Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/16223/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2019. Зареєстровано: 07.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2019.
Дата набрання законної сили: 16.09.2019
Номер судового провадження: 2/760/154/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №2/760/154/19
		Справа №760/16223/16-ц
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 червня 2019 року Солом`янський районний суд міста Києва 
		у складі головуючого судді  Усатової І.А,
		при секретарях Ковальській К.О., Мелешко О.С., 
		представника позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,
		відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура №9 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, та визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура №9 про стягнення додаткових витрат, аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років -
		В С Т А Н О В И В:
		23.09.2016 ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та просив: зобов`язати відповідача усунути перешкоди у його спілкуванні з дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити способи участі у спілкуванні та вихованні дітей: систематичні побачення з синами кожного тижня місяця, а саме: у п`ятницю, суботу та неділю з 10:00 до 18:00, а також зобов`язати відповідача надавати позивачу всю належну йому інформацію щодо стану здоров`я та місця перебування їхніх дітей, доступними засобами зв`язку.
		Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.07.2010, в якому у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали за адресою реєстрації місця проживання відповідача - АДРЕСА_1 .
		Посилався на те, що за його перебування у відрядженні, у період часу з березня по серпень 2016 року, рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04.05.2016 шлюб між сторонами було розірвано та визначено місце проживання дітей сторін з матір`ю, та лише після його повернення з відрядження, він з`ясував цей факт.
		Зазначено, що після розірвання шлюбу відповідач перешкоджає його спілкуванню з дітьми, не дає можливості побачитися з дітьми та поспілкуватися з ними, на його прохання побачитися з дітьми відмовляє, не відповідає на телефонні дзвінки. При цьому, вказує, що під час перебування у відрядженні щомісячно за допомогою банківської системи та онлайн-банкінгу здійснював переказ коштів на утримання дітей, новий одяг та іграшки, а також для проживання та нормального існування відповідача.
		Позивач вказав, що характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів не притягувався, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, шкідливих звичок не має, має велике бажання спілкуватись зі своїми дітьми, а тому жодних обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування із дітьми спричинить останнім шкоду не існує.
		Позивач вважає, що створення перешкод відповідачем його спілкуванню з синами порушує не тільки його права, а, в першу чергу, порушує права та суперечить інтересам дітей.
		Ухвалою судді від 27.09.2016 позовну заяву залишено без руху.
		30.09.2016 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
		Ухвалою судді від 08.11.2016 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
		У січні 2017 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура №9 про стягнення додаткових витрат, аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.
		Зустрічний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_3 не виконує свій обов`язок щодо сплати аліментів на утримання спільних дітей та відповідних додаткових витрат. Її неодноразові пропозиції щодо досягнення домовленості щодо утримання дітей, допомогти ліками для дітей, ОСОБА_3 ігнорує.
		Позивач за зустрічним позовом вважає, що всі дії відповідача за зустрічним позовом свідчать про те, що діє не в інтересах дітей, а «на показ».
		Також наголошувала на тому, що враховуючи характер роботи відповідача за зустрічним позовом - він працює старшим помічником капітана морського судна, при цьому, матеріально ї допомоги на утримання дітей не надає, вона самотужки займалася вихованням, гармонійним розвитком і утриманням дітей, не дивлячись на скрутне матеріальне становище, оскільки, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримує лише соціальну допомогу, яка не перевищує 1450 грн.
		Позивач за зустрічним позовом вважає, що з відповідача на її користь на утримання дітей підлягає стягненню Ѕ частини від доходу відповідача за зустрічним позовом (тобто, по ј частини доходу на кожну дитину).
		Крім того, вказує на те, що на її користь підлягають стягненню аліменти за попередній період, з січня 2016 року по січень 2017, посилаючись на те, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинилися у січні 2016 року, за вказаний період ОСОБА_3 отримав дохід, який складає близько 60 000 дол. США, що еквівалентно близько 1 380 000 грн. На переконання ОСОБА_2 , судом мають бути стягнуті аліменти за попередній період у сумі Ѕ вказаного вище заробітку відповідача за зустрічним позовом, а саме: 30 000 дол. США, що еквівалентно 815 604 грн. 
