Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/4269/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2019. Зареєстровано: 15.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2019.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019
Номер судового провадження: 11-кп/807/1577/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014080060003110

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        Дата документу 13.11.2019 Справа № 335/4269/15-к
		 
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		 
		 
		Провадження №11-кп/807/1577/19                          Головуючийв 1-йінстанції  ОСОБА_1  
		Єдиний унікальний№ 335/4269/15-к 
		Категорія  ст. 190 ч. 3 КК України Доповідач в 2-й інстанції  ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2019 року     м. Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі суддів:
		   
		   головуючого ОСОБА_2 ,
		   суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		   при секретарі ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, в режимі відео конференції, матеріали кримінального провадження відносно
		 
		ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ганнівка Якимівського району Запорізької області, громадянина України, одруженого, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
		 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
		 
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Енергодар Запорізької області, громадянина України, одруженого, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_3 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
		 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України
		 
		за участю прокурора ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 , 
		 
		за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_11 , потерпілої ОСОБА_12 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 25 липня 2019 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		в апеляційнійскарзі прокурор вважає, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 і ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190 КК України, які зроблені внаслідок істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону, через неповноту судового розгляду, і є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому вирок підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.ст.409-412 КПК України.
		Під час судового розгляду кримінального провадження, судом упереджено та неправомірно взято до лише частина доказів та необґрунтовано спростовані інша їх частина.
		Так після початку судового розгляду судом відповідно до вимог ст.349 КПК України було визначено обсяг доказів, щодо підлягали дослідженню і порядок їх дослідження. Окрім інших доказів підлягали дослідженню документи складені в результаті фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій (далі матеріали НСРД).
		Разом з тим, досліджуючи вказані докази суд фактично дійшов висновку, що вони є недопустимими, пославшись при цьому на положення ч.12 ст.290 КПК України, відповідно до якого, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів іншій стороні, суд не має права допустити відомості, що містяться в них як докази безпосередньо під час судового провадження.
		Суд зазначив у вироку, що стороні захисту не були відкриті клопотання слідчого про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та ухвали слідчих суддів апеляційного суду Запорізької області про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відтак оцінка вказаним доказам судом не надавалась.
		Вказаних висновків суд дійшов з власною ініціативи і без винесення відповідної ухвали, адже фактично стороною захисту, як таке не заявлялось клопотання про визнання доказів недопустимими через не відкриття їй певних матеріалів. До того ж ці висновки суду фактично прийняті в порушення вимог ч. ч.1, 6 ст. 22 КПК України. Таке рішення суду також позбавило можливості прокурора заявити клопотання про проведення відповідної експертизи, задля спростування позиції обвинувачених про те що голоси зафіксовані на аудіо записах належать не їм. З висновками суду щодо неналежності як доказів матеріалів НСРД через недотримання стороною обвинувачення положень ст.290 КПК України також не погоджується. Вважає, що матеріали негласних слідчих дій (протоколи слідчих дій як доказ) можуть бути визнані недопустимими у тому випадку, якщо вони отримані внаслідок порушення прав свобод, тобто якщо порушення прав і свобод відбулося раніше або під час отримання такого доказу, а не після його отримання.
		Судом безапеляційно було констатовано, що стороною обвинувачення стороні захисту не були відкриті клопотання слідчого про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та ухвали слідчих суддів апеляційного суду Запорізької області про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, однак при цьому суд не з`ясував причини з яких вищевказані документи не були відкриті стороні захисту на момент завершення досудового розслідування, і не надав прокурору можливості відкрити їх на стадії судового розгляду.
		З цього приводу зазначає, що на момент завершення досудового розслідування клопотання про надання дозволу на проведення НСРД і ухвали слідчих суддів апеляційного суду не були розсекречені, відповідно, сторона обвинувачення не мала можливості відкрити їх стороні захисту. Крім цього, матеріали вказаного кримінального провадження направлялися в суд ще у 2015 році, а на той час не існувало чіткої правової позиції вищого судового органу, щодо обов`язкової необхідності розсекречення прокурором процесуальних документів, які були підставами для надання дозволу на проведення НСРД, після завершення досудового розслідування і відкриття їх стороні захисту.
		Прокурором відповідно до вимог ст.290 КПК України були відкриті саме ті матеріали, які були в його розпорядженні, зокрема і протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, при цьому сторона захисту, ані на стадії закінчення досудового розслідування, а лише на стадії судового розгляду, а саме на початку прослуховування аудіо записів, поставила під сумнів законність проведення НСРД, і у той ж час не зверталася з клопотанням про надання доступу до ухвал слідчих суддів, якими надавалися дозволи на їх проведення.
		В основу висновків про недопустимість матеріалів НСРД суд поклав висновки Великої Палати Верховного суду викладені у постанові від 16.01.2019. Зауважує, що траплялися випадки коли навіть Касаційний Кримінальний суд у своїх рішеннях ухвалених після 16.01.2019 в контексті визнання допустимих чи недопустимих доказів при виконанні сторонами положень ст.290 КПК України, відступав від позицій викладених у п.63 постанови Великої палати Верховного суду. До того ж на 11.09.2019 Великою Палатою Верховного суду призначено подібного роду провадження (справа № 640/6847/15-к провадження № 13-43кс19), з огляду на те на відміну від раніше висловлених висновків у постановах Верховного Суду України від 16 березня 2017 року та Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду вважала, що положення частини дванадцятої статті 290 КПК України не можуть зводитись виключно до категоричної заборони суду допустити як докази будь-які відомості, що містяться у матеріалах, які не були відкриті сторонам після завершення досудового розслідування.
		Таким чином, докази у вигляді результатів НСРД повинні бути безумовно відкриті стороні захисту у порядку, визначеному ст.290 КПК України. Однак процесуальні документи, а саме ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД можуть бути надані і під час судового розгляду справи у суді першої інстанції (і на мою думку навіть під час апеляційного розгляду, якщо це питання виникло на цій стадії процесу).
		Вважає,що стороноюобвинувачення намомент направленняобвинувального актув судбули належнимчином виконанівимоги ч.ч.1,2ст.290КПК Українищодо розкриттястороні захистудоказів уКримінальному провадження,а процесуальнірішення судуприйняті підчас розглядупровадження унеможливиливиконання уповному обсязіпрокурором вимогч.ч.11,12ст.290КПК Українипід чассудового розгляду, тому остаточні висновки суду щодо недопустимості ряду доказів є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону.
		Саме визнання недопустимими доказами результатів НСРД, які на його переконання є ключовими доказами вини обвинувачених, призвело до неправильних остаточних висновків суду, адже решта доказів (показання свідків, виписки по особових рахунках, протоколи обшуків, оглядів, виїмки тощо) є непрямими доказами і лише опосередковано свідчать про причетність ОСОБА_7 і ОСОБА_6 до вчинених кримінальних правопорушень, однак безпосередньо не вказують на їх вину. Тому оцінка цих доказів без сукупної оцінки з доказами отриманих за результати проведення НСРД фактично не мала зиску, і позбавило сторону обвинувачення належним чином обґрунтувати позицію щодо доказового значення цих доказів як в цілому, так і по кожному конкретному епізоду обвинувачення.
		Просить вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , скасувати. Призначити новий розгляд зазначеного провадження в суді першої інстанції.
		 
