Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/14031/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2019. Зареєстровано: 30.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2019.
Дата набрання законної сили: 29.08.2019
Номер судового провадження: 2/754/946/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/946/19 
		Справа №754/14031/17
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		18 липня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді                                 Таран Н.Г.,
		секретаря судового засідання:                 Ковтуненка В.В.
		за участю:
		позивача                                         ОСОБА_1 ,
		представника відповідача                         адвоката Янчука А.А.
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа: Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, про заборону вчинення реєстраційних дій,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: заборонити вчинення реєстраційних дій щодо квартири  АДРЕСА_1 , та вчинення реєстраційних дій щодо квартири  АДРЕСА_2 до завершення розгляду справи № 754/9019/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 , про визнання недійсними договору про іпотечний кредит, іпотечних договорів та набрання чинності рішенням суду у цій справі, а також - до припинення мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.08.2008 року між ТзОВ УніКредит Банк та позивачем було укладено Договір про іпотечний кредит №MRTG-000000014092, за умовами якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 157 000 доларів США, строком на 25 років зі сплатою процентів в розмірі 13,1% річних. Ціль кредитування - придбання позичальником квартири АДРЕСА_2 . В забезпечення виконання зобов`язання по сплаті кредиту було укладено Іпотечний договір від 13.08.2008 року №MRTG-000000014092/S1, за умовами якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2 В забезпечення виконання зобов`язання по сплаті кредиту було також укладено Іпотечний договір від 13.08.2008 року №MRTG-000000014092/S2, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 . За умовами зазначених договорів за рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватись у позасудовому порядку. 14.10.2017 року було отримано передану приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелевою А.М. заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про вимогу сплати борг за Кредитним договором № MRTG-000000014092 від 13.08.2008 року та намір звернути стягнення на предмети іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Наразі в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до позивача, про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом про визнання недійсними договору про іпотечний кредит, іпотечних договорів, договору поруки. Крім цього, позивачем у даній справі надано заперечення проти позову ПАТ «Укрсоцбанк» із наведенням свого розрахунку здійснених оплат по кредиту на обґрунтування неправильності розрахованої банком суми заборгованості. Отже, позивач вважає, що на теперішній час у нього відсутня заборгованість, яку розрахував банк в односторонньому порядку. Крім вищезазначеного, в Україні діє мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.
		Ухвалою суду від 27.04.2018 року вищевказану справу прийнято до провадження Деснянського районного суду м. Києва у складі судді Таран Н.Г., вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
		Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
		Представник третьої особи: Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся завчасно та належним чином. 
		Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог, судом встановлено наступні обставини.
		Відповідно до доданої до матеріалів справи копії Іпотечного договору №MRTG-000000014092/S1 від 13.08.2008 року, який укладений між ТзОВ УніКредит Банк та ОСОБА_1 , вбачається, що Іпотекодержатель (ТзОВ УніКредит Банк) надав Іпотекодавцю ( ОСОБА_1 ) у кредит грошові кошти у розмірі 157000 доларів США зі строком остаточного повернення до 13.08.2033 року зі сплатою 13,1% річних. Предметом іпотеки є: квартира АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 13.08.2008 року. 
		Згідно копії Іпотечного договору №MRTG-000000014092/S2 від 13.08.2008 року, який укладений між ТзОВ УніКредит Банк та ОСОБА_1 , вбачається, що Іпотекодержатель (ТзОВ УніКредит Банк) надав Іпотекодавцю ( ОСОБА_1 ) у кредит грошові кошти у розмірі 157000 доларів США зі строком остаточного повернення до 13.08.2033 року зі сплатою 13,1% річних. Предметом іпотеки є: квартира АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 29.07.2005 року. 
		У п. 9.3. договорів іпотеки зазначено, що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку:
		9.3.1. Шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням пре задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених умов.
		У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. При цьому різниця між вартістю предмету іпотеки (визначеною на підставі експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмета іпотеки сторонами) та фактичною сумою заборгованості іпотекодавця перед іпотекодержателем на дату прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність підлягає відшкодуванню іпотекодавцю.
		Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.
		Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.
		Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність.
		9.3.2. Шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки відповідно до наведених нижче умов.
		У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України «Про іпотеку». При цьому ціною продажу предмета іпотеки, буде сума, визначена за відповідним договором купівлі-продажу предмета іпотеки. Кошти отримані банком за реалізацію предмета іпотеки будуть в першу чергу спрямовані на погашення заборгованості іпотекодавця перед банком, а залишок, у разі його наявності буде повернуто іпотекодавцю. Одночасно з цим, іпотекодержатель має право на свій розсуд укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки на підставі здійсненої на його замовлення експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмета іпотеки Сторонами.
		Іпотекодавець підписанням цього договору засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та договору купівлі-продажу предмета іпотеки, укладеного іпотекодержателем з покупцем предмета іпотеки, для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки не вимагається.
		Цей договір та договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений іпотекодержателем з покупцем (покупцями), мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки до покупця по договору купівлі-продажу, укладеному з іпотекодержателем.
		Згідно заяви ПАТ «Укрсоцбанк» від 15.09.2018 року, адресованої приватному нотаріусу КМНО Кобелєвій А.М., Банк просив передати ОСОБА_1 заяву, відповідно до змісту якої вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» вимагає від ОСОБА_1 сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 06.09.2017 року складає 224494,07 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.09.2017 року складає 5815799,28 грн. Крім того, попереджено ОСОБА_1 про те, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». 
		Приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А.М. у свою чергу ОСОБА_1 направлено листа, відповідно до змісту якого ПАТ «Уксоцбанк» вимагає від ОСОБА_1 сплатити борг за Кредитним договором, розмір якого станом на 06.09.2017 року складає 224494,07 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.09.2017 року складає 5815799,28 грн. Також вказано про намір Банку звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку».
		Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
		Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Частиною 1 стаття 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
		За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
		Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
		Відповідно до змісту ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		За ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
		Статтею 36 цього ж Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
		Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
		Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
		Суд звертає увагу, що 07.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
		- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
		- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
		Статтею 3 цього Закону передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.
		Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).
		Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільнення від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій», не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.
		Крім того, згідно з пунктом 4 Закону «Про мораторій» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
		Разом з тим, станом на момент розгляду справи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки не проведено, що у свою чергу свідчить про те, що наразі права іпотекодавця жодним чином не порушені, оскільки судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не було.
		Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у ст. 16 ЦК України. Так, статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Частинами 1, 2 ст.83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що обставини, викладені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження вході розгляду справи, у зв`язку з чим позивачем не доведено факту порушення його прав, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 16, 202, 203, 205, 207, 509, 628, 629, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 15, 76-81, 83, 89, 141, 263, 352, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», суд, - 
		                                В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа: Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, про заборону вчинення реєстраційних дій - залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Повний текст рішення складено 29.07.2019 року. 
		             Суддя:                                                                Н.Г. Таран

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...