		Також позивач за зустрічним позовом посилалася на те, що нею було понесено додаткові витрати на утримання дітей: 15 000 грн. за відвідування ОСОБА_4 дошкільного закладу «Левенятко», одяг, ліки тощо, проте квитанції за останні не збереглися, а враховуючи, що вона ніде не працює та отримує лише соціальну допомогу, вважає за необхідне стягнути 15 000 грн. додаткових витрат з відповідача на свою користь. Крім того, посилається на необхідність встановлення судом стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на дітей на майбутнє у розмірі по 3 000 грн. щомісяця на кожну дитину, а в загальному порядку - 6000 грн. щомісяця.
		Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд також стягнути з відповідача за зустрічним позовом аліменти на її утримання у розмірі ј частки його заробітку щомісячно, до 05.07.2019.
		Щодо заявлених вимог ОСОБА_3 у первісному позові, вказала, що останнім не надано суду жодних доказів в обґрунтування позову, а лише наведено припущення та свої міркування, що не можуть бути засобами доказування. 
		Ухвалою судді від 12.01.2017 задоволено клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат про відстрочку від сплати судового збору в цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура №9 про стягнення аліментів та додаткових витрат у справі за позовом.
		01.02.2017 на адресу суду від Служби у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації надійшов висновок «Про визначення способу участі батька у вихованні малолітніх ОСОБА_4 , 2011 р.н., та ОСОБА_5 , 2014 р.н.».
		29.03.2017 на адресу від представника позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним - ОСОБА_9 надійшли заперечення на зустрічний позов, у яких останній посилався на те, що зустрічний позов не відповідає вимогам ЦПК України, які обумовлюють можливість розгляду зустрічного позову разом з первісним. Також вказав, що зустрічний позов побудований на відсутності належним доказів відносно негативної поведінки позивача за первісним позовом, його ухилення від обов`язку матеріально утримувати дітей, її твердження не відповідають дійсності, натомість ОСОБА_3 лише за період з 04.01.2016 по 06.12.2016 сплатив на утримання дітей 93 000 грн., а в подальшому, в 2017 році позивач здійснив 9 переказів коштів в якості аліментів у сумі 2710 грн. на кредитну картку ОСОБА_2 , яку вона навмисно заблокувала.
		16.05.2017 на адресу від представника позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним - ОСОБА_9 надійшли чергові заперечення на зустрічний позов, в яких останній, зокрема, вказав на те, що ОСОБА_3 доходів не приховує, аліменти сплачує щомісячно добровільно, в розмірі, не в меншому встановленого прожиткового мінімуму на кожну дитину. Вважає, що аліменти мають стягуватися відповідно до норм законодавства, від дня пред`явлення позову. Пояснив, що за спільний сімейний бюджет сторонами було сплачено відвідування дитиною дошкільного закладу, а тому вимога про стягнення додаткових витрат у розмірі 15 000 грн. є необґрунтованою, а також не підтверджена документально. Крім того, наголошував, що ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 уклала шлюб з іншим чоловіком, народила ще одну дитину, а тому не має права на отримання від колишнього чоловіка аліментів на її утримання. Також вважає, що вимоги про стягнення аліментів за попередній період та додаткових витрат на утримання дітей на майбутнє, до досягнення дітьми повноліття, є незаконними та необгрунтованими.
		Ухвалою суду від 16.05.2017 задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 про витребування доказів у справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура №9 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, та визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура №9 про стягнення аліментів та додаткових витрат.
		06.07.2017 представником позивача за зустрічним позовом відповідача за первісним подано заяву про збільшення зустрічних позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом додаткові витрати за період з січня 2016 року по дату подання даної заяви у розмірі 21 381,87 грн.
		06.07.2017 також представником позивача за зустрічним позовом відповідача за первісним подано додаткові пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що кошти, які перераховував позивач за первісним позовом не були аліментами, оскільки не містять призначення платежу, натомість вказані кошти - це належна позивачці за зустрічним позовом за передання в оренду квартири у м . Києві , а надані відповідачем за зустрічним позовом документи на підтвердження сплати ним аліментів, не є належними доказами, оскільки не містять інформації щодо сплати та отримання по таким документам коштів та товару.
		Ухвалою суду від 17.04.2018 задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 про витребування доказів від Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК».
