Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/2124/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2019. Зареєстровано: 12.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/465/615/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017140080000815

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		465/2124/17
		1-кп/465/615/19 
		 
		 
		 
		 
		 
		Вирок
		Іменем України
		11.07.2019 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали судового провадження № 1-кп/465/615/19 (справа №465/2124/17 ) за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, що внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017140080000815 від 13.03.2017 року, відносно
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник, Львівської області, громадянина України, українця, за даними обвинувального акту без постійного місця проживання та реєстрації, тимчасове місце перебування: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
		Сторона обвинувачення- прокурор Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5 . 
		Сторона захисту  адвокат ОСОБА_6 . 
		Потерпілий: ОСОБА_7 
		 В С Т А Н О В И В:
		 
		Згідно оголошеного в судовому засіданні обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017140080000815 від 13 березня 2017 року, прокурор  публічний обвинувач та органи досудового розслідування обвинувачують ОСОБА_4 в тому, що 13 березня 2016 року, близько 02 год. 00 хв. він, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за корисливі злочини проти власності, востаннє 15 жовтня 2010 року Трускавецьким міським судом Львівської області до 4 років та 6 місяців позбавлення волі, переслідуючи корисливі мотиви, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), перебуваючи біля входу до житлового будинку АДРЕСА_2 , з метою протиправного збагачення, відкрито, шляхом ривка з рук потерпілого ОСОБА_7 , заволодів його особистим майном.
		А саме: шкіряною чоловічою сумкою фірми «CHEER SOUL» чорного кольору, у якій знаходились грошові кошти в сумі 90 (дев`яносто) євро та 350 (триста п`ятдесят) гривень; USB  флеш накопичувач торгової марки «Transcend» білого кольору ємкістю 16 Гб; диск CD-R Night Performance марки «EMTEC», об`єм пам`яті на диску 700 МВ; шкіряне портмоне марки «Bond» чорного кольору; посвідчення водія № НОМЕР_1 , видане Новояворівським 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ВРЕР ДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 11.01.2008 року на ім`я ОСОБА_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , що видано на автомобіль марки «ВАЗ 21083», д.н.з. НОМЕР_3 , сірого кольору; банківські картки «KredoBank» з номером НОМЕР_4 та «Приват Банк» з номером НОМЕР_5 ; дисконтна картка «WOG» № НОМЕР_6 ; посвідчення артиста оркестру № НОМЕР_7 , яке видане на ім`я ОСОБА_7 ; візитка елітного чоловічого одягу « ОСОБА_8 » та образ у вигляді Матінки Божої, а всього викрав майна загальною вартістю 4078 (чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 44 коп.
		Після цього з викраденим побіг з місця вчинення злочину в сторону парку, що неподалік Львівського обласного клінічно - кардіологічного центру.
		За обвинувальним актом, слідчий, прокурор - процесуальний керівник  та прокурор- публічний обвинувач, обвинувачують  ОСОБА_4 в тому, що він 13 березня 2016 року , своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України. 
		Підсудний та його захисник в судовому засіданні, вини, що інкримінується йому, ОСОБА_4 , в обвинувачення у даному кримінальному провадженні, заперечили, а адвокат просила виправдати її підзахисного ОСОБА_4 на підставі ч. 3 ст. 284 КК України, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, і, на даний час вичерпанні всі можливості їх отримання.
		В судовому засіданні прокурор  публічний обвинувач, підтримуючи обвинувачення інкриміноване ОСОБА_4 органами досудового розслідування та процесуальним керівником, надала суду, як докази, у підтвердження вини підсудного, матеріали кримінального провадження № 12017140080000815 від 13.03.2017 року, а саме: Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13 березня 2017 року (т1 ас 182-183); Рапорт О/у ВКП Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 від 13.03.2017 року (т. 1 ас.185 -186); Протокол огляду місця події від 13.03.2017 року та протокол огляду місця події від 14.03.2017 року ( т.1 ас.196 -198); Відповідь на запити слідчого про вартість: USB  флеш накопичувача торгової марки «Transcend» білого кольору ємкістю 16 Гб станом на 13.03.2017 року; Шкіряної чоловічої сумки чорного кольору, з двома ручками, яка застібається на 6 замків з написами на бігунках «CHEER SOUL» станом на 13.03.2017 року; Шкіряного портмоне марки «Bond» чорного кольору станом на 13.03.2017 року( т. 1 ас. 199 -201); Повідомлення Національного Банку України про курс гривні до Євро станом на 13.03.2017 року ( т.1 ас. 202); Постанову про визнання речових доказів та долучення до матеріалів кримінального провадження від 21 березня 2017 року ( т. 1 ас. 203  204); протокол огляду речових доказів від 21 березня 2017 року ( т.1 ас. 205  206); Розписку ОСОБА_7 від 21 березня 2017 року про отримання ним від слідчого : банківської картки «Приват Банк»; Диска CD-R Night Performance марки «EMTEC»; USB  флеш накопичувача торгової марки «Transcend» білого кольору ємкістю 16 Гб; Шкіряної сумки чорного кольору; Шкіряного портмоне «марки «Bond» (т.1 ас. 207) Розписку ОСОБА_7 від 15 березня 2017 року про отримання ним від слідчого: Прав водія; Технічного паспорта на автомобіль ВАЗ  2108; Картки «KredoBank»; Картки «WOG» ; Образок; Візитки « RAMSES, які зобов`язувався зберігати  до вирішення справи по суті  (т1.ас207-208) ; Заяву  ОСОБА_7 без дати про відсутність цивільного позову та недоцільність призначення судової товарознавчої експертизи (т.1 ас. 209); CD-R Night Performance марки «EMTEC», об`ємом пам`яті на диску 
		 
