Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 609/823/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2019. Зареєстровано: 07.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: 2-о/609/13/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 609/823/19
		2-о/609/13/2019
		05 серпня 2019 року Шумський районний суд Тернопільської області 
		В складі головуючого судді                         Ковтуновича О.В.
		за участі:
		секретаря судового засідання                   Кравчук Л.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шумськ цивільну справу  за заявою:  ОСОБА_1 , що діє від імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		заінтересована особа: Міністерство соціальної політики України та Російська Федерація
		вимоги заявника: про встановлення факту, що має юридичне значення
		учасники справи - не з`явилися - 
		 
		 В С Т А Н О В И В :
		 
		І. Стислий виклад позиції позивача.
		1. 04 липня 2019 року ОСОБА_1 , що діє від імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі заявник), де зацікавлені особи: Міністерство соціальної політики України та Російська Федерація, звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що їх вимушене переселення у серпні 2014 року з окупованої території Донецької області області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російської Федерації частини території Донецької області України.
		2. В обгрунтування своїх вимог заявник зазначила, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Краматорськ Донецької області. Була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник являється матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		У серпні 2014 року вона разом із малолітнім сином була вимушена переміститись з  АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , де проживають і на даний час.
		Вважає, що внаслідок ситуації, що склалась на частині окупованої території Донецької області грубо порушено охоронювані міжнародними договорами та конвенціями її права, оскільки до початку збройної агресії РФ та подальшої незаконної окупації частини території Донецької області вона, будучи повноправними громадянином своєї країни, мала налагоджений побут, вільно розпоряджалася своїм майном, спілкувалася з друзями та знайомими і загалом вела звичний для себе спосіб життя.
		Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України було порушено низку її прав, таких як: право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного та сімейного життя, право на свободу думки, совісті та релігії. Встановлення юридичного факту обумовлене метою заявника визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, що обумовлює виникнення прав та обовязків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		Так як іншого (позасудового) порядку встановлення зазначеного факту не передбачено, тому звернулася до суду з відповідною заявою. З огляду на вищевказане просить позов задоволити.
		ІІ. Процесуальні дії у справі.
		3.Ухвалою суду від 09 липня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено судове засідання на 05 серпня 2019 року. 
		4. Заявник в судове засідання не зявилась, хоча про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Подала в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України  заяву про розгляд справи у її відсутність, подану заяву про встановлення юридичного факту підтримує в повному обсязі з підстав, передбачених в ній та долучених до неї письмових документів.
		Представники заінтересованих осіб в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Заяв про розгляд справи у їх відсутність не подавали. Їх неявка у відповідності до ч.1 ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
		5.Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		 
		ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
		6. Зявник ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: 
		АДРЕСА_3 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 12 липня Виконкомом Ларинської селищної ради Будьоннівського району м. Донецька, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син заявника- ОСОБА_2 , та в графі мати зазначено « ОСОБА_1 ».
		8. На даний час місцем фактичного проживання заявника та її малолітньої дитини є: АДРЕСА_2 Даний факт підтверджується Довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 21.10.2014р. №6116000024, виданої на ім`я ОСОБА_1 .
		 
		ІV. Оцінка Суду.
		9. У ст. 4 Конвенції Організації Обєднаних Націй про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року встановлено, що особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року №1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		З наведено вище слідує, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України може бути, зокрема, збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихст. 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені вст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених уст. 1 цього Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509Про облік внутрішньо переміщених осіб затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Згідно п.1 цього Порядку довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Затверджена форма зазначеної довідки не передбачає внесення до неї відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.
		Положеннями Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб порядку підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України теж не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини її внутрішнього переміщення.
		У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року №2268-VIII, який набрав чинності 24 лютого 2018 року, визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль.
		За змістом ч. 4ст. 2 цього ж Закону відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
		При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15 квітня 2014 року Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, а саме 20 лютого 2014 року.
		Також у преамбулі до даного Закону в абзацах 14 і 15 зазначено, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних зєднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України; дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права.
		Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.6 зазначеного Закону основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб.
		Згідно ст.3Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.
		Відповідно до ч.4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Правова позиція щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах сформульована Верховним Судом колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в іншому судовому рішенні, постановленому за результатами перегляду цивільної справи №363/2981/16-ц. Зокрема, Верховним Судом зроблено висновок про те, що відповідальність за порушення, визначенихКонституцією та законами України прав і свобод людини та громадянина на тимчасово окупованій території України несе Російська Федерація як держава-окупант відповідно до норм і принципів міжнародного права. Правило про застосування щодо Російської Федерації судового імунітету, передбачене ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», не порушується визначенням іноземної держави в якості заінтересованої особи. Такий висновок зроблено на підставі того, що у вказаній справі окремого провадження Російська Федерація бере участь як заінтересована особа, а не виступає із вимогами як сторона чи третя особа у справі позовного провадження, а підставою подання громадянами України заяви про встановлення відповідного факту є тимчасова окупація Російською Федерацією частини території України. Верховний Суд вказує на необхідність врахування приписів п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» та ч. 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» щодо можливості застосування Україною реторсії, правомірних обмежувальних заходів у відповідь на аналогічні заходи іншої держави.
		Позиція Верховного суду щодо судового імунітету Російської Федерації як іноземної держави зводиться до наступного. Незважаючи на те, що однією із заінтересованих осіб у даній справі визначено іноземну державу, тобто Російську Федерацію, правило про застосування щодо неї судового імунітету, передбачене частиною першою ст.79 ЗУ «Про міжнародне приватне право» від23 червня 2005 року, не порушено. У даному випадку Російська Федерація бере участь як заінтересована особа у справі окремого провадження, а не виступає із вимогами як сторона чи третя особа у справі позовного провадження.
		Тому суд вважає належним повідомлення про судовий процес осіб, які беруть участь у справі.
		Заявником надано докази на підтвердження викладених обставин, а заінтересованими особами не спростовано доводи, викладені у заяві. Від встановлення даного юридичного факту за рішенням суду у заявника залежить виникнення, зміна та припинення правовідносин, в яких вони через дії Російської Федерації, вимушено беруть участь.
		Суд вважає встановленим факт, що переселення заявника ОСОБА_1 , разом із малолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у серпні 2014 року з окупованої території Донецької області України було вимушеним та відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що заява підставна, підлягає задоволенню.
		З цих підстав,
		Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		 
		1. Заяву  ОСОБА_1 , що діє від імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де зацікавлені особи: Міністерство соціальної політики України та Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення.- задоволити повністю.
		2. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що вимушене переселення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), разом із малолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у серпні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шумський районний суд Тернопільської області.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		 
		Повне рішення суду складено 05 серпня 2019 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя:  О.  В.  Ковтунович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...