		19.06.2018 від представника позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 подано додаткові пояснення до заперечень на зустрічний позов, у яких останній посилався на те, що ОСОБА_3 ніякого договору про участь у вихованні та утриманні дитини не укладався, також вказав, що на його утриманні перебувають батьки-пенсіонери: мати ОСОБА_10 , 1948 р.н., та батько ОСОБА_11 , 1947 р.н., які, у свою чергу, потребують постійного утримання і допомоги з боку відповідача за зустрічним позовом, а тому вважає, що з нього на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки всіх його доходів. Разом з тим, вказує, що його дохід нестабільний та вкрай мінливий, регулярних виплат заробітної плати чи іншої винагороди не має. В матеріалах справи відсутні докази вжиття заходів щодо одержання аліментів та докази ухилення від їх сплати. Також вважає, що позивач за зустрічним позовом не доведено факту оплати послуг дошкільного навчального закладу «Левенятко». З огляду на відсутність стабільного доходу, утримання двох дітей, сторона відповідача за зустрічним позовом вважає, що в останнього також відсутня можливість здійснювати утримання ОСОБА_2 .
		Ухвалою суду від 19.06.2018 закрито провадження в справі в частині вимог про стягнення аліментів за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура №9 про стягнення аліментів та додаткових витрат, оскільки, 31.10.2017 суддею Солом`янського районного суду м. Києва Українцем В.В. у справі №760/18792/17, провадження №2-н/760/421/17, видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1426 грн., щомісяця, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 19.09.2017. Судовий наказ набрав законної сили 09.01.2018.
		Ухвалою суду від 19.06.2018 задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 про витребування доказів.
		Ухвалою суду від 19.06.2018 стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , в дохід державного бюджету штраф в сумі 0.3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 528 гривень 60 копійок.
		У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом первісний позов підтримав та просив його задовольнити, зустрічний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
		У судовому засіданні відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом просила задовольнити часткоов первісний позов з урахуванням висновку «Про визначення способу участі батька у вихованні малолітніх ОСОБА_4 , 2011 р.н., та ОСОБА_5 , 2014 р.н.», в іншій частині - просила відмовити, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити.
		Третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації свого представника у судове засідання не направила, будучи повідомленою про розгляд справи, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у їх відсутність, та підтримали наданий ними суду письмовий висновок про визначення способу участі батька у вихованні дітей. 
		Третя особа - Київська місцева прокуратура №9 свого представника у судове засідання не направила, будучи повідомленою про розгляд справи.
		Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.07.2010, рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04.05.2016 шлюб було розірвано.
		За час перебування у зареєстрованому шлюбі, у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Встановлено та не заперечувалося сторонами, що після розірвання шлюбу, діти сторін залишилися проживати з матір`ю - ОСОБА_2 .
		ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми, переховує їх від нього, звернувся до суду та просить суд зобов`язати суд усунути перешкоди у його спілкуванні з дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити способи участі у спілкуванні та вихованні дітей: систематичні побачення з синами кожного тижня місяця, а саме: у п`ятницю, суботу та неділю з 10:00 до 18:00, а також зобов`язати відповідача надавати позивачу всю належну йому інформацію щодо стану здоров`я та місця перебування їхніх дітей, доступними засобами зв`язку, на що суд зазначає наступне.
		Вбачається, що самостійно і добровільно сторони не можуть визначитися із спільною участю у вихованні та утриманні спільних дітей, а тому порушено питання про участь у вихованні та вільному спілкуванні з їх  малолітніми дітьми батька, який мешкає окремо від дітей.
		Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Згідно принципу 6 Декларації прав дитини,  Прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
		У відповідності до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		У відповідності до ст. 142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
		Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
		Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
		Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).
		Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
		Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
		Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		Відповідно до  висновку  Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 108-1255 від  25 січня 2017 року «Про визначення способу участі батька у вихованні малолітніх  ОСОБА_4 , 2011 р.н., та ОСОБА_5 , 2014 р.н.» вбачається, що батько у своїзх поясненнях зазначає, що останнім часом між ним та матір`ю дітей виникають конфліктні ситуації з приводу виховання та спілкування з дітьми. ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми. Просить визначити такий спосіб участі у вихованні синів: щомісяця 1 та 3 тижні з 14.00 п`ятниці до 19.00 неділі, в день святкування їх народження ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12.00 до 18.00, один місяць влітку для сумісного з малолітніми за попередньою домовленістю з матір`ю дітей. ОСОБА_2 заперечує чинення нею перешкод у спілкуванні з синами. Повідомила, що батько сам тривалий час не цікавився долею дітей, не приймав участі у їх вихованні, не надавав кошти на їх утримання. Коли батько з`являвся, а потім знов на тривалий час знов зникав, ОСОБА_4 ставав пригніченим, сумував за татом. Матері було важко пояснити чому тато не приходить. Вона не заперечує щодо зустрічей батька з дітьми, але не визначає чіткого графіку зустрічей, так як тато моряк і тривалий час знаходиться у відрядженнях, але просила врахувати вік дітей та їх розпорядок дня. 