		 
		 
		 
		 
		700 МВ станом (т.1 ас.210); Протокол пред`явлення особи для впізнання від 16 березня 2017 року ( т. 1 ас. 211 -213); Документи що підтверджують та характеризують особу підсудного (т. 1 ас. 216 -219); копії попередніх вироків про засудження обвинуваченого ОСОБА_4 ( т. 1 ас. 221  234); Медичні документи на обвинуваченого ОСОБА_4 ( т. 1 ас. 236  240). 
		При цьому, прокурор вважає , що надані нею докази є достатніми для доведеності вини обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення - відкритого викрадення,а саме у  ОСОБА_7 ,  чужого майна (грабежу), вчинененого повторно та проігнорувала пропозицію суду передати суду й решту доказів для їх дослідження судом та оцінки в сукупності при прийнятті рішення.
		Зокрема, судом пропонувалося прокурору надати оригінал витягу з ЄРДР; протокол затримання ОСОБА_4 в порядку ст.. 208 КПК України; Протокол повідомлення про підозру; Роз`яснення прав підозрюваному; Протокол допиту підозрюваного; протоколів допиту свідків та потерпілого на досудовому розслідуванні та інших доказів, що були зібрані органами досудового розслідування у підтвердження вини підсудного у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
		Прокурор в судовому засіданні, обґрунтовуючи вину підсудного у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КПК України покликалася на передані нею до суду докази, а також на покази допитаних в судовому засіданні потерпілого  ОСОБА_7  та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 . 
		Надаючи суду докази вини в інкримінованому підсудному кримінальному правопорушенні та висловлюючи промову у дебатах, прокурор - публічний обвинувач в судовому засіданні стверджує, що судовим слідством встановлено, що 13.03.2016,близько 02:00год. ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за корисливі злочини проти власності, переслідуючи корисливі мотиви, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), перебуваючи біля входу житлового будинку АДРЕСА_2 , з метою протиправного збагачення, відкрито, шляхом ривка з рук потерпілого ОСОБА_7 , заволодів його особистим майном а саме: шкіряною чоловічою сумкою фірми «CHEER SOUL» чорного кольору, у якій знаходились грошові кошти в сумі 90 (дев`яносто) євро та 350 (триста п`ятдесят) гривень; USB  флеш накопичувач торгової марки «Transcend» білого кольору ємкістю 16 Гб; диск CD-R Night Performance марки «EMTEC», об`єм пам`яті на диску 700 МВ; шкіряне портмоне марки «Bond» чорного кольору; посвідчення водія № НОМЕР_1 , видане Новояворівським ВРЕР ДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 11.01.2008 року на ім`я ОСОБА_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , що видано на автомобіль марки «ВАЗ 21083», д.н.з. НОМЕР_3 , сірого кольору; банківські картки «KredoBank» з номером НОМЕР_4 та «Приват Банк» з номером НОМЕР_5 ; дисконтна картка «WOG» № 777777044147274; посвідчення артиста оркестру № 243, яке видане на ім`я ОСОБА_7 ; візитка елітного чоловічого одягу «Ramsey London» та образ у вигляді Матінки Божої загальною вартістю 4078 (чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 44 коп., після чого побіг з місця вчинення злочину в сторону парку неподалік Львівського обласного клінічно - кардіологічного центру. Тобто покликається на ті обставини та доводи, що викладені у змісті обвинувального акту. 
		На думку прокурора, вказані факти та обставини вини підсудного, що викладені в обвинувальному акті підтверджуються в судовому засіданні в ході допиту потерпілого ОСОБА_7 , який повідомив, що 13.03.2017, близько 02:00 год. повертався додому по АДРЕСА_2 . В цей час, до нього позаду підійшов чоловік, одягнутий у кросівки сірого кольору та кепку, чорну куртку, темні джинсові штани.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Як зазначив потерпілий, дана особа була віком близько 40 років. Відтак, різко вирвала у нього з рук речі та побігла в сторону кардіологічного диспансеру. При цьому, потерпілий встиг роздивитись особу злочинця та запам`ятати, про що зазначив як під час безпосереднього 
		допиту у суді так і у заяві про вчинення злочину, що подана до Франківського ВП ГУ НП у Львівській області, одразу ж після події злочину.
		Також, потерпілий зазначив, що 13.03.2017, в обідній період, до нього зателефонував невідомий та запропонував повернути особисті речі, а саме документи, які у нього вночі було викрадено, в обмін на 1000 грн. Під час розмови з невідомим було обумовлено зустріч на стадіоні «Сільмаш», що по вул. Порохова, 20 у м. Львові о 18:00 год.
		Після вказаного, потерпілий направився у Франківський ВП та повідомив про пропозицію такого викупу його, ОСОБА_7 , майна, що було викрадене вночі. За домовленістю з працівниками поліції потерпілий приїхав на стадіон «Сільмаш», що на вул. Пороховій, 20 у м. Львові, куди його підвезли колеги по роботі у театрі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . 
		Після того, потерпілий пішов на стадіон, де побачив 2 осіб, серед яких ОСОБА_4 та  ОСОБА_13 . ОСОБА_4 повідомив, щоб потерпілий віддав гроші за викрадене, а він у свою чергу, сказав, щоб ОСОБА_4 віддав спочатку викрадене майно. Після цього, ОСОБА_4 підійшовши до дерева, що знаходилось на стадіоні, взяв пакет із викраденим та пішов на зустріч потерпілому. В той час, до них підійшли працівники поліції, представились, запропонували ОСОБА_4 повідомити чи має якісь заборонені речі з собою, на що останній повідомив, що має знайдені документи ОСОБА_7 . Після цього, працівниками поліції було викликано СОГ, а ОСОБА_4 було добровільно надано слідчому документи. Відтак, ОСОБА_4 , було запрошено у ВП для дачі показів.
		Прокурор також зазначає, що допитані ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , дали по своїй суті аналогічні покази щодо того, що до них звернувся ОСОБА_7 , який є їхнім колегою, оскільки разом працюють в оперному театрі, та попросив підвести до Франківського ВП ГУ НП у Львівській області. При цьому, вказані двоє свідків повідомили, що в дружніх чи близьких відносинах з ОСОБА_7 не перебувають та не перебували. Після того, як вони підвезли потерпілого до Франківського ВП та зачекали його там, ОСОБА_7 попросив підвести його до стадіону «Сільмаш», що по вул. Порохова, 20 у м. Львові. Там ОСОБА_7 вийшов, а свідки залишились біля авто, при цьому останнім не було видно, що відбувається. В подальшому, через деякий час, до них підійшли працівники поліції і попросили бути понятими при проведені огляду місця події, на що останні погодились. Крім того, останні зазначили, що під час проведення слідчої дії до ОСОБА_4 будь-яких заходів фізичного чи психічного тиску не застосовувалось.
