Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 319/90/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2019. Зареєстровано: 03.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 22-ц/807/2068/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 27.11.2019 Справа № 319/90/17
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний № 319/90/17 Головуючий у 1 інстанції: Маврешко В.В. 
		 
		Провадження № 22-ц/807/2068/19                               Суддя-доповідач: Маловічко С.В. 
		                                
		                                                         
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 листопада 2019 року                                                 м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого: Маловічко С.В.
		суддів:        Подліянової Г.С.
		                       Онищенка Е.А.
		при секретарі: Путій Д.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, який в ході розгляду справи уточнила.
		 
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період з 03.09.1983 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Проте сімейне життя не склалось через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейні відносини та обов`язки з ведення спільного господарства. Шлюбні відносини фактично припинені з жовтня 2016 року.
		 
		Зазначила, що за період спільного проживання ними було придбано наступне майно: 3-кімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,97 кв. м, вартістю 30 000 доларів США; одноповерховий будинок загальною площею 60 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 150 000 грн.; земельна ділянка загальною площею приблизно 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 50 000 грн.; квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 100 000 доларів США; 2-кімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 49,7 кв. м, вартістю 30 000 доларів США; літак АН-2 вартістю 20 000 доларів США; автомобіль FORD MONDEO, д.р.н. НОМЕР_1 , вартістю 27 000 доларів США; автомобіль ВАЗ 2106 1990 р.в., вартістю 30 000 грн.; причеп автомобільний вартістю 3 000 грн.; мотоцикл ІЖ «Планета» вартістю 1 500 грн.; скутер 1995 р.в. без номерних знаків вартістю 4 000 грн.; гумовий човен вартістю 8 000 грн.; запчастини на літак вартістю 50 000 грн.; двигун АШ 62ір для літака АН вартістю 20 000 доларів США; зимова гума на автомобіль FORD MONDEO вартістю 6 000 грн.; 3 одиниці мисливської зброї вартістю 6 000 грн.; електрогенератор вартістю 8 000 грн.; мотоблок вартістю 4 000 грн.; газонокоса-рка вартістю 2 000 грн.; електродриль вартістю 2 000 грн.; електропилка вартістю 5 000 грн.; котел для опалювання вартістю 5 000 грн.; бойлер для підігріву води об`ємом 30 л вартістю 4 000 грн.; бойлер для підігріву води об`ємом 10 л вартістю 1000 грн.; супутникові антени 2 шт. вартістю 10 000 грн.; тюнери для антен 2 шт. вартістю 2 000 грн.; кондиціонери 2 шт. вартістю 14 000 грн.; ліжко разом з матрацом вартістю 6 000 грн.; постільна білизна вартістю 3 000 грн.; паласи 3 шт. вартістю 6 000 грн.; портьєри вартістю 6 000 грн.; 4 люстри вартістю 4 000 грн.; карнизи 13 шт. 6 500 грн.; бра 2 шт. вартістю 2 000 грн.; бібліотека (книги) вартістю 10 000 грн.; картини 6 шт. вартістю 2 000 грн.; плед вартістю 3000 грн.; швейна машинка «Чайка» вартістю1500 грн.; шафи-купе 2 шт. вартістю 14 000 грн.; телевізор SAMSUNG вартістю 9 000 грн.; телефон/факс вартістю 300 доларів США; комод вартістю 2 500 грн.; м`які меблі у вигляді 3х диванів та 4х крісел загальною вартістю 5 000 грн.; пилосос вартістю 2 500 грн.; фотоапарат вартістю 8 000 грн.; музичний центр вартістю 2 000 грн.; відеокамера вартістю 800 грн.; DVD-плеєр вартістю 1000 грн.; тумба під телевізор вартістю 500 грн.; скляний столик вартістю 2 000 грн.; телевізор кольоровий PHILIPS вартістю 2 000 грн.; телевізор кольоровий SAMSUNG вартістю 3 000 грн.; меблі для вітальні вартістю 3 000 грн.; пуфик 2 шт. вартістю 1 000 грн.; меблі для передпокою вартістю 3 000 грн.; кухонні меблі та стіл вартістю 12 000 грн.; холодильник вартістю 7 000 грн.; морозильна камера горизонтальної заморозки вартістю 7000 грн.; морозильна камера вертикальної заморозки вартістю 2500 грн.; пральна машина Wirpool вартістю 5 000 грн.; кухонна стінка вартістю 1 500 грн.; варочна поверхня SAMSUNG вартістю 5 500 грн.; духова шафа SAMSUNG вартістю 6 000 грн.; електрична духовка вартістю 1 500 грн.; мікрохвильова піч вартістю 1 500 грн.; посуд вартістю 3 000 грн.
		Також зазначила, що в період спільного проживання з відповідачем був отриманий прибуток від підприємницької діяльності, який з 09.07.2008 року по теперішній час становить приблизно 6 000 000 грн.
		Крім того, є кошти на депозитному рахунку у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на загальну суму 500 000 грн.; кошти на депозитному рахунку у ПАТ «Приватбанк» в сумі 20 000 доларів США; а також готівка у розмірі 1 500 000 грн.
		 
