Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/1390/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2019. Зареєстровано: 14.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.
Дата набрання законної сили: 16.07.2019
Номер судового провадження: 2-о/279/57/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    Справа № 279/1390/19
		                               номер провадження 2-о/279/57/19
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" червня 2019 р. 
		 
		   Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в м.Коростені цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України та Посольсьство Російської Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення, 
		                         В С Т А Н О В И В :
		    ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання обов`язку військової служби у липні-серпні 2014 року в районі с.Маринівка Шахтарського району Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		   Заявник мотивує свої вимоги тим, що її син ОСОБА_2 , загинув при виконанні обов`язку військової служби у липні-серпні 2014 року в районі с.Маринівка Шахтарського району Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Вказала, що 19.03.2014 року ОСОБА_2 було призвано на військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , звання - старший солдат, посада - вогнеметник вогнеметного взводу. Згідно наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 03.08.2014 року №86 старший солдат, вогнеметник вогнеметного відділення вогнеметного взводу ОСОБА_2 був залучений до виконання бойових завдань. Згідно бойового розпорядження від 08.08.2014 року військовослужбовці вогнеметного взводу військовової частини польова пошта НОМЕР_2 , під крівництвом капітана, командира віогнеметного взводу ОСОБА_3 висунулись для розгортання бойового посту на перехресті доріг до населеного пункту Маринівка Шахтарського району Донецької обалсті де перебували підрозділи незаконних збройних формувань. В результаті бойового зіткнення старший солдат, вогнеметник вогнеметного відділення вогнеметного взводу ОСОБА_2 пропав безвісті. Згідно пояснень солдата за контрактом ОСОБА_4 та солдата за призововм ОСОБА_5 встановлено, що о 13.00 годині 08.08.2014 року, українські військові під керівництвом командира вогнеметного взводу капітана ОСОБА_3 виконували бойове завдання - розгортання бойового посту на перехресті доріг поблизу населеного пункту Маринівка шахтарського району Донецької області. Однак, при виконанні бойового завдання потрапили в засітку, зокрема були розстріляні із граноатометів і стрілецької зброї незаконними збройними формуваннями. В результаті чого, в тому числі, старший солдат, вогнеметник ОСОБА_2 пропав безвісти. Постановою про встановлення особи трупа від 22.12.2014 року встановлено, що труп особи чоловічої статі №1624, який доставлений 06.09.2014 року до моргу Дніпропетровського бюро СМЕ, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		   Заявник вважає, що встановлення факту загибелі її сина, ОСОБА_2 , при виконанні обов`язку військової служби внаслідок військової агресії Російської Федерації можливо встановити лише у судовому порядку, оскільки іншого порядку встановлення такого факту чинним законодавством України не передбачено.
		   В судове засіданні сторони не з`явились, згідно поданого клопотання заявник просила розглядати справу у її відсутність, заяву підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній.
		   Представник заінтересованої особи: Міністерства соціальної політики України клопотав про розгляд справи за його відсутності.
		   Представник заінтересованої особи: Посольства Російської Федерації про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на заяву не подав.
		   Дослідивши та оцінивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		   Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження. 
		   19.03.2014 року ОСОБА_2 було призвано на військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , звання - старший солдат, посада - вогнеметник вогнеметного взводу. 
		   Згідно наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 03.08.2014 року №86 старший солдат, вогнеметник вогнеметного відділення вогнеметного взводу ОСОБА_2 був залучений до виконання бойових завдань. Згідно бойового розпорядження від 08.08.2014 року військовослужбовці вогнеметного взводу військовової частини польова пошта НОМЕР_2 , під крівництвом капітана, командира віогнеметного взводу ОСОБА_3 висунулись для розгортання бойового посту на перехресті доріг до населеного пункту Маринівка Шахтарського району Донецької області де перебували підрозділи незаконних збройних формувань. 
		   В результаті бойового зіткнення старший солдат, вогнеметник вогнеметного відділення вогнеметного взводу ОСОБА_2 пропав безвісти. 
		   Згідно пояснень солдата за контрактом ОСОБА_4 та солдата за призововм ОСОБА_5 встановлено, що о 13.00 годині 08.08.2014 року, українські військові під керівництвом командира вогнеметного взводу капітана ОСОБА_3 виконували бойове завдання - розгортання бойового посту на перехресті доріг поблизу населеного пункту Маринівка шахтарського району Донецької області. Однак, при виконанні бойового завдання потрапили в засітку, зокрема були розстріляні із гранатометів і стрілецької зброї незаконними збройними формуваннями. В результаті чого, в тому числі, старший солдат, вогнеметник ОСОБА_2 пропав безвісти. 
		   Постановою про встановлення особи трупа від 22.12.2014 року встановлено, що труп особи чоловічої статі №1624, який доставлений 06.09.2014 року до моргу Дніпропетровського бюро СМЕ, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		   Свідоцтвом про смерть та лікарським свідоцтвом про смерть встановлено, що смерть ОСОБА_2 дійсно настала у липні-серпні 2014 року в районі с.Маринівка Шахтарського району Донецької області внаслідок травматичної ампутації декількох ділянок тіла, вибухової травми, ушкоджень внаслідок дій від інших вибухів та осколків.
