Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/4612/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2019. Зареєстровано: 25.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/1460/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №815/4612/15
		адміністративне провадження №К/9901/1460/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Жука А.В., 
		суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу                          № 815/4612/15
		за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до засновника та голови організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1 , засновника та секретаря організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_4 , за участю третьої особи Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про обмеження у реалізації права на мирні зібрання, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року (прийняту у складі головуючого судді - Корой С.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Скрипченка В.О., суддів: Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.), -
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. 12 серпня 2015 року виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до голови організаційного комітету «ОдесаПрайд-2015» ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в якому просить суд:
		Обмежити голову організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1 в реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони проведення у період з 13 по 16 серпня 2015 року масових публічних заходів, а саме: зборів, мітингів, пікетів, походів, демонстрацій, маршів та будь яких інших мирних зібрань на вулицях міста Одеси.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 30.07.2015 на адресу Одеського міського голови надійшов лист-повідомлення голови організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1 , в якому зазначено, що у період з 13 по 16 серпня 2015 року у м. Одесі відбудуться масові заходи в рамках проведення фестивалю квір-культури «Одеса Прайд-2015», під час якого заплановане проведення відкритих дискусійних площадок, показ короткометражних фільмів на проблематику СОГІ та мирної акції у формі демонстрації «Марш Рівності». Відповідно до вказаного повідомлення початок вищезгаданого «Маршу Рівності», в якому візьмуть участь представники ЛГБТ-спільноти: лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери, має відбутися о 9:30 годині 15 серпня 2015 року в центральній частині м. Одеси. 
		3. Також позивач зазначив, що 12.08.2015 отримав лист Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області № 31/5-2068, в якому викладено прохання вжити заходи із встановлення обмежень вищевказаній організації у проведенні запланованих маршів, мітингів та ходів 15 та 16 серпня 2015 року. Зокрема за інформацією, наданою Одеським міським управлінням ГУМВС України в Одеській області, у вказаний період часу до м. Одеса можливий приїзд радикально налаштованих осіб, зокрема, футбольних вболівальників («Ультрас») ФК «Шахтар», ФК «Дніпро», ФК «Зоря», які можливо будуть намагатися спровокувати правопорушення, що значно збільшує ризик виникнення порушень громадського порядку та випадків непокори органам виконавчої влади. Також позивач вказує на факти існування загострення конфлікту навколо ЛГБТ-спільноти, що нещодавно мали місце у місті Одеси. 
		4. Посилаючись на положення ст. 39 Конституції України, ст. 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII, ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пп.3 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про основи національної безпеки України», виконавчий комітет Одеської міської ради вказує на наявність правових підстав для обмеження відповідача у реалізації права на проведення запланованого заходу з підстав існування ризику масових заворушень, порушення громадського порядку під час проведення таких зібрань. 
		5. З цього приводу позивач зазначив, що з поданого позивачем листа-повідомлення не вбачається деталізованої інформації щодо характеру проведення запланованих мирних зібрань, місць, часу, маршрутів їх проведення, орієнтовної кількості учасників, даних щодо осіб, відповідальних за їх проведення тощо, що унеможливлює вжиття органами місцевого самоврядування та правоохоронними органами необхідних заходів в інтересах громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення саме у місцях проведення таких заходів та в обсягах, які відповідатимуть кількості осіб, що планують взяти участь у відповідному заході. 
		Крім того, позивач зазначив, що 14.08.2015 о 19:30 годині у м. Одесі в ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченка на стадіоні ФК «Чорномрець» заплановано проведення матчу між командами ФК «Шахтар» (м. Донецьк) та ФК «Дніпро» (м. Дніпропетровськ); 16.08.2015 о 19:00 годині у вказаному місці також планується проведення футбольного матчу між командами ФК «Чорноморець» (м. Одеса) та ФК «Зоря» (м. Луганськ). 
		6. Поряд з цим, позивач звертає увагу суду, що центральна частина міста, у якій організатором заходу заплановано проведення масових заходів, є важливим об`єктом міської інфраструктури, через які щоденно проходять численні потоки людей, транспорту, туристів. Ці зони на сьогодні є такими, що передбачають скупчення людей та вважаються небезпечними для життя й здоров`я населення, у разі проявів неконтрольованого групування населення, а проведення неконтрольованих масових акцій в громадських місцях Одеси, знаходження значної кількості людей в одному місці може створити реальні шкідливі наслідки як для громадян, що мешкають або працюють поблизу, гостей міста, загального санітарного стану міста, так і для здоров`я самих учасників акції.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		7. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року адміністративний позов виконавчого комітету Одеської міської ради задоволений частково. 