		В добровільному порядку відповідач не бажає розділити вищезазначене майно, тому просила вділити їй в натурі трикімнатну квартиру в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль FORD MONDEO, д.р.н. НОМЕР_1 ; автомобіль ВАЗ 2106 1990 р.в., літак АН -2; 50 % від прибутку ПП ОСОБА_3 з 2010р. по теперішній час в розмірі 3 000 000 грн.; 50 % від депозитного рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 10 000 доларів США, 50 % від депозитного рахунку у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 250 000 грн.; квартиру в АДРЕСА_3 (Т. 1 а.с. 9-13).
		 
		В подальшому уточнила позов, доповнивши його вимогами про стягнення 50 % доходів від підприємницької діяльності за період з 2008р. по 2016р. в сумі 2 378 628,20 грн., а також стягнути 50 % отриманої відповідачем пенсії за період з 2001р. по 2017р. в розмірі 162 507,05 грн. (Т. 2 а.с. 49).
		Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2017р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. 
		Поділено спільне сумісне майно подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності за кожним в рівних частках по Ѕ на квартиру АДРЕСА_1 . 
		У власність ОСОБА_2 виділено наступне рухоме майно: літак АН-2 (30.09.1965 року випуску, заводський номер НОМЕР_3 , р.п. № РП3009/2), двигун авіаційний АШ-621Р (заводський номер НОМЕР_4 для літака АН -2), мисливську рушницю «ІЖ 58» серійний номер НОМЕР_5 , котел для опалювання, бойлер для підігріву води об`ємом 10 літрів, одну супутникову антену з тюнером, один кондиціонер, дві люстри, одну шафу-купе, телевізор кольоровий SAMSUNG, варочну поверхню для приготування SAMSUNG.
		 
		У власність ОСОБА_1 виділено наступне рухоме майно: одну супутникову антену з тюнером, один кондиціонер, дві люстри, два бра, одну шафу-купе, комод, меблі для вітальні, два пуфики, телевізор PHILIPS, морозильну камеру вертикальної заморозки, посуд вартістю 3000 грн.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 214,08 грн. 
		ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2018р. залишена без задоволення, а рішення суду без змін.
		Апеляційним судом було виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на те, що будинок по АДРЕСА_2 є спадковим майном ОСОБА_2 після смерті його батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		За результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 постановою Верховного Суду від 23 січня 2019р. рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Під час нового розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги власноручно написаною та підписаною заявою від 13.03.2019 року, у якій остаточно просила суд виділити їй в натурі 3-кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1  з усіма меблями, а також  50 % від прибутку ПП ОСОБА_2  з 2007 року по 2018 рік та 50 % отриманої відповідачем пенсії за період з  1994 року по березень 2019 року, залишити за нею особисті речі та подарунки (Т. 2 а.с. 232).
		Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2019 року позов задоволено частково.
		Поділено спільне сумісне майно подружжя, набуте за час шлюбу, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним в рівних частках по 1/2 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
		 
		Вказує у скарзі, що висновки суду є суперечливими в тій частині, що попри посилання судом на законодавство, що регулює поділ спільного майна подружжя, яким передбачено відступлення від рівності часток подружжя, суд не визнав таких підстав для неї, не зважаючи на те, що вона зазначала, що не має іншого житла на відміну від відповідача, який житлом забезпечений. Не відповідають матеріалам справи та вимогам закону, на думку позивача, і висновки суду щодо відсутності підстав для поділу доходу від підприємницької діяльності та пенсії відповідача, які суд необгрунтовано вважав витраченими відповідачем на підприємницьку діяльність та на потреби сім`ї.
		 
		Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторони позивача, яка підтримала скаргу, сторони відповідача, яка заперечувала проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з такими підставами. 
		 
		Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 
		 
		Відтак спільне майно подружжя, за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з врахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.
		Відповідно до п.п. 22, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угоди (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховується також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
		Отже, судом було здійснено вищенаведений ретельний аналіз норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносин, що виникли між сторонами у справі, а також наведені і враховані положення постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007р., якими надано роз`яснення щодо їх застосування при вирішенні спорів про поділ спільного сумісного майна подружжя. 
		На підставі цього судом і вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 .
		 