		В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_11 вважає вирокнезаконним,необґрунтованим татаким,що підлягаєскасуванню знаступних підстав:зокрема черезнеповноту судовогорозгляду,невідповідність висновківсуду,викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотні порушення кримінального процесуального закону.
		Так, як зазначено у вироку відповідно до протоколу огляду від 17 лютого 2015 року (т.5, а.с. 18-21) предметом огляду є диск для лазерних систем зчитування. У ході огляду вмісту диску встановлено, що він містить аудіофайли розмов абоненту радіоелектронного засобу ІМЕІ НОМЕР_1 за період з 28 січня 2015 року по 16 лютого 2015 року, а також текстові файли з реквізитами сеансів вказаних з`єднань. У ході прослуховування аудіофайлів, що містяться на оптичному диску, який є предметом огляду, відібрано розмови, які мають доказове значення для кримінального провадження, та здійснено їх стенограму (російською мовою) із зазначенням дати та часу дзвінка та номеру контактного абонента.
		Однак, суд першої інстанції не надав указаному доказу, а саме змісту зафіксованих розмов, жодної оцінки, обмежившись у вироку лише згадкою про протокол, хоча вказаний доказ очевидно мав значення для кримінального провадження.
		Також, відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 лютого 2015 року (т.5, а.с.22) під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру мобільного зв`язку оператора ПАТ "МТС-Україна" НОМЕР_2 , який використовується ОСОБА_6 , встановлена інформація, яка має суттєве значення для встановлення об`єктивної істини за матеріалами вказаного кримінального провадження. Натомість, указаним доказам судом першої інстанції не надано жодної оцінки.
		Судом у вироку зазначено, що відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12 грудня 2014 року (т.5, а.с.23) під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру мобільного зв`язку оператора ПАТ "МТС-Україна" НОМЕР_2 , який належить невстановленій особі під ім`я ОСОБА_13 , встановлена інформація, яка має суттєве значення для встановлення об`єктивної істини за матеріалами вказаного кримінального провадження.
		Хоча очевидно, що це той самий номер, який використовується ОСОБА_6 . Відповідно до протоколу огляду від 16 лютого 2015 року (т.5, а.с.24-28) предметом огляду є диск для лазерних систем зчитування. У ході огляду вмісту диску встановлено, що він містить аудіофайли розмов абоненту радіоелектронного засобу з сім-картою НОМЕР_2 за період з 11 листопада 2014 року по 29 грудня 2014 року, а також текстові файли з реквізитами сеансів вказаних з`єднань. У ході прослуховування аудіофайлів, що містяться на оптичному диску, який є предметом огляду, відібрано розмови, які мають доказове значення для кримінального провадження та здійснено їх стенограму (російською мовою) із зазначенням дати та часу дзвінка та номеру контактного абонента.
		Указаним доказам судом першої інстанції не надано жодної оцінки. 
		Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 лютого 2015 року (т.5, а.с.29) під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру мобільного зв`язку оператора ПАТ "МТС-Україна" НОМЕР_3 , який використовується ОСОБА_14 , встановлена інформація, яка має суттєве значення для встановлення об`єктивної істини за матеріалами вказаного кримінального провадження. 
		Судом зазначено, що відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12 грудня 2014 року (т.5, а.с.30) під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру мобільного зв`язку оператора ПАТ "МТС-Україна" НОМЕР_3 , який належить невстановленій особі під ім`я ОСОБА_15 , встановлена інформація, яка має суттєве значення для встановлення об`єктивної істини за матеріалами вказаного кримінального провадження. Хоча очевидно, що це той самий номер, який використовується ОСОБА_14 . Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки результату обшуку автомобіля ВАЗ 2108 та гаража № НОМЕР_4 . Також поза увагою суду залишились показання свідка ОСОБА_16 , що йдуть урозріз із версією захисту. Версія захисту щодо оформлення карток для родичів та безпідставне отримання коштів з банкоматів з огляду на наявні у справі докази взагалі є неправдоподібною.
		Просить повторно дослідити наведені в апеляційній скарзі докази та повторно допитати свідків обвинувачення, вирок скасувати, призначити новий розгляд у кримінальному провадженні в суді першої інстанції в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання.
		 
		В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_12 вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим. Зауважує, що її завдана матеріальна шкода в сумі 35591 грн. 95 коп. Роблячи висновок у оскаржуваному вироку про те, що надані обвинуваченням та досудовим слідством докази невинуватості обвинувачених у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, є недопустимими та не відносяться до висунутого обвинувачення, суд не дотримався вимог закону у цій частині. Не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду про порушення правил відкриття стороною обвинувачення стороні захисту доказів. Це потягло за собою невірні висновки суду у справі, як наслідок незаконний та необґрунтований виправдувальний вирок. Просить скасувати вирок, ухвали новий вирок, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнати винуватими та засудити за обвинуваченням за ч. 3 ст. 190 КК України. Задовольнити її цивільний позов. Дослідити в судовому засіданні всі надані стороною обвинуваченням докази. 
		 
		Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, який підтримав апеляційні скарги, захисника та обвинувачених, у тому числі і в останньому слові, які просили вирок залишити без змін; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги потерпілих та прокурора задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
		 
		Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 25 липня 2019 року  ОСОБА_6  визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.  ОСОБА_7  визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень на підставі п.2 ч.1 ст. 373КПК України.
		Цивільні позови ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,  ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 - залишено без розгляду. В вироку вирішена доля речових доказів по справі.
		 
