Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/3762/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2019. Зареєстровано: 22.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.
Дата набрання законної сили: 22.12.2019
Номер судового провадження: 1-кп/991/124/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52018000000001217

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                           
		Справа № 761/3762/19
		Провадження № 1-кп/991/124/19
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 листопада 2019 рокумісто Київ
		 
		 
		Колегія Вищого антикорупційного суду у складі суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №52018000000001217 про обвинувачення 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого заступником директора ТОВ «Фармаплант Україна», зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України (далі  КК України)  у вчиненні фінансових операцій чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.
		 
		Із Шевченківського районного суду міста Києва 24 жовтня 2019 року колегією отримано обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
		Формулювання обвинувачення.
		Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 обвинувачується у наступному.
		Іншою особою, матеріали стосовно якої розслідуються в окремому провадженні, було вчинено злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України.
		Після цього, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою з нею змовою, усвідомлюючи одержання коштів цією особою злочинним шляхом та з метою їх легалізації (відмивання) вчинив фінансові операції та правочини з даними коштами.
		У період часу з 12.05.2011 до 26.06.2013 ним укладено правочини із компанією-нерезидентом Briklin Limited, згідно з якими грошові кошти підлягали перерахуванню з банківських рахунків вказаної компанії на банківські рахунки інших фізичних та юридичних осіб.
		У подальшому ОСОБА_6 зняв вказані кошти у вигляді готівки у приміщенні ПАТ «Альфа-Банк» за адресою: м.Київ, вул.Десятинна, 4/6.
		Він вчинив фінансові операції та правочини з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, на загальну суму 6015751,32 (шість мільйонів п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят один) долар (тридцять два) центи США. Ця сума в еквіваленті до національної валюти України, згідно з офіційним курсом Національного банку України на дату вчинення кожної фінансової операції, становить загалом 47967683, 97 грн. (сорок сім мільйонів дев`ятсот шістдесят сім тисяч шістсот вісімдесят три) гривні (дев`яносто сім копійок). Вона у вісімнадцять тисяч разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.
		Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.
		ОСОБА_6 обвинувачувався за частиною третьою статті 209 КК України - у вчиненні фінансових операцій чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.
		Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.
		22 січня 2019 року у кримінальному провадженні №52018000000001217 укладено угоду про визнання винуватості. 
		Угода укладена між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю захисника  адвоката ОСОБА_7 .
		При вирішенні питання про укладення даної угоди прокурором враховано наступні обставини:
		-ступінь і характер сприяння ОСОБА_6 у проведенні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, надання зізнавальних показань стосовно себе та підтверджених доказами викривальних показань стосовно вчинення іншою особою кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 КК України, які розслідуються у кримінальному провадженні №42016000000001157 від 28.04.2016, а також надання ним добровільної згоди на залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, результати яких використовуються у доказуванні у вищевказаному кримінальному провадженні;
		-характер і тяжкість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, зокрема, належність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , до особливо тяжких злочинів, а також спричинення шкоди внаслідок його вчинення лише державним та суспільним інтересам;
		-наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення;
		-наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
		Відповідно до угоди, обвинувачений  ОСОБА_6 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення. Зобов`язується беззастережно визнатисвою винуватістьв обсязівисунутого йомуобвинувачення усудовому провадженні. 
		За угодою обвинувачений ОСОБА_6 зобов`язується співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 209 КК України, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України у іншому кримінальному провадженні № 42016000000001157 від 28.04.2016, шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні), у тому числі стосовно результатів негласних слідчих (розшукових) дій, до проведення яких він залучався.
		Враховуючи, що кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_6 , збитків не заподіяно, підстав для його цивільної відповідальності не має (п.6 Угоди).
		Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за частиною третьою статті 209 КК України із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та без конфіскації майна. 
		Крім цього, сторони узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Погодили спільно клопотати перед судом про визначення тривалості іспитового строку два роки.
		Згідно з угодою, обвинувачений ОСОБА_6 згоден на призначення вказаного покарання.
		Відповідно до угоди, сторонам відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваного є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини четвертої статті 394 та частини третьої статті 424 КПК України, а для підозрюваного  також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.
		В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
		Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
		Суд доходить до висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості, виходячи з наступного.
		1. ОСОБА_6 підтримав укладення угоди. Вказав, що фактично він був ініціатором її укладення, зробив це добровільно. Насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою йому ніхто не надавав. Зі скаргами на сторону обвинувачення під час здійснення провадження він не звертався. Обвинувачений повідомив, що беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні. Розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, що зазначене в угоді.
