Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/26104/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2019. Зареєстровано: 26.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2019.
Дата набрання законної сили: 20.11.2019
Результат оскарження 20.11.2019 Вінницький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/127/4494/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		             Справа № 127/26104/18
		   Провадження № 2/127/4494/18
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08.07.2019                         Вінницький міський суд Вінницької області 
		 
		в складі: головуючого судді Короля О.П., 
		секретаря Крижанівського В.В., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» про встановлення факту спільного проживання, визнання права користування житловими приміщенням та визнання осіб такими. що втратили право користування житловим приміщенням, визнання частково незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради, визнання недійсним договору найму житла та зобов`язання укласти договір найму жилого приміщення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» про встановлення факту спільного проживання, визнання права користування житловими приміщенням та визнання осіб такими. що втратили право користування житловим приміщенням, визнання частково незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради, визнання недійсним договору найму житла та зобов`язання укласти договір найму жилого приміщення.
		Позов мотивований тим, що  ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1 з часу одруження зі ОСОБА_4 , тобто з 12.03.1991 року по теперішній час.
		ОСОБА_4 був квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 з 12.05.1970 року на підставі договору найму жилого приміщення, на його ім`я був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на дану квартиру у ТОВ «ЖЕО». Квартира має загальну площу 29,7 кв.м, житлову площу 15,5 кв.м, у ній наявні усі комунальні зручності.
		З 1970 року в даній квартирі проживала і була прописана його перша дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		27 листопада 1990 року у Ленінському райвідділі ЗАГС м. Вінниці шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 виїхала з квартири, забравши всі свої речі, а їх на той час неповнолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилась з батьком, оскільки її мати ОСОБА_5 після розлучення вела антисоціальний спосіб життя.
		12 березня 1991 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено шлюб, про що в міському відділі ЗАГС м. Вінниці вчинено актовий запис № 556. Після укладення шлюбу та за бажанням чоловіка ОСОБА_1 переїхала жити в квартиру, в якій він був квартиронаймачем.
		В 1999 році ОСОБА_6 , переїхала жити до свого співмешканця, і ІНФОРМАЦІЯ_3 народила від нього дитину - ОСОБА_2 . В спірну квартиру ОСОБА_7 більше не поверталась, але зареєструвала місце проживання дитини і внесла її в особовий рахунок квартири, оскільки була в ній зареєстрована. Згодом ОСОБА_7 зійшлась з іншим чоловіком, від якого ІНФОРМАЦІЯ_4 народила сина ОСОБА_3 , якого також внесла в особовий рахунок спірної квартири. Тобто, діти ОСОБА_6 - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , ніколи в квартиру не вселялись і не проживали в ній та постійно мешкали разом із своєю матір`ю ОСОБА_6 .
		ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла, і ІНФОРМАЦІЯ_6 року була знята з паспортної реєстрації в спірній квартирі в зв`язку зі смертю. Її діти - відповідачі по справі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до даного часу вписані в особовий рахунок квартири, хоча ніколи в ній не з`являлись, місце їх перебування мені невідоме.
		   Разомз тимпозивач продовжувалаз 12.03.1991року проживатиразом ізчоловіком ОСОБА_4 в спірнійквартирі такористуватись нею, вони утримували житло в належному стані, оплачували квартплату та інші комунальні платежі із спільних коштів подружжя. В 2013 році стан здоров`я ОСОБА_4 суттєво погіршився і він майже не ходив, позивач самостійно доглядала за ним, оскільки проживала з чоловіком виключно вдвох.
		Так як позивач постійно проживала у зазначеній квартирі ще з 12.03.1991 року, то мала право на реєстрацію там свого місця проживання. Однак у зв`язку з тим, що в квартирі формально була прописана колишня дружина чоловіка - ОСОБА_5 (хоча фактично вона там не проживала), то зробити це не було можливості.
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2017 року по справі № 127/12931/17 було задоволено позов ОСОБА_4 та визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою під номером АДРЕСА_1 .
		Однак, ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 помер, не встигнувши зареєструвати моє місце проживання у зазначеній квартирі.
		На даний час позивач проживає в квартирі одна, самостійно забезпечує її утримання і ремонт.