		Як вбачається з вироку суду, згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №1201408060003110 від 15 липня 2014 року, зміненого прокурором під час судового розгляду даного кримінального провадження, в порядку ст.338 КПК України та погодженого в.о. обов`язки керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 05 травня 2018 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень при наступних обставинах:
		Приблизно у травні 2014 року, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, розробили злочинну схему незаконного збагачення шляхом здійснення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, розподіливши план реалізації злочинних дій на декілька етапів.
		На першому етапі розробленого плану необхідно було отримати доступ до карткового банківського рахунку, оформленого на іншу особу. На другому етапі знайти на інтернет-сайтах майно, яке вони начебто будуть купувати, із встановленням номеру телефону потенціального продавця, номеру його карткового банківського рахунку і визначенням виду товару. Наступний етап, це встановити контакт з продавцем товару та повідомити йому про його начебто оплату. Після чого, шляхом обману змусити продавця товару під приводом начебто отримання платежу за товар, перерахувати грошові кошти, які знаходяться на його банківській картці та йому належать на картку підконтрольну їм. А після отримання грошових коштів безготівковим способом на підконтрольний їм картковий банківський рахунок, в подальшому перевести отримані гроші в готівку та заволодіти ними.
		Для реалізації розробленого плану ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими особами було розподілено обов`язки, згідно зякими: невстановлена особаздійснювала пошукна інтернет-сайтахоголошень пропродаж різноманітнихтоварів,телефонувала продавцямна номеримобільних телефонів,зазначених нимив оголошенняху якостіконтактних номерів,та вводячиїх воману,домовлялася провартість йогопродажу,пропонувала придбати виставлений на продаж товар на умовах стовідсоткової передплати, для чого просила продавців надати йому реквізити банківськоїкартки,на якувона нібитоперерахує грошовікошти запридбання товару.
		Отримавши від продавців данні про номербанківської картки, до якої вони мають доступ та ОСОБА_33  володільця картки,телефонувала на мобільний номер володільця картки, представлявся співробітником банку та, вводячи в оману співрозмовника, повідомляла,що найого картковихрахунок очікуєдо зарахуваннягрошовий платіжнібито з корпоративного банківськогорахунку за придбання товару. Для прийняття зазначеного платежу володільцю картки необхідно підійти до банкомату або терміналу самообслуговування та,вставивши картку,здійснити деякіманіпуляції збанкоматом або терміналом самообслуговування,в результатічого,з картковогорахунку продавцятовару перераховувалисьгрошові коштина підконтрольніїй картковірахунки,та якізнаходились у володінні ОСОБА_7  та ОСОБА_6 . Під час розмови з продавцем товару невстановлена особа одночасно телефонувала ОСОБА_7  та,у разі перерахування продавцем грошових коштів на картку, що знаходилась у ОСОБА_7 , одразу давалавказівку зніматикошти зкартки,поки вонане заблокованабанком. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинні були знаходити осіб, які б за винагороду передавали їм у користування свої банківські картки. Після отримання банківських карток від власників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомляли невстановленій особі реквізити цих карток для зарахування на них коштів від продавців товарів. Після цього, ОСОБА_7 , знаходячись поряд з банкоматом, очікував дзвінка від невстановленої в ході досудового слідства особи, яка дзвонила ОСОБА_7 одночасно розмовляючи з продавцем товару та надаючи продавцю невірні інструкції щодо здійснення маніпуляцій з банкоматом або терміналом, маючи на меті змусити продавця здійснити перерахування коштів на картку ОСОБА_7 .. Далі ОСОБА_7 , слухаючи телефонну розмову невстановленої особи з продавцем товару та дочекавшись моменту перерахування продавцем на підконтрольну ОСОБА_7 карту коштів, або по команді невстановленої особи, негайно знімав через банкомат переведені продавцем кошти. ОСОБА_6 в цей час забезпечував доступ ОСОБА_7 до банкоматів та слідкував за оточуючими. Після зняття коштів з карток, ОСОБА_7 частину коштів залишав собі та ділив з ОСОБА_6 , а частину перераховував на картковий рахунок, підконтрольний невстановленій особі.
		29 жовтня 2014 року невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_29 на номер телефону НОМЕР_5 , який був вказаний у реквізитах оголошення про продаж холодильної вітрини, розміщеного на інтернет-сайті «OLX», та замовила запропонований нею до продажу на інтернет-сайті товар. Після чого ОСОБА_29 повідомила невстановленій особі реквізити своєї банківської карти № НОМЕР_6 , на яку потенційний покупець повинен був перерахувати грошові кошти у сумі 11500 гривень за замовлений товар. 
		Продовжуючи свій злочинний намір невстановлена особа діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_29 та представилась їй працівником ПАТ КБ «ПриватБанк». У ході розмови невстановлена особа повідомила ОСОБА_29 , що на її банківську картку № НОМЕР_6 надійшов електронний грошовий платіж, який можливо отримати лише за допомогою банкомату ПАТ «КБ «ПриватБанк», де вона зможе надати інформацію, як саме отримати цей грошовий платіж.
		Після чого, 29 жовтня 2014 року, коли ОСОБА_29 перебувала біля банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк», на її номер зателефонувала невстановлена особа, яка представилася все тим же працівником ПАТ КБ «ПриватБанк» та шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» призначеного для виконання банківських операцій пов`язаних з обігом грошових коштів, змусила ОСОБА_29 перерахувати з її банківської картки № НОМЕР_6 на банківську картку підконтрольну ОСОБА_7 , грошові кошти у сумі 14948 гривень.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_29 , які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_7 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 29 жовтня 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк», що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 14948 грн., які належали ОСОБА_29 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілій ОСОБА_29 завдана матеріальна шкода на загальну суму 14 948 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 14 948 гривень.
		Крім того, 30 жовтня 2014 року невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_28 на номер телефону НОМЕР_8 , який був вказаний у реквізитах оголошення про продаж меблевої стіни, розміщеного на інтернет-сайті «olx.ua», та замовила запропонований ним до продажу на інтернет-сайті товар. Після чого ОСОБА_28 повідомив невстановленій особі реквізити своєї банківської карти № НОМЕР_9 , на яку потенційний покупець повинен був перерахувати грошові кошти у сумі 5000 гривень за замовлений товар. 
		Продовжуючи свій злочинний намір невстановлена особа діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_28 та представилась їй працівником ПАТ КБ «ПриватБанк». У ході розмови невстановлена особа повідомила ОСОБА_28 , що на його банківську картку № НОМЕР_9 надійшов електронний грошовий платіж, який можливо отримати лише за допомогою банкомату ПАТ «КБ «ПриватБанк», де вона зможе надати інформацію, як саме отримати цей грошовий платіж.
		Після чого, 30 жовтня 2014 року, коли ОСОБА_28 перебував біля банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк», на його номер зателефонувала невстановлена особа, яка представилася все тим же працівником ПАТ КБ «ПриватБанк» та шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» призначеного для виконання банківських операцій пов`язаних з обігом грошових коштів, змусила ОСОБА_28 перерахувати з його банківської картки № НОМЕР_9 на банківську картку підконтрольну ОСОБА_7 , грошові кошти у сумі 11111 гривень та 6666 гривень.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_28 , які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_10 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 30 жовтня 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк», що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 17777 грн., які належали ОСОБА_28 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілому ОСОБА_28 завдана матеріальна шкода на загальну суму 17 777 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 18 493 гривень.
		Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_11 , оформлену на ім`я ОСОБА_34 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї, а також банківську карту № НОМЕР_12 , оформлену на ім`я ОСОБА_35 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_36 та ОСОБА_37 відомо не було.
		13листопада 2014року невстановленаособа зателефонувала ОСОБА_17 на номертелефону НОМЕР_13 ,який буввказаний уреквізитах оголошенняпро продажвесільної сукні,розміщеного наінтернет-сайті«olx.ua»,та замовилазапропонований нимдо продажуна інтернет-сайтітовар.Після чого ОСОБА_17 повідомив невстановленійособі реквізитисвоєї банківськоїкарти № НОМЕР_14 , оформленої вПАТ КБ«ПриватБанк»,на якупотенційний покупецьповинен бувперерахувати грошові кошти у сумі 4000 гривень зазамовлений товар.Продовжуючи свій злочинний намірневстановлена особадіючи запопередньою змовоюз ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_17  та представилась йому працівником ПАТ КБ «ПриватБанк».У ходірозмови невстановленаособа повідомила ОСОБА_17 ,що на його банківську картку № НОМЕР_14  надійшов електронний грошовий платіж,який можливоотримати лишеза допомогоюбанкомату ПАТ«КБ «ПриватБанк»,де вінзможе надати інформацію, як саме отримати цейгрошовий платіж. Після чого,13 листопада 2014року, коли ОСОБА_17 перебував біля банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк»,на йогономер зателефонувала невстановленаособа,яка представиласявсе тимже працівником ПАТ КБ «ПриватБанк» та шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальноїтехніки,а саме банкомату ПАТКБ «ПриватБанк» призначеного для виконання банківських операцій пов`язаних з обігом грошових коштів, змусила ОСОБА_17  перерахувати з його банківської картки № НОМЕР_14  на банківську картку підконтрольну ОСОБА_7 , грошові коштиу сумі12254гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_17 , які надійшли на рахунок банківських карток № НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , які знаходились у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 13 листопада 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_15 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудний, вул. Молодіжна, буд. 3, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 12254 грн., які належали ОСОБА_17 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілому ОСОБА_17 завдана матеріальна шкода на загальну суму 12 254 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 13024,96 гривен, яка складається з суми перерахунку  12524 гривень, та комісії банку  500,96 гривень.
		Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_16 , оформлену на ім`я ОСОБА_38 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_39 відомо не було.
		18 листопада 2014 року невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_40 на номер телефону НОМЕР_17 , який був вказаний у реквізитах оголошення про продаж весільної сукні, розміщеного на інтернет-сайті «olx.ua», та замовила запропонований ним до продажу на інтернет-сайті товар. Після чого ОСОБА_40 повідомила невстановленій особі реквізити своєї банківської карти № НОМЕР_18 , оформленої в ПАТ КБ «ПриватБанк», на яку потенційний покупець повинен був перерахувати грошові кошти у сумі 3500 гривень за замовлений товар. 
		Продовжуючи свій злочинний намір невстановлена особа діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_40 та представилась їй працівником ПАТ КБ «ПриватБанк». У ході розмови невстановлена особа повідомила ОСОБА_40 , що на її банківську картку № НОМЕР_18 надійшов електронний грошовий платіж, який можливо отримати лише за допомогою банкомату ПАТ «КБ «ПриватБанк», де вона зможе надати інформацію, як саме отримати цей грошовий платіж.
		Після чого, 18 листопада 2014 року, коли ОСОБА_40 перебувала біля банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк», на його номер зателефонувала невстановлена особа, яка представилася все тим же працівником ПАТ КБ «ПриватБанк» та шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» призначеного для виконання банківських операцій пов`язаних з обігом грошових коштів, змусила ОСОБА_40 перерахувати з її банківської картки № НОМЕР_18 на банківську картку підконтрольну ОСОБА_7 , грошові кошти у сумі 6336 гривень.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_40 які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_16 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 18 листопада 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_19 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 48, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 6336 грн., які належали ОСОБА_40 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілій ОСОБА_40 завдана матеріальна шкода на загальну суму 6336 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 6336 гривень.
		Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_20 , оформлену на ім`я ОСОБА_41 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_41 відомо не було.
		20листопада 2014року невстановленаособа зателефонувала ОСОБА_18 на номер телефону НОМЕР_21 ,який буввказаний уреквізитах оголошення про продажшкіряної куртки, розміщеного на інтернет-сайті «olx.ua», та замовилазапропонований нимдо продажуна інтернет-сайтітовар.Після чого ОСОБА_18 повідомив невстановленійособі реквізитибанківської карткисвоєї тещі ОСОБА_42 карти № НОМЕР_22 ,оформленої в ПАТ КБ «ПриватБанк», на яку потенційний покупець повинен був перерахувати грошовікошти усумі 200доларів СШАза замовленийтовар.Продовжуючи свійзлочинний намірневстановлена особадіючи запопередньою змовоюз ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_18 та представилась йому працівником ПАТ КБ«ПриватБанк».У ходірозмови невстановленаособа повідомила ОСОБА_18 ,що навказану банківську картку № НОМЕР_22  надійшов електронний грошовий платіж, який можливоотримати лишеза допомогоюбанкомату ПАТКБ «ПриватБанк»,де вінзможе надатиінформацію,як саме отримати цей грошовий платіж. Після чого, 20 листопада 2014 року, коли ОСОБА_18 перебував білябанкомату ПАТКБ «ПриватБанк»,на йогономер зателефонувала невстановленаособа,яка представиласявсе тимже працівникомПАТ КБ «ПриватБанк» та шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальноїтехніки,а самебанкомату ПАТКБ «ПриватБанк»призначеного длявиконання банківськихоперацій пов`язанихз обігомгрошових коштів,змусила ОСОБА_18 перерахувати звказаної банківськоїкартки № НОМЕР_22 на банківськукартку підконтрольну ОСОБА_7 ,грошові коштиу сумі1414гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_18 які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_20 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 20 листопада 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_23 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, буд. 50, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 1414 грн., які належали ОСОБА_18 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілому ОСОБА_18 завдана матеріальна шкода на загальну суму 1414 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 1500 гривень. 
		Крім того, 27 листопада 2014 року невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_26 на номер телефону НОМЕР_24 , та запропонувала останньому здійснити операцію у вигляді продажу товару. Продовжуючи свій злочинний намір невстановлена особа, діючи у змові з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_26 та представилась йому працівником ПАТ КБ «ПриватБанк». У ході розмови ОСОБА_26 будучи введеним в оману перерахував зі власної картки № НОМЕР_25 на банківську картку ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 6556 грн. 
		У подальшому ОСОБА_7 використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав грошові кошти у готівковій сумі 5665 грн. 
		Потерпілому ОСОБА_26 завдана матеріальна шкода на загальну суму 6556 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 6556 гривень.
		Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_26 , оформлену на ім`я ОСОБА_43 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_44 відомо не було.
		02грудня 2014 року невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_19  на номер телефону НОМЕР_27 , який був вказаний у реквізитах оголошення про продажсукні,розміщеного їйна інтернет-сайті«olx.ua»,та замовилазапропонований неюдо продажуна інтернет-сайтітовар.Після чого ОСОБА_19 повідомила невстановленійособі реквізити своєї банківськоїкарти № НОМЕР_28 , оформленої в ПАТ КБ«ПриватБанк», на яку потенційний покупець повинен був перерахувати грошовікошти у сумі 3000 гривень за замовлений товар.Продовжуючи свій злочинний намірневстановлена особа діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7  та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_19 та представилась їй працівникомПАТ КБ«ПриватБанк».У ході розмови невстановлена особа повідомила ОСОБА_19 , що на її банківську картку № НОМЕР_29 надійшов електроннийгрошовий платіж,який можливоотримати лишеза допомогоюбанкомату ПАТКБ «ПриватБанк»,де вінзможе надатиінформацію,як самеотримати цейгрошовий платіж. Після чого, 02 грудня 2014 року, коли ОСОБА_19 перебувала біля банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк», на її номер зателефонувала невстановлена особа, яка представилася все тим же працівником ПАТ КБ «ПриватБанк» та шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» призначеного для виконання банківських операцій пов`язаних з обігом грошових коштів, змусила ОСОБА_19 перерахувати з її банківської картки № НОМЕР_29 на банківську картку підконтрольну ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 8585 гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 , які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_26 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 02.12.2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_30 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Каштанова, буд. 18-а, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 8585 грн., які належали ОСОБА_19 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілій ОСОБА_19 завдана матеріальна шкода на загальну суму 8585 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 8585 гривень. 
		Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_31 , оформлену на ім`я ОСОБА_45 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_46 відомо не було.
		03 грудня 2014 року невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_25  на номер телефону НОМЕР_32 ,який був вказаний у реквізитах оголошення про продаж вечірньої сукні, розміщеного на інтернет-сайті «OLX.ua», та замовила запропонований нею до продажу на інтернет-сайті товар. Після чого ОСОБА_25  повідомила невстановленійособі реквізитисвоєї банківськоїкарти № НОМЕР_33 ,оформленої в ПАТ КБ «ПриватБанк», на яку потенційний покупець повинен був перерахувати грошовікошти усумі 10000гривень зазамовлений товар.Продовжуючи свій злочинний намір невстановлена особа діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7  та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_25  та представилась їй працівником ПАТ КБ«ПриватБанк».У ходірозмови невстановленаособа повідомила ОСОБА_25 ,що наїї банківську картку № НОМЕР_33  надійшов електронний грошовий платіж, який можливоотримати лишеза допомогоюплатіжного терміналуПАТ «КБ«ПриватБанк»,де воназможе надатиінформацію дляотримання цьогогрошового платежу. Після чого,03 грудня 2014року, коли ОСОБА_25  перебувала біля терміналу ПАТ КБ «ПриватБанк», який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, 2,на її номер зателефонувала невстановлена особа, яка представилася все тим же працівником ПАТ КБ «ПриватБанк» та шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме терміналу ПАТКБ «ПриватБанк» призначеного для виконання банківськихоперацій пов`язанихз обігомгрошових коштів, змусила ОСОБА_25  перерахувати з її банківської картки № НОМЕР_33 на банківську картку підконтрольну ОСОБА_7 ,грошові коштиу сумі3210гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_25 які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_31 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 03 грудня 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_30 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Каштанова, буд. 18-а, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 3210 грн., які належали ОСОБА_25 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілій ОСОБА_25 завдана матеріальна шкода на загальну суму 3210 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 3210 гривень. 
		Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_34 , оформлену на ім`я ОСОБА_47 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_47 відомо не було.
