Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2431/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2019. Зареєстровано: 01.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2019.
Дата набрання законної сили: 21.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 жовтня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/2431/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Пількова К.М.
		секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.
		за участю представників:
		позивача - Гришина Т.А. (прокурор), Ільчик М.О.,
		відповідача 1 - не з`явився,
		відповідача 2 - не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 (судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А., Козир Т.П.)
		та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 (суддя Пукшин Л.Г.)
		за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради
		до            1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенсфорд-Україна"
		2. Корпорації "Альтіс-Холдинг"
		про припинення робіт та повернення земельної ділянки,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
		1.1. Київська місцева прокуратура №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенсфорд-Україна" та Корпорації "Альтіс-Холдинг" про припинення здійснення робіт на Поштовій площі у Подільському районі міста Києва та повернення земельної ділянки.
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами здійснюється протиправна (без необхідних правовстановлюючих документів) забудова земельної ділянки, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Києва.
		2. Короткий зміст судових рішень
		2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2019, повернуто позовну заяву та додані до неї документи Київській місцевій прокуратурі на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
		2.2. Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що прокурором не виконано всі вимоги, визначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 про залишення позовної заяви без руху, а саме:
		? не надано доказів щодо визначення вартості спірних земельних ділянок та не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, чим порушено положення пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України;
		? не надано доказів на підтвердження статусу спірних земельних ділянок, як пам`яток місцевого значення та їх включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також не надано суду рішення Київської міської ради від 04.04.2017 №79/2301, про яке зазначено у заяві про усунення недоліків;
		? не надано належних обґрунтувань, що обранні прокуратурою способи захисту не суперечать закону, спрямовані на реальне відновлення прав та є ефективними в розумінні статті 5 Господарського процесуального кодексу України.
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3.1. У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2019, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.
		3.2. Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці, тобто позовна вимога у цій справі про повернення земельних ділянок, не пов`язана з їх вартістю, а фактично позов спрямовано на усунення перешкод у користуванні річчю, а не на відновлення певного блага, яке має вартість.
		Заявник також зазначає, що стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" не вимагає від прокурорів вказувати причини бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень, а навпаки обов`язком прокурора є захист інтересів держави.
		3.3. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій, заначивши, що прокурором не надано докази щодо підтвердження статусу земельних ділянок та рішення Київради від 04.04.2017, дійшли таких висновків з порушенням вимог частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в ухвалі місцевого господарського суду від 04.03.2019 суд не вимагав від прокурора надання таких доказів.
		3.4. Заявник зазначає, що недотримання відповідачами вимог земельного законодавства порушує інтереси держави та територіальної громади, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно використовувати та розпоряджатися землями міста Києва, які є територіями пам`яток археології, в своїх інтересах та регулювати земельні відносини з метою їх раціонального використання
		4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		4.2. Як установлено судами попередніх інстанцій, Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.03.2019 залишив позовну заяву прокурора без руху на підставі частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України та встановив заявнику час для усунення виявлених недоліків, шляхом надання суду: доказів, з яких можливо було б визначити вартість спірних земельних ділянок, які прокурор просить витребувати; доказів сплати прокурором судового збору у встановленому розмірі та порядку за три вимоги майнового характеру та три вимоги немайнового характеру; доказів наявності підстав для здійснення представництва прокуратури у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі Київської міської ради; належного обґрунтування, що обранні способи захисту не суперечать закону, спрямовані на реальне відновлення прав та є ефективними у розумінні статті 5 Господарського процесуального кодексу України; інформації щодо стану кримінального провадження №12015100120001272, а також останніх процесуальних дій, які вчинялися в межах даного кримінального провадження.
		4.3. Прокурором подано до Господарського суду міста Києва заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що позовна вимога про повернення земельних ділянок не пов`язана із їх вартістю, питання про оспорювання права власності на землю, яка була та залишається комунальною, не порушується, позов спрямовано на усунення перешкод у користуванні річчю, а не на відновлення певного блага, яке має вартість, а тому при поданні позову вірно сплачено судовий збір за шість немайнових вимог.
		4.4. Судами установлено, що у позовній заяві прокурор просив про припинення відповідачами робіт на Поштовій площі у Подільському районі міста Києва на ділянці загальною площею 6487 кв. м., з яких 4747 кв. м. - під будівлею №1, 840 кв. м. - під будівлею №2 та 900 кв. м. - під будівлею №3, а також про зобов`язання повернути позивачу ці земельні ділянки.
		4.5. Тобто, як визначено судами, в частині повернення ділянок позовні вимоги стосуються усунення перешкод у користуванні ними шляхом витребування у відповідачів з подальшою передачею позивачу.