		Зареєстровані в квартирі відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в квартирі жодного дня не проживали, мешкали зі своєю матір`ю - ОСОБА_6 , яка ще в 1999 році залишила квартиру і змінила місце постійного проживання.
		За наявною інформацією відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 після смерті матері проживають в прийомній сім`ї за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджує їх постійне проживання в іншому місці.
		Оскільки позивач вселилася в квартиру під номером АДРЕСА_1 як член сім`ї квартиронаймача ОСОБА_4 і постійно та безперервно проживала там з часу укладення шлюбу - 12 березня 1991 року (понад 27 років), вона має право на визнання за нею права користування вказаним житловим приміщенням та реєстрацію у ній свого місця проживання, однак позбавлена можливості це зробити в позасудовому порядку.
		В судовому засіданні позивач та її представники позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
		Представники відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали. Згідно з їх запереченнями покійний квартиронаймач ОСОБА_4 ніколи не мав наміру прописувати (реєструвати) у квартирі ОСОБА_1 , яка вигнала з квартири його дочку ОСОБА_10 з малолітнім 8-місячним сином ОСОБА_11 . За життя ОСОБА_4 завжди обіцяв дочці ОСОБА_12 , що квартира після його смерті залишиться у користування онукам. ОСОБА_7 спробувала в 2016 р. вселитись у квартиру з дітьми, але ОСОБА_1 її до квартири не впустила, було викликано поліцію. 
		Представник Виконавчого комітету Вінницької міської ради позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, пояснила, що обставини, викладені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді справи. Згідно із запереченнями представника відповідача в позовній заяві відсутнє посилання на те, в чому полягають порушення закону при прийняття п. 1.8. рішення виконкому Вінницької міської ради від 12.04.2018 р. №755 «Про зміну договору найму жилих приміщень». В цьому рішенні є посилання на ст. ст. 61,64 ЖК України. В розумінні положень Житлового кодексу України онук ОСОБА_2 є членом сім`ї квартиронаймача ОСОБА_4 . Діти-сироти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у прийомних сім`ях, а тому відсутні поважні причини їх не проживання у квартирі за адресою : АДРЕСА_3 , до того ж позивач чинить перешкоди у їх проживанні в цій квартирі. Позивач просить зобов`язати відповідача Виконком Вінницької міської ради укласти з нею договір найму квартири, але їй вже надано квартиру за адресою : АДРЕСА_4 , відповідно позивач намагається підмінити законний порядок надання житла, оскільки не стоїть на черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов. На думку представника відповідача позов необґрунтований, тому що позивачем не надано докази про те, що позивач зверталась до виконкому і їй відмовлено в укладенні договору найму жилого приміщення. Представник також просить суд звернути увагу на ту обставину, що позивач 26 років була у шлюбі із ОСОБА_4 , але він не реєстрував її проживання у цій квартирі . 
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» позов не визнав у повному обсязі, вважає його недоведеним. 
		Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнала. Суду пояснила, що держава стоїть на захисті прав та інтересів дітей-сиріт. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зберігається правона житло,в якомувони проживали збатьками,рідними довстановлення опіки,піклування,влаштування вприйомні сім`ї.Просить захиститиінтереси дітей-сиріті впозові відмовити.  
		Допитані в судовому засіданні свідки дали такі показання. 
		Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він знає сім`ю ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з 1970 року. Дочку ОСОБА_4  ОСОБА_10 він бачив з 2000 року біля трьох разів з дітьми в дворі будинку. ОСОБА_16 часто приходила до ОСОБА_17 додому, доглядала за ним, тоді свідок і зрозумів, що вона його дружина. ОСОБА_13 також бачив конфлікт навесні 2018 р., коли якісь люди намагались виселити ОСОБА_1 з квартири ОСОБА_4 . 
		Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_1 з 1997 року, мешкає із нею в одному під`їзді та спілкується як із сусідкою. Свідок переїхала у будинок у 2003 році, останніх 7-8 років тісно спілкувалась з позивачем та її покійним чоловіком ОСОБА_4 . Позивач мешкала у квартирі ОСОБА_4 , свідок допомагала позивачу прати білизну, мити ОСОБА_4 купляти продукти. Онука ОСОБА_4  ОСОБА_19 свідок бачила у 2018 році, коли він погрожував свідку, намагаючись з командою незнайомих жінок виселити ОСОБА_1 з квартири. 