		   Витягом із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, встановлено, що травма та причина смерті ОСОБА_2 у серпні 2014 року дійсно пов`язана з виконанням обов`язків військовї служби.
		   На підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 20.01.2015 року №16 старшого солдата ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу частини у звя`зку із смертю. 
		   Указом Президента України від 23.05.2015 року №282/2015 ОСОБА_2 було посмертно нагороджено ордером "За мужність" III ступеня.
		   Крім того, ОСОБА_1 , отримала посвідчення для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни серії НОМЕР_3 та посвідчення для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби серії НОМЕР_4 .
		   Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви убачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		   З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово - Морських Сил України. У подальшому лідер партії «Русское единство» Сергій аксьонов проголосив себе головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації "забезпечити мир і спокій в Криму". У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		   Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
		   17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VІІ, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації "Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів".
		   21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		   Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VІІ, із змінами і доповненнями, Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації 20 лютого 2014 року.
		   Незаконно анексувавши Республіку Крим Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		   Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII, зазначені події на сході України відбувалися таким чином.
		   Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, формування російського козацтва та укомплектований чеченцями -громадянами РосійськоїФедерації, батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		   11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме "Луганська Народна Республіка" та "Донецька Народна Республіка" не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою.
		   На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29 серпня 2014 року, в звязку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил».
		   Нерегулярні збройні формування, задіяні Російської Федерацією у агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси, які постачалися з території РФ. Це підтверджувалося поясненнями численно затриманих військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації.
		   Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		   Статтею першою Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ збройна агресія визначається як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема:
		   -вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;
		   -напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		   За наслідками військової агресії Російської Федерації прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року за №254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		   Відповідно до абз.2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія ОСОБА_2 Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		   Крім того, постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VІІІ законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		   Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «;d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.
		   Військові дії Російської Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		   Отже, при вирішенні даної справи знайшов своє підтвердження факт збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, що є загальновідомим.
		    ОСОБА_2 перебував у районі виконання бойових завдань особовим складом частини та безпосередньо приймав участь у антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях з 19.03.2014 року.
		   Викладені вище обставини справи встановлюють причинний зв`язок між пораненнями, що ОСОБА_2 отримав під час проходження військової служби і внаслідок яких загинув, та участі у проведенні антитерористичної операції на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України.
		   Враховуючи, що в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих Російською Федерацією, ОСОБА_2 в липні-серпні 2014 року загинув, також обставини того, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено право ОСОБА_2 на життя і здоров`я, передбачене ст.27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.
		   Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		   Звернення заявника в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу ОСОБА_2 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених нормами міжнародного гуманітарного права (що складається з Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, Додаткових протоколів до них, інших міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та отримання заявником допомоги від гуманітарних організацій.
		   Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 загинув виконуючи обов`язки військової служби, в результаті збройної агресії Російської Федерації, заява підлягає задоволенню у повному обсязі.
		   Керуючись ст.ст.4,12,13,76-91,258,259,265,268,273,354,355 ЦПК України, суд -
		У Х В А Л И В :
		   Заяву задовольнити.
		   Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби у липні-серпні 2014 року в районі с.Маринівка, Шахтарського району, Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		   Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Сторони:
		   Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 . 
		   Заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, місце знаходження: м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10; Російська Федерація (Посольство Російської Федерації в Україні) місце знаходження: м.Київ, Повітрофлотський проспект, 27.
		 
		 
		 
		     Суддя:                Невмержицька О.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...