Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/19026/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2019. Зареєстровано: 26.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2019.
Дата набрання законної сили: 15.07.2019
Номер судового провадження: 2/344/1954/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 344/19026/18 
		                                                               Провадження № 2/344/1954/19        
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 червня 2019 року                                   м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді  Бабій О.М.,
		секретаря   Орнат Л.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок зброї агресії Російської Федерації проти України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		16 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Російської Федерації (надалі РФ) про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 886 843,58 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання позову складає 60000 Євро.
		Позов обґрунтував тим, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		ОСОБА_2 відповідно до службової телеграми МВС від 21.04.2014, наказів керівника антитерористичного центру СБУ від 06.04.2014 та наказів УМВС від 21.04.2014 був відряджений у розпорядження начальника ГУМВСУ в Харківській області. 21.04.2014 після отримання цільового інструктажу вирушив разом з колегами до антитерористичного центру СБУ, який розташований в м. Ізюм Харківської області. А вже 22.04.2014 їх було скеровано до м. Слов`янськ Донецької області на блокпост №6 (гора Карачун).
		Зазначила, що 29.05.2014 року ОСОБА_2 виконував обов`язки військової служби в районі блокпостів №5 та №6 неподалік від м. Слов`янська та горою Карачун, що на Донеччині. В цей день на блок-пост №6 прилетів гелікоптер із працівниками міліції, які мали провести ротацію військовослужбовців, що перебували у вказаній зоні проведення бойових дій. Під час польоту представниками збройних формувань Російської Федерації було здійснено постріл з переносного зенітно-ракетного комплексу в гелікоптер МІ-8 Національної Гвардії України, на борту якого знаходився ОСОБА_2 , в результаті чого літальний апарат вибухнув в повітрі та впав на землю між деревами, де ще раз вибухнув. Внаслідок обстрілу військовослужбовець отримав несумісні з життям поранення та загинув.
		Позивач вказала, що ці та інші обставини не підлягають доказуванню згідно положень ч. 3 ст. 82 ЦПК України, оскільки встановлені оскільки встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.06.2018 року у цивільній справі №344/8547/18 (додаток 7). Вказаним рішенням, яке не оскаржувалось з боку Російської Федерації у встановленому порядку та набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової службиІНФОРМАЦІЯ_4 року у місті Слов`янськ Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Отже, внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації проти України у місті Слов`янськ Донецької області України було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_2 , передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (ратифікована Законом України №475/75-ВР від 17.07.1997 р., далі - Європейська Конвенція).
		Позивач зазначила, що загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, в наслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому не підлягає доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України.
		Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974 року.
		Вказала, що в результаті зазначених подій їй було завдано значної моральної шкоди. Зокрема, в наслідок втрати сина ОСОБА_2 , який загинув в результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також, з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, вона відчуває безперервні, невгамовні душевні біль та страждання, втратила душевний спокій, постійно відчуває незахищеність та розчарування.
		Через загибель сина позивач втратила сенс життя та віру в майбутнє, постійно відчуває страждання від втрати рідної людини, що не дає їй можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний соціальний спосіб життя.
		Справа перебувала у провадженні в судді Польської М.В.
		Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.03.2019 року та наказом від 27.03.2019 року суддю Польську М.В. відряджено до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області строком на шість місяців із 29 березня 2019 року
		На виконання вимог п. 2.3.50 Положення про АСДС проведено повторний автоматизований розподіл незавершених розглядом судових справ, які перебувають у провадженні судді Польської М.В.
		Шляхом проведення автоматизованого розподілу судової справи визначено головуючого суддю Бабій О.М.
		11 квітня 2019 року справу передано судді Бабій О.М..
		Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2019 року дану справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
		Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. 
		Відповідач, який повідомлявся про судове засідання через Посольство Російської Федерації в Україні, отримав завчасно судову повістку, що підтверджується матеріалами справи, відзив на позовну заяву не надіслав, в судові засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, приходжу до висновку про доцільність задоволення позовних вимог.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).
		Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року у цивільній справі 344/8547/18 (провадження №2-о/344/196/18) встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язків військової служби 29 травня 2014 року у місті Слов`янськ Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (а.с.34-38).
		Зазначеним рішенням також встановлено наступне.
		ОСОБА_2 був зарахований до складу СРУ УМВС України в Івано-Франківській області, мав звання старший прапорщик міліції та обіймав посаду командира відділення №2 взводу №1 СРМ УМВС України в Івано-Франківській області, за якою пропрацював 2 місяці 26 днів. 