		Обмежено право на мирне зібрання шляхом заборони засновнику та голові організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1 , засновнику та секретарю організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_4 проведення 15 серпня 2015 року Маршу Рівності у місті Одесі. 
		У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
		8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що всупереч положенням ст. 39 Конституції України, організаторами заходу не забезпечено належне завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у спосіб, який надав би можливість здійснення вказаними органами покладених на них повноважень щодо забезпечення громадського контролю під час проведення відповідного мирного зібрання, що свідчить про порушення відповідачами встановленого порядку проведення мирних зібрань, в зв`язку з чим проведення 15 серпня 2015 року у місті Одесі Маршу Рівності представників ЛГБТ-спільноти могло створити реальну небезпеку і загрозу громадському порядку у місті, здоров`ю та життю осіб, які братимуть у них участь, а також інших громадян та гостей міста Одеси, що є підставою для обмеження права на його проведення.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		9. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року - без змін.
		10. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
		11. 05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 ( касатор ) подала касаційну скаргу.
		12. У касаційній скарзі відповідач просить:
		Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. 
		У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.
		Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
		13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2018 для розгляду справи № 815/4612/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоус О.В., суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 для розгляду справи № 815/4612/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
		14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		15. Зокрема ОСОБА_1 посилається на те, що позивачами не надано доказів на підтвердження наявності будь-яких реальних загроз учасникам Маршу , а також, що лист, адресований Одеському міському голові, на який посилається позивач та який був отриманий міською радою 29.07.2015, не є листом-повідомленням про проведення заходів, а є листом-зверненням щодо узгодження деталей проведення Маршу Рівності 15.08.2015 у м. Одесі з міською радою та іншими органами влади, які покликані забезпечувати свободу мірних зібрань у місті. Відповідачі зазначили, що відвідували уповноважені органи з метою узгодження деталей проведення заявленого заходу у рамках фестивалю Одеса Прайд-2015, однак, на момент розгляду справи судом кінцевий результат ними не з`ясований, оскільки правоохоронними органами запропоновано проведення заходів на Куликовому полі у м. Одесі, проте, зазначене місце відповідачами не погоджено з огляду на події, що сталися у вказаному місці 2 травня 2014 року. У проведенні заходу в іншому місці їм відмовлено.
		IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.2015 на адресу Одеського міського голови надійшов лист-повідомлення від голови організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» співорганізатора Маршу рівності ОСОБА_1 , у якому зазначено, що у період з 13 по 16 серпня 2015 року у м. Одесі відбудуться масові заходи в рамках проведення фестивалю квір-культури «Одеса Прайд-2015», під час якого заплановане проведення відкритих дискусійних площадок, показ короткометражних фільмів на проблематику СОГІ та мирної акції у формі демонстрації «Марш Рівності». Відповідно до вказаного повідомлення початок «Маршу Рівності», в якому візьмуть участь представники ЛГБТ-спільноти: лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери, має відбутися о 9:30 годині 15 серпня 2015 року в центральній частині м. Одеси. Також у листі наведене посилання на План заходів фестивалю квір-культури «ОдесаПрайд-2015 року», доступний на електронному ресурсі. З наведеного плану вбачається, що в рамках проведення вищезгаданого фестивалю планується воркшоп, флешмоби, квест-екскурсія, дискусійні майданчики з актуальних питань відповідної тематики, презентація арт-виставки, фуршет, час для вільного спілкування, фестиваль короткометражного кіно, ярмарка, пляжна вечоринка, вулична правозахисна акція. У відповідному плані міститься орієнтовний час проведення цих заходів без визначення місць їх проведення та кількості учасників.
		17. 12 серпня 2015 року Одеське міське управління Головного управління МВС України в Одеській області звернулось до міського голови листом від №31/5-2068, в якому викладено прохання щодо вжиття заходів із встановлення обмежень вищевказаній організації у проведенні запланованих маршів, мітингів та ходів 15 та 16 серпня 2015 року окрім тих, що передбачені офіційними заходами Одеської міської ради та Одеської обласної державної адміністрації.
		18. У вказаному листі наведена інформація про існування високої вірогідності виникнення протистояння та конфліктних ситуацій між учасниками акції та особами, які не беруть у ній участь, що може привести до різкого загострення ситуації, а саме, виникнення заворушень, вчинення злочинів, чим створюється загроза охороні здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Так, 14 та 16 серпня 2015 року заплановані футбольні матчі, у зв`язку з проведенням яких у місті очікується скупчення радикально налаштованих вболівальників футбольних команд - учасників відповідних матчів «Ультрас», які можуть спровокувати правопорушення, що збільшує ризик виникнення порушень громадського порядку та випадків непокори органам виконавчої влади. Також вищезгаданим органом у листі зазначено, що патріотично налаштовані громадяни, які підтримують європейські цінності, виступають проти проведення Маршу Рівності у формі ходи та звернуто увагу на те, що 20.07.2015 біля розважального закладу «Libertin», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 60, в якому збираються представники ЛГБТ-спільноти: лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери, невстановленою особою було підкинуто бойову гранату, внаслідок вибуху якої постраждав охоронець закладу.