		05грудня 2014року невстановленаособа зателефонувала ОСОБА_23 на номер телефону НОМЕР_35 , який був вказаний у реквізитах оголошення про продажвесільної сукні,розміщеного на інтернет-сайті «OLX. ua»,та замовила запропонований ним до продажуна інтернет-сайтітовар.Після чого ОСОБА_23 повідомив невстановленій особі реквізити своєї банківської карти № НОМЕР_36 , оформленої в ПАТ КБ «ПриватБанк», на якупотенційний покупецьповинен бувперерахувати грошовікошти у сумі 7000 гривень за замовлений товар. Продовжуючи свій злочинний намірневстановлена особадіючи запопередньою змовоюз ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ,зателефонувала ОСОБА_23 та представиласьїй працівникомПАТ КБ«ПриватБанк».У ходірозмови невстановленаособа повідомила ОСОБА_23 ,що наїї банківськукартку № НОМЕР_36 надійшов електроннийгрошовий платіж,який можливоотримати лишеза допомогоюбанкомату ПАТКБ «ПриватБанк»,де воназможе надатиінформацію дляотримання цьогогрошового платежу. Після чого,05грудня 2014року,коли ОСОБА_23 перебував білябанкомату ПАТКБ «ПриватБанк»,на його номер зателефонувала невстановлена особа, яка представилася все тим же працівникомПАТ КБ«ПриватБанк» ташляхом обману,з використаннямелектронно-обчислювальної техніки, а саме банкомату ПАТКБ «ПриватБанк» призначеного длявиконання банківськихоперацій пов`язанихз обігомгрошових коштів,змусила ОСОБА_23  перерахувати з його банківської картки № НОМЕР_36  на банківськукартку підконтрольну ОСОБА_7 ,грошові коштиу сумі10381,44гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_23 , які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_34 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 05 грудня 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_30 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Каштанова, буд. 18-а, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 10381,44 грн., які належали ОСОБА_23 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілому ОСОБА_23 завдана матеріальна шкода на загальну суму 10381,44 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 10381,44 гривень, моральної шкоди в сумі 10000 гривень.
		Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_37 , оформлену на ім`я ОСОБА_48 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_49 відомо не було.
		06 грудня 2014 року невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_20 на номер телефону НОМЕР_38 , який був вказаний у реквізитах оголошення про продаж мобільного телефон «Iphone 4s neverlock 32 GB», розміщеного на інтернет-сайті «olx.ua», та замовила запропонований ним до продажу на інтернет-сайті товар. Після чого ОСОБА_50 повідомила невстановленій особі реквізити своєї банківської карти № НОМЕР_39 , оформленої в ПАТ КБ «ПриватБанк», на яку потенційний покупець повинен був перерахувати грошові кошти у сумі 3000 гривень за замовлений товар. Продовжуючи свій злочинний намір невстановлена особа діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_20 та представилась йому працівником ПАТ КБ «ПриватБанк». У ході розмови невстановлена особа повідомила ОСОБА_20 , що на його банківську картку № НОМЕР_39 надійшов електронний грошовий платіж, який можливо отримати лише за допомогою банкомату ПАТ «КБ «ПриватБанк», де він зможе надати інформацію, як саме отримати цей грошовий платіж. Після чого, 06 грудня 2014 року, коли ОСОБА_20 перебувала біля банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк», на його номер зателефонувала невстановлена особа, яка представилася все тим же працівником ПАТ КБ «ПриватБанк» та шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» призначеного для виконання банківських операцій пов`язаних з обігом грошових коштів, змусила ОСОБА_20 перерахувати з його банківської картки № НОМЕР_39 на банківську картку підконтрольну ОСОБА_7 , грошові кошти у сумі 4961 гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_20 які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_37 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 06 грудня 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_40 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комсомольська, буд. 12, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 4961 грн., які належали ОСОБА_20 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілому ОСОБА_20 завдана матеріальна шкода на загальну суму 4961 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 4961 гривень.
		Крім того, приблизно у грудні 2014 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_41 , оформлену на ім`я ОСОБА_51 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_51 відомо не було.
		12 грудня 2014 року невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_21 на номер телефону НОМЕР_42 , який був вказаний у реквізитах оголошення про продаж зимової куртки, розміщеного на інтернет-сайті «olx.ua», та замовила запропонований нею до продажу на інтернет-сайті товар. Після чого ОСОБА_21 повідомила невстановленій особі реквізити своєї банківської карти № НОМЕР_43 , оформленої в ПАТ КБ «ПриватБанк», на яку потенційний покупець повинен був перерахувати грошові кошти у сумі 2500 гривень за замовлений товар. 
		Продовжуючи свій злочинний намір невстановлена особа діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_21 та представилась їй працівником ПАТ КБ «ПриватБанк». У ході розмови невстановлена особа повідомила ОСОБА_21 , що на її банківську картку № НОМЕР_43 надійшов електронний грошовий платіж, який можливо отримати лише за допомогою банкомату ПАТ «КБ «ПриватБанк», де вона зможе надати інформацію, як саме отримати цей грошовий платіж.
		Після чого, 12 грудня 2014 року, коли ОСОБА_21 перебувала біля банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк», на його номер зателефонувала невстановлена особа, яка представилася все тим же працівником ПАТ КБ «ПриватБанк» та шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме, банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» призначеного для виконання банківських операцій пов`язаних з обігом грошових коштів, змусила ОСОБА_21 перерахувати з її банківської картки № НОМЕР_43 на банківську картку підконтрольну ОСОБА_7 , грошові кошти у сумі 1100 гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_41 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 13 листопада 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_44 , розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Малиновського, буд. 11, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 1100 грн., які належали ОСОБА_21 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілій ОСОБА_21 завдана матеріальна шкода на загальну суму 1100 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 1100 гривень.
		Крім того, приблизно у грудні 2014 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_45 , оформлену на ім`я ОСОБА_52 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї, а також банківську карту № НОМЕР_46 , оформлену на ім`я ОСОБА_53 в ПАТ "КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_54 та ОСОБА_55 відомо не було.
		23грудня2014року невстановленаособа зателефонувала ОСОБА_12 на номертелефону НОМЕР_47 ,який буввказаний у реквізитах оголошенняпро продажнапівшубку,розміщеного наінтернет-сайті«olx.ua»,та замовила запропонованийнеюдо продажунаінтернет-сайтітовар.Післячого ОСОБА_12 повідомиланевстановленійособі реквізитисвоєїбанківськоїкарти № НОМЕР_48 ,оформленоїв ПАТКБ «ПриватБанк»,на якупотенційний покупецьповинен бувперерахувати грошовікоштиусумі 3000гривеньзазамовлений товар.Продовжуючисвійзлочинний намірневстановленаособадіючи запопередньоюзмовоюз ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ,зателефонувала ОСОБА_12 та представиласьїй працівникомПАТ КБ«ПриватБанк».Уході розмовиневстановлена особаповідомила ОСОБА_12 ,що наїї банківськукартку № НОМЕР_48 надійшов електроннийгрошовийплатіж,якийможливоотримати лишезадопомогоюбанкомату ПАТ«КБ«ПриватБанк»,девона зможенадати інформацію,як самеотримати цейгрошовий платіж. Після чого,23грудня2014року,коли ОСОБА_12 перебувалабілябанкомату ПАТКБ«ПриватБанк»,найогономер зателефонуваланевстановленаособа,якапредставиласявсе тимжепрацівникомПАТ КБ«ПриватБанк»ташляхом обману,звикористаннямелектронно-обчислювальноїтехніки,а самебанкомату ПАТКБ«ПриватБанк» призначеногодля виконаннябанківських операційпов`язанихз обігомгрошових коштів,змусила ОСОБА_12 перерахувати зїї банківськоїкартки № НОМЕР_48 на банківськукартку підконтрольну ОСОБА_7 ,грошовікоштиу сумі35591,95гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 , які надійшли на рахунок банківських карток № НОМЕР_45 , № НОМЕР_46 які знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 23 грудня 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_49 , розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 1, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 35591,95 грн., які належали ОСОБА_12 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілій ОСОБА_12 завдана матеріальна шкода на загальну суму 35591,95 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 35591,95 гривень.
		Крім того, приблизно у грудні 2014 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_50 , оформлену на ім`я ОСОБА_56 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_57 відомо не було.
		23грудня2014рокуневстановленаособа зателефонувала ОСОБА_58 наномер телефону НОМЕР_51 ,який буввказаний уреквізитах оголошенняпро продажкупальноїмережевоїкамери,розміщеногонаінтернет-сайті«OLX.ua»,тазапропонувалаперевести грошовікошти запридбання запропонованогонею товару.Після чого ОСОБА_59 повідомила невстановленійособі реквізитисвоєї банківськоїкартки № НОМЕР_52 ,оформленої вПАТ КБ«ПриватБанк»,на якуневстановлена особаповинна булаперерахувати грошовікоштивсумі 4000гривеньзатовар. Продовжуючи свійзлочиннийнамір невстановленаособа діючиза попередньоюзмовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ,зателефонувала ОСОБА_58 та представиласьїй працівникомПАТ КБ«ПриватБанк».Уходірозмови невстановленаособаповідомила ОСОБА_58 ,щонаїї банківськукартку № НОМЕР_52 надійшов електронний грошовий платіж, якийможливо отриматилише задопомогоюнадання втелефонному режиміінформації побанківським карткам. Після чого,24грудня2015року, ОСОБА_59 в телефонномурежимі надалавсі реквізитисвоєїкартки,невстановленій особі,яка представиласявсетимже працівникомПАТКБ«ПриватБанк» ташляхомобману,звикористаннямелектронно-обчислювальноїтехніки,асамеінтернет-сервісу«Альфа-Банк»призначеногодлявиконання банківськихоперацій пов`язанихз обігомгрошових коштівчерез мережуінтернет,перерахувала зїї банківськоїкартки№ НОМЕР_52 на банківськукартку підконтрольну ОСОБА_7 ,грошовікоштив загальнійсумі8409гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_60 які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_50 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 24 грудня 2014 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_53 , розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 90, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 8409 грн., які належали ОСОБА_58 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілій ОСОБА_58 завдана матеріальна шкода на загальну суму 8409,44 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 8409,44 гривень та понесені витрати зі сплати відсотків по користуванню кредитними коштами.
		Крім того,приблизноугрудні 2014року, ОСОБА_6 ,діючизапопередньою змовоюз ОСОБА_7 таневстановленимиособами,діючиповторно,реалізуючивищезазначену злочиннусхему,отрималиукористування загрошовувинагородубанківську карту№ НОМЕР_45 ,оформленунаім`я ОСОБА_52 вПАТКБ «Приватбанк»,тапін-кодвіднеї.Продійснінаміри використаннявказаноїбанківськоїкартки ОСОБА_54 відомоне було. 
