Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/825/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2019. Зареєстровано: 18.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2019.
Дата набрання законної сили: 17.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/812/1206/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		17.07.19
		22-ц/812/1206/19
		Справа №480/825/19 Головуючий суду першої інстанції  Войнарівський М.М.
		Провадження №22-ц/812/1206/19     Доповідач суду апеляційної інстанції  Локтіонова О.В. 
		 
		    
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17 липня 2019 року м.Миколаїв
		 
		   Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: 
		головуючого  Локтіонової О.В., 
		суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
		із секретарем судового засідання  Біляєвою В.М.,
		без участі учасників судового процесу, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2019 року за заявою  ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 
		 
		У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про встановлення факту отримання 31 липня 2014 року травми під час виконання обов`язків військової служби поблизу населеного пункту Григорівка Амвросіївського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Заява мотивована тим, що він з 23 січня 2009 року перебував на військовій службі. У період з 28 липня по 02 вересня 2014 року приймав участь у бойових діях з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області.
		Під час виконання бойового завдання 31 липня 2014 року поблизу населеного пункту Григорівка Амвросіївського району Донецької області він отримав травму від проросійських найманців, внаслідок якої втратив працездатність на 40%, що підтверджується відповідним висновком.
		Вказував, що отримав він травму у результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією проти України.
		Посилався на те, що визнання вказаного юридичного факту йому необхідно для визначення статусу особи, яка перебуває під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що була ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 03 липня 1954 року та на те, що встановлення факту поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України в іншому порядку, окрім як у спосіб звернення до суду, не передбачено законодавством України.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт отримання ним травми під час виконання обов`язків військової служби 31 липня 2014 року поблизу населеного пункту Григорівка Амвросіївського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 .
		Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, тому що відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби. Отже, не можуть встановлюватися у порядку цивільного судочинства (окремого провадження) і причини одержання таких поранень.
		Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, заявник вказував, що він просив встановити не просто факт його поранення при виконанні обов`язку військової служби, а факт такого поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Встановлення такого факту в інший, позасудовий спосіб, законодавством не передбачено, тому він позбавлений можливості його встановити інакше, ніж шляхом звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
		Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до чч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам судове рішення суду першої інстанцій не відповідає.
		Отримавши заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі, не дослідивши її доводів та підстав звернення до суду й дійшов висновку про те, що заява про встановлення причини одержання поранень при виконанні обов`язків військової служби не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
		Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження  це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (ч.1 ст.294 ЦПК України).
		Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Зі змісту зазначених норм права, а також роз`яснень, наданих судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. 
		ОСОБА_1 звернувся досуду упорядку окремогопровадження зметою встановленняфакту,що маєюридичне значення,у порядку,передбаченому ст.315ЦПК України.Метою встановленнятакого фактує визначенняйого статусуяк особи,яка перебуваєпід захистомКонвенції прополіпшення доліпоранених іхворих удіючих арміях(далі Конвенція),яка набралачинності 21жовтня 1950року,ратифікована ПрезидієюВерховної РадиУкраїнської РСР03липня 1954року,тобто отриматистатус жертвиміжнародного збройногоконфлікту зподальшим отриманням  допомоги від гуманітарних організацій.
		Статтями 2, 4 Конвенції передбачено, що крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. В усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.
		Нейтральні держави за аналогією застосовують положення цієї Конвенції щодо поранених і хворих, а також медичного та духовного персоналу збройних сил конфлікту, прийнятих або інтернованих на території їхніх держав, а також знайдених померлих.
		Положеннями статті 13 Конвенції визначено, що вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
		Частиною четвертою статті 2 Закону України від 18 січня 2018 року «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» регламентовано, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме 20 лютого 2014 року. 
		Дійсно факт поранення в судовому порядку встановлений бути не може, проте, обґрунтовуючи необхідність встановлення факту того, що травма при виконанні військової служби 31 липня 2014 року у районі населеного пункту Григорівка Амвросійського району Донецької області отримана внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, заявник акцентував увагу на відсутності іншого позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між отриманням ним травми та військовою агресією Російської Федерації, оскільки такий порядок законодавством не визначено. 
		Отже, по суті факт поранення був обґрунтуванням необхідності встановлення іншого факту, який суд не уточнив, а зі змісту обґрунтування заяви вбачається встановлення факту збройної агресії Російської Федерації проти України, внаслідок якого заявник отримав поранення з наведенням мотивів, для чого йому необхідно встановлення такого факту. 
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю  документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Краска проти Швейцарії" від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		Суд першої інстанції зазначених вимог не врахував, належним чином не з`ясував суть вимог заявника, зокрема, для встановлення якого юридичного факту він звернувся до суду, факту поранення чи факту збройної агресії Російської Федерації, внаслідок якої він отримав травму, та дійшов передчасного висновку про те, що така заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. 
		За такогоколегія суддіввважає,що оскаржуванаухвала підлягаєскасуванню,а справаповерненню досуду першоїінстанції длявирішення питанняпро відкриттяпровадження усправі. 
		 
		Керуючись статтями374, 379, 382 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2019 року скасувати, а справу направити до Миколаївського районного суду Миколаївської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
		 
		 
		 
		Головуючий О.В.Локтіонова 
		 
		Судді С.Ю.Колосовський 
		 
		О.О.Ямкова
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 17 липня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...