		19. Також, 12.08.2015 до міського голови звернулись голови релігійних установ Одеської області з проханням не допустити проведення анонсованого в рамках фестивалю «Одеса Прайд-2015» заходу у вигляді параду представників ЛГБТ-спільноти як такого, що є недоречним, суперечить здоровому глузду та порочить репутацію міста.
		20. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу на те, що в матеріалах справи міститься лист директора департаменту внутрішньої політики Одеської міської ради Жильцова О.С. голові організаційного комітету «ОдесаПрайд-2015» ОСОБА_1, у якому вказується на відсутність можливості узгодження заходу в зв`язку з тим, що у повідомленні від 29.07.2015 щодо проведення ходи 15 серпня 2015 року відсутні необхідна інформація, а саме: хто, де (адреса або маршрут), коли, в який час, з якою метою проводить мирне зібрання громадян (при вуличному ході обов`язково вказується маршрут прямування), передбачувана кількість учасників, прізвище, ім`я та по батькові особи, відповідальної за проведення масового заходу (організатора), серія і номер його паспорта, ким і коли виданий, місце прописки, номер контактного телефону, підпис організатора із зазначенням дати документа.
		21. Крім того, в матеріалах справи міститься лист представників захисних громадських організацій м. Одеса (ГО «Рада громадської безпека», ВО «Автомайдан», ВПГО «Самооборона майдану», ГО «Самооборона Одеси», БФ «Небайдужий народ», Ветерани «Днепр-1», НВФ «Правий сектор» та інші) на адресу голови Одеської ОДА, начальника ГУ МВС України в Одеській області, міському голові м. Одеса, начальнику СБУ в Одеській області, прокурору Одеської області, у якому зазначається, що проведення гей-параду може призвести до масового безладу та викликати бурю негативних емоцій, які спричинять правопорушення. Його проведення є дуже небезпечною провокацією. 
		IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		22. Конституція України від 28 червня 1996 року
		22.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		22.2. Статтею 39 Конституції України встановлено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
		22.3. У відповідності до статті 68 Конституції України при здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		23. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року 
		23.1. Частиною другою статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що здійснення прав на свободу зібрань та об`єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		24. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, ратифікований ще Указом президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII
		24.1. Статтею 21 Міжнародного пакту, також визнається право на мирні збори. Зазначена стаття визначає, що користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров`я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.
		25. Цивільний кодекс України
		25.1. Стаття 315 ЦК України, передбачає право фізичних осіб на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо. Відповідно до частини другої цієї статті обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону.
		26. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від  21.05.1997  №  280/97-ВР
		26.1. Статтею 38 Закону передбачено, що до відання виконавчого комітету Одеської міської ради належать повноваження щодо вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.
		V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		27. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		28. Судами досліджено повідомлення, надіслане відповідачем у справі до органу місцевого самоврядування та Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, згідно якому суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в ньому відсутня необхідна інформація про заплановані заходи, а саме, не визначено форми проведення всіх запланованих заходів, часу, місця їх проведення, в тому числі й маршруту руху запланованого Маршу Рівності, орієнтовної кількості учасників заходів, не наведено будь-якої інформації про уповноважених (організаторів) відповідних заходів.
		29. Верховний Суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено механізму попереднього узгодження умов проведення мирного зібрання, тоді як законодавством встановлено повідомний характер проведення мирних зібрань, що не передбачає отримання від органів влади відповідних погоджень, однак зобов`язує організаторів заходу самостійно надавати вичерпну інформацію про запланований захід. 
		30. Проте суди у своїх рішеннях посилалися на п. 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 № 9306-XI «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР», який, на їх думку, діяв в частині, що не суперечив чинному законодавству України, та відповідно до якого у заяві про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації мають зазначатися мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.
		31. Суд вважає таке посилання помилковим, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року №4-рп/2001 (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) роз`яснено, що положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.
		32. Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих законодавчих актів Союзу PCP» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, та за умови, що вони не суперечать Конституції і законом України.
