Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/19265/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2019. Зареєстровано: 06.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2019.
Дата набрання законної сили: 27.08.2019
Номер судового провадження: 2/766/1771/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 766/19265/18
		н/п 2/766/1771/19
		 
		 
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 липня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
		головуючого-судді:                                                               Прохоренко В.В.,
		секретар:                                                                                 Литвиненко В.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Херсоні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діють його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , до Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України,
		в с т а н о в и в :
		Позивачі звернулися в суд з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України.
		Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що в квітні 2014 року після незаконної анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та на момент початку другої фази збройної агресії Російської Федерації проти України на території Луганської і Донецької областей України, позивачі були зареєстровані: ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , та проживали разом з сином за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана квартира належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 06.03.2001 року. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, позивачі втратили житло та інше майно, і як наслідок змушені були переселитись у липні 2014 року на підконтрольну територію України - м.Херсон, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зазначають, що м.Луганськ Луганської області включений до переліку населених пунктів, які визнані постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII тимчасово окупованими територіями. Рішенням Херсонського міського Херсонської області від17.01.2017 року встановлено факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у липні 2014 року з окупованої території Луганської області відбулось внаслідок агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини Луганської області. Вказаними вище діями Російської Федерації позивачам завдано істотної моральної та майнової шкоди. З травня 2014 року після псевдо референдуму територію м.Луганськ Захопили збройні формування РФ. По місту почала пересуватися військова техніка під прапором Російської Федерації. ОСОБА_1 була помічена воєнна техніка під прапором держави-агресора, яка пересувалась по вул. Фрунзе, Годуванцева, 30-річчя Перемоги. Позивачі були налякані присутністю озброєних людей у військові формі та наявністю у них чисельного важкого озброєння, намагались будь-яким чином уникати місця їх скупченя. На території м. Луганська була присутня ідеологічна проросійська діяльність, яка розповсюджувалась через різні медійні ресурси. Були вимкненні українські канали замість яких ефір наповнювався російськими програмами. Також на окупованій збройними формуваннями РФ території Луганська не функціонувала банківська система. Через постійні проблеми з банкоматами у людей не було можливості зняти кошти з карток. Окрім того, мешканцям міста затримували виплату заробітних плат, стипендій, пенсій та інших соціальних платежів, що позбавляло людей можливості придбання засобів для існування. Відверте неповажливе ставлення окупантів до невід`ємного права на життя громадян проявлялося в обстрілах частини м. Луганськ. Систематичні вибухи, детонації та постріли були чутні як вдень, так і вночі. Поруч із її будинком часто пролітали снаряди. Внаслідок військових дій, які були розгорнуті збройними формуваннями РФ, в місті зникло водо-, газо-, електропостачання. Окупанти навмисно обстрілювали різні об`єкти інфраструктури, щоб відрізати жителів від нормального цивілізованого існування. Ще одним негативним явищем збройної агресії Російської Федерації до України стали порожні прилавки в продуктових магазинах та супермаркетах. Аналогічна складна ситуація була в аптеках та в медичних закладах. У мешканців регіону не було можливості придбати продукти першої необхідності та звичайні медикаменти. Ті, хто потребував медичної допомоги, фактично не міг її отримати. Описані вище обставини призвели до неможливості подальшого проживання в м. Луганську, а тому в липня 2014 року вони вимушена були залишити окуповану Російською Федерацією територію Луганської області та переселитись до м.Херсону аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку.
		Все вищеозначене у своїй сукупності негативно позначилося на  їх моральному та фізичному стані.
		Таким чином, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України порушені їх права, передбачені розділом II Конституцією України, Європейською конвенцією, Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року, іншими міжнародними актами, зокрема, такі як: право на життя, право на повагу до честі та гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного житія, право на свободу думки, совісті і релігії тощо. 
		Порушення прав з боку Російської Федерації, зокрема гарантованих статтями 2, 3, 5, 8, 9, 10, 11, 14 Європейської конвенції, згідно із «Правилами суду - компенсація шкоди» ЄСПЛ, є множинними і факт множинності порушень має враховуватись судом. 