		Реагуючи на заперечення сторони захисту з приводу, що вказані особи є зацікавленими у результатах кримінального провадження, прокурор вважає такі безпідставними та необгрунтованими, оскільки як зазначили ОСОБА_10 і ОСОБА_11 так і сам потерпілий, що в дружніх відносинах вони не перебувають і ніколи на перебували. Спілкуються рідко, а знайомі виключно у зв`язку з роботою. При цьому прокурор вважає, що слід зазначити, що за показами понятих, на вулиці поблизу місця події інших осіб не було, а тому можливості запросити інших осіб понятими у працівників поліції також не було. Стороною захисту не надано жодних аргументів та доказів, підтверджуючих зворотнє.
		Продовжуючи доводити перед судом вину підсудного, прокурор зазначає, що допитані як свідки працівники Франківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , повідомили, що доних 12.03.2017звернувся ОСОБА_7  та пояснив,що 12.03.2017у ньоговідкрито викралимайно, про що він написав заяву про вчинення злочину у поліцію, а в обід подзвонив невідомий та запропонував повернути викрадене в обмін на 1000 грн. Працівники поліції вирішили поїхати на обумовлене місце передачі коштів і після того, як побачили, що ОСОБА_4 взяв з-під дерева пакет з невідомим вмістом і пішов на зустріч ОСОБА_7 , підійшли до них, з`ясували, що знаходиться в пакеті, після чого викликали СОГ. При цьому, ОСОБА_4 добровільно передав СОГ вміст пакету, у якому були документи. При цьому допитані зазначили, що ніякого фізичного чи психічного тиску 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		працівники поліції не вчиняли.
		Відтак, прокурор просить суд врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового засідання підтвердив той факт, що з метою отримання винагороди за повернення документів ОСОБА_7 зателефонував йому та домовився про зустріч, а також підтвердив події, що відбулись на стадіоні. Щодо документів, то останній повідомив, що знайшов їх.
		Звинувачуючи ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, прокурор вважає, що слід врахувати Постанову Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України 5-2 кс 14 від 06.03.2014 р., в якій зазначено, що предметом крадіжки завжди є будь-яке чуже майно чи майнові права на нього. Нерідко це майно може знаходитися на відкритій місцевості, у місцях загального користування чи перебувати в іншому доступному місці. Правовий режим такого майна не завжди означає, що воно є нічийним, таким, від якого власник відмовився чи втратив з ним зв`язок.
		Про те, що майно, доступ до якого був неутруднений, має власника, що воно тимчасово з якихось причин опинилося поза увагою останнього, що власник фактично не втратив над ним контролю і завжди може його поновити, а також те,що особа,яка виявляєтаке майной заволодіваєним,фактично викрадаєйого, можуть свідчити такі обставини:- індивідуальні відмінні ознаки предмета майна (тип, вид, найменування, особливості тощо), з вигляду яких винна особа в змозі визначити власника майна.
		На здобуту стороною захисту інформацію з Управління патрульної поліції ДПП щодо того, що 13.03.2017 о 17 год. 04 хв. на номер «102» надійшло повідомлення про те, що по вул. Люблінська, стадіон «Сільмаш», знаходяться невідомі особи в кількості 8 чоловік біля яких знаходиться мужчина, в якого зв`язані руки назад, слід зазначити, що при цьому відсутні будь-які докази, що ця інформація стосується саме події, яка стосується даного кримінального провадження.
		Прокурор просить врахувати, що ОСОБА_4 після зазначених подій не звертався ні в медичні заклади, ні в правоохоронні органи, що на її думку, також підтверджує відсутність застосування будь-яких засобів тиску на останнього.
		Підсумовуючи викладене, прокурор вважає, що вина обвинуваченого доводиться протоколом пред`явлення особи до впізнання від 16.03.2017, відповідно до якого ОСОБА_7 , у відповідності до вимог КПК України, впізнав ОСОБА_4 як особу, що відкрито викрала у нього майно, відхиляючи при цьому посилання захисника обвинуваченого на недопустимість вказаної слідчої дії як доказу, оскільки потерпілий бачив обвинуваченого також під час повернення грошей. Вважає їх безпідставними та необгрунтованими зважаючи на наступне.
		Ч.1 ст.228 КПК України передбачено, що забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Враховуючи, що вказана зустріч відбулась з об`єктивних причин, вважає, що вищезазначену статтю не порушено. Також, з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що слідчий чи інші уповноважені працівники поліції показували ОСОБА_4 ОСОБА_7 до проведення процесуальної дії - впізнання.
		При цьому, той факт, що ОСОБА_7 запам`ятав злочинця та зможе його впізнати підтверджується протоколом про прийняття заяви про вчинення злочину, у якій потерпілий про це зазначив.
		Також, згідно протоколу огляду місця події від 14.03.2017 року, ОСОБА_4 приніс у ВП та добровільно надав слідчому чоловічу сумку чорного кольору та диск ємністю 16 Гб, що були викрадені у ОСОБА_7 . На думку прокурора , вказане спростовує покази ОСОБА_4 про те, що він знайшов виключно документи. 
		Щодо доводів захисту про недопустимість і вказаного процесуального документу, як доказу, прокурор зазначає, що добровільна передача предмету злочину відсутня у ст.87 КПК України, що передбачає вичерпний перелік випадків, коли докази зібрані з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Щодо речей, які були викрадені у потерпілого, прокурор зазначиає, що вони були визнані 
		речовими доказами, а також їхня вартість встановлена згідно довідок про вартість, що надані суб`єктами господарювання. Крім того, зазначає прокурор, для кваліфікації злочину за ст.186 КК України не важлива сума завданих кримінальним правопорушенням збитків. Потерпілим під час досудового розслідування написано розписку про те, що речі, окрім грошей, йому повернуто, а тому матеріальних претензій до обвинуваченого не має.
		Обвинувачуючи ОСОБА_4 в інкримінованому злочиі, прокурор покликається на п. 25. Пленуму ВС України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» де зазначено, що розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.
		Як вважає прокурор, -доводи захисника з приводу неналежності вказаних доказів, є безпідставними, а протиправні дії обвинуваченого правильно кваліфіковані на досудовому розслідуванні за ч. 2 ст. 186 КК України  грабіж, що вчинений повторно.
		На завершенні судового слідства, сторона обвинувачення підтвердила суду, що нею, як прокурором, що підтримує публічне обвинувачення, подано всі докази на доведення вини підсудного, і саме на цих, - наданих доказах, просить визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у грабежі, вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. 