		Свідок ОСОБА_20 розповів суду про те, що знає ОСОБА_1 з 1985 року, а ОСОБА_4 з 1983 року, був у шлюбі із старшою дочкою ОСОБА_4 - ОСОБА_21 . Станом на 1987 рік у квартирі із ОСОБА_4 у громадянському шлюбі проживала ОСОБА_1 У 1998 році свідок розлучився із ОСОБА_22 Інша дочка ОСОБА_4  ОСОБА_7 вийшла заміж і пішла добровільно мешкати до чоловіка. З нею свідок зустрічався приблизно раз на місяць. Коли ОСОБА_7 народила дітей вона мешкала у іншій квартирі по АДРЕСА_5 .
		Свідок ОСОБА_23 пояснив суду, що він є сусідом і мешкає також в будинку АДРЕСА_6 , знає позивача з 1998 року, з того часу вона мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . В цій квартирі також мешкав ОСОБА_4 Онуків ОСОБА_4  ОСОБА_19 та ОСОБА_24 свідок не бачив, йому не відомо, де вони мешкали. Також свідок пояснив, що у квартирі в будинку АДРЕСА_7 , де зареєстрована ОСОБА_1 , мешкають двоє її дітей. Онуків ОСОБА_19 і ОСОБА_24 на похованні їх діда ОСОБА_4 не було. 
		Свідок ОСОБА_25 , яка також є сусідкою позивача, розповіла суду, що мешкає в будинку АДРЕСА_6 з 1960 року. ОСОБА_1 в цьому будинку мешкає з 1990  1991 р. і до цього часу постійно. На час одруження в квартирі мешкала дочка ОСОБА_4  ОСОБА_7 , яка згодом вийшла заміж і пішла проживати в інше місце. Свідку відомо, що у ОСОБА_26 є двоє дітей, разом з дітьми вона приходила до батька, свідок одного разу їх бачила. ОСОБА_25 також бачила ОСОБА_24 та ОСОБА_19 у 2018 році, коли був скандал і вони намагались потрапити до квартири. Онуки ОСОБА_9 і ОСОБА_8 не були присутні на похованні ОСОБА_4 . 
		Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю. 
		Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, врегульовані положеннями Житлового кодексу про договір найму жилого приміщення. 
		ОСОБА_4 був квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 з 12.05.1970 року на підставі договору найму жилого приміщення, на його ім`я був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на квартиру у ТОВ «ЖЕО». Квартира однокімнатна, має загальну площу 29,7 кв.м, житлову площу 15,5 кв.м. 
		Квартиронаймач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 . 
		З 1970 року в цій квартирі проживала і була прописана його перша дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		27 листопада 1990 року у Ленінському райвідділі ЗАГС м. Вінниці шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 виїхала з квартири, а їх на той час неповнолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилась мешкати з батьком. 
		12.03.1991 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, про що в міському відділі ЗАГС м. Вінниці вчинено актовий запис № 556. 
		   В ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дитина - ОСОБА_2 , і вони продовжували мешкати в цій квартирі, а коли дитині було 8 місяців дочка ОСОБА_7 з сином залишила квартиру і стала мешкати в іншому житловому приміщенні. У квартиру батька ОСОБА_7 не поверталась, але зареєструвала місце проживання сина ОСОБА_19 , якого внесено в особовий рахунок на квартиру, оскільки мати дитини в ній зареєстрована. Згодом ОСОБА_7 зійшлась з іншим чоловіком, від якого ІНФОРМАЦІЯ_4 народила сина ОСОБА_3 , якого теж внесено в особовий рахунок на квартиру. Діти ОСОБА_6 - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 весь цей час залишаються зареєстровані у квартирі, але постійно проживали разом із своєю матір`ю ОСОБА_6 до моменту її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 . 
		   За показаннями свідків ОСОБА_1 з часу укладення шлюбу в 1991 р. та на час смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) разом з ним мешкала у квартирі АДРЕСА_1 . 