		4.6. Відповідно до пункту 8 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
		4.7. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		4.8. Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір".
		4.9. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		4.10. Згідно частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
		4.11. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
		4.12. Статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		4.13. Згідно з частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
		4.14. Таким чином, позовні вимоги про повернення земельної ділянки у розумінні змісту даної статті є майновою вимогою, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.
		4.15. Пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
		4.16. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна ? як рухомих речей, так і нерухомості, ? визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
		Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №923/441/18.
		4.17. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справі №922/1899/18 та у справі №910/4747/16 є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки у зазначених справах інший предмет спору та фактичні обставини справи.
		4.18. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що прокурор, не надавши доказів щодо визначення вартості спірних земельних ділянок та, відповідно, не сплативши судовий збір у встановленому законом розмірі, не виконав вимоги ухвали місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без руху чим порушив положення пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
		4.19. Крім того, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 було звернено увагу, що Київською місцевою прокуратурою №7 не надано та не зазначено жодних доказів наявності підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі Київської міської ради.
		4.20. Усуваючи недоліки позовної заяви, у заяві Київська місцева прокуратура №7 зазначила, що спірні землі мають особливий статус, оскільки у грудні 2016 року ділянкам на Поштовій площі було надано статус пам`ятки місцевого значення та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а тому порушення відповідачами права власності територіальної громади міста на землю, потребує втручання органів прокуратури в порядку наданих Конституцією України представницьких повноважень.
		4.21. Так, згідно із частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		4.22. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		4.23. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		4.24. Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. 
		4.25. Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		4.26. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		4.27. Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
		4.28. Колегія суддів звертає увагу на те, що за своїм змістом "інтереси держави" відрізняються від інтересів інших сторін господарського процесу. В основу перших завжди покладена потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, Державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.
		4.29. "Інтереси держави" в різних випадках можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів влади та місцевого самоврядування. В такий спосіб, враховуючи те, що "Інтереси держави" є оціночним поняттям, вирішення судом питання щодо наявності або відсутності "інтересу держави" у конкретній справі належить до дискреційних повноважень суду.
		4.30. Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		4.31. Частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, зокрема, щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності.
		4.32. Отже, законодавством визначена можливість суб`єктів господарювання користуватися земельними ділянками державної або комунальної форми власності виключно за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада.
		4.33. Однак, як вбачається з матеріалів справи до суду з цим позовом звернувся Керівник Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради.
		4.34. Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
		4.35. Колегія суддів звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).
		4.36. Разом з тим, судами обох інстанцій не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Київською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.
		4.37. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
		Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		4.38. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		4.39. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
		4.40. З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.
		4.41. Ураховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що прокурор не виконав умови ухвали місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без руху та не довів необхідності захисту інтересів держави саме ним, не обґрунтував підстави звернення до суду з позовом від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не надав належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, в даному випадку, прокурором не доведено наявності правових підстав щодо представництва інтересів Київської міської ради.
		4.42. При цьому, судами обґрунтовано установлено, що прокурор не надав суду докази що підтверджують обставини, викладені у заяві про усунення недоліків, а саме: підтвердження статусу спірних земельних ділянок як пам`яток місцевого значення; підтвердження того, що такі земельні ділянки занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також не надано суду рішення Київської міської ради №79/2301 від 04.04.2017 про яке вказується у заяві про усунення недоліків.
		4.43. Положеннями пункту 5 частини третьої статті 162, частини другої статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
		4.44. Положеннями частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позивачем у строк, визначений ухвалою про залишення позовної заяви без руху, недоліки не усунуто, заява вважається неподаною і повертається разом із доданими до неї документами особі, що її подала, що однак, не позбавляє позивача права на повторне звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.
		4.45. Зазначені обставини щодо не усунення недоліків позовної заяви були комплексно оцінені судом першої інстанції та перевірені в процесі апеляційного перегляду справи.
		Таким чином, скаржником не спростовано висновки судів попередніх інстанцій, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без руху, що є підставою для повернення позовної заяви відповідно до положень частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
		4.46. Доводи наведені у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки аналогічні доводам та підставам, викладеним в апеляційній скарзі, а отже вже були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовими рішеннями.
		5. Висновки Верховного Суду
		5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		5.2. Згідно із частиною третьою статті 304 зазначеного Кодексу касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		5.4. Згідно із частою першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		5.5. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.
		6. Розподіл судових витрат
		6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/2431/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                          В. А. Зуєв
		 
		Судді                                                                                                    Н. О. Багай
		 
		          К. М. Пільков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...