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 повідомив суду , що 13 березня 2017 року він перебував у кафе на перехресті вулиць Кульпарківська - Городоцька у м. Львові де святкував день народження своєї знайомої , прізвище та імя якої назвати відмовився. У кафе вони святкували тільки у двох та перебували близько до 02 год. 13.03.2017 року. Після цього вони розійшлись. Дівчина пішла до себе додому, а він до себе. Чому не проводив дівчину , куди вона піщла і де проживає, пояснити не зміг. Коли він зайшов у подвіря то із  заду до нього підійшов обвинувачений та ривком вирвав сумку і побіг по вулиці Кульпарківській в сторону кардіологічного центру. Було темно але особу, що вирвала у нього сумку з документами, грошовими коштами та іншим вмістом, як це вказано у заяві та обвинувальному акті, запам`ятав а відтак впізнав у відділі поліції. Про викрадення у нього документів у цей же день подав заяву до поліції. На наступний день йому зателефонував невідомий та повідомив, що хоче повернути документи, призначивши зустріч на стадіоні « Сільмаш» у м. Львові». Коли телефонував незнайомий він був на роботі в Оперному театрі де зустрів знайомих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .. ОСОБА_14 був з машиною і він, ОСОБА_7 попросив того, щоб він завіз його до Франківського райвідділу. Коли він зайшов у райвідділ то повідомив працівникам поліції, що йому телефонували та пропонували викупити за 1000 грн. викрадені документи. Првацівники поліції сказали йому їхати на призначене місце, а вони підїдуть. Він підійшов до ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які знаходилися у машині біля Франківського відділу поліції, та попросив ОСОБА_15 завезти його на стадіон «Сільмаш». ОСОБА_16 погодився та завіз його на стадіон. Коли вони приїхали, він ОСОБА_7 , вийшов із автомобіля і пішов на стадіон, а хлопці залишилися в автомобілі за кутом будинку. Через незначний час до нього підійшло двоє осіб і один із них сказав, що знайшов його документи, але для того щоб повернути треба заплатити. Він погодився і один із осіб, що прийшли на зустріч , а це підсудний, відійшов і під деревом взяв кульок і став наближатися до нього. У цей час підійшли працівники поліції. Інших формальностей не пригадує, у зв`язку із тим, що пройшов значний час. Стверджує, що викрадення його речей 13. 03.2017 року вчинив саме 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_4 , якого він упізнав у приміщенні Франківського ВП, в ході впізнання. Викрадені речі йому повернули і такі зберігаються у нього дома, однак надати для огляду в судовому засіданні портмане та сумку, які були викрадені в нього 13.03 2107 року не може, оскільки такі знаходяться на старій квартирі яка на даний час є власністю інших осіб, а останніх знайти він не може. Наголошує, що з березня 2017 року вказаними речами не користувався. Пояснити чому свої речі зберігає у чужих людей не зміг, як не зміг пояснити чому не зберіг речових доказів, що були предані йому на зберігання. 
		У подальшому на запитання учасників процесу, потерпілий відповів, що дійсно вже губив документи і йому їх повертали. Підтвердив також, що проживав в одному районі із обвинуваченим зустрічався, знав в обличчя, однак на були достатньо знайомими. Прізвище дівчини з якою відпочивав 13.03.2017 року пригадує, це ОСОБА_17 . У той вечір він випив два бокали пива. Не може пояснити чому на досудовому слідстві вказував, що йшов по вулиці і на зустріч йому ішла невідома особа яка зрівнявшись з ним ривком вирвала сумку , а у заяві про вчинення кримінального правопорушення та в судовому засіданні стверджує, що це було у подвірї, а відтак біля гаража де він збирався забрати продукти і особа підійшла із  заду. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 в ході досудового розслідування своєї вини в інкримінованому злочині не визнав, як не визнав такої і в судовому засіданні. При цьому будучи допитаним під час судового слідстава, ОСОБА_4 повідомив суду, що з потерпілим знайомий до вказаних подій. Вони проживали в одному районі і часто бачилися. Крім того, уже був випадок, коли він знаходив документи та речі потерпілого ОСОБА_18 та за формальну винагороду повертав йому. Що стосується подій 13 березня 2017 року, то не заперечує факту, що його товариш ОСОБА_19 телефонував потерпілому, призначав тому місце зустрічі на стадіоні для того щоб повернути документи. Разом з тим, вказаних документів у потерпілого не викрадав, а знайшов їх під мостом по вулиці Кульпарківській у м. Львові. На наступний день пішов на теж сааме місце та знайшов сумку яку заніс до слідчого та передав її пояснивши при цьому, що знайшов. Просить суд звернути увагу, що він вчиняв багато злочинів, і так сидить як засуджений за інший злочин, і для нього не має значення, судимість у даному кримінальному провадженні, вона не значно змінить його строк. Проте такого злочину він не вчиняв, а тому не бажає брати його на себе. Потерпілого він знає оскільки проживав з ним в одному районі, він дісно знає де знаходиться його гараж. Потерпілий там часто вживав алкоголь та наркотики. Втікати, він ОСОБА_4 , як це стерджує потерпілий, він не міг за своїм станом здоровя. Він і на даний час перебуває у хворобливому стані, а тому просить оголосити вмирок у його відсутності. 
		 Адвокат підсудного в судовому засіданні подала клопотання про визнання  недопустимими доказина які  покликається прокурор,зазначивши,що  під чассудового розглядустороною обвинуваченнябуло наданосуду докази,які надумку прокурорамали бсвідчити продоведеність вини її підзахисногоу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст,186КК України(відкритезаволодіння майном грабіж)Але чиє цідокази доказамивчинення кримінальногоправопорушення.Письмовими доказами вини її підзахисного, на думку прокурора, є протоколи огляду місця події від 13 березня 2017 року та від 14 березня 2017 року; протокол пред`явлення особи для впізнання від 16 березня 2017 року; протокол огляду речових доказів від 21 березня 2017 року; постанова про визнання речових, доказів від 21 березня 2017 року, довідки про вартість майна.
		Оцініючи та аналізуючи належність наданих прокурором доказів, адвокат просить врахувати, що у відношенні до протоколу огляду місця події від 13.03.2017 року нею було заявлено клопотання про визнання недопустимим цього доказу, який по суті підмінив собою процедуру оформлення затримання, що говорить про те, що цей доказ отриманий в наслідок істотного порушення прав і свобод людини, Європейською конвенцією з прав людини і 
		 