		 Висновком визначено участь ОСОБА_3 у вихованні малолітніх  ОСОБА_4 , 2011 р.н., та ОСОБА_5 , 2014 р.н., наступним чином: в першу та третю суботу та неділю місяця з 10.00 год. до 13.00 год. за винятком періоду перебування ОСОБА_3 у відї`зді, пов`язаному з професійною діяльністю, та два тижні влітку для сумісного відпочинку з дітьми, за попередньою домовленістю з матір`ю дітей.
		Сторони в судовому засіданні погодилися із зазначеним висновком.
		З огляду на вищенаведене суд вважає за необхідне визначити  ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) способи участі в спілкуванні та вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення зустрічей з дітьми наступним чином: 1-а та 3-я субота та неділя місяця з 10.00 год. до 13.00 год. за винятком періоду перебування ОСОБА_3 у виїзді, пов`язаному з професійною діяльністю, та два тижні влітку для сумісного відпочинку з дітьми, за попередньою домовленістю з матір`ю дітей.
		Що стосується заявлених вимог позивача у первісному позові про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у спілкуванні позивача з дітьми, суд зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, позивачем не надано належних доказів перешкоджання відповідачкою у спілкуванні його з дітьми.
		Крім того, суд не знаходить підстав для задоволення вимог за первісним позовом про зобов`язання відповідача надавати позивачу всю належну йому інформацію щодо стану здоров`я та місця перебування їхніх дітей, доступними засобами зв`язку, з огляду на наступне. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов`язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Таким чином, первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура №9 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, та визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними підлягає частковому задоволенню.
		Щодо заявлених за зустрічним позовом вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей за попередній період, аліментів на її утримання, додаткових витрат на дітей, суд зазначає наступне.
		Як встановлено вище, діти сторін проживають разом з відповідачем за первісним позовом позивачем за зустрічним.
		Так, позивачка за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на дітей, понесені нею за період з січня 2016 року по 06.07.2017 у розмірі 21 381,87 грн., які складаються з: оплати відвідування сином Семеном дошкільного навчального закладу на суму 12 000 грн., витрат на дитячий заклад У.О. Дніпровського РВО (вересень-жовтень, грудень 2016 року, січень квітень-червень 2017 року) для сина ОСОБА_4 - 1932,22 грн., медикаментів - 4587,22 грн., танцювального гуртка для сина ОСОБА_4 - 2862,43 грн., на що суд зазначає наступне.
		За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України № 789-XII від 27 лютого 1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III, з відповідними змінами та доповненнями, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991 року, а набула чинності для України 27.09.1991, закріплено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27).
		Обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на батьків відповідно до статті 180 СК України.
		Частина 1 статті 185 СК України закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
		За приписами ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III, з відповідними змінами та доповненнями, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ст. 185 СК України).
		Пунктом 18 Постанови пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 постановлено, до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
		Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У даному випадку мова йде про додаткові витрати, а не про додаткове стягнення коштів на утримання дитини. Проте, в окремих випадках, через особливі обставини (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо) потрібні значні додаткові витрати. Тому розмір додаткових витрат, що стягуються повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
		Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
		Відповідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
		Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
		Тобто, заявляючи разові, періодичні або постійні витрати, необхідно надати суду докази усієї суми витрат та їх необхідність, тобто, якщо це витрати, пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, а також вартість ліків, які необхідно придбавати дитині та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво) і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
		Сімейний Кодекс України у статті 181 визначає необхідність саме домовленості між батьками про такі витрати, оскільки вони не відносяться до вже визначених аліментних обов`язків відповідача.
		Згідно чинного законодавства, розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - витягами з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
		Встановлено, що 31.10.2017 суддею Солом`янського районного суду м. Києва Українцем В.В. у справі №760/18792/17, провадження №2-н/760/421/17, видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1426 грн., щомісяця, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 19.09.2017. Судовий наказ набрав законної сили 09.01.2018.