		Так, судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 03 вересня 1983 року по 18 липня 2017 року.
		В період шлюбу подружжя згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 17.11.2010р. придбало трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		У вказаному договорі покупцем був зазначений відповідач ОСОБА_2 , за яким право власності на цю квартиру і було зареєстровано. 
		 
		Позивач визначила цю квартиру як спільне сумісне майно подружжя, але просила при її поділі визнати за нею право власності на всю квартиру, оскільки відповідач має інше житло. 
		Під час шлюбу відповідач, будучи зареєстрованим приватним підприємцем, отримував дохід від підприємницької діяльності, а також пенсію.
		 
		Позивач просила поділити вказані складові доходу відповідача порівну, стягнувши з відповідача на свою користь 50 % доходу від підприємницької діяльності за період з 2007р. по 2018р. та 50 % пенсії за період з 1994р. по березень 2019р.
		 
		Судом було встановлено, що квартира дійсно придбана в період шлюбу, а тому має бути поділена порівну між подружжям. При цьому, суд не знайшов підстав для відступлення від рівності їх часток, а також для виділення всієї квартири позивачу. 
		 
		Вирішуючи вимоги щодо стягнення 50 % доходів відповідача, суд з`ясував шляхом витребування за клопотанням позивача доказів про суми вказаних доходів.
		 
		Згідно з інформацією Пологівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області від 05.04.2019 № 19614/10/08-01-52-09 ОСОБА_2 за період з 2010 по 2018 рік отримав 5 744 423,80 грн. доходу від здійснення підприємницької діяльності, половина якого становить 2 872 211, 90 грн.
		 
		З довідок Пологівського ОУПФУ у Запорізькій області від 01.04.2019 № 2/05-ДСК вбачається, що розмір пенсії відповідача за період з 2001 року по березень 2019 року становить 459 981,74 грн., тому 50% від вказаної суми становить 229 990, 87 грн.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення половини доходів відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що доходи відповідача від здійснення підприємницької діяльності не є чистим прибутком, оскільки з них підприємцем сплачується єдиний податок та єдиний соціальний внесок, а також дохід спрямовується на подальший розвиток підприємницької діяльності. Крім того, суд зазначив, що частина коштів від підприємницької діяльності та пенсія витрачались відповідачем в інтересах сім`ї, та доказів протилежному під час розгляду справи позивач не надала. При цьому, суд зазначав, що на даний час та на час припинення шлюбних відносин готівкових коштів з вказаних доходів у відповідача не малось, що виключає можливість їх поділу. 
		 
		В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд безпідставно відмовив їй у виділенні всієї квартири у її власність, не взявши до уваги, що у відповідача мається інше житло, а у неї такого житла немає, що, на її думку, є підставою для відступлення від рівності часток подружжя на її користь.
		Згідно з ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
		      Частиною 3 вказної норми передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
		У відносинах між сторонами у цій справі не встановлено обставин недобросовісної поведінки відповідача щодо неналежного утримання сім`ї за час існування шлюбу, приховування, знищення майна, його витрату на шкоду інтересам сім`ї, а рівно і наявності неповнолітніх, малолітніх дітей на утриманні позивача, що могло б стати підставою для збільшення її частки у майні.
		Що стосується наявності у відповідача іншого житла, тобто будинку, у якому він проживає та який не підлягає поділу як об`єкт спільного майна подружжя, що розташований в с. Смирново, то такі обставини не охоплюються диспозицією ч. 2 статті 70 СК і тому не створюють підстав для збільшення частки позивача, тим більше шляхом повного позбавлення відповідача права власності на половину цієї нерухомості.
		 
		Тому апеляційний суд не знаходить підстав для зміни рішення суду в цій частині шляхом визнання права власності за позивачем на всю спірну квартиру.
		 
		Таке було б можливим, якщо поділу в натурі підлягало інше майно, яке могло б бути виділено відповідачу як рівноцінне за вартістю половині спірної квартири, але з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.03.2019р. спору щодо іншого майна не мається.
		Позивач в апеляційній скарзі наголошує також на помилковості висновків суду в частині відмови у задоволенні її вимог про стягнення 50 % доходів відповідача у вигляді прибутків від підприємницької діяльності та пенсії, суми яких підтверджені відповідними компетентними органами.
		Так, дійсно за положеннями ч. 2статті 61 СК України пенсія та інші доходи, отримані одним із подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності. Але такі кошти мають бути наявними на час припинення шлюбних відносин та поділу майна, та/або витраченими цим членом сім`ї не в інтересах сім`ї.
		 