		 
		 
		 
		 
		Конституцією України, у тому числі порушення права на захист особи.
		Покликаючись на ч.І ст.209 КПК України, зазначає, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		Про фактичне затримання ОСОБА_20 13.03.2017 року в районі вул. Порохова біля стадіону «Сільмаги» у м. Львові свідчать показання свідків, допитаних під час судового розгляду, та відповідь Управління патрульної поліції у Львівської області за №109аз/ІІІ/12/03-2019 від 15.03.2019 року. 
		Що стосується протоколу пред`явлення особи для впізнання від 16.03,2017 року то слідчі дії, які ним зафіксовані, проведені після зустрічі потерпілого і обвинуваченого з метою передачі речей, тобто тоді, коли у потерпілого склалось переконання про те, що особа, яка знає, де знаходяться її речі і хоче їх передати, і є викрадачем її речей.
		Про визнання протоколу пред`явлення особи для впізнання від 16.03.2017 року недопустимим нею заявлялось клопотання в ході судового розгляду.
		За таких обставин, впізнання особи є формальним і не може нести доказового значення для переконання суду в наявності вини обвинуваченого «поза будь-яким розумним сумнівом».
		У вирішенніпитання просправедливий судовийрозгляд ЄСПЛзастосовує концепцію«плодів отруєногодерева»,тобто оцінкудопустимості всьоголанцюжка доказів,що базуютьсяодин заіншим,а некожного окремогодоказу автономно.Використовуючи доктрину«плодів отруєногодерева» івизнавши недопустимимдоказом протокологляду місцяподії відІ3.03.2017року,який єпервинним доказомпо відношеннюдо іншихдоказів,мають бутивизнані недопустимими і решта доказів, які похідними від цього доказу. Тільки в цьому разі буде захищено право на справедливий суд.
		Свідків самої події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення) немає.
		Стосовно таких доказів як показання потерпілого та обвинуваченого, наданих ними під час судового розгляду, то необхідно зазначити наступне.
		Згідно ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		Потерпілий був допитаний в ході судового розгляду.
		Однак, показання потерпілого, надані . суду, суперечать показанням наданим ним під час досудового розслідування.
		Так, під час судового засідання потерпілий зазначав, що він, 13.03.2017 року, повертався додому близько 2 год. ночі, після, святкування дня народження своєї знайомої ОСОБА_21 , яка працювала в магазині-кафе на вулиці Городоцька (на початку вулиць Любінської і Кульпарківської), де він вживав пиво (слід замітити, що на одному засіданні потерпілий зазначав, що не пив взагалі, але, можливо, випив один бокал пива, на іншому судовому засіданні зазначив - що можливо випив два бокала, пива). .
		Коли потерпілий підійшов до гаража, щоб забрати вночі якісь продукти, і стояв до гаража обличчям, намагаючись відкрити його, до нього ззаду з лівої сторони підійшла невідома йому особа, яка вирвала сумочку з рук і побігла з місця події.
		За таких обставин сумнівним є той факт що потерпілий зміг роздивитися особу, яка підійшла до нього ззаду вночі і побігла, вирвавши з рук потерпілого сумку.
		Той факт, що навіть на одне з засідань суду потерпілий прийшов в станіалкогольного сп`яніння, на що звернув увагу суд, і про що можна було зробити висновок по зовнішнім ознакам, потерпілого та запаху, лише додає сумніву в правдивості показань потерпілого про кількість випитого під час дня народження його знайомої, після чого він вночі роздивився обличчя особи, що вирвала сумку і побігла.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Більш того, під час допиту на досудовому розслідуванні потерпілий, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, надав зовсім протилежні показання відповідно до яких невідомий чоловік, який вирвав сумку з документами, йшов назустріч потерпілому і вирвав сумочку в той час, коли підійшовши до потерпілого зрівнявся з ним.
		За таких обставин є підстави сумніватися в правдивості показань потерпілого, наданих ним під час судового розгляду, у зв`язку з чим вони підлягають критичній оцінці, враховуючи і те, що інших доказів на доведення події кримінального правопорушення в матеріалах справи не існує.
		Що стосується показань її підзахисного ОСОБА_4 наданих ним безпосередньо суду, то вони повністю узгоджуються з матеріалами кримінального провадження. Він не заперечує, що телефонував потерпілому, впізнавши його на фото на знайдених документах і знайшовши його номер телефону через знайомих та сусідів (так як з потерпілим вони проживали у сусідніх дворах), запропонував повернути знайдені ним речі за винагороду.
		Згідно ч. 1 ст.337 ЦК України, особа, яка знайшла загублену річ, зобов`язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі.
		Частина 2 ст.339 ЦК України, особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до двадцяти відсотків вартості речі.
		Таким чином, жодних протиправних дій ОСОБА_22 не вчиняв і діяв добросовісно, виконуючи цивільний обов`язок, встановлений Цивільним кодексом України.
		Підстави не довіряти цим показам відсутні.
		За таких обставин єдиним доказом вини її підзахисного в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні є показання потерпілого. Звісно можна повірити цим показанням, але чи можуть вони бути покладені в основу обвинувального вироку за відсутності інших доказів вини ОСОБА_4 .
		Адвокат вважає, що відсутні докази самої події кримінального правопорушення, яке інкримінується її підзахисному, також відсутній процесуальний огляд місця події на місці вчинення кримінального правопорушення, та слідчий експеримент. (як мінімум), а тому стверджує, що жодних доказів на доведення обставин, які, відповідно до ст.91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення на підтвердження вчинення інкримінованого злочину її підзахисним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, не надала.
		Показання обвинуваченого, дані на досудовому слідстві, від яких він відмовився згодом, не підтверджені в судовому засіданні іншими доказами, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