		У матеріалах справи наявне підтвердження понесення позивачкою за зустрічним позовом додаткових витрат, які нею понесено на дітей, а саме: 12 000 грн. на відвідування сином Семеном дошкільного закладу, що підтверджено рахунками на оплату та актами здачі-прийому робіт, а також 480 грн. на лікування сина ОСОБА_4 : пломбування молочного зубу та програми «Анти СНІД-1» (стоматологія), що підтверджено розрахунком вартості послуг.
		Таким чином, суд вважає, що з ОСОБА_3 підлягає стягненню половина понесених ОСОБА_2 додаткових витрат у сумі 6 240 грн. (( 12000 + 480) /2 ).
		Позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів понесених витрат на танцювальний гурток, танцювальні костюми, ремонт в дитячій кімнаті, оздоровчі масажі для дітей, поїздки на дачу та за місто, утеплення фасаду та меблі для дитячої кімнати, іграшки та розваги на свята, подарунки, квартальні внески до ДНЗ, медикаменти та інші медичні послуги.
		Крім того, вимоги в частині стягнення додаткових витрат на дитину: продуктів харчування, одягу, іграшок, товарів для дітей, транспортних, розваг, з огляду на те, що вказані витрати у розумінні вимог ст. 185 СК України не є додатковими, оскільки мають враховуватися саме при визначенні розміру аліментів.
		Також, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на майбутнє, до досягнення дітьми повноліття, у розмірі 6000 грн. щомісячно, з огляду на те, що позивачкою не обґрунтовано необхідність фінансування наперед таких додаткових витрат.
		Крім того, ОСОБА_2 , посилаючись на ст.ст. 75, 76, 80 СК України, та вказуючи на те, що враховуючи характер роботи ОСОБА_3 , лише вона здійснювала догляд та забезпечувала виховання дітей та після розірвання шлюбу вона не має можливості працювати, оскільки здійснює догляд за малолітніми дітьми, внаслідок чого потребує матеріальної допомоги, просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі ј частки його заробітку щомісячно, до 05.07.2019, на що суд зазначає наступне.
		Згідно ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв`язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв`язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ст. 76 СК України  розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п`ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років. Якщо у зв`язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім`ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв`язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
		Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року в справі №6-3066цс15, за положеннями ч. 2 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (стаття 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
		З огляду на наведене, суд вважає, що ОСОБА_2 не обгрутовано, що вона в розумінні вищевказаних вимог законодавства потребує матеріальної допомоги від ОСОБА_3 , однак, з огляду на те, що малолітні діти сторін, проживають разом з ОСОБА_2 , остання, на переконання суду, має право на отримання аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 10.01.2017, до досягнення дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Так, статтею 84 СК України встановлено право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини
		Так, згідно ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
		Крім того, позивач за зустрічним позовом просить стягнути на свою користь аліменти на утримання дітей за попередній період, з січня 2016 року по січень 2017 року в розмірі 30 000 дол. США, що еквівалентно 815 604 грн., посилаючись на те, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинилися у січні 2016 року, за вказаний період ОСОБА_3 отримав дохід, який складає близько 60 000 дол. США, що еквівалентно близько 1 380 000 грн., при цьому ним не надавалася матеріальна допомога на утримання дітей, на що суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
		Однак, позивачкою за зустрічим позовом не надано доказів, що нею вживалися заходи щодо одержання аліментів з ОСОБА_3 , але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, тому суд не знаходить підстав для задоволення вказаної вимоги.
		За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.
		Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення зустрічного позову.
		Відповідно до ч. 1  ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
		Враховуючи вищенаведене, часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, а також відстрочення ОСОБА_2 від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551,21 грн., та з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1280 грн.
		Суд, керуючись ст.ст. 7, 19, 75-77, 84, 142, 150, 153, 157, 180, 185 СК України, ст.ст.  3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України -
		В И Р І Ш И В:
		Первісний позов - задовольнити частково.
		Визначити  ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) способи участі в спілкуванні та вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення зустрічей з дітьми наступним чином: 1-а та 3-я субота та неділя місяця з 10.00 год. до 13.00 год. за винятком періоду перебування  ОСОБА_3 у виїзді, пов`язаному з професійною діяльністю, та два тижні влітку для сумісного відпочинку з дітьми, за попередньою домовленістю з матір`ю дітей.
		В іншій частині - відмовити.
		Зустрічний позов - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткові витрати на утримання дітей за період з січня 2016 року по 06.07.2017 у розмірі 6 240 грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 10.01.2017, до досягнення дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		В іншій частині - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 551,21 грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1280 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення  до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...