Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 390/358/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2019. Зареєстровано: 04.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2019.

Номер судового провадження: 2-о/390/30/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 390/358/19
		Провадження №2-о/390/30/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"31" травня 2019 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:
		головуючого  судді Гершкул І.М.,
		при секретарі Магомедовій А.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація (Посольство Російської Федерації в Україні), про встановлення факту, що має юридичне значення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся досуду ззаявою вякій просиввстановити юридичнийфакт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,при виконанніобов`язку військовоїслужби 04.08.2014року врайоні містаАмвросіївка,Амвросіївського районуДонецької областіУкраїни,внаслідок збройноїагресії РосійськоїФедерації протиУкраїни.В обґрунтуваннявимог зазначено,що ОСОБА_2 є синомзаявника,який з1994року проходивслужбу уЗбройних силахУкраїни,а з18.06.2012року проходиввійськову службуза контрактом.З 28.04.2014року по04.08.2014року ОСОБА_2 перебував напосаді заступникакомандира полкупо роботіз особовимскладом начальник відділенняпо роботіз особовимскладом ускладі військовоїчастини польова пошта НОМЕР_1 .Особовий складвказаної військовоїчастини залучавсядо складусил,що берутьучасть вбоях зазахист незалежності,суверенітету татериторіальної цілісностіУкраїни вДонецькій іЛуганській областях.04.08.2014року підчас виконанняобов`язків військовоїслужби зевакуації поранениху районівисоти Савур-МогилиДонецької області ОСОБА_2 потрапив підобстріл збройнихформувань РосійськоїФедерації таотримав несумісніз життямпоранення.Про бойовідії врайоні Савур-Могилита містаАмвросіївка Донецькоїобласті свідчатьдані звідкритих джерел,зокрема устатті « ОСОБА_2 »на веб-порталі«Книга пам`ятіполеглих заУкраїну» повідомляєтьсяпро обставинизагибелі підполковника ОСОБА_2 .Свідоцтвом просмерть талікарським свідоцтвомпро смертьбув встановленийфакт смерті ОСОБА_2 та їїпричини.Витягом ізпротоколу засіданняЦВЛК встановлено,що травмата причинасмерті пов`язаназ виконаннямобов`язків військовоїслужби.У результатізагибелі ОСОБА_2 було виключенозі списківособового складувійськової частини,а заявникомотримано посвідчення,яке даєйому правона пільги,встановлені длячленів сімейвійськовослужбовців,які загинулипід часпроходження військовоїслужби.Таким чином,заявник вважає,що врезультаті збройноїагресії тавоєнного конфлікту,який буврозпочатий РосійськоюФедерацією,його син ОСОБА_2 загинув.У наслідоквійськової агресіїРосійської Федераціїна територіїДонецької областібуло порушеноневід`ємне правона життя ОСОБА_2 ,передбачене ст.27Конституції України,ст.2Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободвід 04.11.1950року.На підставівикладеного,заявник звернувсядо суду про встановлення факту загибелі сина при виконанні обов`язку військової служби внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України для визначення статусу ОСОБА_2 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами міжнародного права.
		Заявник у судове засідання не з`явився, проте надав суду письмове клопотання в якому просив розглянути справу без його участі та задовольнити вимоги заяви (а.с.142).
		Заінтересована особа Міністерство соціальної політики України свого представника до суду не направили, проте надали суду письмове клопотання в якому просили розглядати справу без участі їх представника (а.с.126-128, 144-146).
		Заінтересована особа Російська Федерація (Посольство Російської Федерації в Україні) у судове засідання свого представника не направили, повідомлені про дату, місце та час проведення судового засідання в установленому законом порядку, причину неявки представника не повідомили, будь-які заяви чи клопотання не надали.
		Незважаючи на те, що в якості однієї із заінтересованих осіб у даній справі визначено іноземну державу, правило про застосування щодо неї судового імунітету, передбачене частиною першою статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 року, не порушено, з огляду на наступне. Вказана норма визначає імунітет від пред`явлення позову до іноземної держави та залучення її до участі у справі як третьої особи. Натомість, у даному випадку Російська Федерація бере участь як заінтересована особа у справі окремого провадження, а не виступає із вимогами як сторона чи третя особа у справі позовного провадження. Підставою подання громадянами України заяви про встановлення відповідного факту є тимчасова окупація Російською Федерацією частини території України. Як зазначено в абзаці 15 преамбули Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права. Частина четверта статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» вказує на ті випадки, коли Україна може застосувати реторсію  правомірні обмежувальні заходи у відповідь на аналогічні заходи іншої держави. Так, якщо в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права. На необхідності врахування вказаних приписів закону наголошується у пункті 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року №13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя». Незважаючи на викладене, суд враховує, що необхідною передумовою справедливого судового розгляду, дотримання принципів змагальності та процесуальної рівноправності сторін є належне повідомлення про судовий процес осіб, які беруть участь по справі, а тому суд неодноразово та завчасно надсилав на адресу Посольства Російської Федерації в Україні повідомлення про судовий процес, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до змісту повідомлень про вручення поштового відправлення воно було вручено особі, уповноваженій адресатом на одержання поштової кореспонденції. Натомість, Посольство Російської Федерації в Україні у судових засіданнях участі не брали, жодних заяв, у тому числі щодо невизнання юрисдикції українських судів на вирішення даної справи, не заявляли. Викладене відповідає висновкам, які викладено у Постановах Верховного Суду від 14.03.2018 року по справі №363/2981/16-ц, від 21.08.2018 року по справі №428/8076/16-ц, від 12.09.2018 року по справі №755/14659/16-ц та іншим. 
		Дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
		Відповідно ст.293 ч.2 п.5 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Згідно ст.315 ч.2 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Звернення заявника в порядку окремого провадження до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу  ОСОБА_2 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права. Встановлення факту, що має юридичне значення, а саме загибелі при виконанні обов`язку військової служби внаслідок збройної агресії, можливо лише у судовому порядку, оскільки законодавством не визначено іншого позасудового способу встановлення вказаного факту.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №1407, де в якості батьків зазначені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (а.с.23). Послужний список ОСОБА_2 свідчить про вступ на військову службу 01.08.1990 року та перебування з 28.04.2014 року по 04.08.2014 року на посаді заступника командира полку по роботі з особовим складом  начальник відділення по роботі з особовим складом, 3-й окремий полк спеціального призначення ОК «Південь». Виключений із списків особового складу військової частини  польова пошта НОМЕР_1 у зв`язку зі смертю (а.с.24-30). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер у місті Амвросіївка, Амвросіївський район Донецька область Україна, внаслідок військових дій, від інших вибухів та осколків,бойові діїАТО,у результаті гострої крововтрати, проникаючого осколкового поранення живота з ушкодженням органів брюшної та грудної порожнини, що підтверджується лікарським свідоцтво про смерть №99 від 06.08.2014 року, виданим Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, а також свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 11.08.2014 року Міським відділом по державній реєстрації смертей реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис №2094 (а.с.68-69). Витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №2519 від 03.09.2014 року) свідчить, що травма (проникаюче осколкове поранення живота з ушкодженням органів брюшної та грудної порожнини, гостра крововтрата) підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , та причина смерті, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби (а.с.70). Витяг із наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) №188 від 11.08.2014 року свідчить, що підполковник ОСОБА_2 , заступника командира полку по роботі з особовим складом  начальник відділення по роботі з особовим складом, який загинув 04.08.2014 року в результаті гострої крововтрати, проникаючого осколкового поранення живота з ушкодженням органів брюшної та грудної порожнини, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухових осколків, виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (а.с.71).
		19.08.2014 року Управлінням соціального захисту населення Кіровоградської РДА видано ОСОБА_1 , який згідно довідки №820 від 11.04.2016 року, виданої виконкомом Соколівської сільської ради, та паспорта серія НОМЕР_4 , зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , безтермінове посвідчення серія НОМЕР_5 , згідно якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с.21-22, 72). 
		Повідомлення прес-центру Служби безпеки України від 24.07.2014 року, 25.08.2014 року, 03.03.2015 року, отримані заявником із офіційного сайту та надані суду, містять інформацію: військовослужбовець строкової служби Збройних сил Російської Федерації засвідчив, що російська сторона направляє на територію Донецької та Луганської областей кадрових військових фахівців, озброєння та броньовану військову техніку; на Донеччині затримано громадянина Російської Федерації, який підозрюється у зборі відомостей про сили АТО за допомогою спецтехніки; у Донецькій області сили АТО ліквідували групу російських диверсантів, які злочинно проникли на територію України (а.с.34-36).
		У статті « ОСОБА_2 » на веб-порталі «Книга пам`яті полеглих за Україну» повідомляється про обставини загибелі підполковника ОСОБА_2 , а саме загибель військовослужбовця сталася 04.08.2014 року під час евакуації пораненого товариша з палаючого бронетранспортера під час бою за висоту Савур-Могила (а.с.60-67).
		Відповідно ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року збройна агресія  це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Згідно ст.2 ч.4 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
		Відповідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014 року.
		Згідно ст.5 ч.6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Абзац 2 Постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 року свідчить, що з 20.02.2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Президент України своїм Указом від 24.09.2015 року №555 ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, де у пунктах 3, 9, 11, 16, 17, 28 - 30, 36, 42, 49, 65 визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 року законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25.06.2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації (а.с.57-58). 
		Обставини, які свідчать про факт збройної агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим фактом, що його закріплено державою на законодавчому рівні, а тому на підставі ст.82 ч.3 ЦПК України, не потребують доказування.
		Таким чином, відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, у тому числі частині Донецької області, покладено на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановлено статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», частиною четвертою статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», та підтверджує факт загибелі ОСОБА_2 при виконанні обов`язку військової служби 04.08.2014 року в районі міста Амвросіївка, Амвросіївського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		   За таких обставин, суд вважає, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню. 
		   Відповідно ст.263 ч.4 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		   Висновок суду по даній справі узгоджується з висновками щодо застосування відповідних норм права, викладеними у постановах Верховного Суду, а саме: від 14.03.2018року посправі №363/2981/16-ц,від 21.03.2018року посправі №428/12368/16-ц,від 21.03.2018року посправі №417/3852/17,від 12.04.2018року посправі №243/7029/17,від 06.06.2018року посправі №428/13977/16-ц,від 21.08.2018року посправі №428/8076/16-ц,від 12.09.2018року посправі №755/14659/16-ц. 
		   Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ст.ст.4, 76-81, 89, 263-265, 268, 293  294, 315  319 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Заяву  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України (01601, м.Київ, вул. Еспланадна, 8/10), Російська Федерація (Посольство Російської Федерації в Україні за адресою: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 27), про встановлення факту, що має юридичне значення  задовольнити.
		Встановити фактзагибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 04.08.2014 року в районі міста Амвросіївка, Амвросіївського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя Кіровоградського районного суду 
		Кіровоградської області                             І.М. Гершкул

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...