		За таких обситавин, адвокат вважає, що згідно ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		При цьому, адвокат покликається на практику Європейського суду з прав людини і зокрема на справу «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, де Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» .
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
		У звязку з цим, адвокат просить виправдати її підзахисного ОСОБА_23 на підставі ч. 3 ст.284 КК України, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливості їх отримання, у зв`язку з чим, провадження закрити.
		Суд, заслухавши доводи прокурора в обгрунтування вини ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, доводи сторонни захисту на їх спростування, пояснення портерпілого та обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, що надані суду прокурорм, прийшов до такого висновку. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст.. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене субєктом злочину. 
		При цьому, суд бере до уваги, що винне діяння  злочин, повинно містити чотири складових: об`єкт, суб`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона. 
		ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, відповідно до диспозиції якої, кримінально караним є діяння, - відкрите викрадення чужого майна, у даному випадку, з кваліфікуючою ознакою повторно, тобто обставинами, що уданому випадку відносяться до предмету доказування, у даному випадку є відкрите викрадення чужого майна. 
		Згідно ст.. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, серед іншого, підлягають доказуванню : подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), у даній нормі Закону викладено перелік обставин, що відносяться до предмета доказування у кримінальному провадженні, як сукупності фактів і обставин об`єктивної дійсності, що мають матеріально-правове, цивільно-правове, кримінальне процесуальне значення і є необхідними і достатніми фактичними обставинами для вирішення кримінального провадження по суті. 
		Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обовязок доказування покладається на слідчого та прокурора, а відповідно до ст. 131 -1 Конституції України на прокуратуру покладається обовязок піблічного обвинувачення. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Отже, доводити вину обвинуваченого в судовому засіданні зобовязаний прокурор  публічний обвинувач, на підставі належних, допустимих, достовірних, які у своїй сукупності та з точки зору достатності взаємозв`язані. 
		Обвинууваченому інкримінується у вину відкрите викрадення чужого майна ( грабіж) , вчинений повторно, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, який ним, ОСОБА_4 , на твердження органів досудового розслідування та прокурора вчинений 13березня 2016  року із  за обставин викладених в обвинувальному акті. 
		Натомість судовим слідством встановлено, що подія з потерпілим мала місце 13 березня 2017 року, проте відсутні будь  які докази, які б підтверджували час, місце, спосіб та інші обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 як 13.03.2016 року, так і 13.03.2017 року. 
		Докази на які покликається прокурор, у тому числі й покази свідків та потерпілого, що допитувалися в судовому засіданні, не стосуються обставин щодо часу, місця, способу інкримінованого грабежу, оскільки мають відношення до іншого часу та місця, а також фіксують іншу подію, яка не може тлумачитися як грабіж. 
		Більш того, ні допитані в судовому засіданні працівники поліції ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , ні прокурор так і не змогли розтлумачити суду, що це за процесуальна чи слідча дія відбулася за участі двох перших, потерпілого і обвинуваченого, в період з 17 год. 55 хв. по 18 год. 15 хв. 13 березня 2017 року на стадіоні «Сільмаш» у м. Львові, яка зафіксована у протоколі огляду місця події, як не змогли пояснити яка подія відбулася та, що сталося на оглядуваному місці, грабіж чи щось інше. 
		Аналогічно щодо протоколу огляду місця події від 14.03.2017 року де : «….. місцем події являється солужбовий кабінет № 32 Франківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області по вул. Ген. Чупринки, 65 у м. Львові. В данному кабінеті знаходиться ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 …..». Є Логічним і вимагає відповіді питання, - як він туди попав, хто його там виявив, що він там робить…? А відтак є доречним питання можливості оцінити такі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, які б у своїй сукупності та з точки зору достатності взаємозв`язку вказували на обставини інкримінованого грабежу, що, як за доводами потерпілого та прокурора мали місце 13.03.2017 року о 02 год. 00 хв. біля будинку № 23 по вулиці Кульпарківській у м. Львові , чи може біля гаражу, що в районі вказаної адреси. 
		Суд погоджується з стороною захисту про визнання недопустимими докази у вигляді протоколів огляду місця події, оскільки такі не стосуються місця вчинення кримінального правопорушення на яке вказує потерпілий як на міце його пограбування. 
		Вирішуючи питання допустимості доказів, оцінюючи їх відповідно до вимог ст. ст. 84 -89 КПК України, і зокрема щодо їх прямого чи непрямого підтвердження існування чи відсутність обставин, що відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів у підтвердження чи спростування вини ОСОБА_4 , заслухавши доводи прокурора та захисника, враховуючи позицію підсудного і потерпілого , суд приходить до висновку про визнання права захисника подати клопотання щодо визнання доказів недопустимими, оскільки таке його право , визначено ч. 3 ст. 89 КПК України.