		На підставі чинних нормативно-правових актів та практики Європейського суду з аналогічних питань, з урахуванням характеру, обсягу та тривалості порушень їх особистих прав, свобод та інтересів, завдану моральну шкоду оцінюють в 1 154 969,94 грн., що є еквівалентом 35 000,00 Євро за офіційним курсом Національною Банку України на день підписання цього позову.
		Також збройною агресією Російської Федерації ОСОБА_1 завдано і майнову шкоду.
		Розмір збитків (майнової шкоди), що підлягають відшкодуванню, становить 168,750 грн., що є еквівалентом 5 113,77 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову, та визначений ним з огляду на наступне.
		Внаслідок збройної агресії Російської Федерації порушено його цивільне право, а саме: позбавлено можливості користуватися належним йому майном та вилучати корисні властивості належного йому майна для задоволення власних потреб, зокрема шляхом передачі іншим особам в оренду належну йому однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 .
		Розмір упущеної вигоди розраховується на підставі розміру середньої місячної вартості оренди однокімнатної квартири в Луганській області України, з урахуванням періоду, в який він зазнав збитків.
		Отжже, розмір збитків у формі упущеної вигоди розраховується за формулою: Ув - Смж*П*Чж, де Ув - упущена вигода; Смж - середня місячна вартість оренди житла; II - період, в який позивач зазнав збитків; Чж - частка житла, належна позивачу на праві власності.
		Період, в який він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди становить 50 місяців (з липня 2014 року по вересень 2018 р.). Розмір частки належної йому квартири становить 100% (1 частка). Середня місячна вартість оренди житлової однокімнатної квартири встановлено з огляду на наявні в мережі Інтернет оголошення, щодо передачі аналогічного житла в довгострокову оренду і становить 3 375 грн. 
		Таким чином, у зв`язку з неможливістю передати в оренду належну йому однокімнатну квартиру та отримувати відповідний дохід, виходячи з середньомісячної вартості оренди аналогічного житла в Луганській області, упущена вигода, завдана йому Російською Федерацією, за період з липня 2014 р. по вересень 2018 р. (50 місяців) становить: (3375*50)*1=168 750,00 грн., що є еквівалентом 5 113,77 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позовної заяви. Враховуючи викладене просили суду стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 154 969,94 грн., що еквівалентно 35 000,00 Євро та майнову шкоду у розмірі 168 750,00 грн., що еквівалентно 5 113,77 Євро, стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 154 969,94 грн., що еквівалентно 35 000,00 Євро, стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 154 969,94 грн., що еквівалентно 35 000,00 Євро з просять позов задовольнити у повному обсязі.
		Позивачі в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю.
		Представник позивачів в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав наведених вище. Проти ухвалення заочного рішення у справі заперечувала, просила позов задовольнити.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
		За таких обставин враховуючи згоду представника позивачів на заочний розгляд справи суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.
		Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		ОСОБА_1 та до шлюбу ОСОБА_5 04.08.2007 року зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 ». Що підтверджується актовим записом № 165, складеним Кам`янобрідським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції 04.08.2007 року (а.с.21).
		Від даного шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом № 236, складним Кам`янобрідським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції 10.07.2008 року (а.с.20)
		Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 21 серпня 1998 року Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області та є уродженцем м. Луганськ. Зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України.
		ОСОБА_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 18 вересня 2007 року Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області та є уродженкою м. Луганськ. Зареєстрована в АДРЕСА_5 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України.
		Відповідно до довідки від 06.11.2014 року № 6521000218 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.28), фактичним місцем перебування/проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_6 .
		Відповідно до довідки від 07.11.2014 року № 6521000229 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.30), фактичним місцем перебування/проживання ОСОБА_7 є АДРЕСА_6 .
		Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIII, визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Частино 6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17.01.2017 року встановлено факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в липні 2014 року з території Луганської області Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області. Україна.
		Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 06.03.2001 року (а.с.22-23), посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Шиповською Е.Л. ОСОБА_1 на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_7 .
