Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/5378/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2019. Зареєстровано: 04.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2019.
Дата набрання законної сили: 04.07.2019
Номер судового провадження: 2-о/161/156/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/5378/19 
		Провадження № 2-о/161/156/19
		 
		ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Р І Ш Е Н Н Я
		               І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		27 травня 2019 року        Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Кирилюк В.Ф., 
		секретаря  Самолюк І.М. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою  ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, - 
		В С Т А Н О В И В :
		Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту загибелі її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 04 вересня 2014 року в районі 109 км автодороги Донецьк-Запоріжжя Покровського району Дніпропетровської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		Заявлені вимоги мотивує тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Ківерці Волинськоїобласті. Зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 21.06.2013 р. вона одружилася з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від шлюбу з яким народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На військову службу в Збройні Сили України її чоловік, ОСОБА_2 , був призваний Луцьким ОМВК Волинської області 09.04.2014 р. Службу ОСОБА_2 проходив рядовим на посаді гранатометника 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону. 
		У кінці лютого  на початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. В період з 01.06.2014 року по 04.09.2014 рік ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області України.
		Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 - польова пошта (по стройовій частині) від 15.09.2014 р. №194, 04.09.2014 р. в районі 109 км автодороги Донецьк-Запоріжжя Покровського району Дніпропетровської області рядовий ОСОБА_2 загинув в результаті гострої крововтрати, численних вогнепальних проникаючих наскрізних кульових поранень голови, тулуба та кінцівок внаслідок нападу з боку збройних формувань РФ. Смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. 
		Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №127 від 06.09.2014 р., свідоцтва про смерть від 08.09.2014 р. серії НОМЕР_2 , смерть рядового ОСОБА_1 настала в результаті гострої крововтрати; пошкодження кісток скелету та внутрішніх органів; численні вогнепальні проникаючі наскрізні кульові поранення голови, тулубу та кінцівок; нападу з використанням ручної вогнепальної зброї з метою вбивства чи нанесення ушкодження.
		Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 08.10.2014 р. №3047, поранення рядового ОСОБА_2 : «Численні вогнепальні проникаючі наскрізні кульові поранення голови, тулубу та кінцівок» та причина смерті, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
		Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 - польова пошта (по стройовій частині) від 15.09.2014 р. №194, рядового ОСОБА_2 , гранатометника 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону, було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
		16.10.2015 р. Волинський ОВК видав їй посвідчення дружини загиблого військовослужбовця серії НОМЕР_3 , що дає право користуватися відповідними пільгами, встановленими законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
		За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі рядовий ОСОБА_2 був нагороджений відзнакою «Командира 14 ОМБР», орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За жертовність і любов до України», пам`ятною медаллю «Захиснику Батьківщини», посвідченням почесного громадянина «Луцького району».
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України в районі 109 км. автодороги Донецьк-Запоріжжя Покровського району Дніпропетровської області було порушено невід`ємне право на життя її чоловіка ОСОБА_2 передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 р.
		На підставі викладеного вважає, що встановлення факту загибелі ОСОБА_2 внаслідок саме військової агресії Російської Федерації, можливе лише у судовому порядку, оскільки іншого порядку встановити такий факт чинним законодавством України не передбачено.
		Покликаючись на викладені обставини, просить суд встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання обов`язків військової служби 04.09.2014 року в районі 109 км автодороги Донецьк-Запоріжжя Покровського району Дніпропетровської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		В судове засідання заявник не з`явилася, подала суду заяву про розгляд заяви у її відсутності. Просить суд заяву задовольнити із вказаних підстав.
		Представник заінтересованої особи - Міністерства соціальної політики України подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
		Представник заінтересованої особи  Російської Федерації в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
		   Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 21.06.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим 21.06.2013 року.
		На військову службу в Збройні Сили України ОСОБА_2 був призваний Луцьким ОМВК Волинської області 09.04.2014 р. Службу останній проходив рядовим на посаді гранатометника 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону. 
		У кінці лютого  на початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. В період з 01.06.2014 року по 04.09.2014 рік ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області України.
		Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 - польова пошта (по стройовій частині) від 15.09.2014 р. №194, 04.09.2014 р. в районі 109 км автодороги Донецьк-Запоріжжя Покровського району Дніпропетровської області рядовий ОСОБА_2 загинув в результаті гострої крововтрати, численних вогнепальних проникаючих наскрізних кульових поранень голови, тулуба та кінцівок внаслідок нападу з боку збройних формувань РФ. Смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. 
		Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №127 від 06.09.2014 р., свідоцтва про смерть від 08.09.2014 р. серії НОМЕР_2 , смерть рядового ОСОБА_1 настала в результаті гострої крововтрати; пошкодження кісток скелету та внутрішніх органів; численні вогнепальні проникаючі наскрізні кульові поранення голови, тулубу та кінцівок; нападу з використанням ручної вогнепальної зброї з метою вбивства чи нанесення ушкодження.
		Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 08.10.2014 р. №3047, поранення рядового ОСОБА_2 : «Численні вогнепальні проникаючі наскрізні кульові поранення голови, тулубу та кінцівок» та причина смерті, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
		Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 - польова пошта (по стройовій частині) від 15.09.2014 р. №194, рядового ОСОБА_2 , гранатометника 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону, було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
		За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі рядовий ОСОБА_2 був нагороджений відзнакою «Командира 14 ОМБР», орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За жертовність і любов до України», пам`ятною медаллю «Захиснику Батьківщини», посвідченням почесного громадянина «Луцького району».
		Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України» «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» № 337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння нерегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому, лідер партії "Русское единство" Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації "забезпечити мир і спокій в Криму". У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини УкраїниАвтономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VІІ, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації "Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів".
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектовРеспублики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Згідно зіст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VІІ від 15.04.2014 року, із змінами і доповненнями, Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України» «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», від 21 квітня 2015 року №337-VIII, зазначені події на сході України відбувалися за наступними обставинами.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато більше громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, формування російського козацтва та укомплектований чеченцямигромадянами Російської Федерації, батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме "Луганська Народна Республіка" та "Донецька Народна Республіка" не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою.
		На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29 серпня 2014 року, в зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил».
		Нерегулярні збройні формування, задіяні Російською Федерацією у агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси, які постачалися з території РФ. Це підтверджувалося поясненнями численно затриманих військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		На підтвердження вищевикладеного заявником було надано наступне.
		Статті «МЗС Британії назвав прикрим фактом референдум на Донбасі» та «Держдепартамент США знову заявив про невизнання референдумів на Донбасі» від 11 травня 2014 року, що опубліковані на інтернетпорталі Кореспондент.net.
		Статтю, опубліковану на інтернетпорталі Новини Укрінформ «ЄС не визнає «референдум» на сході України» від 12 травня 2014 року.
		Інформація опублікована на сайті СБУ: «СБУ затримала на кордоні коректувальників вогню, які їхали в Україну з РФ», «Контррозвідка СБУ затримала поблизу Дебальцеве громадянина ОСОБА_13 з посвідченням «стрільця ДНР», «СБУ затримала агента ФСБ, що збирав інформацію про громадян РФ, які воюють на боці України», Резолюції Парламентської Ради Європи від 2014, 2015 р.р., в яких засуджуються військові дії Російської Федерації на території України.
		Відповідно дост.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресіяце застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		За наслідками військової агресії Російської Федерації прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Відповідно до абз. 2 Постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ, зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Також Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VІІІ законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Ради Європи, Парламентської Ради НАТО, Парламентської Ради ОБСЄ, Парламентської Ради ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «;d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.
		Військові дії Російської Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Отже, при вирішенні даної справи знайшов своє підтвердження факт збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, що є загальновідомим.
		Враховуючи, що в результаті воєнного конфлікту, розпочатого Російською Федерацією, ОСОБА_2 , 04.09.2014 року отримав травми несумісні з життям, а також обставини того, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України було порушено право ОСОБА_2 на життя і здоров`я, передбаченест. 27 Конституції України,ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.
		Згідно з ч.2ст.256 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Як роз`яснено впостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 , виконуючи обов`язки військової служби, загинув в результаті збройної агресії Російської Федерації, та обставини того, що встановлення даного юридичного факту необхідно ОСОБА_1 для виникнення у неї права на справедливу компенсацію, тому заява останньої має бути повністю задоволена.
		На підставі Конституції України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України "Про оборону України", Закону України"Проособливий порядокмісцевого самоврядуванняв окремихрайонах Донецькоїта Луганськоїобластей" керуючисьст.ст.10,19,76,77,81,263-265,268,273,315 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		 
		Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення  задовольнити.
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання обов`язків військової служби 04.09.2014 року в районі 109 км автодороги Донецьк-Запоріжжя Покровського району Дніпропетровської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
		   Повне рішення складено та підписано 03.06.2019 року.
		 
		 
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду
		Волинської області                             В.Ф. Кирилюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...