		Відповідно до ч. 1 вказаної норми закону, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суд погоджується з доводами захисту щодо недопустимості вказаних ним у клопотаннях доказів, а саме: протоколу огляду місця події, - від 13.03.2017 року та протоколу огляду місця події від 14.03.2017 року, оскільки такі протоколи, як і дії, які вони відображають, не передбачені нормами національного процесуального права. Крім цього, проведення вказаних дій у зазначений спосіб, суд визнає порушення права на захист обвинуваченого. Відтак, відповідно до вимог ч. 3 ст. 87 КПК України, такі докази повинні визнаватися судом недопустимими під час будь  якого судового розгляду. 
		Відповідно до п. п. 36, 37 Рішення у справі «Олег Колесник проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що: «… стосовно використання доказів, отриманих з порушенням права затриманого на мовчання та права не свідчити проти себе, Суд нагадує, що ці права - загальновизнані міжнародні стандарти, які є основними складовими поняття справедливого судового розгляду за ст. 6 Конвенції. Такі права слід забезпечувати, зокрема, для того, щоб захистити обвинуваченого від неправомірного тиску з боку органів влади, сприяючи таким чином уникненню судових помилок та реалізації цілей ст. 6 Конвенції. Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що сторона обвинувачення в кримінальній справі, намагаючись довести свою версію проти обвинуваченого, не може використовувати докази, отримані за допомогою методів примусу чи тиску в супереч волі обвинуваченого. Суд зазначив, що національні суди визнали наявність порушення процесуальних прав заявника на першому етапі розслідування. Проте, не зважаючи на визнання такого порушення , вирішальними доказами при винесенні обвинувального вироку у справі заявника стали його зізнавальні показання, отримані за відсутності захисника».
		Співставляючи факти на яких наголосив Європейський Суд з прав людини, з фактичними обставинами даного кримінального провадження, є очевидним, що вони у своїй сукупності є тотожними, оскільки сторона обвинувачення обґрунтовує доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що не мають відношення до вказаної кваліфікації. 
		Суд також погоджується з висновками адвоката, щодо недопустимості інших доказів , які є похідними від вказаних вище процесуальних дій, що визнаються судом недопустимими. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку.
		Згідно з ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права. Приймаючи дане рішення суд враховує відсутність процесуальних документів у кримінальному провадженні, оскільки такі прокурором не представлені суду , навіть на пропозицію.
		З урахуванням результатів судового слідства, суд визнає сатисфакцію порушення вказаних норм закону при проведенні вказаних «дій», а крім того, визнає їх такими, що не передбачені процесуальним законом, здобуті не процесуальним шляхом та визнає ці докази недопустимими.
		Відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Що стосується єдиного доказу, на який покликкається прокурор як на доказ вини ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: показів потерпілого в частині, що стосуються пояснень обставин подій з ним в ніч на 13 .03.2017 року по вулиці Кульпарківській , 23 у м. Львові, то суд відноситься до них критично, виходячи з наступного: 
		Перед подією потерпілий вживав спиртне; неоднозначність в його показах щодо місця та способу заволодіння його майном; відсутність речових доказів, які суд вимагав надати для огляду та котрі були предані йому на зберігання, а також пояснення неможливості представити їх суду; неповідомлення слідству та суду, що він знайомий з обвинуваченим та, що раніше вже викупляв у ОСОБА_4 документи; його поведінка, що відповідає поясненням обвинуваченого проте, що потерпілий вживає спиртне, оскільки в одне із судових засідань потерпілий дійсно прибув у нетверезому стані, що було підставою для перенесення судового засідання;неповідомлення слідству та суду, що він носить лінзи та окуляри і в ніч 13.03. 2017 року був в лінзах, проте бачив і запам`ятав особу; відсутність інших доказів, які б підтверджували покази потерпілого; також неспростваність показів обвинуваченого, у тому числі й того, що документи та речі які він повертав, були знайдені ним під «Лівандівським мостом»; що він хворий і навіть на той час не міг бігти, пояснивши, що ледве ходить.
		Відхиляє суд й докази прокурора у вигляді показів допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12  працівників поліції, що організовували події на стадіоні «Сільмаш» та свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , оскільки такі крім того не стосуються обставин пограбування.
		За таких обставин, суд відхиляє доводи прокурора , щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, з покликанням на надані нею суду докази.
		Суд розглянувши матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12017140080000815 від 13.03. 2017 року, дослідивши надані сторонами докази та заслухавши обґрунтування на їх підтвердження, враховуючи покази дані в судовому засіданні потерпілим, обвинувачениним та свідками, визнає відсутність в діях ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджуються фактичні обставини , щодо його участі у грабежі потерпілого ОСОБА_26 .
		Приймаючи дане рішення, суд керується завданням кримінального провадження, що визначені законодавцем у ст. 2 КПК України та загальними засадами у відповідності до їх переліку у ст. 7 вказаного Кодексу, дотримуючись вимог передбачених ч. 1 ст. 21 КПК України щодо права на  справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, а також ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» згідно з якою, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь  якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, ст. 62 Конституції України, ч. 1 та 2 ст. 9, 17, 18 КПК України, керуючись вимогами ст. 22, 23,26, 28, 89 КПК України, 
		Суд визнає зауваження адвоката аргументованими, що систематичне грубе порушення норм кримінально-процесуального законодавства тривало у ході всього досудового слідства і набуло такий його незаконний характер із самого початку, що в кінцевому результаті призвело до порушення прав обвинуваченого ОСОБА_4 передбачених ст. 21, ст. 28 КПК 
		 