		Відповідно до службової телеграми МВС від 21.04.2014 року, наказів керівника антитерористичного центру СБУ від 06.04.2014р. та наказів УМВС від 21.04.2014 року був відряджений у розпорядження начальника ГУМВСУ в Харківській області. Після отримання цільового інструктажу вирушив разом з колегами до антитерористичного центру СБУ, який розташований в м. Ізюм Харківської області. А вже 22.04.2014 року їх було скеровано до м. Слов`янськ Донецької області на блок-пост № 6 (гора Карачун). 
		29.05.2014 року АТЦ провів ротацію працівників СРМ УМВС України в Івано-Франківській області, які несли службу на блок-посту № 6, на 6 працівників СРМ УМВС України в Рівненській області. Так близько 12:00 год. 29.05.2014 року на блок-пост №6 прилетів гелікоптер із працівниками міліції, які залишились на посту для несення служби, а працівників СРМ УМВС України в Івано-Франківській області, серед яких був і ОСОБА_2 , було переміщено на борт гелікоптера з метою подальшого переміщення до АТЦ.
		Через деякий час, гелікоптер, на борту якого знаходились працівники СРМ УМВС України в Івано-Франківській області, з метою передачі продуктів харчування працівникам першого батальйону Національної гвардії, здійснив посадку за 500 метрів від блок-посту № 5 на заздалегідь підготовленому місці посадки. Після передачі продуктів, гелікоптер, на борту якого залишились шестеро працівників СРМ УМВС України в Івано-Франківській області злетів та продовжив політ, однак, на відстані близько 2500 метрів від блок-посту № 5, гелікоптер було збито представниками збройних формувань керованих РФ ракетою. У результаті обстрілу, гелікоптер вибухнув у повітрі та впав на землю між деревами де ще раз вибухнув. З усіх людей, що там знаходилися вдалося вижити лише пілоту, який зміг катапультуватися та зазнав значних тілесних ушкоджень. Отже, гелікоптер було збито представниками збройних формувань керованих РФ за допомогою ракети, інших причин події виявлено не було.
		Свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті встановлено, що смерть ОСОБА_2 дійсно сталася ІНФОРМАЦІЯ_4 року в Донецькій області внаслідок ушкодження внаслідок бойових дій, основна причина смерті не уточнена.
		Актом № 34 про нещасний випадок від 20.06.2014року встановлено, що смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 року дійсно пов`язана з травмами одержаними внаслідок протиправних дій інших осіб, через падіння гелікоптера при виконанні обов`язків служби в зоні бойових дій в Донецькій області. 
		Указом Президента України № 543/2014 від 20.06.2014року «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу» ОСОБА_2 було нагороджено орденом «За мужність» І ступеня (посмертно). Крім цього, Всеукраїнським об`єднанням «КРАЇНА», ОСОБА_2 був посмертно нагороджений медаллю «За визволення Слов`янська» . 
		За правилами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Таким чином, дані факти не потребують додаткового доказування.
		Крім того, судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		Згідно зі ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року №685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", від 21.04.2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, було затверджено 15 січня 2015 року Європейським парламентом резолюцію щодо України, 25 червня 2015 року Резолюцію Парламентської Асамблеї Ради Європи.
		Аналізуючи наведені обставини та докази у справі, суд прийшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню також і за нормами ч.3 ст.82 ЦПК України), стала окупація частини території України, в т.ч. частини Донецької області, де загинув син позивача.
		З матеріалів справи вбачається, також і встановлено судом, що внаслідок збройної (військової) агресії Російської Федерації частини Донецької області, загинув син позивача, що завдало їй значної моральної шкоди, що виражається у втраті в її житті сина, при цьому ОСОБА_1 має необхідний та достатній обсяг цивільної правоздатності для звернення до суду з такими вимогами, як мати загиблого.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
		За нормами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., Женевською конвенцією 1949р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1,2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975р., договори укладені між Україною та Росією в тому числі про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому є на переконання суду державою-агресором. Держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.
		Згідно ст.ст.1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 р. Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).
		Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 60000 Євро, позивач довела, що через власний душевний невгамовний біль, безперервні страждання через втрату сина, наявні підстави для задоволення її вимог в повному обсязі, у зв`язку з встановленим в судовому порядку фактом порушення відповідачем основоположних прав людини в Україні, що є справедливою компенсацією з агресора - Російської Федерації, на користь матері загиблого сина.
		З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.
		На підставі викладеного ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року, Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди задовольнити.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 886 843 (один мільйон вісімсот вісімдесят шість тисяч вісімсот сорок три) гривні 58 коп., що є еквівалентом 60 000 (шістдесят тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України станом на день подання позову до суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                                                   Бабій О.М. 
		 
		Повний текст рішення складено 18 червня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...