Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/20876/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 29.08.2019. Зареєстровано: 30.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2019.
Дата набрання законної сили: 28.08.2019
Номер судового провадження: 11-кп/4808/246/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018090010002535

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/20876/18 
		Провадження № 11-кп/4808/246/19 
		Категорія ч.1 ст.121 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_3 
		суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		захисника ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018090010002535 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_10 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 травня 2019 року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , 
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки. 
		Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		Обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладеними обов`язками  до набрання вироком законної сили залишено без змін.
		Вирішено питання про речові докази в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
		Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, за наступних обставин. 
		Так, 28.06.2018 року близько 16год. 30хв. ОСОБА_8 разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 перебували у дворі будинку АДРЕСА_2 . В цей час у двір даного будинку на велосипеді під`їхав потерпілий ОСОБА_13 та зупинився біля вказаних осіб. Під час розмови ОСОБА_8 запитав ОСОБА_13 коли той поверне грошові кошти, які він заборгував перед ним. Однак ОСОБА_13 , нічого не відповівши, розвернувся та мав намір поїхати. Проте, ОСОБА_8 своєю рукою зловив ОСОБА_13 за руку, тим самим притримавши його. У свою чергу, ОСОБА_13 наніс ОСОБА_8 один удар рукою в область обличчя. Після чого між ними зав`язалась бійка. 
		Під час вказаного конфлікту ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій та маючи на меті заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 , наніс йому декілька ударів в різні ділянки тіла та один удар рукою в обличчя. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , потерпілому ОСОБА_13 спричинено тілесні ушкодження у вигляді травми правого ока з підкон`юктивальним розривом склери з випадінням оболонок правого ока (розчавленням очного яблука), що викликало необхідність проведення операції  евісцерація-енуклеація правого ока, а також рани в ділянках голови (про що свідчать наявність рубців), саден обох нижніх кінцівок, синця лівого ока. Відповідно до висновку експерта № 395 від 20.09.2018 року травма правого ока відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що викликали стійку втрату працездатності більше як на одну третину (більше 33%) згідно пункту 2.1.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року. Зумівши вирватись від ОСОБА_8 , ОСОБА_13 побіг у магазин «Наш Кошик», а ОСОБА_8 разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 покинули місце події, направившись у невідомому напрямку.
		Не погодившись з вироком суду перший заступник прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій, вважає вирок Івано-Франківського міського суду від 22.05.2019 року таким, що підлягає скасуванню з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. 
		В обґрунтування апеляційних доводів, прокурор посилається на те, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про спрощений порядок дослідження доказів, не звернув увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_8 фактично не визнав обставини вчинення кримінального правопорушення, які суд визнав доведеними. Однак, суд, без дослідження жодного доказу на підтвердження вини обвинуваченого, розглянув кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
		Крім того, вказує, що рішення суду першої інстанції про застосування ст. 75 КК України, при наведених обставинах, які пом`якшують покарання та дійсно підтверджуються матеріалами справи, виходячи із тяжкості злочину, даних про особу, що його вчинила, ступеня суспільної небезпеки, заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, не можна вважати справедливим через його м`якість. 
		Просить вирок Івано-Франківського міського суду від 22.05.2019 року щодо ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України  скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
		Під час апеляційного розгляду:
		- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а вирок суду залишити без змін;
		- прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		В апеляційній скарзі прокурор вказує на незаконність вироку суду у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Зокрема, прокурор висловив свою незгоду щодо розгляду судом першої інстанції даного кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, вважає, що суд зобов`язаний був дослідити докази в повному обсязі, у зв`язку з тим, що обвинувачений фактично не визнав обставини вчинення кримінального правопорушення, які суд визнав доведеними.
		З оскаржуваного вироку вбачається, що судовий розгляд в суді першої інстанції проводився відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. За згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів у даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого і дають можливість вирішити долю речових доказів. При цьому, суд першої інстанції з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного вироку, суд повністю виконав вимоги, передбачені вказаною статтею. 
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту показань, які надав обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що він повністю визнав нанесення потерпілому ОСОБА_13 декілька ударів в різні ділянки тіла та один удар рукою в обличчя, внаслідок чого потерпілому було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді травми правого ока, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. 
		В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 вказав на те, що повністю визнає правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, вчиненого злочину та щиро розкаюється у його вчиненні. 
		Крім того, прокурор в апеляційній скарзі вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Зокрема, посилається на те, що зазначені у вироку обставини не дають підстав для застосування ст. 75 КК України. 
		Разом з тим, зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що його доводи носять суперечливий характер, оскільки, стверджуючи, що міра покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного внаслідок м`якості, в подальшому посилається на безпідставне застосування судом ст. 75 КК України.
		Колегія суддів змушена звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч.1 ст.420 КПК України, необхідність призначення більш суворого покарання і неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, є різними підставами для скасування вироку суду першої інстанції. 
		Колегія суддів вважає доводи прокурора про невмотивованість рішення суду в частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України  непереконливими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
		Так, відповідно до вимог ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 і мотивуючи можливість застосування до нього положень ст.75 КК України, суд першої інстанції зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який негативно ставиться до вчиненого, його молодий вік, стан здоров`я та майновий стан, посередню характеристику за місцем проживання, міцні соціальні зв`язки, одружений; має на утриманні малолітню дитину, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває; згідно з ст. 89 КК України не судимий, відсутність будь-яких претензій у потерпілого, а також обставини, які пом`якшують покарання: повне та беззастережне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Наведене свідчить, що при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, суд належним чином обґрунтував можливість його виправлення без відбування покарання реально, та зазначив, які саме обставини справи та дані про особу обвинуваченого давали підстави для такого висновку.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не встановлено.
		Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_10 залишити без задоволення.
		Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 травня 2019 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_3 
		 
		 Судді: ОСОБА_4 
		 
		 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...