		 
		 
		України, ст.62Конституції України та ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»,
		У той же час, суд відхиляє клопотання адвоката щодо закриття кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 284, оскільки дана норма стосується юридичної особи, а крім того питання даного характеру вирішуються судом за правилами ст.. 373 КПК України.
		Приймаючи дане судове рішення, суд надає показам підсудного віри, оскільки вони з початку досудового розслідування є послідовні, підтверджуються показами свідків та матеріалами кримінального провадження, частина з яких судом хоч і визнана, неналежними доказами, проте такі відображають фактичні обставини, які спростовують вину підсудного у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
		Речові докази по справі, які згідно розписок потерпілого ОСОБА_7 передані йому на зберігання до вирішення справи судом, після набрання вироком суду законної сили, слід вважати такими, що повернуті власнику з правом розпоряджатися на власний розсуд. 
		Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався, цивільний позов не заявлявся, судові витрати відсутні. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.. 62 Конституції України, статтями 86  89, 284, 349, 363, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України,- 
		У Х В А Л И В : 
		 
		На підставі ст. ст. 86 -87 КПК України визнати недопустимими доказами: протокол огляду місця події, - від 13.03.2017 року, протокол огляду місця події від 14.03.2017 року, та інші процесуальні документи, що є похідними від них і зазначені в мотивувальній частині вироку. 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в інкримінованому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, виправдати з підстав, передбачених п.2 ч. 1 ст. 373 КПК України, тобто за недоведеністю, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив він. 
		Речові докази по справі, які згідно розписок потерпілого ОСОБА_7 передані йому на зберігання до вирішення справи судом, після набрання вироком суду законної сили, вважати такими, що повернуті власнику з правом розпоряджатися на власний розсуд. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через суд , який ухвалив судове рішення.
		 У випадку відсутності апеляційних скарг, вирок набирає законної сили з11 серпня 2019 року.
		Копію вироку сторони процесу можуть отримати у секретаря судових засідань.
		 
		 Суддя ОСОБА_27

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...