		ОСОБА_6 зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення. І він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Однак, при цьому наполягає на укладенні угоди. Він повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження.
		Обвинувачений повідомив суду, що під час досудового слідства надав викривальні покази стосовно своїх дій та у іншому провадженні, яке розслідувалось Національним антикорупційним бюро України, де особу притягнуто до кримінальної відповідальності. Добровільно давав згоду на конфіденційне співробітництво та був залучений до проведення негласних слідчих дій.
		Захисник ОСОБА_7 повідомив, що здійснював захист обвинуваченого під час досудового слідства, в тому числі під час укладення угоди. Повністю підтвердив зазначені його підзахисним дані.
		2.Прокурор ОСОБА_5 угоду підтримав, зазначив про її добровільність. Підтвердив відсутність скарг зі сторони захисту на дії детектива чи прокурора під час слідства. Повідомив, що розглядуване кримінальне правопорушення належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості. Стверджує, що ОСОБА_6 викрив іншу особу у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, інформація щодо вчинення цією особою злочину підтверджена доказами і справа, в тому числі, відносно цієї особи розглядається іншою колегією Вищого антикорупційного суду. Підтвердив у залученні та згоді ОСОБА_6 на участь у негласних слідчих діях.
		Обвинувач повідомив суду обставини, які ним було враховано при укладенні угоди про визнання винуватості, що фактично відповідають змісту самої угоди. Зазначив про відсутність потерпілих та шкоди, завданої правопорушенням.
		3.Судом досліджено: 
		-заяву ОСОБА_6 на ім`я детектива про приєднання до матеріалів провадження диску з платіжними дорученнями та протокол огляду диску;
		-постанову прокурора від 20.12.2018, згідно з якою ним виділено з матеріалів досудового розслідування №42016000000001157 в окреме провадження матеріали за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України. Їх зареєстровано за №52018000000001217;
		-розсекречений протокол за результатами проведення аудіоконтролю особи за участю ОСОБА_6 ;
		-заяву та розписку ОСОБА_6 на ім`я детектива у провадженні №42016000000001157, за якими він дає згоду на конфіденційне співробітництво при проведенні негласних слідчих розшукових дій. 
		4.Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, зокрема, особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами (пункт 2 частини четвертої статті 469 КПК України).
		Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам (абзац п`ятий частини четвертої статті 469 КПК України).
		Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
		1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
		2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
		3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
		4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним;
		5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;
		6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
		4.1. Умови угоди не суперечать вимогам закону, дії ОСОБА_6 кваліфіковано вірно, за ними можливе укладення угоди.
		Судом встановлено, що угоду укладено у провадженні щодо особливо тяжкого злочину. Санкція частини третьої статті 209 КК України передбачає основне покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, який, згідно з частиною п`ятою статті 12 КК України є особливо тяжким злочином.
		Згідно з частиною п`ятою статті 216 КПК України, яка визначає підслідність, досудове розслідування злочину передбаченого частиною третьою статті 209 КК України здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро України.
		Прокурором вірно кваліфіковано дії ОСОБА_6 за частиною 3 статті 209 КК України, що з`ясовувалось та підтверджено у судовому засіданні.
		Інформація щодо вчинення іншою особою (яку викрив обвинувачений) злочину підтверджена дослідженими судом доказами. Також підтверджена доказами інформація, повідомлена обвинуваченим про злочинні дії особи, яку він викрив. Внаслідок дій ОСОБА_6 шкода завдана лише державним інтересам, які полягають у порушенні встановленого з метою протидії залученню в економіку майна та коштів, здобутих внаслідок суспільно небезпечних протиправних діянь.
		Тобто, підстав для відмови у затвердженні угоди, через її невідповідність вимогам закону немає, оскільки правова кваліфікація дій обвинуваченого, яка є вірною, дозволяє укладення угоди про визнання винуватості.
		4.2. Умови угоди відповідають інтересам суспільства.
		Суспільний інтерес - інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаного із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.
		Розглядуваний злочин віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро. Предикатний злочин щодо нього вчинено внаслідок дій, що є корупційними правопорушеннями.
		У даний час корупція загрожує національній безпеці України, уповільнює економічний розвиток держави, що не сприяє надходженню іноземних інвестицій, а також нівелює довіру населення до державних органів та органів місцевого самоврядування. Крім того, масштаби корупційних проявів негативно позначаються на міжнародному іміджі України.
		А тому є суспільний інтерес у швидкому здійсненні правосуддя у розглядуваній категорії справ, призначенні особі узгодженого покарання, запобігання вчинення нею та іншими кримінальних правопорушень, а також викриттю нею інших осіб, у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що умови угоди відповідають інтересам українського суспільства.
		4.3. Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Укладена угода не має преюдиційного значення для кримінального провадження щодо іншої особи, яку викриває ОСОБА_6 . Саме викриття є обов`язковою умовою укладення такої угоди. Нею не вирішується питання щодо майна третіх осіб. Усі істотні умови, в тому числі узгоджене покарання, відповідають вимогам кримінального процесуального закону.
		Таким чином, не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
		4.4. Судом не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним.
		Сторони угоди, а також захисник ОСОБА_6 , підтвердили добровільність її укладення, походження ініціативи її укладення саме від обвинуваченого. Відсутність будь-яких скарг з його боку.
		У суду не виникло жодних сумнівів у добровільності укладення угоди про визнання винуватості.
		4.5. Виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань є цілком можливим.