		Вказані обставини мають бути доведеними в ході розгляду справи, а тягар доказування цих обставин покладається на того з подружжя, який ставить питання про їх стягнення з іншого, заперечуючи їх спрямування на сімейні потреби.
		 
		Судом було ретельно досліджено рахунки відповідача у банках, про які сповіщала позивач, та всі рахунки були обнульовані ще задовго до припинення шлюбних відносин між сторонами. 
		Посилаючись на те, що кошти від пенсії та підприємницької діяльності відповідачем не витрачались на інтереси сім`ї, позивач не навела жодного такого факту. Отже, такі її ствердження носять суто декларативний характер. 
		 
		Між тим, сама ж позивач у своїй позовній заяві зазначає, що весь період перебування у шлюбі вона не працювала, виховуючи дітей, пораючись по господарству, доглядаючи свійську худобу та птицю, що побічно свідчить про те, що утримував сім`ю саме відповідач. 
		Зважаючи на той перелік майна, який позивач вказувала у первісно поданій позовній заяві як спільно нажитого з відповідачем, визнання нею факту відсутності у неї самої особистого доходу, колегія вважає, що доказів про те, що відповідач не утримував сім`ю та не спрямовував коштів з пенсії та підприємницької діяльності до сімейного бюджету, є недоведеними позивачем. 
		Крім того, суд вірно зазначив, що доходи ПП ОСОБА_2 не є чистим прибутком приватного підприємця, а є обігом грошових коштів, з яких сплачувався єдиний податок та єдиний соціальний внесок. Вказане прямо вбачається зі змісту відповіді на запит суду Більмацького відділення Пологівської ОДПІ ГУДФС у Запорізькій області від 23.06.2017 року. 
		Колегія також бере до уваги, що за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для здійснення особистого селянського господарства, що, на думку колегії, безумовно свідчить про те, що відповідач має вкладати кошти і у цю діяльність.
		 
		Тому колегія погоджується з висновками суду про недоведеність вимог позивача, що є підставою у відповідності до положень статті 375 ЦПК України для відмови в задоволенні скарги позивача та для залишення без змін оскаржуваного рішення суду першої інстанції. 
		В ході апеляційного розгляду справи представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Фельським С.Л. надавались пояснення про те, що позивач остаточно уточнила позовні вимоги лише щодо способу поділу майна, тобто того, яке належить виділити їй, але суд не розглянув її вимог щодо поділу решти майна. 
		 
		З матеріалів справи вбачається, що заявою від 13.03.2019р. позивач уточнила позовні вимоги, зазначивши, що просить виділити їй  в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя 3-кімнатну квартиру в АДРЕСА_1 ; половину коштів, отриманих відповідачем від підприємницької діяльності у період з 2007 року по 2018 рік; половину коштів від отриманої відповідачем пенсії за період з 1994 року по березень 2019 року. Про підтримання решти вимог, заявлених у попередньо поданих позовних заявах вказана заява інформації не містить.
		 
		Суд закцентував увагу в рішенні на тому, що розглядає уточнені вимоги позивача згідно із заявою від 13.03.2019р. Та дійсно обставини щодо іншого майна, про яке йдеться у первісно поданій заяві та первісно уточненій в ході розгляду справи до ухвалення першого рішення, яке було скасовано касаційним судом, місцевий суд не з`ясовував та рішення щодо цього майна не приймав. 
		 
		Між тим, апеляційна скарга не містить таких доводів, а лише спрямована на оспорювання тих висновків, які судом зроблено за вимогами про квартиру та доходи.
		 
		Відповідно до положень ч. 1 статті 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Тому колегія не може враховувати ті доводи апелянта, які надані ним в порядку пояснень, але не були включені до апеляційної скарги, з якою ознайомлювались інші учасники справи, та по якій надавали свої відзиви. Крім того, на час проведення судового засідання сплив строк для надання уточнень або доповнень до апеляційної скарги, які до того ж мають подаватись лише у письмовому вигляді.
		 
		Згідно з ч. 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
		 
		Отже, ті обставини, на яких наголошується адвокатом Фельським С.Л., можуть бути усунені в передбачений статтею 270 ЦПК України спосіб, а не апеляційним судом в ході розгляду лише тих вимог, які вирішені судом.
		 
		Зважаючи на все вищенаведене, колегія визнає рішення суду законним і обґрунтованим, тому не вбачає підстав для його скасування чи зміни. 
		 
		 
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2019 року у цій справі залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складений 02 грудня 2019 року.
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...