		25грудня2014рокуневстановленаособа зателефонувала ОСОБА_11 наномер телефону НОМЕР_54 ,який буввказаний уреквізитах оголошенняпро продажпарфуму,розміщеногонаінтернет-сайті«olx.ua»,тазамовилазапропонований нимдо продажуна інтернет-сайтітовар.Після чого ОСОБА_11 повідомила невстановленійособіреквізитисвоєї банківськоїкарти№ НОМЕР_55 ,оформленоївПАТ КБ«ПриватБанк»,наякупотенційний покупецьповиненбувперерахувати грошовікоштиусумі 800гривеньзазамовлений товар.Продовжуючисвійзлочинний намірневстановлена особадіючи запопередньою змовоюз ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ,зателефонувала ОСОБА_11 та представиласьїй працівникомПАТ КБ«ПриватБанк».Уходірозмови невстановленаособаповідомила ОСОБА_11 ,щонаїї банківськукартку № НОМЕР_55 надійшов електроннийгрошовий платіж,який можливоотриматилишепри наданнівтелефонномурежимі данихзсмсповідомлень,яківподальшому будутьнадходити на його номер. Після чого,25грудня 2014року, ОСОБА_11 на мобільний номер прийшлосмс повідомлення зномеру НОМЕР_56 ,де був вказаний секретнийкод,який вподальшому ОСОБА_11 продиктувавневстановленій особі,якапредставиласявсе тимжепрацівникомПАТ КБ«ПриватБанк»та шляхомобману,звикористанням електронно-обчислювальноїтехніки,а самеплатіжного інтернет-сервісупризначеногодлявиконання розрахунковихопераційпов`язанихз обігомгрошовихкоштів,перерахувала збанківської картки№ НОМЕР_55  ОСОБА_11 на банківськукартку підконтрольну ОСОБА_7 № НОМЕР_45 ,грошовікошти усумі12126гривні. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 які надійшли на рахунок банківської картки НОМЕР_45 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_57 , розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 21, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 12126 грн., які належали ОСОБА_11 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілому ОСОБА_11 завдана матеріальна шкода на загальну суму 12 126 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 12 126 гривень та моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.
		Крім того, приблизно у січні 2015 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_58 , оформлену на ім`я ОСОБА_61 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_62 відомо не було.
		17січня2015рокуневстановлена особазателефонувала  ОСОБА_22 на номертелефону НОМЕР_59 ,який був вказаний уреквізитах оголошення про подобову орендуквартири,розміщеного наінтернет-сайті«olx.ua»,та замовилазапропонованийнею оорендина інтернет-сайтітовар.Післячого ОСОБА_22 повідомиланевстановленійособі реквізитисвоєї банківськоїкарти № НОМЕР_60 ,оформленої вПАТ КБ«ПриватБанк»,наякупотенційний орендарповиненбувперерахувати грошовікоштиусумі 1250гривень.Продовжуючисвій злочиннийнамір невстановленаособа діючизапопередньою змовоюз ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ,зателефонувала ОСОБА_22 тапредставиласьїй працівникомПАТКБ«ПриватБанк».Уходірозмови невстановленаособаповідомила ОСОБА_22 ,щона їїбанківськукартку № НОМЕР_60 надійшовелектроннийгрошовий платіж,якийможливоотримати лишезадопомогоюбанкомату ПАТ«КБ«ПриватБанк»,девоназможе надатиінформацію,яксамеотримати цейгрошовийплатіж. Після чого,17січня2015року,коли ОСОБА_22 перебувалабілябанкомату ПАТКБ«ПриватБанк»,на йогономер зателефонуваланевстановлена особа,яка представиласявсетимже працівникомПАТКБ«ПриватБанк» ташляхомобману,звикористанням електронно-обчислювальноїтехніки,асаме банкоматуПАТ КБ«ПриватБанк» призначеногодля виконаннябанківських операційпов`язаних зобігом грошовихкоштів,змусила ОСОБА_22 перерахувати зїї банківськоїкартки № НОМЕР_60 набанківськукартку підконтрольну ОСОБА_7 ,грошовікоштиу сумі9601гривню. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_22 які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_58 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 17 січня 2015 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_61 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Карла Маркса, буд. 20, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 9601 грн., які належали ОСОБА_22 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілій ОСОБА_22 завдана матеріальна шкода на загальну суму 9601 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 9601 гривень.
		Крім того, приблизно у січні 2015 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_34 , оформлену на ім`я ОСОБА_47 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_63 відомо не було.
		20січня2015рокуневстановленаособа зателефонувала ОСОБА_24 наномертелефону НОМЕР_62 ,якийбув вказанийу реквізитахоголошення проорендуквартири,розміщеногона інтернет-сайті«dom.ria»,тазамовилазапропонований неюдооренди наінтернет-сайтітовар.Післячого ОСОБА_24 повідомиланевстановленій особіреквізити своєї банківськоїкарти № НОМЕР_63 ,оформленої вПАТКБ«ПриватБанк»,на якупотенційний орендарповинен бувперерахувати грошовікоштиусумі 8000гривень. Продовжуючи свійзлочиннийнамірневстановлена особадіючизапопередньою змовоюз ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ,зателефонувала ОСОБА_24 тапредставиласьїй працівникомПАТКБ«ПриватБанк».Уходірозмови невстановленаособа повідомила ОСОБА_24 ,щона їїбанківську картку№ НОМЕР_63 надійшовелектроннийгрошовий платіж,який можливоотримати лишезадопомогоюбанкомату ПАТКБ«ПриватБанк»,девоназможе надатиінформацію,яксамеотримати цейгрошовийплатіж. Після чого,20січня2015року,нателефоннийномер чоловіка ОСОБА_24 зателефонуваланевстановленаособа,якапредставиласявсе тимжепрацівником ПАТКБ«ПриватБанк» ташляхом обмануотримала віднього реквізитибанківськоїкартки ОСОБА_24 ,післячогоз використаннямелектронно-обчислювальноїтехніки,асамеплатіжного інтернет-сервісупризначеногодлявиконання розрахунковихопераційпов`язанихз обігомгрошовихкоштів,перерахувалазбанківської картки№ НОМЕР_63  ОСОБА_24 набанківськукартку підконтрольну ОСОБА_7 ,грошовікоштиу сумі30312гривні. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_24 які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_34 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 20 січня 2015 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_23 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, буд. 50, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 30312 грн., які належали ОСОБА_24 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілій ОСОБА_24 завдана матеріальна шкода на загальну суму 30 312 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 30312 гривень.
		Крім того, приблизно у січні 2015 року, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_64 , оформлену на ім`я ОСОБА_53 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_55 відомо не було.
		21січня 2015року невстановленаособа зателефонувала ОСОБА_64 на номертелефону НОМЕР_65 ,якийбуввказаний уреквізитахоголошенняпро продажпропановоїємкості,розміщеного наінтернет-сайті«OLX»,тазамовила запропонованийним доорендина інтернет-сайтітовар.Післячого ОСОБА_65 повідомивневстановленійособі реквізитисвоєї банківськоїкарти № НОМЕР_66 ,оформленої вПАТ КБ«ПриватБанк»,наякупотенційний орендарповиненбувперерахувати грошовікоштиусумі 16000гривень.Продовжуючисвій злочиннийнамір невстановленаособа діючизапопередньою змовоюз ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ,зателефонувала ОСОБА_64 тапредставилась йомупрацівникомПАТ КБ«ПриватБанк».Уході розмовиневстановлена особаповідомила ОСОБА_64 ,що найого банківськукартку № НОМЕР_66 надійшов електроннийгрошовий платіж,який можливоотримати лишеза допомогоюнадання втелефонному режиміінформації побанківській картці. Після чого,21січня2015року, ОСОБА_65 втелефонномурежимі надаввсі реквізитисвоєї картки,невстановленійособі,яка представиласявсе тимже працівникомПАТ КБ«ПриватБанк»та шляхомобману,з використаннямелектронно обчислювальної техніки,а самеінтернет-сервісу«Приват 24»ПАТКБ «ПриватБанк»призначеногодля виконаннябанківських операційпов`язаних зобігомгрошових коштівчерез мережуінтернет,перерахувала зйогобанківськоїкартки № НОМЕР_66 на банківськукартку підконтрольну ОСОБА_7 ,грошовікоштив загальнійсумі 6167гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_66 , які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_64 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 21 січня 2015 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_67 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудний, вул. Зелена, буд. 2, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 6167 грн., які належали ОСОБА_64 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілому ОСОБА_64 завдана матеріальна шкода на загальну суму 6167 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 6167 гривень.
		Крім того, приблизно у січні 2015 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими особами, діючи повторно, реалізуючи вище зазначену злочинну схему, отримали у користування за грошову винагороду банківську карту № НОМЕР_58 , оформлену на ім`я ОСОБА_61 в ПАТ КБ «Приватбанк», та пін-код від неї. Про дійсні наміри використання вказаної банківської картки ОСОБА_62 відомо не було.
		28січня2015року невстановленаособа зателефонувала ОСОБА_27 на номертелефону НОМЕР_68 ,якийбуввказаний уреквізитах оголошенняпро збіркоштів налікування сина,розміщеного наінтернет-сайті«OLX.ua»,тазапропонувала перевестигрошовікошти пооголошеннюналікування.Післячого ОСОБА_27 повідомила невстановленійособі реквізитисвоїх банківськихкарток № НОМЕР_69 ,№ НОМЕР_70 ,оформлених вПАТ КБ«ПриватБанк»,наяку невстановленаособа повиннабула перерахуватигрошові кошти. Продовжуючи свійз лочинний намір невстановлена особа діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7  та ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_27  та представилась їй працівником ПАТ КБ «ПриватБанк».У ходірозмови невстановленаособа повідомила ОСОБА_27 ,що на її
		банківськікартки № НОМЕР_69 ,№ НОМЕР_70 надійшов електроннийгрошовий платіж,який можливоотримати лишеза допомогоюнадання втелефонному режиміінформації побанківським карткам. Після чого,28січня2015року, ОСОБА_27 втелефонномурежимі надалавсіреквізитисвоїх карток,невстановленійособі,якапредставилася все тимже працівникомПАТ КБ«ПриватБанк» ташляхом обману,з використаннямелектронно-обчислювальноїтехніки,а самеінтернет-сервісу«Приват 24»ПАТ КБ«ПриватБанк» призначеногодля виконаннябанківських операційпов`язаних зобігомгрошовихкоштів черезмережуінтернет,перерахувалазїї банківськихкарток № НОМЕР_69 ,№ НОМЕР_70 на банківськукартку підконтрольну ОСОБА_7 ,грошовікоштив загальнійсумі5500гривень. Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_27 які надійшли на рахунок банківської картки № НОМЕР_58 , яка знаходилась у ОСОБА_7 , останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 28 січня 2015 року, використовуючи банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_71 , розташований за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудний, вул. Леніна, буд. 23, що є електронно-обчислювальним пристроєм, отримав готівкою кошти в сумі 5500 грн., які належали ОСОБА_27 з можливістю ними розпоряджатися, тим самим довів злочинну схему до кінця. 
		Потерпілій ОСОБА_27 завдана матеріальна шкода на загальну суму 5500 гривень, під час досудового розслідування матеріальна шкода не відшкодована. Цивільний позов заявлено на відшкодування майнової шкоди в сумі 5500 гривень.
		Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 3 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
		 
