Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-151/2010 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2010. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.
Дата набрання законної сили: 06.03.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                           
		                                                                                                                      Справа № 2-151/2010р. 
		                               
		Р І Ш Е Н Н Я 
		і м е н е м   У к р а ї н и 
		  24 лютого 2010 року      Шаргородський районний  суд   Вінницької  області 
		 в складі :     головуючого      судді Соколовської Т.О.     
		             при секретарі          Пруц І.Л.   
		з участю      позивачки              ОСОБА_1    
		             відповідачки           ОСОБА_2 
		             третьої особи           ОСОБА_3 
		 розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача - ОСОБА_3,  
		   
		В С Т А Н О В И В: 
		 Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача - ОСОБА_3. В обгрунтування позовних вимог вказала, що з 17 серпня 1968 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який помер 08.06.2009 року. По день смерті чоловіка вони проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, де вона і проживє до цього часу. Від шлюбу мають двох дорослих дітей: дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. 
		 В 1988 році її дочка ОСОБА_2 одружилась з ОСОБА_6 Від шлюбу у них 01.09.1990 року народилась дочка ОСОБА_7. В 1993 році вони вирішили проживати окремо. З метою будівництва нового житлового будинку та отримання земельної ділянки, звернулися у Жмеринський міськвиконком, рішенням якого від 19.05.1993 року №97 її дочці ОСОБА_2 була надана земельна ділянка в розмірі 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та рішенням від 21.10.1993 року №185 затверджено державний акт на право приватної власності на надану земельну ділянку 
		за адресою: м. Жмеринка вул. Казкова, 3. 
		 Подружнє життя дочки не склалося, вони з чоловіком розлучилися, і дочка не взмозі була через фінансову скруту будувати будинок. Тоді вони з покійним чоловіком вирішили будувати будинок на земельній ділянці, виділеній, у встановленому законом порядку, відповідачці . Чоловік на той час працював водієм на Мартинівському спиртзаводі та в рахунок заробітної плати виписував будівельні матеріали, а саме: цеглу білу та червону (накладні додаються), панелі перекриття та інші матеріали. Ними за власні кошти були виписані блоки на фундамент, сваї, деревина, що підтверджується рахунком-фактурою від 28.07.1995 року, квитанцією до приходного ордеру №124 від 18.05.1998 року, квитанцією про оплату за підключення бетономішалки до електроенергії від 16.10.1996 року та іншими накладними, що додані до позовної заяви. Дати на вищезазначених документах, які збереглися, підтверджують, що позивачкою з чоловіком в 1995 році був побудований фундамент, в 1996 році – стіни, а в 1998 році – дах житлового будинку. 
		     В 1998 році дочка вдруге вийшла заміж, разом із чоловіком і дочкою від першого шлюбу та сином від другого шлюбу, проживали у найманій квартирі в м. Жмеринка по вул. Пролетарська, 1. У будівництві будинку вони не приймали участі у зв’язку з відсутністю коштів через невеликі зарплати та значні витрати на утримання неповнолітніх дітей. 
		     Тому позивачка з чоловіком вирішили добудувати новий будинок та перейти туди проживати. 
		     Указом Президента України від 14.10.2002 року дочка ОСОБА_2 призначена на посаду судді Жмеринського міськрайонного суду, а згідно Указу Президента України від 23.03.2005 року переведена на посаду судді Жмеринського міськрайонного суду. 
		     Відповідно до вимог ст. 44 п.7 Закону України «Про статус суддів» ТУ ДСА України у Вінницькій області 29.11.2006 року купило їй квартиру АДРЕСА_1. З серпня 2007 року вона разом з членами сім»ї зареєстровані і проживають у вказаній квартирі, утримують її. 
		        З метою оформлення документів на спірний будинок на себе позивачка звернулась в Жмеринське БТІ для виготовлення технічного паспорту на будинок, проте їй було відмовлено, оскільки земельна ділянка під будинком виділена її дочці і рекомендовано звернутися до суду.  
		       Позивачка просить суд визнати за нею право власності на  житловий будинок «А» ,загальною площею 162 кв.м., житловою 63.5 кв.м., П/А підвал, вхід в підвал , ганок, гараж «Б» (58%), літню кухню «Б» (21%), сарай «Б» (21%), хвіртку №1, ворота №2, огорожу № 3, огорожу №4, вигрібну яму №5, що розташовані за адресою вул. Казкова 3 в м. Жмеринка Вінницької області.     
		  В  попередньому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1І підтримала позовні вимоги, посилаючись на ті ж самі обставини, що і в позовній заяві. 