		Згідно зі ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частиною 3 ст.386 ЦК України зазначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Судом встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області України, позивач ОСОБА_1 фактично позбавлений розпоряджатися квартирою АДРЕСА_7 , що завдало позивачу майнову шкоду у вигляді неотриманих доходів, які б позивач міг би реально отримати за обставин, які б не порушували його право власності.
		Розмір упущеної вигоди, яку складають неотримані доходи від передачі квартири АДРЕСА_7 , в оренду, згідно з представленого суду розрахунку за період часу з липня 2014 року по вересень 2018 року становить 168 750,00 гривень, що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 5 113,77 Євро. Даний розмір розраховується на підставі розміру середньої місячної вартості оренди однокімнатної квартири в Луганському районі, з врахуванням періоду, в який ОСОБА_1 зазнав збитків.
		А тому, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 майнової шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Крім цього, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).
		У відповідності до вимог ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17.01.2017 року встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діють його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є громадянами України, які проживали та були зареєстровані в м.Луганськ. До початку воєнної агресії з боку Російської Федерації, як повноправні громадянин своєї країни, мали налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. Проте наведені обставини призвели до неможливості подальшого проживання у м.Луганськ, а тому в липні 2014 року внаслідок воєнних дій Російської Федерації проти України заявники змушені були переїхати до м.Херсона, залишивши житло у м.Луганськ, змінивши власний побут та спосіб життя.
		Переселення відбулося задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, насильницькій втраті громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист у результаті збройної агресії Російської Федерації.
		Згідно з вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При вирішенні вимоги позивача про компенсацію моральної шкоди суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), відповідно до якого Турецька Республіка зобов`язана сплатити позивачу компенсацію, зокрема, й за моральні страждання через незаконну окупацію північної частини Кіпру, де народилась та проживала позивач, турецькими Збройними Силами.
		В рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того, суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру , де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
		Судом встановлено, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації на частині території Луганської області України було порушено конституційні права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина, передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року та Конституцією України, зокрема, право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії.
		Крім цього, із представлених суду доказів вбачається, що позивачі тимчасово проживають та зареєстровані у м.Херсон. На даний час відчувають себе у безпеці, але вимушені прилаштовуватися до нових умов життя, шукати заробіток. Однак, не мають повноцінного відпочинку, оскільки порушено їх законні права. Постійно відчувають розчарування внаслідок тривалого порушення прав, безсилля та безпорадність, що також причиняє їм моральну шкоду. Вимушені витрачати час і кошти для захисту своїх прав та інтересів.
		Враховуючи наведене вище, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачів, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний ними спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно них.
		Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 р. Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачам моральних страждань, істотних порушень її конституційних прав, умисного характеру дій Російської Федерації, суд вважає достатнім розмір компенсації за заподіяну кожному з позивачів моральну шкоду у розмірі 1 154 969,94 гривень, яка на день пред`явлення позовної вимоги до суду за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 35 000,0 Євро, і саме такий розмір компенсації був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через незаконну окупацію.
		Крім цього, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, п. 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому, на думку суду є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 9 605,00 гривень.
		Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 22, 23, 386,1166, 1167, 1168 ЦК України,  ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд, -
		вирішив :
		Позов задовольнити.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 1 154 969,94 гривень (один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 94 копійки), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 35 000 Євро (тридцять п`ять тисяч Євро).
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду у розмірі 1 154 969,94 гривень (один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 94 копійки), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 35 000 Євро (тридцять п`ять тисяч Євро).
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майнову шкоду у розмірі 168 750,00 гривень (сто шістдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 5 113,77 Євро (п`ять тисяч сто тринадцять Євро 77 центів).
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені та в інтересах якого діють його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 1 154 969,94 гривень (один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 94 копійки), що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ становить 35 000 Євро (тридцять п`ять тисяч Євро).
		Стягнути з держави Російська Федерація в дохід держави Україна 9 605,00 гривень судового збору.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
		Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя В.В. Прохоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...