		Перевіривши та оцінивши докази під час судового розгляду суд першої інстанції виправдав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку із недоведеністю їх вини у вчиненні цих кримінальних правопорушень.
		   
		   За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.
		 
		Відповідно до вимог ст. 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
		В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд дотримався зазначених вимог закону.
		Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , визнаного судом недоведеним, підстави їх виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості виправданих, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
		 
		При оцінки доказів, колегія суддів звертає увагу на те, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
		 
		Доводи прокурора та потерпілих про те, що суд першої інстанції за відсутності ухвал слідчих суддів апеляційного суду про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, безпідставно визнав протоколи негласних слідчих (розшукових) дій та додатки до них недопустимими доказами, є необґрунтованими, з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 290КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі собою або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		А згідно з ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2017 року (справа № 5-364кс16), не відкриття матеріалів сторонами одна одній у порядку ст. 290КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
		Цей висновок було підтверджено й Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к). За вказаним висновком для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити чи було дотримано вимог кримінального процесуального закону стосовно НСРД. З урахуванням того, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник у кримінальному провадженні. Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290КПК прокурор - процесуальний керівник у кримінальному провадженні - зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами цих НСРД і забезпечити відкриття вказаних документів на етапі закінчення досудового розслідування. За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		Велика ПалатаВерховного Судув постановівід 16жовтня 2019року (справа № 640/6847/15-к) уточнила висновки щодо застосування норм права, зроблених ранішев постанові ВеликоюПалатою ВерховногоСуду від16січня 2019року (справа № 751/7557/15-к) і зокрема відзначила, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290КПК України зтієї причини,що їхне булоу розпорядженністорони обвинувачення(процесуальнідокументи небули розсекреченіна моментвідкриття стороноюобвинувачення матеріалівкримінального провадження),можуть бутивідкриті іншійстороні підчас розглядусправи усуді заумови своєчасноговжиття прокуроромвсіх необхіднихзаходів дляїх отримання.Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, як на момент відкриття слідчим матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, так і під час судового провадження в Василівському районному суді Запорізької області (в період з 16.09.2015 року по 25.07.2019 року), ухвали слідчих суддів апеляційного суду на підставі яких проводилися НСРД, прокурором стороні захисту не надавались і в матеріалах кримінального провадження відсутні. Крім того, в матеріалах кримінального провадження також відсутні будь які відомості про те, що прокурор вживав необхідні та своєчасних заходи, що були спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД.
		 
		Колегія суддів, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року та від 16.10 2019 року та встановлені обставини у кримінальному провадженні, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив недотримання вимог ст. 290 КПК України органом досудового розслідування, що і стало правовою підставою для визнання недопустимими доказами результати НСРД у кримінальному провадженні.
		 
		Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується і з наступними висновками суду першої інстанції, зокрема про те, що:
		- речові докази, а саме, оптичні диски, оглянуті 15.02.2015: інв. №179 від 09.12.2014 та інв.. №135 від 03.11.2014 (т.5 а.с.155-156), оглянуті 16.02.2015: інв. №178 від 09.12.2014 та інв. №136 від 03.11.2014 (т.5 а.с.157-158), оглянуті 14.02.2015: інв. №169 від 05.12.2014 та інв. №133 від 03.11.2014 (т.5 а.с.159-160), містять інформацію, отриману під час проведення НСРД з порушенням норм КПК України, тому вони не можуть бути використані у кримінальному провадженні;
		- речові докази є похідними доказами від доказів, отриманих з порушенням Закону, а згідно практики Європейського суду щодо застосування доктрини «плодів отруєного дерева», визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші, таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими;
		- суд також визнає недопустимими вказані речові докази.
		 
		Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції не з`ясував причин з яких вищевказані документи не були відкриті стороні захисту на момент завершення досудового розслідування, і не надав прокурору можливості відкрити їх на стадії судового розгляду, є голослівними і такими, що суперечать вимогам ст. ст. 22, 26 КПК України, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь які відомості (клопотання) про те, що прокурором протягом більше 3 років 10 місяців самостійно приймалися необхідні та своєчасні заходи, що були спрямовані на розсекречення ухвал слідчих суддів апеляційного суду, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД.
		 
