Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/19264/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2019. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 27.08.2019
Номер судового провадження: 2/766/1770/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 766/19264/18
		н/п 2/766/1770/19
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 липня 2019 рокуХерсонський міський суд Херсонської області у складі:
		головуючого-судді: Прохоренко В.В.,
		секретар: Литвиненко В.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Херсоні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України,
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що є членом Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права». В квітні 2014 р., після незаконної анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, та на момент початку другої фази збройної агресії Російської Федерації проти України на території Луганської та Донецької областей України, вона, уродженка с. Препичени Курки Резінського району Молдови, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 11.10.2006 р., зареєстрованим у реєстрі за № 1550, витягом про державну реєстрацію прав від 11.10.2006 р. номер: 1632258. 
		Негативні наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та порушення прав людини на тимчасово окупованій території України, особисто для неї призвели до втрати житла і майна, неможливості проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території Луганської області, стали причиною її вимушеного переселення в жовтні 2014 року до підконтрольної Україні території  м.Херсон, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи,переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення від 1904.2017 р. №38.
		Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 р.
		№254-УШ, визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 р. №1680-УІІ запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. До переліку населених пунктів, які визнані цієюпостановоюокупованими входить також і м. Ровеньки Луганської області.
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.02.2017 року, встановлено факт її вимушеного переселення в жовтня 2014 р. з окупованої території Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
		Збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області України їйзавдано істотної моральноїта майновоїшкоди.
		До початку збройної агресії Російської Федерації проти України вона була повноправною громадянкою держави Україна, де людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Проживаючи на території м. Луганська, мала налагоджений побут та вела повноцінне життя на рідній землі.
		В травні 2014 року на території Донбасу проводились референдуми, після чого почалась окупація багатьох міст збройними формуваннями РФ. Над будівлею державної адміністрації і військомату в м.Ровеньки були встановлені прапори Російської Федерації. Також, по місту почала пересуватись на автомобілях озброєні військові особи без розпізнавальних знаків на формі. Також на виїзді з міста було супроводжено блокпост. Окупанти дислокувались в будівлі ДОСААФ по вул. Українська та Мельзаводі по вул. Енгельса в дитячому таборі «Лісні зорі». Вона була налякана присутністю озброєних людей у військовій формі та наявністю у них чисельного важкого озброєння, а тому намагалась будь-яким чином уникати місця їх скупчення. «Нова влада» встановила комендантську годину, відповідно до якої мешканцям було заборонено зявлятись на вулиці з 23.00 годин до 06.00 гогдин. Перестали завозити продукти харчування, виплачувати пенсію, люди хвилювалтсь за своє життя та здоровя, майже не виходили з осель. З нею припинили спілкуватися частина родичів та друзів, які не розділяли її проукраїнські погляди.
		Описані вище обставини призвели до неможливості подальшого проживання в м. Ровеньки Луганської області, а тому в жовтні 2014 року вимушена була залишити окуповану Російською Федерацією територію Луганської області та переселитись до м.Херсона аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку.
		Все вищеозначене у своїй сукупності негативно позначилося наїї моральномута фізичному стані.
		Таким чином, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України порушені її права, передбаченірозділом II Конституцією України, Європейською конвенцією, Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року, іншими міжнародними актами, зокрема, такі як: право на життя, право на повагу до честі та гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного житія, право на свободу думки, совісті і релігії тощо.
		Порушення прав з боку Російської Федерації, зокрема гарантованих статтями 2, 3, 5, 8, 9, 10, 11, 14 Європейської конвенції, згідно із «Правилами суду - компенсація шкоди» ЄСПЛ, є множинними і факт множинності порушень має враховуватись судом.
		На підставі чинних нормативно-правових актів та практики Європейського суду з аналогічних питань, з урахуванням характеру, обсягу та тривалості порушень її особистих прав, свобод та інтересів, завдану моральну шкоду оцінює в1152488,16 грн., що є еквівалентом35000,00 Євроза офіційним курсом Національною Банку України на день підписання цього позову.
		Також збройною агресією Російської Федерації їй завдано і майнову шкоду.
		Розмір збитків (майнової шкоди), що підлягають відшкодуванню, становить119262,50 грн., що є еквівалентом 3621,89 Євро, за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову, та визначений нею з огляду на наступне.
		Внаслідок збройної агресії Російської Федерації порушено її цивільне право, а саме: позбавлено можливості користуватися належним їй майном та вилучати корисні
		властивості належного їй майна для задоволення власних потреб, зокрема шляхом передачі іншим особам в оренду належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , .
		Розмір упущеної вигоди розраховується на підставі розміру середньої місячної вартості оренди однокімнатної квартири в Луганській області України, з урахуванням періоду, в який вона зазнала збитків.
		Позивач зазначила розмір збитків у формі упущеної вигоди, який розрахувала за формулою:Ув-Смж*П*Чж,де Ув- упущена вигода;Смж- середня місячна вартість оренди житла; II - період, в який позивач зазнав збитків; Чж- частка житла, належна позивачу на праві власності.
		Період, в який вона зазнала збитків у вигляді упущеної вигоди становить 47 місяців (з жовтня 2014 року по вересень 2018 року). Розмір частки належної їй квартири становить 100% (1 частка). Середня місячна вартість оренди житлової двокімнатної квартирі встановлено з огляду на наявні в мережі Інтернет оголошення, щодо передачі аналогічного житла в довгострокову оренду і становить2537,50 грн.
		Таким чином, у зв`язку з неможливістю передати в оренду належну їй однокімнатну квартиру та отримувати відповідний дохід, виходячи з середньомісячної вартості оренди аналогічного житла в Луганській області, упущена вигода, завдана їй Російською Федерацією, за період з жовтня 2014 року по вересень 2018 років (47 місяців) становить: (2537,50*47)*1= 119262,50 грн., що є еквівалентом 3621,89 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позовної заяви.
		Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.
		Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав наведених вище. Проти ухвалення заочного рішення у справі заперечувала, просила позов задовольнити.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
		За таких обставин враховуючи згоду представника позивачів на заочний розгляд справи суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.
		Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач є громадянкою України яка народилась у с. Препичени Курки Резінського району Молдови, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
		Позивач також є членом Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права».
		Відповідно до довідки від 19.04.2017 року № 38 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.20), фактичним місцем перебування/проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 .
		Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 р. №254-УШ, визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від l6.09.2014 р. №1680-УІІ запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. До переліку населених пунктів, які визнані цієюпостановоюокупованими, входить також і м. Луганськ.
		Частино 6ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від Херсонського міського суду Херсонської області від 06.02.2017 року, яке набрало законної сили, встановлено факт вимушеного переселення ОСОБА_1 в жовтні 2014 р. з окупованої території Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
		Згідно з ч.4ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.10.2006 р., зареєстрованого у реєстрі за № 1550, на праві приватної власності належить однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно зіст.41 Конституції Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Статтею 22 ЦК Українипередбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частиною 3ст.386 ЦК Українизазначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Відповідно до ч.1ст.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Судом встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області України, позивач ОСОБА_1 фактично позбавлена можливості розпоряджатися квартирою АДРЕСА_2 , що завдало позивачу майнову шкоду у вигляді неотриманих доходів, які б позивач могла б реально отримати за обставин, які б не порушували її право власності.
		Розмір упущеної вигоди, яку складають неотримані доходи від передачі квартири АДРЕСА_2 , в оренду, згідно з представленого суду розрахунку за період часу з жовтня 2014 року по вересень 2018 року становить 119262,50 гривень, що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 3621,89 Євро. Даний розмір розраховується на підставі розміру середньої місячної вартості оренди однокімнатної квартири в Луганському районі, з врахуванням періоду, в який ОСОБА_1 зазнала збитків.
		А тому, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 майнової шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Крім цього, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1ст.1167 ЦК України).
		У відповідності до вимог ч.6ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Суд, виходячи із встановленого рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.02.2017 року. юридичного факту, робить висновок, що безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого ОСОБА_1 завдано шкоди, є Російська Федерація.
		Згідно з ч. 2ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		Частиною 6ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію частини території Луганської області, позивач ОСОБА_1 фактично позбавлена можливості володіти, користуватись та розпоряджатись однокімнатною квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що завдає позивачу, як моральної, так і майнової шкоди. Негативні наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та порушення прав людини на тимчасово окупованій території України, особисто для неї призвели до втрати житла і майна, неможливості проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території міста Ровеньки луганської, стали причиною її вимушеного переселення в жовтні 2015 р. до підконтрольної Україні території - м.Херсона.
		Переселення відбулося задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, насильницькій втраті громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист у результаті збройної агресії Російської Федерації.
		Згідно з вимогамист.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При вирішенні вимоги позивача про компенсацію моральної шкоди суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), відповідно до якого Турецька Республіка зобов`язана сплатити позивачу компенсацію, зокрема, й за моральні страждання через незаконну окупацію північної частини Кіпру, де народилась та проживала позивач, турецькими Збройними Силами.
		В рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того, суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру , де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
		Судом встановлено, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації на частині території Луганської області України було порушено конституційні права ОСОБА_1 , передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свободвід 04.11.1950 року та Конституцією України, зокрема, право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії.
		Крім цього, із представлених суду доказів вбачається, що позивач тимчасово проживає та зареєстрована у м.Херсоні. На даний час відчуває себе у безпеці, але вимушена прилаштовуватися до нових умов життя, шукати заробіток. Однак, не має повноцінного відпочинку, оскільки порушено її законні права. Постійно відчуває розчарування внаслідок тривалого порушення прав, безсилля та безпорадність, що також причиняє їй моральну шкоду. Вимушена витрачати час і кошти для захисту своїх прав та інтересів.
		Враховуючи наведене вище, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний нею спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно неї.
		Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 р. Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень її конституційних прав, умисного характеру дій Російської Федерації, а також почуття безпорадності та розчарування, які вона відчуває роками через неможливість користуватись належним їй житлом, працювати на своїй роботі, спілкуватись з близькими, суд вважає достатнім розмір компенсації за заподіяну їй моральну шкоду у сумі 1152488,16 грн., який на день пред`явлення позовної вимоги до суду за офіційним курсом НБУ є еквівалентом в 35 000 Евро, і саме такий розмір компенсації був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через незаконну окупацію.
		Крім цього, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, п. 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому, на думку суду є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод таст. 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		У відповідності до вимогст.141 ЦПК Українистягнути з відповідача в дохід держави України судовий збір у розмірі 10035,00 гривень.
		Керуючись ст.ст.10,12,81,141,258,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, на підставі ст.ст.16,22,23,386,1166,1167,1168 ЦК України,ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд, -
		вирішив :
		Позов задовольнити.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду у розмірі 1152488,16 гривень (один мільйон сто п`ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 16 копійки), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 35 000 Євро (тридцять п`ять тисяч Євро).
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майнову шкоду у розмірі 119262,50 гривень (сто дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят дві гривні 50 копійок), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 3621,89 Євро (три тисячі шістсот двадцять один Євро 89 центів).
		Стягнути з держави Російська Федерація в дохід держави Україна 10035,00 гривень судового збору.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
		Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. 
		 
		 
		 
		Суддя В.В. Прохоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...