Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 149/1596/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 10.07.2019
Номер судового провадження: 51-5767км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015020330000733

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		10 липня 2019 року
		м. Київ 
		Справа № 149/1596/16-к
		Провадження № 51-5767км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 
		представника потерпілої   ОСОБА_6 ,
		потерпілої  ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та потерпілої ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 квітня 2018 року щодо 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Качанівка Хмільницького району Вінницької області, студента 2 курсу Вінницького політехнічного університету, працюючого трактористом  машиністом ТОВ «Астарта Київ» ВП «Війтовецьке», раніше не судимого, 
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.152 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Хмільницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2017 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 20000 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн. Судом вирішено питання щодо відшкодування судових витрат та долю речових доказів.
		Як встановив суд, ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він, 17.10.2015 близько 06 год. 00 хв., знаходячись біля повороту в напрямку с. Терешпіль, поблизу автобусної зупинки, що розташована на вул. Леніна в с. Качанівка Хмільницького району Вінницької області, підійшов до ОСОБА_7 , яка проходила поруч та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на задоволення статевої пристрасті проти волі потерпілої, діючи умисно, з метою вчинення насильницького статевого акту, використовуючи фізичну силу, незважаючи на активний фізичний опір потерпілої, затягнув її до автобусної зупинки. Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 з метою подолання опору, застосував до неї фізичне насильство, а коли потерпіла намагалась вирватись та спробувала втекти, ОСОБА_8 наздогнавши її, підняв та відніс у бік від зупинки, де кинув на землю, стягнув з неї одяг та зґвалтував. 
		Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 змінено: ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК та визначено вважати його засудженим за цією статтею до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладенням відповідних обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК. 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційних скаргах:
		- прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості через м`якість. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на те, що апеляційний суд приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробовуванням не врахував тяжкість вчиненого ним злочину, особу засудженого та наслідки, що настали;
		- потерпіла ОСОБА_7 також просить скасувати ухвалу апеляційного суду, вказує, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_8 від призначеного покарання з іспитовим строком, не врахувавши при цьому думку потерпілої, яка наполягала на покаранні у виді реального позбавлення волі. При цьому, потерпіла зазначила, що внаслідок вчинення злочину щодо неї перебуває у стані депресії, проходить курс реабілітації у психолога, має пригнічений емоційний стан, а також зазначає, що ОСОБА_8 не відшкодував їй завдану шкоду.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні:
		- прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу прокурора та потерпілої, просив задовольнити їх у повному обсязі, скасувавши при цьому ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції;
		- потерпіла  ОСОБА_7 підтримала свою касаційну скаргу та касаційну скаргу прокурора, просила їх задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції;
		- представник потерпілої ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу потерпілої та прокурора, ухвалу апеляційного суду скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Мотиви Суду
		Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи викладені у касаційній скарзі, суд дійшов наступних висновків.
		У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
		Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості  ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК, та правильність кваліфікації його дій за цією нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви. Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 152 КК у касаційних скаргах не оспорюються, а тому не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		Доводи касаційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_7 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості через м`якість, а саме безпідставне звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК є обґрунтованими.
		Так, відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК, який згідно з положеннями ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості.
		Змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, апеляційний суд своє рішення обґрунтував тим, що ОСОБА_8 виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні малолітню дитину, частково відшкодував завдані збитки, внаслідок чого прийшов до висновку про можливість звільнення його на підставі ст. 75 КК від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки.
		Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він мав належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, застосовуючист. 75 КК, не врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно дост. 12 КК,є злочином середньої тяжкості проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, та не врахував думку потерпілої, яка наполягала на призначенні ОСОБА_8 реальної міри покарання, аджепотерпіла зазначила, що внаслідок вчинення злочину перебуває у стані депресії і проходить курс лікування, має пригнічений емоційний стан, а також зазначає, що ОСОБА_8 не відшкодував їй завдану шкоду. Вказані обставини істотно підвищують суспільну небезпечність протиправних дій.
		З урахуванням вказаних обставин, на думку колегії, застосування щодо ОСОБА_8 положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання - виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів, а тому є невиправдано м`яким заходом примусу.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора та потерпілої підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_8  скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність  ст. 75 КК внаслідок м`якості та у зв`язку з необхідністю посилення покарання, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати м`яким.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд 
		ухвалив: 
		Касаційну скаргу прокурора та потерпілої ОСОБА_7 задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 квітня 2018 року щодо  ОСОБА_8 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...