		Приймаючи до увагу вищевказане, колегія суддів вважає також безпідставними доводи: 
		а) прокурора, зокрема про те, що:
		- на момент завершення досудового розслідування клопотання про надання дозволу на проведення НСРД і ухвали слідчих суддів апеляційного суду не були розсекречені, відповідно, сторона обвинувачення не мала можливості відкрити їх стороні захисту;
		- матеріали вказаного кримінального провадження направлялися в суд ще у 2015 році, а на той час не існувало чіткої правової позиції вищого судового органу, щодо обов`язкової необхідності розсекречення прокурором процесуальних документів, які були підставами для надання дозволу на проведення НСРД, після завершення досудового розслідування і відкриття їх стороні захисту;
		- прокурором відповідно до вимог ст.290 КПК України були відкриті саме ті матеріали, які були в його розпорядженні, зокрема і протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, при цьому сторона захисту, ані на стадії закінчення досудового розслідування, а лише на стадії судового розгляду, а саме на початку прослуховування аудіо записів, поставила під сумнів законність проведення НСРД, і у той ж час не зверталася з клопотанням про надання доступу до ухвал слідчих суддів, якими надавалися дозволи на їх проведення;
		- докази у вигляді результатів НСРД повинні бути безумовно відкриті стороні захисту у порядку, визначеному ст. 290 КПК України, однак процесуальні документи, а саме ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД можуть бути надані і під час судового розгляду справи у суді першої інстанції; 
		-стороною обвинуваченняна моментнаправлення обвинувальногоакту всуд булиналежним чиномвиконані вимогич.ч.1,2ст.290КПК Українищодо розкриттястороні захистудоказів укримінальному провадження,а процесуальнірішення судуприйняті підчас розглядупровадження унеможливиливиконання уповному обсязіпрокурором вимогч.ч.11,12ст.290КПК Українипід чассудового розгляду,тому остаточні висновки суду щодо недопустимості ряду доказів є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону.
		б) потерпілої ОСОБА_11 зокрема про те, що суд першої інстанції не дав жодної оцінки:
		- протоколу огляду від 17 лютого 2015 року (т.5, а.с. 18-21) предметом огляду є диск для лазерних систем зчитування. У ході огляду змісту диску встановлено, що він містить аудіофайли розмов абоненту радіоелектронного засобу ІМЕІ НОМЕР_1 за період з 28 січня 2015 року по 16 лютого 2015 року, а також текстові файли з реквізитами сеансів вказаних з`єднань. У ході прослуховування аудіофайлів, що містяться на оптичному диску, який є предметом огляду, відібрано розмови, які мають доказове значення для кримінального провадження, та здійснено їх стенограму (російською мовою) із зазначенням дати та часу дзвінка та номеру контактного абонента;
		- протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 лютого 2015 року (т.5, а.с.22) під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру мобільного зв`язку оператора ПАТ "МТС-Україна" НОМЕР_2 , який використовується ОСОБА_6 , встановлена інформація, яка має суттєве значення для встановлення об`єктивної істини за матеріалами вказаного кримінального провадження;
		- протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12 грудня 2014 року (т.5, а.с.23) під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру мобільного зв`язку оператора ПАТ "МТС-Україна" НОМЕР_2 , який належить невстановленій особі під ім`я ОСОБА_13 , встановлена інформація, яка має суттєве значення для встановлення об`єктивної істини за матеріалами вказаного кримінального провадження, хоча очевидно, що це той самий номер, який використовується ОСОБА_6 ;
		- протоколу огляду від 16 лютого 2015 року (т.5, а.с.24-28) предметом огляду є диск для лазерних систем зчитування. У ході огляду вмісту диску встановлено, що він містить аудіофайли розмов абоненту радіоелектронного засобу з сім-картою НОМЕР_2 за період з 11 листопада 2014 року по 29 грудня 2014 року, а також текстові файли з реквізитами сеансів вказаних з`єднань. У ході прослуховування аудіофайлів, що містяться на оптичному диску, який є предметом огляду, відібрано розмови, які мають доказове значення для кримінального провадження та здійснено їх стенограму (російською мовою) із зазначенням дати та часу дзвінка та номеру контактного абонента;
		- протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 лютого 2015 року (т.5, а.с.29) під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру мобільного зв`язку оператора ПАТ "МТС-Україна" НОМЕР_3 , який використовується ОСОБА_14 , встановлена інформація, яка має суттєве значення для встановлення об`єктивної істини за матеріалами вказаного кримінального провадження. 
		- протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12 грудня 2014 року (т.5, а.с.30) під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру мобільного зв`язку оператора ПАТ "МТС-Україна" НОМЕР_3 , який належить невстановленій особі під ім`я ОСОБА_15 , встановлена інформація, яка має суттєве значення для встановлення об`єктивної істини за матеріалами вказаного кримінального провадження, хоча очевидно, що це той самий номер, який використовується ОСОБА_14 ,
		в) потерпілої ОСОБА_12 зокрема про те, що:
		- висновок у оскаржуваному вироку про те, що надані обвинуваченням та досудовим слідством докази невинуватості обвинувачених у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, є недопустимими та не відносяться до висунутого обвинувачення, є неправильним, оскільки суд не дотримався вимог закону у цій частині;
		- не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду про порушення правил відкриття стороною обвинувачення стороні захисту доказів, а це потягло за собою невірні висновки суду у справі, як наслідок незаконний та необґрунтований виправдувальний вирок,
		 
		оскільки ці докази суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимими, а згідно ч. 2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції за власною ініціативою і без винесення відповідної ухвали безпідставно визнав матеріали НСРД недопустимими доказами, є також необґрунтованими, оскільки вони є голослівними, а питання допустимості доказів було розглянуто судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку суду (т. 7 а.с. 237).
		Приймаючи до увагу вищевказане, колегія суддів вважає також безпідставними доводи прокурора про те, що:
		- таке рішення суду також позбавило його можливості заявити клопотання про проведення відповідної експертизи, за для спростування позиції обвинувачених про те що голоси зафіксовані на аудіо записах належать не їм;
		-з висновками суду щодо неналежності як доказів матеріалів НСРД через недотримання стороною обвинувачення положень ст. 290 КПК України він також не погоджується; 
		- матеріали негласних слідчих дій (протоколи слідчих дій як доказ) можуть бути визнані недопустимими у тому випадку, якщо вони отримані внаслідок порушення прав свобод, тобто якщо порушення прав і свобод відбулося раніше або під час отримання такого доказу, а не після його отримання.
		 
		Не заслуговують уваги доводи потерпілої ОСОБА_11 і про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки результату обшуку автомобіля ВАЗ 2108 та гаража № НОМЕР_4 , а також поза увагою суду залишились показання свідка ОСОБА_16 , оскільки ці докази самі по собі не є достатніми для прийняті висновку про доведеність вини поза розумних сумнівів обвинувачених  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України.
		У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що:
		- стороною обвинувачення не надано допустимих прямих та/або непрямих доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Також не доведено вчинення вказаних шахрайств обвинуваченим ОСОБА_7 , останній дійсно не заперечує, що використовував банкомати КБ «ПриватБанк» для проведення банківських операцій. Однак він отримував готівку в банкоматах і не вчиняв протиправних дій, також обвинувачений ОСОБА_7 не підтверджує, що отримував банківській картки від свідка ОСОБА_16 , а вказаний свідок суду не пояснив, коли саме, оформлені на чиє ім`я, номери карток, він передавав банківські картки ОСОБА_7 ;
		- стороною обвинувачення не доведено, якщо передавав свідок ОСОБА_16 банківські картки ОСОБА_7 , то коли саме, які конкретно банківські картки, чи були ці банківські картки/картка використані у вчиненні злочинів та коли саме;
		- обвинувачення по кожному із епізодів шахрайства описано у довільній формі, зазначено, що у вчиненні кожного із злочинів приймали участь невстановлені особи, по жодному із епізодів не вказана роль ОСОБА_6 у вчиненні шахрайства, які саме протиправні дії він вчиняв, лише вказано, що він діяв за попередньою змовою з невстановленими особами та ОСОБА_7 , а останній також діяв за змовою із вказаними особами та доводив злочинну схему по заволодінню грошовими коштами потерпілих до кінця, однак не підтвердивши жоден із епізодів обвинувачення конкретними та належними доказами. 
		При цьому колегія суддів погоджується з висновками прокурора в частині того, що докази результатів НСРД є ключовими доказами вини обвинувачених, адже решта доказів (показання свідків, виписки по особових рахунках, протоколи обшуків, оглядів, виїмки тощо) є непрямими доказами і лише опосередковано свідчать про причетність ОСОБА_7 і ОСОБА_6 до вчинених кримінальних правопорушень, однак безпосередньо не вказують на їх вину, ому оцінка цих доказів без сукупної оцінки з доказами отриманих за результати проведення НСРД фактично не мала зиску, і позбавило сторону обвинувачення належним чином обґрунтувати позицію щодо доказового значення цих доказів як в цілому, так і по кожному конкретному епізоду обвинувачення..
		 
		Приймаючи доуваги вищевказане,колегіясуддів вважає,що всідоводи скаргпрокурора,потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про винуватість обвинувачених  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України,у повномуобсязі спростовуютьсясукупністю вивчених,проаналізованих танаведених увироку доказів,і цівисновки місцевогосуду,колегія суддіввважає правильнимита такими,що відповідаютьвимогам закону. 
		 
		Не знаходить колегія суддів і правових підстав для задоволення клопотання потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про повторне дослідження доказів в апеляційному суді, зокрема повторно допитати свідків обвинувачення, з огляду на наступне.
		Відповідно до вимог ч.ч. 2, 6 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 
		Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до вимог ст. ст. 22, 26, 404 КПК України, умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків місцевим судом були створенні, ніяких перешкод у збиранні, перевірці доказів під час судового розгляду з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, судом першої інстанції не створювалось, підстави для повторного дослідження обставин відсутні, оскільки вони були досліджені судом першої інстанції повністю і без порушень КПК України, а тому клопотання, зокрема потерпілої ОСОБА_12 про повторний допит свідків обвинувачення,є необґрунтованими, оскільки по суті, потерпілі наводять власну оцінку доказам на користь винуватості обвинувачених  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відмінну від оцінки доказів судом, і замість правової аргументації застосування апеляційним судом ч. 3 ст. 404 КПК України, викладають свою позицію, щодо винуватості останніх.    
		 
		   Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів 
		 
		у х в а л и л а:
		 
		апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залишити без задоволення, а вирок Василівського районного суду Запорізької області від 25 липня 2019 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , без зміни.
		   Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її оголошення.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...