також виходить з того, що встановлення Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» факту збройної агресії проти України зі сторони Російської Федерації є загальновідомим, оскільки законодавчі акти офіційно оприлюднюються у встановленому законом порядку. Разом з тим, при встановленні судом юридичного факту суд враховує конкретні життєві обставини, з наявністю та/або відсутністю яких норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення суб`єків конкретних правових відносин. Отже, встановлення судом індивідуального юридичного факту має здійснюватись шляхом оцінки наданих заявником доказів з метою з`ясування обставин конкретної справи.
		 
		На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ст. 3 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» , абзац 6, 14, 15 преамбули, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ст. ст. 10, 13, 76, 82, 89, 259, 263 265, 293, 315 ЦПК України, суд,-
		ВИРІШИВ :
		 
		   Встановити факт,що  вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у червні 2014 року з окупованої та незаконно анексованої Автономної Республіки Крим, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя України.
		Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...