		За угодою обвинувачений ОСОБА_6 зобов`язується співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України у іншому кримінальному провадженні № 42016000000001157 від 28.04.2016, шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні), у тому числі стосовно результатів негласних слідчих (розшукових) дій, до проведення яких він залучався.
		ОСОБА_6 був свідком певних подій щодо вчинення іншою особою злочину, про що давав свідчення на досудовому слідстві, подавав слідству докази. Тому, надання викривальних показів ОСОБА_6 цілком залежить від його волі.
		Виконання ним взятих на себе за угодою зобов`язань щодо викриття є цілком можливим.
		4.6. Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_6 .
		Вивченням обвинувального акту та угоди про визнання винуватості з`ясовано, що існують підстави стверджувати, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України. Фактичні обставини, описані у обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_6 цих обставин, дають можливість суду дійти висновку існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченим.
		Отже, угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону. Підстав для відмови у її затвердженні немає.
		Щодо покарання.
		1. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_6 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення. 
		За вчинення кримінального правопорушення за частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України на підставі статті 69 КК України сторони домовились призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Без позбавлення праваобіймати певніпосади абозайматися певноюдіяльністю табез конфіскаціїмайна. Домовились про звільнення від відбування такого покарання у порядку статті 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком у 2 (два) роки.
		Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень статей 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за статтею 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно з частиною п`ятою статті 65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		2. Визначаючись щодо покарання, яке на думку суду слід призначити обвинуваченому, суд враховує наступне.
		ОСОБА_6 активно сприяв у розкритті злочину, що підтвердив у судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 та вбачається із документів, наданих ним. Окрім того, обвинувачений у судовому засіданні дійсно щиро розкаявся у вчиненому.
		Отже, ці дві обставини суд вважає такими, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
		Водночас суд не погоджується з пропозицією сторін кримінального провадження, викладеною в угоді про визнання пом`якшуючою обставиною вчинення обвинуваченим злочину через матеріальну і службову залежність від особи, за попередньою змовою із якою злочин було вчинено, адже належних, допустимих та достатніх доказів цього суду не надано.
		Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які б обтяжували покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
		3. Згідно з частиною першою статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
		Зважаючи на це, беручи до уваги наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з урахуванням особи обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_6 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини третьої статті 209 КК України, а саме 4 роки позбавлення волі.
		4. Частинами другою, третьою та четвертою статті 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, в тому числі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
		Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
		Таким чином, оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненні злочину, активно сприяв у його розкритті, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його виправлення можливе без відбування покарання, а тому суд дійшов висновку про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням строком у два роки.
		5. Щодо питання покладення обов`язків із числа регламентованих статтею 76 КК України, то суд враховує, що частиною другою статті 75 КК України передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		У цьому випадку, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		Тобто, перелік обов`язків суд визначає самостійно з урахуванням характеру та тяжкості обвинувачення.
		У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені пунктами 1-2 частини першої та пунктом 2 частини другої статті 76 КК України.
		6. Окрім того, оскільки вчинення злочину ОСОБА_6 не було пов`язане із його діяльністю чи займаною посадою, суд вважає, що додаткове покарання, передбачене санкцією частини третьої статті 209 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, застосовувати не слід. Цей висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Пленумом Верховного Суду України у абзаці четвертому пункту 17 постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003.
		7. Що стосується додаткового покарання, передбаченого санкцією частини третьої статті 209 КК України у виді конфіскації майна, на переконання суду, ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, є підставою для не призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна. Таке рішення суду прийнято з урахуванням абзацу третього пункту 19 постанови Пленумом Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
		На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст.ст.373, 374, 376 п. 2 ч. 4 ст. 469, ст. 472, ч. 2 ст.473, ст.ст. 474, 475 КПК України, суд ухвалив:
		 
		- затвердити угоду про визнання винуватості від 22 січня 2019 року у кримінальному провадженні №52018000000001217, укладену між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю захисника  адвоката ОСОБА_7 ;
		-     ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 209 КК України;
		- призначити йому узгоджену між прокурором та обвинуваченим міру покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та без конфіскації майна;
		-    на підставі статті 75 КК України звільнити  ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
		- згідно статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Вирок можебути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
		Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.
		 
		 
		 
		Судді 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_1 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...