		   Але цими показаннями не доведено вселення за згодою квартиронаймача ОСОБА_4 його дружини ОСОБА_1 саме як члена сім`ї. 
		Суд критично ставиться до таких показань свідків, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами в справі. 
		Так, позивач ОСОБА_1 за весь 26-річний період шлюбу із ОСОБА_4 залишається зареєстрованою в іншій квартирі за адресою : АДРЕСА_4 . 
		За життя у квартиронаймача ОСОБА_4 не було волевиявлення реєструвати місце проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі. 
		Місце проживання колишньої дружини ОСОБА_4  ОСОБА_5 зареєстроване у цій квартирі і за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2017 р. вона визнана такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 . Доказів про виконання цього рішення позивачем суду не подано.
		ОСОБА_4 , перебуваючи в безпорадному стані, з показань свідків останні роки свого життя він з квартири не виходив і був лежачим хворим, в останній 2017 рік свого життя подав позов про втрату права користування житловим приміщенням лише своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , з позовом з такого ж предмету спору до дочки ОСОБА_27 , онуків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він не звертався. Така його позиція підтверджує пояснення представника відповідача ОСОБА_2 про намір квартиронаймача ОСОБА_4 залишити квартиру у користування дочці Діні та двом онукам, і відсутність наміру реєструвати місце проживання у квартирі дружини ОСОБА_1 . 
		Відповідно до письмових доказів Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про призначення субсидії ОСОБА_4 з грудня 2015 р. по січень 2018 р. житлову субсидію ОСОБА_4 призначено на одну особу. В своїх зверненнях до управління він не зазначає відомості про проживання у квартирі як члена сім`ї ОСОБА_1 . 
		Згідно з довідкою ТОВ «ЖЕО» у квартирі як члени сім`ї наймача зареєтровані: ОСОБА_5 (колишня дружина), яка у квартирі не проживає, дочка ОСОБА_27 , яка знята з реєстрації 19.12.2016 р. у зв`язку із смертю, онук ОСОБА_2 та онук ОСОБА_3 . 
		Відповідно до цієї довідки та акту обстеження матеріально - побутових умов сім`ї, складеного за участі ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 (колишня дружина), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у квартирі з 01.10.2016 р. по 30.04.2017 р. 
		З огляду на досліджені докази, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 позиціонував себе як одноособовий мешканець квартири, який не мав наміру вселяти в цю квартиру свою дружину ОСОБА_1 саме як члена сім`ї. 
		Вселення у квартиру ОСОБА_1 як члена сім`ї ОСОБА_4 суду не доведено, надані акти сусідів про не проживання у квартирі онуків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чотири квитанції про сплату комунальних послуг від імені ОСОБА_4 , показання свідків не є достатніми доказами на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обнією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 . 
		Позивач ОСОБА_1 мешкала у квартирі, не маючи статусу члена сім`ї наймача, не набула прав та обов`язків нарівні з наймачем квартири як це передбачено положеннями ст.64 ЖК України. Тому у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не є належним позивачем. 
		Після смерті ОСОБА_4 позивач до виконавчого комітету Вінницької міської ради в порядку ст. 106 ЖК України щодо зміни договору найму жилого приміщення не зверталась, відмови наймодавця з цього питання не одержувала. 
		Позовні вимоги за пунктами 3, 4, 5, 6, 7 позовної заяви є похідними від позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання, і не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність позовної вимоги за п. 2. 
		Спірні правовідносини врегульовані положеннями ст. ст. 64,65, 106 ЖК України. 
		Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з ч. 1 та ч. 5ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77ЦПК України належними є докази,які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. 
		Керуючись ст. ст. 61, 64, 65, 106 України, ст. ст. 4,76-81,89, 141, 263-265 ЦПК України, 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити. 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення. 
		 
		Повне судове рішення складено 18.07.2019 р. 
		 
		Учасники справи :
		ОСОБА_1 , АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
		 
		ОСОБА_2 , АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 :
		 
		ОСОБА_3 , АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
		 
		Виконавчий комітет Вінницької міської ради, 21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617; 
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання», 21050 м. Вінниця, вул. М.Оводова, 1, код ЄДРПОУ 38512116. 
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...