Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/640/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2019. Зареєстровано: 20.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2019.
Дата набрання законної сили: 19.07.2019
Номер судового провадження: 2/463/850/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 463/640/19
		Провадження № 2/463/850/19 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 червня 2019 року        Личаківський районний суд м.Львова в складі:
		 
		головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
		з участю секретаря судового засідання - Козак М.В.,
		представника позивача - ОСОБА_5,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові у формі дистанційного судового провадження шляхом проведення судового засідання в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		позивачі звернулися в суд з позовом до відповідача та просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 158 331,79 гривень, з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 158 331,79 гривень та майнову шкоду у розмірі 138 000,0 гривень, з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 158 331,79 гривень, з відповідача на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1 158 331,79 гривень.
		Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що в квітні 2014 року після незаконної анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та на момент початку другої фази збройної агресії Російської Федерації проти України на території Луганської і Донецької областей України, позивачі були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 17 грудня 2010 року. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, позивачі втратили житло та інше майно, і як наслідок змушені були переселитись у вересні 2014 року на підконтрольну територію України - м.Львів, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зазначають, що смт.Станиця Луганська Луганської області включена до переліку населених пунктів, які визнані постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII тимчасово окупованими територіями. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2018 року встановлено факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вересні 2014 року з окупованої території Луганської області відбулось внаслідок агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини Луганської області. Вказаними вище діями Російської Федерації позивачам завдано істотної моральної та майнової шкоди. Навесні 2014 року на території Луганської області почались масові проросійські мітинги, учасники яких виступали за відокремлення Донбасу від України та приєднання його до Росії. Після захоплення Станиці Луганської у травні 2014 року, ОСОБА_4 особисто спостерігала за рухом по центральній частині колони вантажівок з озброєними військовими без розпізнавальних знаків. Після приходу у місто окупантів почалось масове залякування проукраїнського населення регіону. Зважаючи на це, багато місцевих жителів були змушені покинути своє помешкання та переїхати у безпечні місця. Неодноразово лунали звуки обстрілів та вибухи снарядів. З початком окупації смт.Станиці Луганської економічна та соціально-побутова ситуація погіршилась: ціни на продовольчі товари зросли, розпочались масові грабежі, напади на місцевих жителів з боку окупантів. Перестала працювати банківська система, почались проблеми із фінансуванням та зростанням безробіття. Вказані обставини призвели до неможливості подальшого проживання в смт.Станиці Луганській, а тому у вересні 2014 року внаслідок воєнних дій Російської Федерації проти України позивачі змушені були залишити своє житло і переїхати до м.Львова з метою безпеки та забезпечення нормальних умов проживання. Внаслідок переїзду позивачі втратили налагодженні соціальні зв`язки.
		Підставою звернення до суду із позовом є численні порушення Російською Федерацією основоположних прав і свобод людини. Зокрема, порушений побут та налагоджене повноцінне життя. Збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області України порушені їх права на життя, повагу до честі та гідності, свободу і особисту недоторканість, повагу до приватного і сімейного життя, свободу думки, совісті і релігії. З врахуванням характеру, обсягу та тривалості порушень зі сторони Російської Федерації прав, свобод та інтересів позивачів, на підставі чинних нормативно-правових актів та практики Європейського суду з аналогічних питань, моральна шкода для кожного із них становить 35 000,0 євро, що станом на підписання позову становить 1 158 331,79 гривня. Також збройною агресією Російської Федерації ОСОБА_2 завдано майнову шкоду, оскільки порушено її право щодо володіння, користування та розпорядження належним їй майном. Зокрема, позивача ОСОБА_2 позбавлено можливості користуватися належним їй майном та передавати належну їй квартиру АДРЕСА_1 в оренду. Розмір упущеної вигоди розраховується на підставі розміру середньої місячної вартості оренди двокімнатної квартири у Луганському регіоні з урахуванням періоду за який ОСОБА_2 зазнала збитків. Позивач ОСОБА_2 є одноосібним власником вказаної квартири та була позбавлена можливості розпоряджатись нею у період з вересня 2014 року по вересень 2018 року. Середня місячна вартість оренди двокімнатної квартири у даному регіоні становила 2875,0 гривень. Таким чином, у зв`язку із неможливістю передати в оренду належну ОСОБА_2 двокімнатну квартиру та отримувати відповідний дохід, упущена вигода, завдана їй збройною агресією Російської Федерації становить 138 000,0 гривень, що є еквівалентом 4169,79 Євро. Відповідальність держави Російської Федерації відповідно до принципів і норм міжнародного права за завдану Україні майнову чи немайнову шкоду внаслідок збройної агресії Російської Федерації визначена Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганських областях». Враховуючи наведене просять позов задовольнити у повному обсязі.
		Справа поступила до суду 30 січня 2019 року.
		Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 09 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, подавши при цьому клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю.
		В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених вище. Проти ухвалення заочного рішення у справі заперечив, просить позов задовольнити.
		Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не скерував.
		Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши в їх сукупності, суд позовні вимоги задовольняє з наступних підстав.
		Відповідно до довідки від 09 жовтня 2018 року № 1370 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.24), фактичним місцем перебування/проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_3 .
		Крім цього, позивач ОСОБА_4 відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1309001369 від 04 квітня 2016 року (а.с.25), фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
		Як вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с.18) та свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (а.с.19), у ОСОБА_2 є двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIII, визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Частино 6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Відповідно до постанови Апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2018 року (а.с.26-31), скасовано рішення Личаківського районного суду м.Львова від 18 січня 2018 року. Ухвалено нове рішення, яким встановлено факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вересні 2014 року з окупованої території Луганської області відбулось внаслідок агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини Луганської області.
		Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 17 грудня 2010 року (а.с.20-21), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 передали, а ОСОБА_2 прийняла квартиру АДРЕСА_1 .
		Згідно зі ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частиною 3 ст.386 ЦК України зазначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Судом встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області України, позивач ОСОБА_2 фактично позбавлена розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1 квартал, що завдало позивачу майнову шкоду у вигляді неотриманих доходів, які б позивач могла б реально отримати за обставин, які б не порушували її право власності.
		Розмір упущеної вигоди, яку складають неотримані доходи від передачі квартири АДРЕСА_1 , в оренду, згідно з представленого суду розрахунку за період часу з вересня 2014 року по вересень 2018 року становить 138 000,0 гривень, що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 4169,79 Євро. Даний розмір розраховується на підставі розміру середньої місячної вартості оренди двокімнатної квартири в Луганському районі, з врахуванням періоду, в який ОСОБА_2 зазнала збитків.
		А тому, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_2 майнової шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Крім цього, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).
		У відповідності до вимог ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2018 року у справі № 463/3243/17 встановлено, що позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_4 від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_2 є громадянами України, зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 . До початку воєнної агресії з боку Російської Федерації, як повноправні громадянин своєї країни, мали налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. Проте наведені обставини призвели до неможливості подальшого проживання у смт.Станиця Луганська, а тому в серпні 2014 року внаслідок воєнних дій Російської Федерації проти України заявники змушені були переїхати до м.Львова, залишивши житло у смт.Станиця Луганська Луганської області, змінивши власний побут та спосіб життя.
		Переселення відбулося задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, насильницькій втраті громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист у результаті збройної агресії Російської Федерації.
		Згідно з вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При вирішенні вимоги позивача про компенсацію моральної шкоди суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), відповідно до якого Турецька Республіка зобов`язана сплатити позивачу компенсацію, зокрема, й за моральні страждання через незаконну окупацію північної частини Кіпру, де народилась та проживала позивач, турецькими Збройними Силами.
		В рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того, суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру , де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
		Судом встановлено, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації на частині території Луганської області України було порушено конституційні права ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей, передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року та Конституцією України, зокрема, право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії.
		Крім цього, із представлених суду доказів вбачається, що позивачі тимчасово проживають та зареєстровані у м.Львові. На даний час відчувають себе у безпеці, але вимушені прилаштовуватися до нових умов життя, шукати заробіток. Однак, не мають повноцінного відпочинку, оскільки порушено їх законні права. Постійно відчувають розчарування внаслідок тривалого порушення прав, безсилля та безпорадність, що також причиняє їм моральну шкоду. Вимушені витрачати час і кошти для захисту своїх прав та інтересів.
		Враховуючи наведене вище, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачів, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний ними спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно них.
		Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 р. Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачам моральних страждань, істотних порушень її конституційних прав, умисного характеру дій Російської Федерації, суд вважає достатнім розмір компенсації за заподіяну кожному з позивачів моральну шкоду у розмірі 1 158 331,79 гривень, яка на день пред`явлення позовної вимоги до суду за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 35 000,0 Євро.
		У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 9605,0 гривень.
		 
		Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, - 
		 
		у х в а л и в :
		 
		позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_2 - задовольнити.
		 
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 158 331,79 гривень (один мільйон сто п`ятдесят вісім тисяч триста тридцять одна гривня 79 копійок), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 35 000 Євро (тридцять п`ять тисяч Євро).
		 
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 158 331,79 гривень (один мільйон сто п`ятдесят вісім тисяч триста тридцять одна гривня 79 копійок), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 35 000 Євро (тридцять п`ять тисяч Євро).
		 
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 138 000,0 гривень (сто тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 4169,79 Євро (чотири тисячі сто шістдесят дев`ять Євро 79 центів).
		 
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_3 від імені та в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 1 158 331,79 гривень (один мільйон сто п`ятдесят вісім тисяч триста тридцять одна гривня 79 копійок), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 35 000 Євро (тридцять п`ять тисяч Євро).
		 
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_4 від імені та в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 1 158 331,79 гривень (один мільйон сто п`ятдесят вісім тисяч триста тридцять одна гривня 79 копійок), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 35 000 Євро (тридцять п`ять тисяч Євро).
		 
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь держави 9605,0 гривень судового збору.
		 
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , адреса для листування: АДРЕСА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків - інформація відсутня.
		 
		Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
		 
		Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ), від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
		 
		Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
		 
		Відповідач: держава Російська Федерація , адреса для листування; Посольство Російської Федерації в Україні, місцезнаходження: 03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект,27.
		 
		Повний текст рішення складено - 19 червня 2019 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                Р.Р.Грицко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...