		33. Відповідно до наведеного указу заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення. При проведенні вказаних заходів уповноважені (організатори), а також інші учасники зобов`язані додержуватися радянських законів. Виконавчий комітет ради народних депутатів забороняє такі заходи, якщо мета їх проведення суперечить Конституції СРСР, конституціям союзних і автономних республік або загрожує громадському порядку і безпеці громадян.
		34. Викладене свідчить, що указ суперечить Конституції України, оскільки він встановлює дозвільний характер на мирні зібрання, а ст.39 Конституції України - повідомний. Згідно указу про такі зібрання має бути повідомлено не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення, а згідно ст.39 Конституції України - завчасно. Мирне зібрання відповідно до Указу може бути заборонене виконавчим комітетом ради народних депутатів, а за Конституцією України - обмеження може бути встановлене лише судом. Указ дозволяє проведення мирних зібрань лише з метою, що не суперечить Конституції СРСР та при додержанні радянських законів, а згідно постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих законодавчих актів Союзу PCP», застосування актів законодавства Союзу PCP дозволяється, якщо вони не суперечать Конституції і законам України.
		35. Крім того, Європейський суд з прав людини рішення у справі «Верєнцов проти України» (рішення стало остаточним 11.07.2013) констатував: «… тоді як Конституція України вимагає завчасного повідомлення органів влади про намір провести демонстрацію та закріплює, що будь-яке його обмеження може встановлюватися лише судом, Указ 1988 року, розроблений відповідно до Конституції СРСР 1978 року, передбачає, що особи, які бажають провести мирну демонстрацію, повинні отримати дозвіл від місцевих органів влади, які також мають право заборонити будь-яку таку демонстрацію. З преамбули Указу зрозуміло, що він був призначений для абсолютно інших цілей, а саме - надання органами влади засобів для висловлення своїх поглядів на користь певної ідеології лише деяким категоріям осіб, що саме по собі є несумісним з самою суттю свободи зібрань, що гарантується Конституцією України. … Суд також відзначає, що, як загально визнано, постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» стосується тимчасового застосування законодавства Радянського Союзу, і досі парламентом України не було введено в дію жодного закону, який би регулював порядок проведення мирних демонстрацій, хоча статті 39 та 92 Конституції чітко вимагають того, щоб такий порядок було встановлено законом, тобто актом парламенту України. Хоча Суд погоджується з тим, що державі може знадобитися певний час для прийняття законодавчих актів протягом перехідного періоду, він не може погодитися з тим, що затримка у понад двадцять років є виправданою, особливо коли йдеться про таке фундаментальне право як свобода мирних зібрань» (п. 54, 55).
		36. Враховуючи вищенаведене, строк подання заяви на мирні зібрання повинен бути розумним з врахуванням строку, протягом якого виконавчий орган або орган місцевого самоврядування може прийняти заходи по охороні громадського порядку.
		37. Лист-повідомлення від голови організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» співорганізатора Маршу рівності ОСОБА_1 , у якому зазначено, що у період з 13 по 16 серпня 2015 року у м. Одесі відбудуться масові заходи в рамках проведення фестивалю квір-культури «Одеса Прайд-2015», під час якого заплановане проведення відкритих дискусійних площадок, показ короткометражних фільмів на проблематику СОГІ та мирної акції у формі демонстрації «Марш Рівності» надійшов на адресу Одеського міського голови 29.07.2015. 
		38. Відповідно до вказаного повідомлення початок «Маршу Рівності», в якому візьмуть участь представники ЛГБТ-спільноти: лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери, має відбутися о 9:30 годині 15 серпня 2015 року в центральній частині м. Одеси. 
		39. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновку, що строк з 29.07.2015 (дата подання листа-повідомлення) по 15.08.2015 (дата проведення заходу) є достатнім для того, щоб Одеською міською адміністрацією були вжиті заходи для забезпечення безпеки та охороні громадського порядку.
		40. Відповідно до статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
		41. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
		42. Виходячи з положень зазначеної норми Основного Закону, мирні зібрання є одним із засобів відстоювання людиною і громадянином своїх прав, свобод та інтересів у демократичному суспільстві. Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов`язана забезпечити його ефективну реалізацію. Здійснення цього права не підлягає жодним обмеженням, крім випадків установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
		43. Аналогічна правова позиція викладена у частині другій ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої здійснення права на свободу зібрань не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		44. Положеннями ст. 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» поняття національної безпеки визначено як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у різних сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
		45. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» об`єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи.
		46. Положеннями ст.6 вказаного нормативно-правового акта визначено, що пріоритетами національних інтересів України, зокрема, є гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина; розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів; захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України; зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві.