		  Відповідачка ОСОБА_2 в попердньому судовому засіданні позов визнала повністю, про що зазначила в поданній заяві до суду, не заперечувала про задоволення позову в попередньому судовому засіданні. 
		  Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 не заперечував про задоволення позовову в попередньому судовому засіданні.  
		   Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності до того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. 
		        Згідно ч.3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб ( не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи. 
		       Відповідно до ч.6 п.11 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення в цивільній справі» за змістом частини 4 ст.174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнанння позову та прийняття його судом. 
		   За таких обставин суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в попередньому судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України. 
		      Вирішуючи спір суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 з 17 серпня 1968 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який помер 08.06.2009 року ( а.с.8,10). 
		   Рішенням Жмеринського міськвиконкому № 97 від 19.05.1993 року відповідачці ОСОБА_2 була надана земельна ділянка в розмірі 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та рішенням від 21.10.1993 року №185 затверджено державний акт на право приватної власності на надану земельну ділянку за адресою: м. Жмеринка вул.Казкова, 3 (а.с.24). 
		     Згідно технічного паспорту на житловий будинок №3 по вул. Казковій в м. Жмеринка, виготовленого Жмеринським структурним підрозділом КП «Вінницьке обласне об»єднання бюро технічної інвентаризації», на виділеній земельній ділянці побудовано житловий будинок, загальною площею 162,0 кв.м., житловою – 63.5 кв.м., підвал, вхід в підвал, ганок, гараж, літню кухню, сарай, хвіртку, ворота, дві огорожі, вигрібну яму (а.с.12-17). 
		     Відповідно до технічного звіту стан житлових приміщення по вул. Казковій, З – задовільний. Стіни, плити, перекриття та дах знаходяться в задовільному стані. Подальша експлуатація будинку та господарських споруд дозволяється згідно їх функціонального призначення (а.с.43-58). 
		Згідно висновку відділу містобудування та архітектури Жмеринської міської ради порушень архітектурно-будівельних норм не виявлено (а.с.30). 
		     Відповідно експертного висновку органу державного пожежного нагляду сектору наглядово-профілактичної діяльності Жмеринського РВ ГУМНС порушень вимог пожежної безпеки не виявлено та можливе використання зазначеного об’єкту за призначенням. (а.с.32). 
		  Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи приватний житловий будинок та господарські споруди відповідають вимогам ДБН В. 2.2. -15-2005 « Житлові будинки», Закону України «Про планування і забудову територій» (а.с.25). 
		 Судом беззаперечно встановлено, що будівництво спірного житлового будинку з господарськими спорудами по вул. Казковій, 3 в м. Жмеринці Вінницької області на земельній ділянці, виділеній відповідачці ОСОБА_2, здійснено позивачкою ОСОБА_1 та її покійним чоловіком ОСОБА_4 за власні кошти, без належного дозволу (а.с. 25,26,33-42). Даного факту в судовому засіданні не заперечували відповідачка ОСОБА_2 та третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3  
		 Таким чином позивачкою ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво. Учасник самочинного будівництва ОСОБА_4 помер  08.06.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-АМ № 144463, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринці Жмеринського міжрайонного управління юстиції Вінницької області (а.с.10). 
		    Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, що регулюють набуття права власності. 
		     Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України  житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.  
		    Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.2 ст.376 ЦК України).  
		    В силу ст.41 Конституції України, ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом і на підставах, що не заборонені законом .  
		     Непорушність права власності гарантується ст.41 Конституції України та ст. 321 ЦК України. 
		Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).  
		    Таким чином, оскільки власник земельної ділянки ОСОБА_2 не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1, яка здійснила самочинне будівництво на її земельній ділянці, і це визнання не порушує законних прав і інтересів інших осіб, то суд прийшов до висновку, що право ОСОБА_1 на визнання права власності на нерухоме майно порушено і підлягає судовому захисту. 
		     Керуючись ст .ст. 130, 174, 213-215 ЦПК України,  ч.6 п.11 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення в цивільній справі», ч. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", на підставі ст.41 Конституції України, ст.ст. 321,328, 331, 321,376 ЦК України ,  суд 
		 В И Р І Ш И В: 
		        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами (третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3) задовольнити.     
		        Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, українкою, громадянкою України, жителькою м. Жмеринка вул. Миру, 49 право власності на цегляний  житловий будинок загальною площею 162 кв.м., в тому числі житловою площею 63.5 кв.м., з господарськими будівлями: підвалом, входом у підвал , ганком, гаражем, літньою кухнею, сараєм, хвірткою, воротами, огорожею № 3, огорожею №4, вигрібною ямою, що розташовані по вулиці Казкова під номером третім в м. Жмеринка Вінницької області. 
		       Р ішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. 
		  СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...