		47. Згідно зі статтею 3 цього Закону об`єктами національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
		48. Національні інтереси відповідно до зазначеного акта - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток; загрози національній безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
		49. В свою чергу, виходячи зі ст. 7 зазначеного Закону, серед загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві визначено воєнно-політичну нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України; загрозу посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян; структурну та функціональну незбалансованість політичної системи суспільства, нездатність окремих її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці тощо. 
		50. Згідно Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджене  наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2010 року № 550, громадський порядок - це система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об`єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі.
		51. Конституція встановлює вимогу про завчасне сповіщення органів влади про намір провести мирне зібрання для того, щоб зазначені органи мали можливість здійснити підготовчі заходи для забезпечення безперешкодного проведення мирного зібрання, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод учасників мирного зібрання, інших людей.
		52. Участь органів влади полягає у забезпеченні режиму максимального сприяння проведенню мирного зібрання, зокрема, у разі потреби, забезпечення присутності правоохоронних органів з метою дотримання громадського порядку на мирних зібраннях.
		53. Разом з тим, як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олінжер проти Австрії» від 29 червня 2006 року, оцінюючи побоювання представників влади стосовно можливості виникнення сутички між учасниками різних зборів, суд першої інстанції вірно зазначив, що такі побоювання мають бути підтверджені інформацією про те, що у попередні роки під час таких акцій справді мали місце випадки насильства. 
		54. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію з цього питання та наголошував: «само собою зрозуміло, що будь-яка демонстрація в громадському місці може викликати певний рівень порушення в звичайному житті та спричинити зіткнення» (Решение Европейского суда по правам человека по делу «Ойа Атаман против Турции (Oya Ataman v. Turkey); аналогічно у справі «Balcik and others v. Turkey»).
		55. Проте, «будь-яка демонстрація в громадському місці може викликати певний рівень порушення в звичайному житті, у тому числі порушення руху, і в тому разі, якщо демонстранти не беруть участь в актах насильства, для державних органів важливо показати певну ступінь терпимості до мирних зборів» (ashughyan v. Armenia).
		56. Щодо можливих провокацій Європейський суд з прав людини зазначає: «право на свободу мирних зібрань забезпечується для всіх, хто має намір організувати мирну демонстрацію. Можливість насильницьких контрдемонстрацій або можливість екстремістів з насильницькими намірами приєднатися до демонстраціїх не може, як така, відняти це право» ("arzte fur das leben" v. Austria).
		57. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що для прийняття рішення про задоволення позову, суд повинен пересвідчитися у реальності можливої загрози і така реальність має бути підтверджена відповідними доказами.
		58. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що реалізація своїх прав меншістю не повинна залежати від схвалення більшістю. Навіть в тому випадку, якщо інтереси певної групи осіб разюче відрізняється від інтересів основної маси населення, такі інтереси мають будуть дотримані. 
		59. Так, зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає: «хоча в якихось випадках інтереси особистості можуть бути поставлені в залежність від інтересів групи, демократія не зводиться до того, що погляди більшості повинні обов`язково переважати; необхідно дотримуватися балансу, який забезпечив би чесне і правильне ставлення до меншин і виключав би будь-які зловживання з боку домінуючої групи» (пункт 63 Рішення у справі Бачковський та інші проти Польщі від 3 травня 2007).
		60. Верховний Суд, проаналізувавши наявні матеріали справи та доводи касаційної скарги, вважає за доцільне вказати, що суди першої та апеляційної інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позову, помилково виходили із міркувань необхідності обмеження права на мітинг, у зв`язку з реальністю можливої загрози, оскільки така реальність не була підтверджена відповідними доказами.
		61. Виходячи з положень зазначених норм права, мирні зібрання є одним із засобів відстоювання людиною і громадянином своїх прав, свобод та інтересів у демократичному суспільстві. Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов`язана забезпечити його ефективну реалізацію. Здійснення цього права не підлягає жодним обмеженням, крім випадків, установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
		62. На думку Верховного Суду, позивачем не надано судам доказів, на підтвердження своїх припущень, стосовно реальності порушення громадського порядку, створення небезпеки заворушень та злочинів, наслідком яких є реальна загроза здоров`ю населення та правам і свободам інших людей.
		63. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив неправильне застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.
		64. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		65. Відповідно до частини п`ятої частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
		66. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховного Суд підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховного Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року - скасувати.
		3. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову виконавчого комітету Одеської міської ради до засновника та голови організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1 , засновника та секретаря організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_4, за участю третьої особи Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про обмеження у реалізації права на мирні зібрання - відмовити у повному обсязі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      Жук А.В.
		судді                                                                                           Мартинюк Н.М.
		                                                                                          Мельник-Томенко Ж.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...